Рішення

від 17.08.2020 по справі 926/1315/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року Справа № 926/1315/20

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Гаврилюк І.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до приватного підприємства "Традекс", м. Чернівці

про стягнення боргу в сумі 17212,60 грн

Представники сторін:

від позивача - Филипчук А.В., довіреність від 21.02.2019

від відповідача - не з`явилися

В С Т А Н О В И В :

Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до приватного підприємства "Традекс" про стягнення боргу в сумі 17212,60 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.10.2018, частково повернув авансовий платіж в сумі 78825,06 грн, а відтак на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції за порушення грошового зобов`язання, а саме інфляційні втрати за період з 23.04.2018 по 28.04.2020 в сумі 11092,42 грн та 3% річних за період з 23.04.2018 по 28.04.2020 в сумі 6057,30 грн і за період з 30.04.2018 по 06.06.2020 в сумі 62,65 грн.

Ухвалою від 19.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 09.07.2020.

Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє ухвалою від 04.08.2020 відкладено розгляд справи на 17.08.2020.

У судовому засіданні 17.08.2020 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги. Крім того, представник звернув увагу, що у позовній заяві допущено описку в періоді нарахування 3 % річних, а саме замість 30.04.2018 слід правильно вважати 30.04.2020.

Відповідач у судове засідання 17.08.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 року №270, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п. 92. правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 правил).

Аналізуючи зазначені вище положення правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судових рішень із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 916/3188/16.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням приватного підприємства "Традекс" є: м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, буд. 5, квартира 190.

Вся судова кореспонденція по даній справі, яка надсилалась відповідачу, була надіслана за вищезазначеною адресою.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, ухвали суду вважаються врученими учаснику справи, а останній належним чином повідомленний про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в судовому засіданні без участі представника відповідача та за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

07.12.2017 між Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради та приватним підприємством "Традекс" було укладено договір підряду № 111/17 на будівництво спортивного майданчика зі штучним покриттям по вул. Надрічній в м. Чернівці (далі - Договір). Пунктом 1.1. Договору передбачено, що підрядник відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору зобов`язується виконати роботи з будівництва спортивного майданчика зі штучним покриттям по вул. Надрічній в м. Чернівці. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах визначених цим договором.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що до початку виконання робіт замовник може перерахувати підряднику авансовий платіж на придбання матеріалів, конструкцій, виробів в розмірі до 30% річного ліміту асигнувань, передбачених на поточний рік, у зв`язку з чим підрядник зобов`язуються протягом 3-х місяців з дня проплати придбати відповідні матеріальні ресурси та надати акти приймання виконаних робіт з урахуванням змін внесених додатковим договором № 3 від 18.04.2018 року, № 4 від 18.05.2018 та № 5 від 29.05.2018 року. Невикористані після зазначеного суми авансу повертаються замовнику коштів.

На виконання пункту 4.1. Договору позивачем 19.03.2018 року за платіжним дорученням № 196 було перераховано відповідачу 100000,00 грн. з призначенням платежу: для виконання, відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору, робіт з будівництва спортивного майданчика зі штучним покриттям по вул. Нагірній в м. Чернівці, що також підтверджується випискою по рахунку 35422171042468 за 22.03.2018 року на суму 100000,00 грн. та рахунком фактурою № 1 від 14.03.2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що стягнення авансового платежу в розмірі 100000,00 грн згідно вищевказаного договору вже було предметом розгляду в справі №926/1299/18. Так, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.10.2018 у справі №926/1299/18, яке набрало законної сили 05.11.2018, позов задоволено.

Згідно виписки по рахунку UA818201720344200010000042468 за 29.04.2020 виданої УДКСУ у м. Чернівцях, Першим відділом ДВС у м. Чернівці стягнуто борг з відповідача в сумі 78825,06 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як встановлено рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі №926/1299/18, між позивачем і відповідачем існували договірні відносини, проте відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав в частині початку виконання робіт, а відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення 100000,00 грн авансового платежу.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував 11092,42 грн інфляційних втрат за період з 23.04.2018 - 28.04.2020; 6057,30 грн 3% річних за період з 23.04.2018 - 28.04.2020 та за період з 30.04.2020 - 06.06.2020 в сумі 62,65 грн.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Перевіривши правильність нарахування 3 % річних за період з 23.04.2018 по 28.04.2020 на суму 6057,30 грн та за період з 30.04.2020 по 06.06.2020 в сумі 62,65 грн, суд констатує, що розрахунок позивача є арифметично вірним, а відтак підлягає задоволенню.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за період з 23.04.2018 по 28.04.2020, установив, що інфляційні втрати - 11092,42 грн підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Підсумувавши заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних, суд зазначає, що вірною є сума 17212,37 грн проти заявлених позивачем 17212,60 грн, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 17212,37 грн.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства "Традекс" (58013, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 5/190, код ЄДРПОУ 40505160) на користь департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (58000, м. Чернівці, вул. Б. Хмельницького, 64-а, код ЄДРПОУ отримувача 37978173, Чернівецьке УК/м.Чернівці/24060300, UA528999980314030544000024002, Код класифікації доходів бюджету 24060300, Казначейство України ) борг в сумі 17212,37 грн.

3.Стягнути з приватного підприємства "Традекс" (58013, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 5/190, код ЄДРПОУ 40505160) на користь департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (58000, м. Чернівці, вул. Б. Хмельницького, 64-а, код ЄДРПОУ 23245721, UA818201720344200010000042468, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ) 2102,00 грн судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено і підписано 20.08.2020.

Суддя В.В.Дутка