Рішення

від 13.08.2020 по справі 922/1204/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1204/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків до Крутоярівського загальноосвітнього навчально-виховного комплексу (загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад) Кегичівської районної ради Харківської області, с. Крутоярівка (перший відповідач) , Приватного підприємства "Агропрогрес", смт.Кегичівка (другий відповідач) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Розсохуватська сільська рада Кегичівського району Харківської області, с. Розсохувата про визнання договору недійсним та зобов`язання звільнити земельну ділянку за участю представників учасників справи:

прокурор - Комісар О.О.

позивача - не з`явився

першого відповідача - не з`явився

другого відповідача - Григель А.А.

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Крутоярівського загальноосвітнього навчально-виховного комплексу (загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад) Кегичівської районної ради Харківської області (перший відповідач; Крутоярівський ЗНВК) та Приватного підприємства "Агропрогрес" (другий відповідач; ПП "Агропрогрес"), в якому просить суд:

- визнати недійсним договір №2 від 05.02.2018, укладений між Крутоярівським загальноосвітнім навчально-виховним комплексом (загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад) Кегичівської районної ради Харківської області та Приватним підприємством "Агропрогрес";

- зобов`язати Приватне підприємство "Агропрогрес" звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності, загальною площею 20,2333 га, яку воно займає на підставі договору №2 від 05.02.2018, укладеного між Крутоярівським загальноосвітнім навчально-виховним комплексом (загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад) Кегичівської районної ради Харківської області та Приватним підприємством "Агропрогрес".

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилався на те, що спірний договір про здійснення діяльності по виробництву та обробці землі від 05.02.2018, який укладений між відповідачами, за своєю суттю є удаваним правочином з метою приховання іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, що належить до державної власності, який укладено з грубим порушенням норм Земельного кодексу, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про освіту", а також вимог цивільного та господарського законодавства, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним.

Судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 27.04.2020 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів було залучено Розсохуватську сільську раду.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

У письмових поясненнях, поданих до суду позивачем, останній зазначив, що в діях ГУ Держгеокадастру у Харківській області не вбачається нездійснення захисту порушених інтересів держави, оскільки позивач не знав та міг знати про таке порушення внаслідок того, що укладення спірного договору не передбачає переходу прав на земельну ділянку від землекористувача до другої сторони договору та припинення прав постійного користувача земельною ділянкою.

Першим відповідачем (Крутоярівский ЗНВК) до суду була подана заява, в якій останній просив суд розглядати справу без участі представника першого відповідача та зазначив про те, що проти позову прокурора заперечує, просить відмовити в його задоволенні та вказує на те, що прокурором жодним чином не обґрунтовано у чому порушено інтереси держави, не наведено будь-якого розрахунку ймовірних збитків, тощо.

Другим відповідачем (ПП "Агропрогрес") до суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову другий відповідач вказував на те, що він не погоджується с твердженням прокурора про неможливість, відповідно до статутних завдань та законодавства, здійснення Крутоярівським ЗНВК сумісного вирощування сільськогосподарських культур, оскільки це спростовується положеннями Статуту Крутоярівського ЗНВК (п.п. 1.12, 6.2, 6.5, 6.10); у спірному договорі не зазначено істотні умови, що притаманні договору оренди та відрізняють його серед інших видів договорів: кадастровий номер земельної ділянки, орендна плата із зазначенням її чіткого розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за несплату, внаслідок чого спірний договір не є прихованим договором оренди; за спірним договором передача права користування земельною ділянкою не здійснювалася; прокурором не доведено підстав для звернення до суду з даним позовом.

Від третьої особи до суду надійшла заява в якій третя особа просить суд проводити розгляд справи без участі представника третьої особи та просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, оскільки даний позов не спрямований на захист інтересів держави, призведе до погіршення стану Крутоярівського ЗНВК та зниження рівня освітніх послуг дітям Розсохуватської громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача, першого відповідача та третьої особи, оскільки матеріали справи містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, а брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов`язком, а обов`язковість явки в судове засідання представників позивача, першого відповідача та третьої особи судом не визнавалась.

У судовому засіданні прокурор підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник другого відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення прокурора та представника другого відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора у повному обсязі, виходячи з наступного.

Зі змісту п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 цієї ж статті).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Зі змісту п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вбачається, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 4 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, тлумачення п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

В даному випадку прокурор здійснює представництво інтересів держави в особі позивача оскільки внаслідок укладення спірного договору порушено встановлений законодавством порядок набуття та реалізації права на землю, як на об`єкт. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.

Листом №01-18/366 від 02.04.2020, наданим у відповідь на лист прокурора №39/2-2485вих20 від 01.04.2020, Відділ освіти, молоді та спорту Кегичівської РДА Харківської області повідомив прокурора про те, що Крутоярівським ЗНВК до відділу надано копію договору №2 від 05.02.2018, укладеного з ПП "Агропрогрес". Будь-які позовні заяви до суду з приводу використання ПП "Агропрогрес" земельної ділянки, загальною площею 20,0 га, яка знаходиться у постійному користуванні Крутоярівського ЗНВК не подавалися. Кошти до відділу освіти, молоді та спорту за спірним договором не надходили.

Листом №02-16/118 від 03.04.2020, у відповідь на лист прокурора №39-7/2484 від 01.04.2020, Кегичівська районна рада повідомила прокурора про те, що інформація щодо укладення будь-яких договорів стосовно земельної ділянки, загальною площею 20 га, розташованої на території Розсохуватської сільської ради від Крутоярівського ЗНВК до районної ради не надавалась; позовні заяви до суду з приводу використання ПП "Агропрогрес" земельної ділянки, загальною площею 20 га, яка відповідно до державного акту знаходиться у постійному користуванні в Крутоярівському ЗНВК районною радою не пред`являлись; кошти до районної ради відповідно до договору зазначеного в листі не надходили.

Листом №10-20-14-2885/0/19-20 від 06.04.2020, у відповідь на лист прокурора №39/2-2489вих-20 від 01.04.2020, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, повідомило прокурора про те, що Крутоярівський ЗНВК до Головного управління з приводу укладення будь-яких договорів стосовно земельної ділянки площею 20 га, розташованої на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області не звертався. Головним управлінням не погоджувалося укладення договорів із Крутоярівським ЗНВК стосовно земельної ділянки площею 20 га, розташованої на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області, оскільки здійснення такого погодження не передбачено чинним законодавством. Головним управлінням не вживалися заходи, в тому числі звернення до суду, щодо припинення, розірвання, або визнання недійсним договору №2 від 05.02.2018, укладеного між Крутоярівським ЗНВК та ПП "Агропрогрес" щодо обробітку земельної ділянки площею 20 га, розташованої на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області, оскільки укладення такого договору не передбачає переходу прав на земельну ділянку від землекористувача - Крутоярівського ЗНВК до другої сторони договору - ПП "Агропрогрес" та припинення права постійного користування земельною ділянкою вищевказаним загальноосвітнім навчально-виховним комплексом.

Повідомленням від 14.04.2020 прокурор повідомив Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про те, що прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області про визнання договору удаваним, визнання укладеного правочину недійсним та зобов`язання звільнити земельну ділянку.

В межах даної справи порушення інтересів держави полягає у незаконній передачі в оренду майна закладу освіти, стосовно якого законодавчо встановлена заборона на відчуження та використання не за освітнім призначенням, у недотриманні встановленого чинним земельним законодавством України порядку передачі земельної ділянки в користування суб`єкту господарювання. Вищезазначені порушення призвели до того, що земельна ділянка площею 20,0 га, яка є складовою матеріально-технічної бази навчального закладу - Крутоярівського ЗНВК, незаконно перейшла у користування відповідача - ПП "Агропрогрес".

У зв`язку із тим, що відповідачем незаконно набуто право користування землею навчального закладу, крім того, державне майно, надане освітньому закладу використовується не за цільовим призначенням, даний позов заявлено в інтересах держави, з метою відновлення порушених прав користування навчального закладу земельною ділянкою.

Прокурор наголошує на тому, що спірна земельна ділянка передана у постійне користування навчальному закладу для освітніх потреб у порядку ст.ст. 22, 24 Земельного кодексу України. Тому, укладення оспорюваного договору від 05.02.2018 сторонами в порушення установленого чинним законодавством порядку і передача землі навчального закладу іншій особі для підприємницької діяльності, порушує державні інтереси.

У відповідності до ст. 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством. Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом.

Об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України "Про освіту" юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Освітня діяльність вважається основним видом діяльності, якщо надходження на цей вид діяльності та/або від цього виду діяльності перевищують половину загальних надходжень цієї юридичної особи (фізичної особи - підприємця). Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний. Заклади освіти діють на підставі власних установчих документів, що затверджуються їх засновниками відповідно до законодавства.

Крутоярівський загальноосвітній навчально-виховний комплекс (загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад) Кегичівської районної ради Харківської області - комунальний загальноосвітній навчальний заклад, належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ Кегичівського району Харківської області, реорганізований шляхом перетворення загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с. Крутоярівка Кегівського району Харківської області згядно з розпорядженням голови Кегичівської районної державної адміністрації №11 від 16.01.2001, головною метою якого є задоволення потреб громадян, суспільства і держави у базовій загальній середній освіті дітей віком від 2 до 15 років.

Заклад є юридичною особою, має печатку, штамп.

Навчальний заклад має земельну ділянку загальною площею 2,0 га, де розміщуються спортивний майданчик, ігровий майданчик, зони відпочинку, квітники, а також земельну ділянку площею 20 га для дослідних та навчальних цілей за межами населеного пункту на території Розсохуватської сільської ради.

Таким чином, наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави. Також, у даному випадку позов поданий прокурором з урахуванням зазначених вище трьох критеріїв доцільності втручання держави у право особи на володіння майном: 1) при укладенні договору допущено очевидне порушення вимог закону щодо заборони використання майна закладу освіти не для освітніх цілей; законодавчій забороні землекористувачу на праві постійного користування виходити за межі прав, передбачених ст.ст. 92, 95 Земельного кодексу України; укладання договору усупереч установленого порядку та з метою приховування іншого договору; 2) вказаний спір має суспільний інтерес, оскільки майно, що передане в оренду - майно освітнього признання, надане закладу освіти в порядку ст. 24 Земельного кодексу України для освітніх та дослідних цілей; 3) втручання у власність є пропорційним визначеним цілям, оскільки спірний договір укладений сторонами в порушення вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про освіту", а майно, яке мало використуваватися для освітніх цілей, не використовується з моменту укладення договору за його цільовим призначенням.

На території Кегичівського району Харківської області розташований та діє Крутоярівський загальноосвітній навчально-виховний комплекс (загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад) Кегичівської районної ради Харківської області (далі у тексті - Крутоярівський ЗНВК).

У Крутоярівському ЗНВК на праві постійного користування перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення, загальною площею 20,2333 га, кадастровий №632384500:01:000:0247, розташована на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, вказана земельна ділянка з кадастровим номером №6323184500:01:000:0247 є державною власністю; категорія землі - землі сільськогосподарського призначення; площа земельної ділянки - 20,2333 га.

Вказана земельна ділянка передана закладу для ведення підсобного сільського господарства, відповідно до розпорядження голови Кегичівської районної державної адміністрації №181 від 14.08.2002 та на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування І-ХР №001096 від 14.08.2002, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №77.

05.02.2018 між Крутоярівським ЗНВК в особі директора Фатуллаєва О.В., з однієї сторони та приватним підприємством "Агропрогрес" (далі у тексті - ПП "Агропрогрес"), в особі директора Хвесика А.Є., який діє на підставі статуту підприємства, з другої сторони, укладено договір №2, щодо здійснення сторонами діяльності по виробництву та обробці землі на площі 20 га, розташованої в Розсохуватській сільській раді, Кегичівського району, строком на 5 років.

Відповідно до Розділу 1 ("Предмет договору") спірного договору його предметом є здійснення діяльності по виробництву та обробці землі на площі 20 га згідно сівозміни, (землі державного резервного фонду Розсохуватської сільської ради, які орендує Крутоярівський ЗНВК),

Відповідно до Розділу 2 ("Відповідальність сторін") спірного договору Крутоярівський ЗНВК зобов`язується надати під сумісне виробництво земельну ділянку, площею 20 га поля за межами населеного пункту с. Розсохувата Кегичівського району. ПП "Агропрогрес" зобов`язується на даній площі проводити агротехнічний обробіток землі, посів та збирання сільськогосподарських культур згідно сівозміни. Всі сільськогосподарські роботи проводяться за рахунок ПП "Агропрогрес".

Згідно з Розділом 3 ("Умови договору") спірного договору, після збирання і реалізації врожаю, ПП "Агропрогрес" з прибутку проводить грошовий розрахунок з Крутоярівським ЗНВК з розрахунку 2 000 (дві тисячі) грн. за 1 га на розрахунковий рахунок Розсохуватської сільської ради до 01 жовтня поточного року.

Визначено, що цей договір укладено терміном на 5 років, вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Всі спірні питання, що виникнуть, вирішуються шляхом переговорів.

Угода підписана повноважними представниками сторін без зауважень та скріплена печатками.

Дослідивши правову природу оспорюваного правочину, суд дійшов висновку, що укладенням договору №2 від 05.02.2018 сторони фактично приховали укладення договору оренди земельної ділянки, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту ст. 638 ЦК України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, згідно зі ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Основними елементами договору про спільну діяльність є об`єднання вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності і такі частки мають бути визначеними, обов`язки сторін у таких правовідносинах не мають зустрічного характеру, а кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а у загальному інтересі. Сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором, спільна діяльність учасників чітко скоординована.

В той же час, відповідно до Розділу 2 спірного договору Крутоярівський ЗНВК зобов`язується надати під сумісне виробництво земельну ділянку, площею 20 га поля за межами населеного пункту с. Розсохувата Кегичівського району, а ПП "Агропрогрес" зобов`язується на даній площі проводити агротехнічний обробіток землі, посів та збирання сільськогосподарських культур згідно сівозміни. Всі сільськогосподарські роботи проводяться за рахунок ПП "Агропрогрес".

Тобто усі роботи, що є предметом цього договору, здійснюються підприємством його силами, засобами, фінансами та матеріальними ресурсами.

Крім того, у спірному договорі не визначені вклади сторін (їх частки), які вони об`єднують для здійснення спільної діяльності, що в силу приписів ст.ст. 1137, 1138, 1139 ЦК України є визначальним при розподілі прибутку, спільних витрат, збитків та відповідальності за спільними зобов`язаннями.

Водночас, оспорюваним договором не визначено, що сторони в процесі здійснення сільськогосподарського виробництва об`єднують свої майнові внески (вклади) у будь-якій формі. Цей договір не передбачає переходу будь-яких майнових прав на землю, посівний матеріал, матеріали та засоби виробництва тощо (як тих прав, що існували до укладення договору, так і тих що виникають у майбутньому) від однієї сторони до іншої, а також не призводить до виникнення у сторін права спільної власності на майно та отриманий прибуток.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний договір не є за своєю правовою природою договором про спільну діяльність.

В той же час, за нормою ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тобто, під час оренди землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.

З огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Таким чином, проаналізувавши положення спірного договору та зміст правовідносин, що склалися між Крутоярівським ЗНВК та ПП "Агропрогрес", можна дійти обґрунтованого висновку, що спірний договір є удаваним правочином і приховує під собою факт передачі в оренду земельної ділянки, тобто фактично містить істотні умови договору оренди землі, укладення якого регулюється Законом України "Про оренду землі" та Земельним кодексом України, оскільки, у даному випадку Крутоярівський ЗНВК передав майно, а саме (земельну ділянку) підприємству та поклав на нього обов`язок вносити плату за користування, що суперечить та не відповідає вимогам Цивільного кодексу щодо умов договору спільної діяльності.

За умовами спірного договору підприємство фактично користується, володіє, експлуатує земельну ділянку площею 20,0 га за власний рахунок та повинно сплачувати грошові кошти за її експлуатацію та користування.

Крім того, зміст погоджених сторонами умов спірного договору свідчить, що взявши на себе зобов`язання надати земельну ділянку для виробництва та обробці землі Крутоярівський ЗНВК фактично був усунутий від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надав право обробки землі та збору врожаю саме ПП "Агропрогрес", а тому право на обробку землі та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які згідно ст. 92 ЗК України, складають титул права постійного користування, однак, земельна ділянка, яку використовує приватне підприємство не належать йому на жодному з титулів - праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється господарством за відсутності законодавчо визначеної підстави.

Отже, викладене дає підстави суду дійти висновку, що укладаючи спірний договір, сторони договору мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки умовами договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою з метою здійснення підприємницької діяльності (виробництво і сільськогосподарської продукції), договір не містить іншої мети, з якою використовується ця земля. Тобто, фактичний об`єкт договору - земельна ділянка навчального закладу передана у строкове платне користування.

Таким чином, договір №2 від 05.02.2018 укладено в порушення вимог Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

В силу приписів ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, оспорюваний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), тож з урахуванням положень ч. 2 ст. 235 ЦК України, сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і до оспорюваних правовідносин повинні бути застосовані правила, що регулюють цей правочин.

У даному випадку зміст договору та його правова природа не залежать від його назви, а умови укладеного між сторонами договору відповідають змісту договору оренди, визначеному ст. 12 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою договір оренди землі визначений як угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк, та відповідає фактичним правовідносинам сторін, відтак, назва договору не змінює суті останніх, а тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними" від 06.11.2009 № 9 зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.

Оспорюваний договір, який фактично є договором оренди землі, укладено з порушенням викладених вище норм чинного законодавства, якими регламентовано порядок укладення договору оренди земельної ділянки державної власності. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/695/17, виклавши його у постанові від 05.04.2018 та у справі №924/263/17 у постанові від 10.05.2018.

Так, відповідно до п. а ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Згідно з приписами ч. З ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Обов`язок землекористувачів використовувати землю за цільовим призначенням, визначений ст. 96 ЗК України, означає як обов`язок використання землі в межах основного цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) так і в межах цільового призначення (для ведення дослідних та наукових цілей чи для ведення фермерського господарства).

В контексті раціонального використання земель, необхідно зазначити, що відповідне завдання нормативного регулювання земельних відносин не може бути досягнуто шляхом здійснення землекористування суб`єктом, здатним її раціонально використовувати, а не спеціальним суб`єктом, якому вона була надана. І так само відсутність ресурсів у спеціального суб`єкта землекористування не може компенсуватися внаслідок зміни суб`єкта землекористування без зміни титулу чи цільового використання.

Таким чином, спірний договір суперечить положенням п. "а" ч. 1 ст. 96 ЗК України у зв`язку з використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.

За приписами ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельна торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Отже, в порушення вищенаведених вимог, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду земельної ділянки, що дозволяє стверджувати про укладення удаваного договору про спільний обробіток землі із порушенням вимог Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до п. п. 2, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання правочину недійсним.

Згідно з п. "в" ч. 3 ст. 152 ЗК України одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання угоди недійсною.

Таким чином, за спірним договором відбулось розпорядження земельною ділянкою не уповноваженим суб`єктом, а саме - Крутоярівським ЗНВК, спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме - ст. ст. 96, 122 - 124 ЗК України, ст. ст. 6,14 - 16 Закону України "Про оренду землі", а також не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність на підставі ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимог є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому судом відхиляються заперечення другого відповідача про те, що оспорюваний договір не може вважатись договором оренди через відсутність істотних умов договору оренди землі та підписаного між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки, оскільки в даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір №2 від 05.02.2018, укладений між Крутоярівським загальноосвітнім навчально-виховним комплексом (загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад) Кегичівської районної ради Харківської області та Приватним підприємством "Агропрогрес".

Зобов`язати Приватне підприємство "Агропрогрес" звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності, загальною площею 20,2333 га, яку воно займає на підставі договору №2 від 05.02.2018, укладеного між Крутоярівським загальноосвітнім навчально-виховним комплексом (загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад) Кегичівської районної ради Харківської області та Приватним підприємством "Агропрогрес".

Стягнути з Крутоярівського загальноосвітнього навчально-виховного комплексу (загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад) Кегичівської районної ради Харківської області (64008, Харківська область, Кегичівський район, с. Крутоярівка, вул. Шкільна, 6, код ЄДРПОУ 23329292) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, р/р UA178201720343160001000007171, банк одержувача: ДКСУ м. Києва, код банку: 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, призначення платежу: повернення судового збору) - 2102,00 грн. судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства "Агропрогрес" (64003, Харківська область, смт. Кегичівка, вул. Ювілейна, 3, код ЄДРПОУ 00707998) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, р/р UA178201720343160001000007171, банк одержувача: ДКСУ м. Києва, код банку: 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, призначення платежу: повернення судового збору) - 2102,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Прокурор - Заступник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (64100, Харківська область, м. Первомайський, вул. Соборна, 20).

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, поверхи 8, 9).

Перший відповідач - Крутоярівський загальноосвітній навчально-виховний комплекс (загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад) Кегичівської районної ради Харківської області (64008, Харківська область, Кегичівський район, с. Крутоярівка, вул. Шкільна, 6, код ЄДРПОУ 23329292).

Другий відповідач - Приватне підприємство (64003, Харківська область, смт. Кегичівка, вул. Ювілейна, 3, код ЄДРПОУ 00707998).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Розсохуватська сільська рада (64008, Харківська область, Кегичівський район, с. Розсохувата, вул. Шевченка, 12).

Повне рішення підписано 20 серпня 2020 року.

Суддя О.В. Погорелова