Рішення

від 19.08.2020 по справі 200/5450/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 р. Справа№200/5450/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-192615-45 від 15 квітня 2020 року по сплаті єдиного внеску у сумі 31033,59грн,-

В С Т А Н О В И В:

09 червня 2020 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-192615-45 від 15 квітня 2020 року по сплаті єдиного внеску у сумі 31033,59грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25 квітня 2020 року нею було отримано поштового листа, в якому містилась вимога про сплату боргу (недоїмки) № -192615-45 сумі 31033 грн. 59 коп. від 15 квітня 2020 року. Не погоджуючись з вимогою № Ф-192615-45 15 квітня 2020 року нею 30 квітня 2020 року було направлено скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки), оскільки вимога не відповідає дійсним обставинам, надіслана з рядом порушень та підлягала скасуванню. Відповіддю від 18 травня 2020 року №41358/10/05-99-08-01-08 скаргу залишено без розгляду.

Також зазначає, що юридична особа публічного права Державна податкова служба України з ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ 43005393 і її територіальний підрозділ юридична особа публічного права Головне Управління ДПС у Донецької області з ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ 43142826, є суб`єктами господарювання, не мають права здійснювати повноваження органів державної виконавчої влади України та не мали ніякого права приймати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-192615-45 в сумі 31033 грн 59 коп від 31 березня 2020 року.

Вимога по сплаті заборгованості по сплаті боргу (недоїмки) по ЄСВ №Ф-192615-45 в сумі 31033 грн. 59 коп. від 15 квітня 2020 року, повинна обов`язково містити дані про розмір штрафу, пені і надсилатись тільки після акту перевірки, який повинен бути вручений позивачу, а штраф має бути офіційно задокументований протоколом у відповідності до положень КупАП.

ОСОБА_1 ніколи не отримувала ні особисто, ні поштовим чи електронним листом акт перевірки щодо заборгованості по сплаті ЄСВ, ніколи не отримувала і не підписувала протокол про накладення штрафу за несплату ЄСВ.

03 липня 2020 року відповідачем через відділ діловодства та архівної роботи суду подано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач зазначив, що відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів у позивача станом на 31 березня 2020 року наявна заборгованість з єдиного внеску у розмірі 31033,59грн., на підставі цих даних ГУ ДПС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2020 №Ф-192615-45. Заборгованість у розмірі 31033,59 грн. виникла на підставі самостійно визначених позивачем нарахувань у звітах про нарахування єдиного внеску за 2017, 2018, 2019, 2020 роки.

Зазначена вимога прийнята на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів у зв`язку з наявністю заборгованості (у зв`язку з несплатою самостійно визначених нарахувань) з єдиного внеску станом на кінець звітного місяця , а не як вважає позивач на підставі акта перевірки. Просить суд відмовити у задоволенні позову /а.с.115-1130/.

25 червня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі /а.с.112/.

03 липня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.115-130/.

06 липня 2020 року судом відкладено підготовче судове засідання до 10 липня 2020 року для надання доказів направлення відзиву позивачу та надання додаткових пояснень.

08 липня 2020 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи в письмовому провадженні /а.с.134/.

09 липня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі /а.с.135/.

10 липня 2020 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника відповідача /а.с.138-141/.

Ухвалою суду від 10 липня 2020 року закрито підготовче провадження по справі №200/5450/20-а за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-192615-45 від 15 квітня 2020 року по сплаті єдиного внеску у сумі 31033,59грн. та призначено розгляд справи у порядку письмового провадження/а.с.143-144/.

Письмове провадження, відповідно до положень пункту 10 частини першої статті 4 КАС України - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 192 КАС України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Нормами частини четвертої статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до п.п.2 п.9 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено у наступній редакції: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п.2 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Даний закон набрав чинності 17 липня 2020 року. Клопотань про продовження строку розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України (паспорт НОМЕР_1 ), з 20 березня 2008 року зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця. Зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 .

Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, згідно статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

25 квітня 2020 року ОСОБА_1 отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-192615-45 сумі 31033 грн. 59 коп. від 15 квітня 2020 року /а.с.41/.

Не погоджуючись з вимогою №Ф-192615-45 від 15 квітня 2020 року нею 30 квітня 2020 року було направлено скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) /а.с.42/.

Рішенням Головного управління ДПС у Донецькій області від 18 травня 2020 року №41358/10/05-99-08-01-08 скаргу позивача залишено без розгляду /а.с.43/.

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеною вимогою, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннямисвідків.(ст.71 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464, далі по тексту у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень статті 1 зазначеного Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами ч. 8, ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до зазначених норм, ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесено зміни до Закону №2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону.

Починаючи з 01 січня 2017 року п. 2 ч.1. ст. 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (п. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 ,у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 №393, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.04.2016 №609/28739, (далі - Інструкція №449) органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Відповідно до п.4 розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів у ОСОБА_1 станом на 31 березня 2020 року (на кінець календарного місяця) наявна заборгованість з єдиного внеску у розмірі 31033,59 грн /а.с.119-122/. На підставі цих даних ГУ ДПС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2020 №Ф-192615-45.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість у розмірі 31033,59 грн. виникла у позивача на підставі самостійно визначених нарахувань у звітах про нарахування єдиного внеску за формою №Д5 за 2017, 2018, 2019, 2020 роки/а.с.123-130/.

Вимога прийнята на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів у зв`язку з наявністю заборгованості (у зв`язку з несплатою самостійно визначених нарахувань) з єдиного внеску станом на кінець звітного місяця , а не як вважає позивач на підставі акта перевірки.

Таким чином, спірна вимога прийнята у межах та у спосіб, що передбачений пунктом 3 розділу VI Інструкції №449.

Відповідно до п.5 розділу VI Інструкції №449, протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).

Щодо зауваження позивача про дані, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відносно Головного управління ДПС у Донецькій області, суд зазначає, що відповідно до ст. 10 Закону України від 15.05.2003 №755-ІУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості внесені до реєстру вважаються достовірними.

Законом України №1669-VII від 02.09.2014р. Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , який набрав чинності 15.10.2014р., у Законі України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 9-3 (9-4) такого змісту: "9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Верховний Суд у зразковій справі №812/292/18 від 30 березня 2018 року, зокрема, дійшов таких висновків: з огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Водночас Верховний Суд зазначає, що Закон № 2464-VI не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Тобто, вказаним рішенням Верховного Суду у зразковій справі наголошено, що абзац третій пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI звільняє платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачені цим Законом, але не скасовує повністю обов`язків платника єдиного внеску.

Також, розглядаючи цю адміністративну справу, суд зазначив, що обов`язки платника єдиного внеску, встановлені частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI, кореспондуються з іншими нормами цього ж Закону.

Зокрема, до таких норм Закону №2464-VI, дія яких не зупинялася для окремих категорій платників, відносяться, зокрема: стаття 7 щодо бази нарахування єдиного внеску, стаття 8 щодо розміру єдиного внеску та пропорції його розподілу, стаття 9, яка встановлює порядок обчислення і сплати єдиного внеску.

Відповідно, норми статті 6 Закону №2464-VI співвідносяться з переліченими нормами статей 7, 8 та 9 цього ж Закону як загальні та спеціальні, у разі колізії між якими пріоритет надається спеціальній нормі.

При цьому, дія таких спеціальних норм Закону №2464-VI не зупинена пунктом 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення , отже їх дія розповсюджується на всіх платників єдиного внеску незалежно від місця їх перебування на обліку.

За таких умов, норми пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI не можуть тлумачитися як абсолютне та безумовне звільнення певних платників від виконання всіх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, а повинні застосовуватися відповідно до призначення пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення до тих обов`язків, які платник не мав можливості виконати з об`єктивних обставин, через провадження антитерористичної операції.

Однак, Законом України від 14.01.2020 №440-IX Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи пункт 9-4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 - виключено з 13.02.2020.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

На час формування спірної вимоги про сплату боргу, норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-УІ (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.

Таким чином, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного внеску відповідно до положень Закону № 2464-УІ, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15 квітня 2020 року №Ф-192615-45 прийнята Головним управлінням ДПС у Донецькій області в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно ст. 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

На підставі положень Податкового кодексу України, та на підставі ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (вул. Італійська, 59, м. Маріуполь, 87515, ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-192615-45 від 15 квітня 2020 року по сплаті єдиного внеску у сумі 31033,59грн - відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 19 серпня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов