Ухвала

від 19.08.2020 по справі 151/327/20

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

19 серпня 2020 р. Справа № 151/327/20

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк Алла Юріївна, розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: ОСОБА_1 (серія і номер паспорта: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

до: Тартацької сільської ради (код ЄДРПОУ: 04331969, адреса: вул. Підгаєцького, 222, с. Тартак, Чечельницький район, Вінницька область, 24800)

про: визнання помилковим та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Чечельницького районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Тартацької сільської ради, у якому просить:

- визнати помилковим та скасувати пункт 146 рішення 11 сесії 22 скликання Тартацької сільської Ради народних депутатів Чечельницького району Вінницької області від 25.12.1997 року про затвердження матеріалів інвентаризації та приватизації земельних ділянок щодо надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,20 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Тартацьку сільську раду внести зміни до пункту 146 рішення 11 сесії 22 скликання Тартацької сільської Ради народних депутатів Чечельницького району Вінницької області від 25.12.1997 року про затвердження матеріалів інвентаризації та приватизації земельних ділянок, у відповідності обставин, що мали місце на той час, а саме надати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,26 га, за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Чечельницького районного суду Вінницької області від 16.07.2020 року матеріали даної адміністративної справи передано на розгляд за підсудністю до Вінницького окружного адміністративного суду.

Матеріали адміністративної справи № 151/327/20 надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду 14.08.2020 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Завданням адміністративного судочинства, за приписами частини 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом першим, другим частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Частиною першою статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України, згідно з якою суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Суд враховує, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Як встановлено зі змісту позовної заяви, відповідач у справі (Тартацька сільська ради) є органом місцевого самоврядування. Проте, із урахуванням трьох наведених вище критеріїв для розмежування судової юрисдикції, необхідно врахувати, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16.

Такий висновок узгоджується з нормою частини 1, 2 статті 2 Цивільного кодексу України, в силу якої учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Відтак, нормами Цивільного кодексу України передбачено, що орган місцевого самоврядування (суб`єкт публічного права) може бути учасником цивільних відносин.

Окрім того, відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, сам факт участі Тартацької сільської ради у спірних правовідносинах, попри статус відповідача як органу місцевого самоврядування, не змінює їх правової природи та не вказує імперативно на публічно-правовий характер правовідносин. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Тому, визначальною ознакою для правильного вирішення питання щодо юрисдикційної належності цього спору є характер правовідносин, у яких виник спір, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено судом, позивач мотивує позовні вимоги помилковістю прийняття рішення 11 сесії 22 скликання Тартацької сільської Ради народних депутатів Чечельницького району Вінницької області від 25.12.1997 року про затвердження матеріалів інвентаризації та приватизації земельних ділянок в частині надання у приватну власність громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,20 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель. У свою чергу, позивач вважає, що ОСОБА_2 не являвся власником будинку по домогосподарству АДРЕСА_2 , а відтак не мав у користуванні зазначеної вище присадибної ділянки.

Тому, аналізуючи у сукупності підстави позову суд дійшов висновку, що оспорювання рішення 11 сесії 22 скликання Тартацької сільської Ради народних депутатів Чечельницького району Вінницької області від 25.12.1997 року може безпосередньо вплинути на майнові права позивача та ОСОБА_2 . Відтак, виходячи із аргументів позивача та обставин на які він посилається, у даній справі існує спір про право цивільне, який не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, право користування земельною ділянкою), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15.05.2018 року у справі № 809/739/17, від 20.09.2018 року у справі № 126/1373/17.

Якщо в результаті прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень особа набуває речове права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин та має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.09.2019 року у справі № 826/5562/17, від 15.05.2018 року у справі № 809/739/17, від 08.05.2018 року у справі № 341/551/16-ц та від 24.04.2018 року у справі № 401/2400/16-ц.

Частиною першою, другою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати у своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом

Згідно з пунктом 1 частини першої, частини шостої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Суд роз`яснює позивачу, що даний спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, що відповідно до пункту першого частини 1 статті 170 КАС України, є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 4, 6, 19, 20, 170, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (серія і номер паспорта: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Тартацької сільської ради (код ЄДРПОУ: 04331969, адреса: вул. Підгаєцького, 222, с. Тартак, Чечельницький район, Вінницька область, 24800) про визнання помилковим та скасування рішення.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом із заявою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка подала заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Чернюк Алла Юріївна