Рішення

від 11.08.2020 по справі 908/1294/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/62/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2020 справа № 908/1294/20

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800)

до відповідача фізичної особи-підприємця Шевченка Артура Анатолійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 42045,46 грн.,

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця Шевченка Артура Анатолійовича 42045,46 грн. за договором банківського обслуговування б/н від 16.01.2014, які складаються з: 4995,50 грн. заборгованості за кредитом, 12199,02 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3769,52 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 21081,42 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2020 справу № 908/1294/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 01.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі №908/1294/20, присвоєно справі номер провадження 18/62/20, розгляд справи по суті призначено на 01.07.2020; розгляд справи відкладався до 29.07.2020; у зв`язку з перебуванням судді Левкут В.В. з 27.07.2020 по 31.07.2020 у відпустці, судове засідання, призначене на 29.07.2020, перенесене на 11.08.2020.

Суд зазначає, що 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020, яким внесено зміни до Господарського та Господарського процесуального кодексів України. Зокрема, пунктом 3 частини 11 Розділу I закону внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України:

3) розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

- визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 внесені зміни у постанову КМУ № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом (COVID-19)", із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, якою на території України продовжено карантин до 24.04.2020 через спалах у світі коронавірусу. На засіданнях КМУ строки загальнонаціонального карантину продовжувались до 11 травня, до 22 травня, до 22 червня, до 31 липня та до 31 серпня 2020 року.

Приймаючи до уваги наведене, судом продовжено процесуальні строки в межах строку дії карантину для надання можливості реалізації процесуальних прав учасникам справи.

Згідно п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 731-ІХ від 18.06.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

За період дії карантину та протягом 20-денного строку з дня набрання чинності Закону №731-ІХ звернень щодо необхідності реалізації таких прав від учасників справи не надходило.

В судовому засіданні 11.08.2020 прийнято рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на підставі договору банківського обслуговування від 16.01.2014 відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта у розмірі 12000,00 грн. Всупереч умовам договору та чинного законодавства, зобов`язання по погашенню заборгованості відповідачем належним чином не виконувалися, станом на 10.04.2020 заборгованість за кредитом складає 4995,50 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 527, 530, 610 Цивільного кодексу України та ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача 4995,50 грн. заборгованості за кредитом, 12199,02 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3769,52 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 21081,42 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Представник позивача у судове засідання 11.08.2020 не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Від позивача 01.06.2020 до суду надійшла через систему "Електронний суд" заява про вступ у справу як представника, в якій позивач, посилаючись на рекомендації листа РСУ №186/20 від 16.03.2020 та постанову КМУ № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19", просив розглядати справу без участі представника АТ КБ "Приватбанк", зазначивши, що на позові наполягає та просить його задовольнити у повному обсязі. Заява позивача про розгляд справи без його участі судом задоволена.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, вимоги суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 01.06.2020 у справі № 908/1294/20 відповідачу запропоновано подати відзив у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 22.06.2020. Ухвалою від 01.07.2020 відповідачу продовжено строк надання відзиву до 21.07.2020. Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.

Згідно ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням фізичної особи-підприємця Шевченка Артура Анатолійовича є: АДРЕСА_1 .

Копія ухвали суду 01.06.2020 про відкриття провадження у справі, що направлялась відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з відомостями, зазначеними в позові, повернута відділенням зв`язку до господарського суду Запорізької області із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвала суду від 22.07.2020 про перенесення судового засідання на 11.08.2020 до господарського суду на час проведення судового засідання не поверталась. Згідно інформації Укрпошти щодо відстеження пересилань (ухвала на адресу відповідача) за штрихкодом 6900119319156: останній запис - 29.07.202 відправлення не вручене під час доставки .

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на наявність відповідної заяви позивача та належне повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою-підприємцем Шевченко Артуром Анатолійовичем (відповідач у справі) 16.01.2014 подано ПАТ КБ "Приватбанк" (позивач у справі) заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та заяву про відкриття поточного рахунку із зразком підпису. Банком відкрито відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 16.01.2014 (далі - договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу встановлюється кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до п. 3.18.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Пунктом 3.18.1.1. Умов встановлено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.2.2.5 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення та сплати процентів.

Пунктом 3.18.6.1 Умов встановлено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів та відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системі клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформац3ією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів в рамках кредитного Ліміту в межах зазначених в них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

Згідно з п. 3.18.1.6 Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до п. 3.18.1.8 Умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Порядок розрахунків встановлений в розділі 3.18.4 Умов.

Так, згідно з цим Розділом за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.1 Умов).

При необнулені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2 Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачую Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3 Умов).

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону і договору, є договір.

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Приписами статей 626 та 627 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчить довідка ПАТ КБ "Приватбанк" № Е0209ZPBDO0GW від 22.04.2020 з 16.01.2014 відповідачу встановлений кредитний ліміт в розмірі 12000,00 грн., з 27.01.2014 - 6000,00 грн., з 01.03.2014 - 6000,00 грн., з 02.03.2014 - 5881,13 грн., з 21.07.2014 - 5000,00 грн., з 20.11.2014 - 0, з 21.07.2015 - 5000,00 грн.

Як вбачається з наданого позивачем Розрахунку заборгованості по договору від 16.01.2014 (виписки) станом на 10.04.2020 по рахунку відповідача заборгованість за тілом кредиту складає 4995,50 грн. Також вказана сума заборгованості підтверджується Випискою по рахунку з 16.01.2014 по 10.04.2020.

Відповідачем не надано доказів належного виконання ним прийнятих на себе зобов`язань за Договором банківського обслуговування № б/н від 16.01.2014 в частині повного та своєчасного погашення заборгованості за кредитом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1069 ЦК України).

За своєю правовою природою Договір банківського обслуговування б/н від 16.01.2014 в частині встановлення та обслуговування кредитного ліміту, є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За п. 3.2.1.5.7 Умов терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача за кредитом в 4995,50 грн. є підтвердженим і позовні вимоги в цій частині задовольняються судом.

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання та сплата неустойки.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, частина 6 ст. 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Суд зазначає, що в заяві на відкриття рахунку та приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 16.01.2014, підписаних сторонами, взагалі відсутні умови договору: про встановлення відсотків та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та їх визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.pb.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.pb.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (16.01.2014) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (26.04.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачам Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача: 12199,02 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.18.4.1.1. та 3.18.4.1.2. Умов, 3769,52 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, нарахованої згідно пунктів 3.18.4.4 та п. 3.18.4.5. Умов, 21081,42 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, нарахованої згідно пункту 3.18.5.1. Умов, задоволенню не підлягають.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 4995,50 грн. заборгованості за кредитом. В іншій частині позову суд відмовляє через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 249,74 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шевченка Артура Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, вул. М.Грушевського; 1-д, адреса для листування: 49027, місто Дніпро, а/с 1800, ідентифікаційний код 14360570) 4995,50 грн. (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять грн. 50 коп.) заборгованості за кредитом та 249,74 грн. (двісті сорок дев`ять грн. 74 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 17.08.2020.

Суддя В.В. Левкут