Рішення

від 13.08.2020 по справі 908/1717/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/105/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2020 справа № 908/1717/20

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом приватного акціонерного товариства "Богуславська сільгосптехніка" (09701, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Миколаївська, буд. 133)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПАГРОТЕХ" (70200, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, буд. 18-Г)

про стягнення 172343,27 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Дорогань А.М., адвокат, довіреність № б/н від 25.06.2020 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПАГРОТЕХ" 172343,27 грн., які складаються з 167448,60 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 20020303 від 03.02.2020, 1713,17 грн. 3% річних та 3181,50 грн. інфляційних втрат. До позовної заяви надано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2020 справу № 908/1717/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 13.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі №908/1717/20, присвоєно справі номер провадження 18/105/20, розгляд справи по суті призначено на 13.08.2020. Ухвалою від 13.07.2020 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; доручено Богуславському районному суду Київської області забезпечити проведення відеоконференції 13.08.2020 о 12 год. 00 хв. у приміщенні Богуславського районного суду Київської області.

Суд зазначає, що 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020, яким внесено зміни до Господарського та Господарського процесуального кодексів України. Зокрема, пунктом 3 частини 11 Розділу I закону внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України:

3) розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

- визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 внесені зміни у постанову КМУ № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом (COVID-19)", із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, якою на території України продовжено карантин до 24.04.2020 через спалах у світі коронавірусу. На засіданнях КМУ строки загальнонаціонального карантину продовжувались до 11 травня, до 22 травня, до 22 червня, до 31 липня та до 31 серпня 2020 року.

Згідно п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 731-ІХ від 18.06.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

За період дії карантину по теперішній час звернень щодо необхідності реалізації таких прав від учасників справи не надходило.

В судовому засіданні 13.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ним відповідно до умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 20020303 від 03.02.2020 та видаткових накладних № ТК-20022503 від 25.02.2020 та № ТК-20031903 від 19.03.2020 передано відповідачу товар на загальну суму 347448,60 грн. В порушення умов договору та чинного законодавства, вартість отриманого товару відповідачем в повному обсязі не сплачена, що порушує права та законні інтереси позивача. Розмір заборгованості за отриманий за наведеними накладними товар станом на момент звернення до суду становить 180000,00 грн. Порушення відповідачем грошового зобов`язання, за доводам позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 627, 610, 625 Цивільного кодексу України та ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити. До судових витрат позивачем віднесено також 2700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Від позивача 13.08.2020 до суду надійшло через систему "Електронний суд" повідомлення (яке не містить електронного цифрового підпису) про сплату відповідачем після відкриття провадження у справі 40000,00 грн. заборгованості. До повідомлення надано довідку позивача про сплату боргу та платіжне доручення № 5978 від 06.08.2020 на суму 40000,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 13.08.2020 підтвердив часткову оплату відповідачем заборгованості в сумі 40000,00 грн. Зазначив, що у паперовому вигляді повідомлення та відповідні докази направлені на адресу суду.

Судом враховано, що відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах (затв. наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.13 № 28), документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних.; у разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі. Разом з тим, пояснення представника позивача та надані докази прийняті судом до уваги. У паперовому вигляді повідомлення позивача та відповідні докази отримані судом 18.08.2020.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, вимоги суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 13.07.2020 у справі № 908/1717/20 відповідачу запропоновано подати відзив у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 03.08.2020. Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.

Копія ухвали суду 13.07.2020 про відкриття провадження у справі, що направлялась відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з відомостями, зазначеними в позові, отримано представником відповідача 21.07.2020.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством "Богуславська сільгосптехніка" (Продавцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАПАГРОТЕХ" (Покупцем, відповідачем у справі) 03.02.2020 укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 20020303 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов`язався передати у власність Покупця Насос перистальний 12-рядовий - 8 шт. (далі по тексту товар), а останній зобов`язався прийняти та оплатити його вартість.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що загальна вартість договору становить 347448,60 грн., з ПДВ, еквівалент 13804,08 дол. США на момент укладення даного договору.

За визначенням п. 3.1 та п. 3.2 Договору, Продавець зобов`язався передати товар Покупцеві в термін до 10 березня 2020 року, а Покупець зобов`язався провести оплату за товар в порядку та в строки, визначені в п. 5.1 Договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином:

- 25% від вартості товару, що становить 86862,15 грн., еквівалент 3451,02 дол. США, оплачується Покупцем в строк до 06.02.2020 року;

- 75% від вартості товару, що становить 260586,45 грн., еквівалент 10353,06 дол. США, оплачується Покупцем до 07 березня 2020 року.

Згідно з п. 6.1 Договору договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов`язків по договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору передано передбачений договором товар на загальну суму 347448,60 грн., що підтверджується накладними:

- № ТК-20022503 від 25.02.2020 на суму 86862,14 грн. з ПДВ;

- № ТК-20031903 від 19.03.2020 на суму 260586,46 грн. з ПДВ.

Накладні підписані повноважним представником відповідача без зауважень та засвідчені печаткою підприємства.

На оплату позивачем виставлено відповідачу рахунок № ТК-0294-20 від 03.02.2020.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого від позивач товару належним чином не виконав. Вартість отриманого товару за наведеними вище накладними відповідач станом на момент позову сплатив частково в сумі 180000,00 грн. (платіжне доручення № 97 від 24.02.2020).

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучені до матеріалі справи накладні, на підставі яких виникла заборгованість відповідача у спірний період, підписані з боку Покупця без зауважень.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами п. 5.1 Договору передбачено сплату 25% вартості товару (86862,15 грн.) до 06.02.2020 та 75% вартості товару (260586,45 грн.) до 07.03.2020.

Оплату вартості отриманого товару відповідачем здійснено частково 24.02.2020 згідно платіжного доручення № 97 на суму 180000,00 грн.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару в повному обсязі та у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий товар в сумі 167448,60 грн.

З огляду на викладені обставини, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 167448,60 грн. заявлена обґрунтовано.

Разом з тим, позивачем надано докази часткового погашення заборгованості згідно платіжного доручення № 597 від 06.08.2020 на суму 40000,00 грн.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі в частині стягнення 40000,00 грн. основного боргу слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 127448,60 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Крім зазначеної вимоги про стягнення суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 1713,17 грн. 3% річних та 3181,50 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", виходячи з прострочених сум боргу: 86862,15 грн. за період з 07.02.2020 по 23.02.2020 та 167448,60 грн. за період з 08.03.2020 по 01.07.2020, суд встановив, що з огляду на допущення помилок при підрахуванні кількості днів прострочення до стягнення підлягає 1685,72 грн. 3% річних, в решті (27,45 грн. 3% річних) суд відмовляє через необґрунтованість.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Разом з цим, як вбачається з здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, таке нарахування здійснюється позивачем за березень 2020 року, в якому мав бути здійснений платіж, в той час як нарахування інфляційних втрат повинно здійснюватись з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з квітня 2020 року.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , враховуючи заявлений позивачем період з березня по травень 2020 року, суд встановив, що втрати від інфляції підлягають застосуванню за загальний період з квітня по травень 2020 року та їх сума складає 1841,92 грн., тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом частково в наведеній сумі, в решті заявлених вимог про стягнення 1339,58 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 127448,60 грн. основного боргу, 1685,72 грн. 3% річних та 1841,92 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 40000,00 грн. основного боргу провадження у справі закривається. В решті заявлених вимог (27,45 грн. 3% річних та 1339,58 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував та не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у визначений договором строк, не надав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2564,64 грн. судового збору.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь 2700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 2 ст.126 ГПК України).

Позивачем до матеріалів справи додано копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 09/06/2020 від 26.06.2020, відповідно до якого адвокат Дорогань Олександр Михайлович (Адвокат) надає ПрАТ "Богуславська сільгосптехніка" (Клієнт) правову допомогу щодо правовідносин, які виникли між Клієнтом та ТОВ "ЗАПАГРОТЕХ" у зв`язку з невиконанням у повному обсязі та у встановлені строки останнім зобов`язань за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 20020303 від 03.02.2020; акт про надання правничої (правової) допомоги від 01.07.2020 (до договору про надання правничої (правової) допомоги № 09/06/2020 від 26.06.2020); копію свідоцтва № 5275 від 28.09.2012 про право на заняття адвокатською діяльністю Дорогань Олександром Михайловичем.

Актом про надання правничої (правової) допомоги від 01.07.2020 сторони узгодили, яку саме правову допомогу надано Клієнту (позивачу) та її вартість. Сплата 2700,00 грн. вартості наданої позивачу правової допомоги підтверджується копією платіжного доручення №2958 від 01.07.2020.

За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус Адвоката, якому здійснено оплату коштів у розмірі 2700,00 грн., фактичне перерахування коштів на підставі договору, а відтак правова природа зазначених витрат позивача є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним.

На підставі викладеного, враховуючи співмірність заявлених вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2678,58 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПАГРОТЕХ" (70200, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, буд. 18-Г; ідентифікаційний код 36983287) на користь приватного акціонерного товариства "Богуславська сільгосптехніка" (09701, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Миколаївська, буд. 133; ідентифікаційний код 03744178) 127448,60 грн. (сто двадцять сім тисяч чотириста сорок вісім грн. 60 коп.) основного боргу, 1685,72 грн. (одну тисячу шістсот вісімдесят п`ять грн. 72 коп.) 3% річних, 1841,92 грн. (одну тисячу вісімсот сорок одну грн. 92 коп.) інфляційних втрат, 2678,58 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят вісім грн. 58 коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 2564,64 грн. (дві тисячі п`ятсот шістдесят чотири грн. 64 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В частині стягнення 40000,00 грн. основного боргу провадження у справі №908/1717/20 закрити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 18.08.2020.

Суддя В.В. Левкут