Рішення

від 20.08.2020 по справі 910/6126/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.08.2020Справа № 910/6126/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріна" (03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, 5, код 31357437)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Полімерні Технології" (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16, код 39829173)

про стягнення 172 623,25 грн,

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Веріна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Полімерні Технології" (далі - відповідач) про стягнення 172 623,25 грн основного боргу за поставлений товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем його обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем на виконання досягнутих сторонами усних домовленостей (поставка у спрощений спосіб).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/6126/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалась позивачу 07.05.2020 рекомендованим листом на адресу місцезнаходження позивача, вказану в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуто до суду 21.05.2020 з зазначенням причини повернення інші причини, що не дали виконати обов`язку щодо пересилання поштового відправлення .

Водночас, 10.08.2020 позивач засобами поштового зв`язку (відправлено 05.08.2020) подав до суду письмові пояснення по справі щодо розміру заявлених позовних вимог та неможливості документального підтвердження оплати 3202,55 грн вартості поставленого товару.

Відповідач ухвалу суду від 15.05.2020 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105472173967 отримав 12.05.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Між ТОВ ВЕРІНА (позивачем, постачальником) та ТОВ ТВК Полімерні технології (відповідачем, покупцем) була досягнута усна домовленість, згідно з якою позивач зобов`язувався передати покупцю товар в асортименті та в обсягах, а також за цінами, що були погоджені сторонами, а покупець зобов`язувався прийняти вказаний товар та оплатити його вчасно та в повному обсязі.

На виконання вищевказаної домовленості позивач за видатковими накладними № РН-0000547 від 16.11.2017 на суму 20562,00 грн, № РН-0000581 від 04.12.2017 на суму 23342,70 грн., № РН-0000592 від 08.12.2017 на суму 37315,20 грн, № РН-0000615 від 18.12.2017 на суму 39826,80 грн, № РН-0000008 від 10.01.2018 року на суму 39219,60 грн, № РН-0000034 від 26.01.2018 на суму 15559,50 грн, № РН-0007974 від 05.12.2016 на суму 192 250,00 грн. здійснив поставку товару: плівка поліолефінова термозбігова ПОФ-Т 15мкм напіврукав, 400 мм та 450 мм, всього на суму 175 825,60 грн.

Відповідач, у свою чергу, прийняв товар, поставлений позивачем за вищевказаними видатковими накладними, що підтверджується підписом представника відповідача та печаткою товариства на зазначених первинних документах, а також оформленням податкових накладних за господарськими операціями.

Відповідач, у порушення умов досягнутої сторонами домовленості, товар, поставлений позивачем, не оплатив.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за товар, поставлений останнім, розмір якої становить 175 825,60 грн.

У додаткових поясненнях по справі, що надійшли до суду 10.08.2020, позивач зазначив, що при здійсненні розрахунку заборгованості в сумі 172 623,25 грн, ним враховано кошти, що надійшли на рахунок від відповідача за поставлений товар у розмірі 3202,55 грн та які обліковуються в системі 1-С Підприємництво, проте враховуючи закриття рахунку у 2018 році виписку на підтвердження банківської операції надати не вбачається за можливе, загальна вартість поставленого товару складала 175 825,80 грн.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що між сторонами шляхом підписання видаткових накладних виникли правовідносини, згідно з якими позивач здійснив передачу товару, у зв`язку з чим у відповідача виникло зобов`язання з його оплати.

Таким чином, судом встановлено, що за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вищевказаної статті).

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що загальна вартість переданого позивачем відповідачу товару за видатковими накладними № РН-0000547 від 16.11.2017, № РН-0000581 від 04.12.2017, № РН-0000592 від 08.12.2017, № РН-0000615 від 18.12.2017, № РН-0000008 від 10.01.2018, № РН-0000034 від 26.01.2018, № РН-0007974 від 05.12.2016 склала 175 825,60 грн.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за поставлений товар за вищевказаними видатковими накладними становить 172 623,25 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заявленої до стягнення суми 172 623,25 грн заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 172623,25 грн є обґрунтованою.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 237-238, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Полімерні Технології" (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16, код 39829173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріна" (03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, 5, код 31357437) заборгованість у розмірі 172 623,25 грн (сто сімдесят дві тисячі шістсот двадцять три гривні 25 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2589,35 грн (дві тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 35 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.08.2020.

Суддя О.Г. Удалова