Рішення

від 14.08.2020 по справі 917/680/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.20 Справа № 917/680/20

Суддя Киричук О.А. за участю секретаря судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , Місцезнаходження та поштовий індекс: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 Код ЄДРПОУ: 20077720

до ПІДПРИЄМСТВА ОБ`ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН "ПОЛТАВСЬКЕ УЧБОВО- ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВАЕЛЕКТРО" УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА СЛІПИХ", місцезнаходження та поштовий індекс:36021, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ ГЕТЬМАНА САГАЙДАЧНОГО, будинок 6, код ЄДРПОУ: 03967872

про стягнення 9 657,42 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до ПІДПРИЄМСТВА ОБ`ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН "ПОЛТАВСЬКЕ УЧБОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВАЕЛЕКТРО" УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА СЛІПИХ" про стягнення боргу по договору постачання природного газу № 5203/1718-ТЕ-24 від 23.10.17 у загальній сумі 9 657,42 грн., у тому числі: пеня у сумі 6 740,44 грн.; три проценти річних у сумі 1 363,49 грн.; інфляційні втрати у сумі 1 553,49 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов"язання по договору постачання природного газу № 5203/1718-ТЕ-24 від 23.10.17.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену позивачем у позові, та вручена йому 04.05.20, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Строк для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву, з урахуванням положень пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, в редакції Закону України №731-ІХ від 18.06.2020, сплив 06.08.2020 року, із закінченням 20 денного строку на продовження процесуальних строків.

Станом на 14.08.2020 року відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не подав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.

В зв`язку з установленням карантину на усій території України, для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - Позивач) та ПІДПРИЄМСТВОМ ОБ`ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН "ПОЛТАВСЬКЕ УЧБОВО- ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВАЕЛЕКТРО" УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА СЛІПИХ" (далі - Відповідач) 23.10.2017 року укладено договір № 5203/1718-ТЕ-24 постачання природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 3.7 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

В п. 6.1 договору зазначено, що плата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховуєтеся пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Пунктом 12.1. Договору сторони передбачили, що Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 березня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

До договору сторони вносили зміни шляхом укладення додаткових угод, зокрема:

- Додатковою угодою № 1 до договору сторони домовилися викласти пункт 8.2 та пункт 8.3розділу 8 Відповідальність сторін наступній редакції:

8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховуєтеся пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від березня 2002 р. № 256.

8.3. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, підписаний споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) Щодо нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.

Додатковою угодою № 5 до договору сторони домовилися викласти розділ 12 Строк дії договору договору у наступній редакції: 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. по 30 вересня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 158 513,66 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018, які є узгодженими, мають підписи уповноважених представників сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій. Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять (акти приймання-передачі природного газу в копіях залучені до матеріалів справи).

Позивач стверджує, що відповідач несвоєчасно виконував свої грошові зобов`язання, на підтвердження чого додав до матеріалів справи Виписку операцій за період з 01.10.2017 р. по 31.07.2019 р.

З даної виписки вбачається, що відповідач розрахувався за спірними зобов`язаннями по договору постачання природного газу № 5203/1718-ТЕ-24 від 23.10.17, але з порушенням строків встановлених договором.

У зв`язку з наведеними обставинами позивач просить стягнути з відповідача борг у загальній сумі 9 657,42 грн., у тому числі: пеня у сумі 6 740,44 грн.; три проценти річних у сумі 1 363,49 грн.; інфляційні втрати у сумі 1 553,49 грн.

Перелік доказів, якими позивач обгрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір № 5203/1718-ТЕ-24 та додаткові угоди до нього, акти приймання-передачі природного газу, сальдо по підприємству, довідка по операціях за договором № 5203/1718-ТЕ-24, розрахунок заборгованості Відповідача перед Позивачем суми неустойки, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань

Відповідач відзиву на позов чи контррозрахунку позовних вимог, будь-яких інших доказів не надав.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Матеріали справи свідчать, що за договором у сторін виникли взаємні зобов`язання з постачання та оплати природного газу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторони в договорі встановили, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу).

Як вбачається з наданих доказів, в період з листопада 2017 року по березень 2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору постачання природного газу газ, що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять.

З огляду на положення вимог ст. 530 ЦК України та домовленості сторін, строк оплати спожитого відповідачем в період з листопада 2017 року по березень 2018 газу станом на момент звернення позивача з позовом у даній справі до суду настав.

Позивач стверджує, що відповідач розрахувався за спірними зобов`язаннями по договору постачання природного газу № 5203/1718-ТЕ-24 від 23.10.17, але порушенням строків встановлених договором.

Доказів оплати вартості природного газу у визначені договором строки суду не надано.

Факт порушення строків оплати, встановлених договором, підтверджується Випискою операцій за період з 01.10.2017 р. по 31.07.2019 р.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачеві три проценти річних у сумі 1 363,49 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 553,49 грн. за загальний період з 14.11.2017 по 11.09.2018.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В п. 8.2 договору сторони узгодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховуєтеся пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Позивачем нараховано відповідачеві 6 740,44 грн. пені за загальний період з 14.11.2017 по 11.09.2018.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення пені суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір пені відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а тому вимоги про стягнення пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Перевірка розрахунків здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга.Закон Еліт".

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні спору судом враховано, що матеріали справи не містять будь-яких заперечень відповідача щодо вказаних позивачем обставин та наданих доказів, зокрема, заперечень щодо розміру і порядку нарахувань.

Також, не надано будь-яких доказів на спростування факту укладання договору та визначеного у позовній заяві обсягу зобов`язань відповідача за цим договором.

За даних обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідачем не виконано зобов`язання, які прийнято ним на себе за умовами договору щодо сплати коштів.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. 1. Стягнути з ПІДПРИЄМСТВА ОБ`ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН "ПОЛТАВСЬКЕ УЧБОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВАЕЛЕКТРО" УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА СЛІПИХ" (36021, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 6; код ЄДРПОУ: 03967872) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ: 20077720) борг у загальній сумі 9 657,42 грн., у тому числі: пеня у сумі 6 740,44 грн.; три проценти річних у сумі 1 363,49 грн.; інфляційні втрати у сумі 1 553,49 грн. та 2102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Киричук О.А.