Рішення

від 05.08.2020 по справі 910/8129/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2020Справа № 910/8129/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Фізичної особи - підприємця Коровського Василя Михайловича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БКС Україна"

про стягнення 58 564, 00 грн

Представники учасників справи:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Коровський Василь Михайлович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БКС Україна" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 58 564, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 08.07.2020.

07.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення по справі.

Представники учасників справи у судове засідання 08.07.2020 не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0105474254913, № 0105474254921.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по справі на 05.08.2020.

15.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення по справі.

15.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представники учасників справи у судове засідання 05.08.2020 не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0105474364727, № 0105474364719.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю БКС Україна (далі - замовник) та Фізичною особою - підприємцем Коровським Василем Михайловичем (далі - виконавець) укладено Договір № 0452 на надання транспортних послуг при перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполучення.

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом цього договору є порядок взаємовідносин, що виникають між Замовником та Виконавцем при плануванні, здійсненні та оплаті транспортних послуг, при перевезеннях вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, сприянні в СМR страхуванні перевізника.

В рамках цього договору Замовник і Виконавець діють від свого імені і за дорученням організацій, з якими вони мають прямі договори. Жодна зі сторін не має права передавати свої повноваження за цим договором третім особам без письмової згоди іншої сторони. При здійсненні Замовником СМR страхування перевізника, Замовник діє за дорученням перевізника (п. 2.1. Договору).

Взаємовідносини Замовника і Виконавця ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) і Протоколу до Конвенції КДПВ від 05.07.78 р, Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (СМR) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), одержувача вантажу і митних органів.

Виконавець передає Замовнику по електронному зв`язку письмове підтвердження прийняття замовлення до виконання із зазначенням реєстраційних номерів зафрахтованого транспортного засобу і з обов`язковим проставленням підпису уповноваженого представника та штампа свого підприємства. У разі, якщо протягом 3-х годин після відправлення Замовником транспортного замовлення Виконавець не передає підтвердження і не надсилає відмови від її прийняття транспортне замовлення вважається прийнятим на умовах, зазначених у ньому (п. 3.2. Договору).

Виконавець зобов`язаний здійснювати перевезення за заявками Замовника строго дотримуючись умов отриманого замовлення (п. 4.2.1 Договору).

Як встановлено п. 5.1. Договору розрахунки за виконувані транспортні послуги проводяться в UAН або EUR шляхом банківського переказу Замовником на рахунок Виконавця, якщо інше не обумовлено сторонами в додаткових угодах.

Підставою для оплати фрахту Замовником є оригінал рахунку, акта виконаних робіт і СМК. Зазначені документи повинні бути надані не пізніше 14 днів після виконання вантажоперевезення. Неподання Виконавцем вищевказаних документів дає право Замовнику відмовити в оплаті фрахту до моменту надання необхідних документів. У разі відправки Виконавцем оригіналів документів не на поштову адресу Замовника, документи в оплату не приймаються до моменту їх отримання на поштову адресу (п. 5.2. Договору).

Термін оплати послуг Виконавця складає 30 календарних днів з моменту отримання Замовником документів, зазначених в пункті 5.2. цього договору, якщо інше не передбачено

умовами транспортного замовлення (п. 5.3. Договору).

Договір вступає в законну силу з дати укладення і діє до 31.12.2020 (п. 9.1. Договору).

Як встановлено судом відповідачем направлено позивачу до виконання транспортне замовлення № 200207-02-ITUA від 10.0.22020 на перевезення вантажу по маршруту Piearantonio/IT- Вінниця/UA автотранспортом VOLVO НОМЕР_3/ НОМЕР_1 .

Позивачем було виконано умови Договору перевезення, що підтверджується CMR.

14.05.2020 року позивачем було направлено відповідачу претензію про сплату заборгованості по перевезенню вантажу разом з рахунком та актом надання послуг № 23,що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 14.05.2020 та фіскальним чеком від 14.05.2020.

Відповідач заборгованість у вказаному розмірі не сплатив, відповіді на претензію не надав.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 58 564, 00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно частин 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 р., яка набрала чинності для України 17.05.2007 р. (далі - Конвенція). Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно зі ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідач доказів, які б свідчили про належну сплату позивачу вартості наданих послуг або спростували доводи останнього, суду не надав, відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 58 564, 00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 231, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Коровського Василя Михайловича задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БКС Україна" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 29, оф. 201; код ЄДРПОУ 38746400) на користь Фізичної особи - підприємця Коровського Василя Михайловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) суму заборгованості у розмірі 58 564 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.08.2020.

Суддя М.Є.Літвінова