Рішення

від 12.08.2020 по справі 922/2238/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2238/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; ідент. код 14360570)

до Багатогалузевого приватно підприємство "Хризоліт-Імпекс" (61000, місто Харків, пр. Тракторобудівників, 160-Б, квартира 56; ідент. код 14133029)

про зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників:

позивача - Левицька А.В., ордер серія ПТ №000201 від 24.12.2019 року;

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Багатогалузевого приватного підприємства "Хризоліт-Імпекс", в якій позивач просить зобов`язати відповідача в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Багатогалузевого приватного підприємства "Хризоліт-Імпекс" кредиторські вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" за Договором № б/н від 01.03.2011 р., що виникла станом на 29.05.2020 р. у загальному розмірі 100 549,37 грн. (з яких заборгованість по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн., заборгованість за відсотками 27243,34 грн., борг по комісії 5911,77 грн., заборгованість по пені 57394,26 грн.). Також, позивач просить стягнути з Відповідача понесені Позивачем судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для включення в проміжний ліквідаційний баланс відповідача кредиторських вимог позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 липня 2020 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2238/20, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 12 год. 30 хв. 12.08.2020.

Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання 12.08.2020 року не з`явився, про причини неявки станом на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи, повідомлений належним чином, про що свідчить направлення судом на юридичну адресу, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань копії ухвали суду від 16.07.2020 року про відкриття провадження у справі. Вищевказані ухвали, були повернуті поштовим відділенням до суду з відмітками пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до вимог статті 93 Цивільного кодексу України місце знаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Слід зазначити, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд спору. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

Також суд, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також судом враховано висновок Європейський суд з прав людини зробив, про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, учасник справи, який добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язаний слідкувати за перебігом розгляду справи, крім того, зобов`язаний утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, зокрема, через Єдиний державний реєстр судових рішень або шляхом ознайомлення з матеріалами справи.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, проте відзив на позовну заяву у строк встановлений судом не подав, правом на участь у судовому засіданні не скористався, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГП України за наявними в ній матеріалами. При цьому суд, керуючись ч. 1 ст. 202 ГПК України, визнає, що неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 12.08.2020 р., керуючись приписами ст. 252 ГПК України, суд перейшов до розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження.

Присутні у судовому засіданні 12.08.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суду, позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.02.2011 р. між Закритим акціонерним товариством комерційний банк „Пприватбанк'' (позивач) та Багатогалузевим приватним підприємством "ХРИЗОЛІТ-ІМПЕКС" був укладений договір банківського обслуговування (поточного рахунку) №б/н шляхом підписання Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки від 15.02.2011 р. й приєднався до публічної оферти надання банківських послуг, яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг й тарифи Банку складають договір банківського обслуговування від 15.02.2011 р. (т. 1, а.с. 12-13).

14.06.2018 р. здійснена державна реєстрація змін до установчих документів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", зміна повного найменування та зміна скороченого найменування, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1005737852 від 12.09.2019 р.

Як зазначає позивач,01.03.2011 р. відповідач за допомогою системи клієнт-банк/інтернет клієнт-банк Приват24 подав заявку на встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 й погодився Умови та Правилами надання послуги "Кредитний ліміт" на поточний рахунок, котрі розміщені на загальнодоступному веб-сайті https://privatbank.ua (т. 1 .а.с. 14).

Згідно розділу 1 Умов, розміщених на web-сайті банку http://www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг ПриватБанку.

У відповідності до п. 3.18.1.16. Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі). Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладанні договорів та угод у письмовій формі.

Згідно ч. 2. ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п. 3.18.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта.

У відповідності до п. 3.18.1.3. Умов, кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Згідно 3.18.1.8 Умов, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкритті поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода ). При порушенні Клієнтом будь- якого із зобов`язань, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг , Банк по свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні Клієнтом зобов`язань, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг , при відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування Ліміту, проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування Ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк. Термін також може бути змінений Банком згідно п. 3.18.1.3.4 цього розділу Умов і правил надання банківських послуг . Згідно ст. 212, 651 ЦКУ при порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань по кредиту, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань має право встановити інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку Приват24, мобільний додаток Приват24 , БМБ-повідомлення чи інших). У разі непогашення заборгованості в термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою.

Тобто, в даному випадку строк дії договору від 01.03.2011 року до 01.03.2015 року.

Як зазначає позивач, свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 10000 грн., що підтверджується випискою про рух коштів по поточному рахунку Відповідача № НОМЕР_1 . (т. 1, а.с. 14).

З виписки наданої позивачем, вбачається, що відповідач почав користуватися кредитними коштами з 02 березня 2011 року (т. 1, а.с. 36-37).

Розділом 3.18.4 Умов встановлений порядок розрахунків за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована відсоткова ставка).

При необнулені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в котрому дебетове сальдо підлягало обнуленню, на протязі 90 днів з останньої дати періоду, в котрому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом у розмірі 24 (двадцять чотири) % річних, починаючи з останньої дати періоду, у котрому дебетове сальдо підлягало обнуленню. (п.3.18.4.1.2 Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів* з дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91 -го* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь- якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань, (п.3.18.4.1.3 Умов).

Згідно п. 3.18.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Відповідно п. 3.18.4.3 Умов та Правил: проценти, неоплачені по збігу строку безперервного користування кредитом, вважаються простроченими.

Строк уплати процентів протягом 90 днів з моменту утворення дебетового сальдо.

Клієнт сплачує Банку комісію за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, (п. 3.18.4.4)

За п. 3.18.4.6. Умов та Правил нарахування комісії здійснюється в день сплати.

Тобто, датою сплати комісії є 1-е число кожного місяця.

Відповідно до п. 3.18.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п.3.18.2.2, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Умов, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3 Умов від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до 3.18.5.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано Клієнтом.

Як зазначає позивач, відповідач порушив взяті на себе грошові зобов`язання за спірним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів та винагороди, у зв`язку із чим у нього перед позивачем відповідно до розрахунку станом на29.05.2020 року виникла заборгованість в сумі 100549,37 грн., що складається з заборгованості за кредитом (тіло кредиту) - 10000,00 грн., заборгованості за відсотками - 27243,34 грн. боргу по комісії 5911,77 грн. та боргу по пені - 57394,26 грн.

За твердженнями позивача, з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань БПП "ХРИЗОЛІТ-ІМПЕКС" (код ЄДРПОУ: 14133029) перебуває в стані припинення з 22.05.2014 за судовим рішенням про неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону №820/977/14 від 06.03.2014.

У зв`язку із чим, позивач 01.06.2020 р. направив на адресу БПП "ХРИЗОЛІТ-ІМПЕКС" (код ЄДРПОУ: 14133029) заяву з кредиторськими вимогами від 29.05.2020 р., разом з розрахунком заборгованості станом на 29.05.2020 р., договором банківського обслуговування з додатками, виписками про рух коштів та Витягами з Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджується копією заяви та описом відправлення.

У поданій заяві позивач просив відповідача розглянути вимоги АТ КБ "Приватбанк" з оплати заборгованості на загальну суму 100549,37 грн.

Зазначена заява з кредиторськими вимогами не отримана відповідачем, а повернена на адресу позивача, й отримана останнім 17.06.2020 р., що підтверджується інформацією з офіційного вебсайту Укрпошта, щодо поштового відправлення 0500302437036 (т. 1, а.с. 154-157).

Як зазначає позивач, ліквідаційна комісія відповідача не направила на адресу АТ КБ "Приватбанк" повідомлення про рішення, прийняте щодо вимоги позивача.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін, зобов`язання за вказаними договорами належним чином не виконав, не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором № б/н від 15.02.2011 року за надані послуги "Кредитний ліміт", яка виникла станом на 29.05.2020 року у розмірі 100549,37 грн., що складається з: 10000 грн. загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 27243,34 грн. загального залишку заборгованості за процентами нарахованими за період з 01.05.2014 року по 31.03.2019 року в порядку пунктів 3.18.4.1.2 та п. 3.18.4.1.3 Умов та Правил надання банківських послуг; 5911,77 грн. заборгованості по комісії за період з 01.04.2014 р. по 08.03.2020 р. на підставі п. 3.18.4.4. Умов та Правил надання банківських послуг; 57394,26 грн. пені нарахованої згідно п. 3.18.5.1 Договору за період з 01.04.2014 року по 28.03.2020 року включно.

Відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно статті 105 Цивільного кодексу України, після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс , який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Визначено, що проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

При цьому, у відповідності до частини 5 статті 112 Цивільного кодексу України, вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Оскільки позивачем не було отримано від відповідача повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог, то строк передбачений частиною 5 статті 112 Цивільного кодексу України не підлягає застосуванню в даному випадку, оскільки вимоги позивача - Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" не можуть вважатися погашеними, а право на визнання вимог Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" є таким, що підлягає судовому захисту.

Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено судом, позивачем 01.06.2020 року за на адресу Ліквідаційної комісії відповідача було направлено заяву з кредиторськими вимогами. Проте, 17.06.2020 року вищезазначена заява була повернута на адресу позивача у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до частини 6 статті 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

За вимогами частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

У зв`язку із тим, що позивач звернувся до суду з даним позовом 17.07.2020 року, що підтверджується штампом канцелярії господарського суду, а заява позивача з кредиторськими вимогами була повернута без вручення 17.06.2020 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача заявлені в межах строку для подання відповідної заяви до голови ліквідаційної комісії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2014 року у справі № 908/1735/13.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладене, беручи до уваги існування заборгованості відповідача перед позивачем за договором № б/н від 15.02.2011 року за надані послуги "Кредитний ліміт" у розмірі 100549,37 грн. не спростованої відповідачем, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Багатогалузевого приватного підприємства "Хризоліт-Імпекс" кредиторські вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" за Договором № б/н від 01.03.2011 р., що виникла станом на 29.05.2020 р. у загальному розмірі 100 549,37 грн. (з яких заборгованість по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн., заборгованість за відсотками 27243,34 грн., борг по комісії 5911,77 грн., заборгованість по пені 57394,26 грн.) є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 2102,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 105, 110, 111, 112, 193, 509, 625, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, статтями 73, 74, 86, 129, 233, 234-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати БАГАТОГАЛУЗЕВЕ ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХРИЗОЛІТ-ІМПЕКС" (61000, м. Харків, пр-т. Тракторобудівників, 160-Б, квартира 56; ідентифікаційний код 14133029) в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу БАГАТОГАЛУЗЕВОГО ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ХРИЗОЛІТ-ІМПЕКС" кредиторські вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) за договором №б/н від 01.03.2011 року, що виникли станом на 29.05.2020 р. у загальному розмірі 100549,37 грн., на складається з: заборгованості по тілу кредиту в сумі 10000 грн., заборгованості за відсотками - 27243,34 грн., боргу по комісії 5911,77 грн. та боргу по пені - 57394,26 грн.

3. Стягнути з Багатогалузевого приватно підприємство "Хризоліт-Імпекс" (61000, місто Харків, пр. Тракторобудівників, 160-Б, квартира 56; ідент. код 14133029) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення та з урахуванням п.17.5 розділу ХІ "Перехідних положень" ГПК України та п. 4 розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "17" серпня 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков