Рішення

від 19.08.2020 по справі 440/3204/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3204/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: Великопавлівська сільська рада Зіньківського району Полтавської області, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 03.06.2020 №14058-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки";

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321381400:00:042:0306 для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) в межах села Велика Павлівка Зіньківського району Полтавської області.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

18.06.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області), третя особа: Великопавлівська сільська рада Зіньківського району Полтавської області (далі - третя особа, Великопавлівська сільська рада), про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 19 червня 2020 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову.

Аргументи учасників справи

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою, адже його погоджено у встановленому законом порядку; відповідно до висновку про погодження проекту землеустрою від 18.12.2019 №14851/82-19, проект землеустрою відповідає вимогам чинного земельного законодавства.

02.07.2020 відповідач надав відзив на позов /а.с. 72-80/, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 03.06.2020 №14058-СГ позивачу правомірно відмовлено у затвердженні проектної документації із землеустрою. Відповідач стверджував, що поданий на розгляд проект не відповідає вимогам законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та документації із землеустрою. Крім того відповідач вказував, що підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу відсутні, оскільки такі повноваження належать до дискреційних повноважень відповідача.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

12.05.2020 позивач звернулась до відповідача із клопотанням (вх.№С-11959/0/25-20 від 20.05.2020), у якому просила затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером №5321381400:00:042:0306 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області /а.с. 83/.

До вказаного клопотання додав проект відведення бажаної земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 03.06.2020 №14058-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га кадастровий номер №5321381400:00:042:0306, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: статтями 58 Земельного та 87 Водного кодексу України встановлено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок та вносяться до Державного земельного кадастру. В представленому на затвердження проекті землеустрою відсутні матеріали передбачені статтею 50 Закону України "Про землеустрій", саме: матеріали землевпорядного проектування; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) з прив`язкою до пунктів державної геодезичної мереж у відповідності вимог встановлених пунктом 3.9 Інструкції про встановленні (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріпленні межовими знаками. Крім того, необхідно уточнити дані щодо: розміщенні земельної ділянки в межах (за межами) водоохоронних зон та наявності (відсутності) водоохоронних обмежень (код 05); віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель визначених пунктом "г" частини першої статті 150 Земельного кодексу України з метою дотримання вимог статті 186-1 Земельного кодексу України та статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації". Завдання на виконання робіт привести у відповідність додатку 1 до Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (уточнити дані щодо документів і матеріалів, що повинні бути представлені за результатами виконаних робіт, кількість примірників та адреси їх подання). Відповідно вимог статті 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на кадастровому плані земельної ділянки зазначаються кадастрові номери земельних ділянок; дані щодо обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту. Акт приймання - передачі межових знаків на зберігання привести у відповідність додатку 2 до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Пунктом 4.4.6 Інструкції з топографічного знімання встановлено, що GPS-мережа повинна складатися із замкнутих петель або інших замкнутих геометричних фігур і повинна бути здійснена прив`язка мережі не менш як до трьох пунктів державної геодезичної мережі, на яких обов`язково виконуються GPS-спостереження. Матеріали геодезичних вишукувань, передбачені в складі проекту землеустрою статтею 50 Закону України "Про землеустрій", привести у відповідність вимог встановлених пунктами 4.4.6 та 4.4.16 Інструкції з топографічного знімання /а.с. 81-82/.

Позивач не погоджуючись із наказом відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частинами шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно частин восьмої-десятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Висновки щодо правозастосування

З аналізу положень частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України убачається, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження такого проекту у порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, та у визначених законом випадках обов`язкової державної експертизи. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження та проведення експертизи (у разі необхідності), наведена норма статті 118 цього Кодексу не містить.

Оскільки на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області позивачем подано погоджений висновком від 18.12.2019 №14851/82-19 /а.с. 46-47/ проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5321381400:00:042:0306), то цей проект в силу положень статті 186-1 Земельного кодексу України вважається таким, що відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою.

У постановах від 24.01.2020 у справі №316/979/18 та від 30.08.2018 у справі №817/586/17 Верховний Суд дійшов висновків, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Головне управління Держгеокадастру в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Судом встановлено, що на підставі поданого позивачем проекту землеустрою здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, визначено її кадастровий номер 5321381400:00:042:0306 та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.01.2020 НВ-5315389662020 /а.с. 13/, який надавався позивачем до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області разом із проектом землеустрою.

Отже, реєстрація державним кадастровим реєстратором земельної ділянки на підставі поданого проекту землеустрою відповідно до статей 9, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою.

У зв`язку з чим суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про необхідність уточнити дані щодо: розміщення земельної ділянки в межах (за межами) водоохоронних зон та наявності (відсутності) водоохоронних обмежень (код 05); віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель визначених пунктом "г" частини першої статті 150 Земельного кодексу України з метою дотримання вимог статті 186-1 Земельного кодексу України та статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації". Завдання на виконання робіт привести у відповідність додатку 1 до Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (уточнити дані щодо документів і матеріалів, що повинні бути представлені за результатами виконаних робіт, кількість примірників та адреси їх подання). Відповідно вимог статті 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на кадастровому плані земельної ділянки зазначаються кадастрові номери земельних ділянок; дані щодо обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту. Акт приймання - передачі межових знаків на зберігання привести у відповідність додатку 2 до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Пунктом 4.4.6 Інструкції з топографічного знімання встановлено, що GPS-мережа повинна складатися із замкнутих петель або інших замкнутих геометричних фігур і повинна бути здійснена прив`язка мережі не менш як до трьох пунктів державної геодезичної мережі, на яких обов`язково виконуються GPS-спостереження. Матеріали геодезичних вишукувань, передбачені в складі проекту землеустрою статтею 50 Закону України "Про землеустрій", привести у відповідність вимог встановлених пунктами 4.4.6 та 4.4.16 Інструкції з топографічного знімання.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відмова у затвердженні проекту землеустрою є безпідставною, а тому слід визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавської області від 03.06.2020 №14058-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд виходить з такого.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, суд виходить з того, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України). Ця мета перегукується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12).

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідач у цій справі протиправно відмовив у затвердженні проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та не прийняв відповідного рішення. Визнання такої бездіяльності протиправною, як і зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача повторно, не захистить порушені права ефективно.

Натомість належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою.

Таке правозастосування в цій категорії справ відповідає сталим правовим висновкам Верховного Суду, наприклад, постанова Верховного Суду від 22.01.2020 №560/798/16-а.

Враховуючи викладене, суд вважає, що єдиним ефективним способом захисту порушених прав позивача на отримання земельної ділянки у власність є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321381400:00:042:0306 для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) в межах села Велика Павлівка Зіньківського району Полтавської області.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Прохальна частина позовної заяви містить клопотання щодо розподілу судових витрат на правову допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою зазначеною статті Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів взаємозв`язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження цієї судової справи.

Водночас, матеріали справи містять лише ордер від 16.06.2020 серія ВІ №1014079 на надання правничої допомоги адвокатом Тараном Русланом Федоровичем /а.с. 51/. Інших доказів надання правничої допомоги адвокатом та понесення Савченко В.А. судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем не надано.

Суд зазначає, що надана позивачем копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 16.06.2020 серії ВІ №1014079 свідчить лише про намір сторін надати/отримати юридичні послуги, а не про фактичне надання/отримання юридичних послуг та їх оплату.

З огляду на викладене, позивачем не доведено фактичне понесення витрат на правничу допомогу адвоката, у зв`язку з чим сума судових витрат на правничу допомогу розподілу між сторонами не підлягає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930), третя особа: Великопавлівська сільська рада Зіньківського району Полтавської області (вул. О. Кошового, б. 134-а, с. Велика Павлівка, Зіньківський район, Полтавська область, 38112, код ЄДРПОУ 13955999) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 03.06.2020 №14058-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321381400:00:042:0306 для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) в межах села Велика Павлівка Зіньківського району Полтавської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м.Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. Шевяков