Постанова

від 19.08.2020 по справі 200/477/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року справа № 200/477/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року (повний текст складено 25 травня 2020 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/477/20-а (суддя в 1 інстанції - Волгіна Н.П.) за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), в якому просив: визнати незаконними та скасувати рішення відповідача від 29 травня 2019 року та від 12 грудня 2019 року про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ; зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового підземного стажу роботи за списком № 1 (шахтарі) періоди його роботи: з 29 січня 1991 року по 6 серпня 1995 року на посаді гірничого майстра підземного в Шахтоуправлінні ім. Кірова ВО Макіїввугілля ; з 10 серпня 1995 року по 11 вересня 1995 року на посаді учня прохідника підземного в Шахті Радянська , з 12 вересня 1995 року по 31 грудня 1998 року на посаді прохідника підземного в Шахті Радянська ; з 10 жовтня 2000 року по 18 червня 2007 року на посаді помічника командиру взводу та командиру взводу в Третьому воєнізованому гірничорятувальному загоні, з 7 липня 2009 року по 23 листопада 2009 року на посаді головного інженеру в Шахтоуправління Північне-Ясинівське , з 24 листопада 2009 року по 28 лютого 2014 року на посаді заступника головного інженера по виробництву в Шахтоуправлінні Північне-Ясинівське а також період проходження строкової військової служби з 1 грудня 1988 року по 29 листопада 1990 року та повторно розглянути заяву позивача від 11 березня 2019 року про призначення пільгової пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що він за час своєї трудової діяльності набув право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку згідно із чинним законодавством, у зв`язку із чим 11 березня 2019 року звернувся до відповідача із заявою та належним пакетом документів, в тому числі трудової книжкою.

Позивач переконаний, що його трудова книжка містить всі необхідні відомості про його роботу повний робочий день під землею, отже подання будь-яких додаткових довідок не є обов`язковим.

Разом із цим позивач вказує, що він намагався надати довідки пільгового характеру разом із заявою відповідачу, але співробітники управління не прийняли їх, посилаючись на те, що трудова книжка містить усі необхідні записи в сукупності із наказами про результати атестації робочих місць, які свідчать про те що роботи проводилися повний робочий день, у зв`язку із чим довідки пільгового характеру не потрібні.

Крім цього, спеціалістами було звернуто увагу, що даними персоніфікованого обліку за 1999-2014 роки повністю підтверджено факт виконання робіт за списком № 1.

Позивач зазначав, що його заява розглядалась управлінням двічі, за результатом таких розглядів управління рішеннями від 29 травня 2019 року та від 12 грудня 2019 року відмовило йому в призначені пенсії на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи на пільгових умовах.

Наявність двох рішень про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах позивач пояснював тим, що перший раз йому відмовили у призначенні пенсії у зв`язку із помилкою у відомостях персоніфікованого обліку (ОК-5), де замість правильного по-батькові позивача ОСОБА_2 було вказано - ОСОБА_3 .

Як вказував позивач відповідачем йому було роз`яснено, що він має право встановити факт належності відомостей ОК-5 саме йому та після встановлення цього факту пенсія йому буде призначена.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 22 липня 2019 року по справі 233/4294/19 було встановлено факт належності позивачу індивідуальних відомостей про застраховану особу ОК-5 від 22 квітня 2019 року.

Після отримання Рішення Костянтинівського міськрайонного суду позивач звернувся з ним до відповідача, на підставі чого його заява від 11 березня 2019 року була розглянута повторно, але рішенням управління від 12 грудня 2019 року позивачу знов було відмовлено у призначені пенсії.

Позивач вважає такі рішення відповідача незаконними та необґрунтованими, оскільки при винесені спірних рішень управлінням безпідставно проігноровані записи в трудовій книжці позивача, які у повній мірі підтверджують наявність у нього трудового стажу, необхідного для призначення йому пільгової пенсії, крім цього позивачем надавались управлінню підтверджуючі довідки, які відповідачем не були прийняті.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі № 200/477/20-а позовні вимоги було задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29 травня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 12 грудня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ; зобов`язано Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком № 1 період його роботи в Шахтоуправлінні ім. Кірова ВО Макіїввугілля з 29 січня 1991 року по 21 серпня 1992 року та період його служби в лавах Радянської армії з 1 грудня 1988 року по 29 листопада 1990 року; зобов`язано Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 березня 2019 року № 765 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом у даному рішенні; в задоволенні інших позовних вимог - відмовлено; стягнуто з Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 768 грн 40 коп.

Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає частковому скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.

Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (арк.справи 9-12).

Як встановлено колегією суддів на підставі матеріалів справи, позивач 11 березня 2019 року звернувся до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 765 про призначення пенсії за віком за списком № 1, до якої відповідно до розписки-повідомлення від 11 березня 2019 року про отримання від позивача документів, додав: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документ про місце проживання (реєстрації), паспорт, трудову книжку, свідоцтво про народження, військовий квиток, диплом про навчання, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, заяву про спосіб виплати пенсії (арк.справи 49).

Доказів на підтвердження надання позивачем інших документів матеріали справи не містять.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, копія якої міститься в матеріалах справи, позивач у спірні періоди:

- з 1 грудня 1988 року по 29 листопада 1990 року проходив строкову військову службу в лавах Радянської армії;

- з 29 січня 1991 року по 6 серпня 1995 року працював в Шахтоуправлінні ім. Кірова ВО Макіїввугілля гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті;

- з 10 серпня 1995 року по 11 вересня 1995 року працював в Шахті Радянська Комбінату Макіїввугілля учнем прохідника підземного з повним робочим днем в шахті;

- з 12 вересня 1995 року по 31 грудня 1998 року працював в Шахті Радянська Комбінату Макіїввугілля прохідником підземним з повним робочим днем в шахті;

- з 10 жовтня 2000 року по 18 червня 2007 року працював в Третьому воєнізованому гірничорятувальному загоні на посаді помічника командиру взводу та командиру взводу;

- з 7 липня 2009 року по 23 листопада 2009 року працював в Шахтоуправлінні Північне-Ясинівське на посаді головного інженеру;

- з 24 листопада 2009 року по 28 лютого 2014 року працював в Шахтоуправлінні Північне-Ясинівське на посаді заступника головного інженера з виробництва.

В матеріалах справи міститься військовий квіток НУ № 9722625 від 3 січня 1990 року, який підтверджує факт перебування позивача на строковій військовій службі в лавах Радянської армії з 1 грудня 1988 року по 29 листопада 1990 року (арк.справи 62-63).

Колегія суддів зазначає, що записи про необхідність надати додаткові документи, ніж ті, які надав позивач, у розписці-повідомленні відсутні (зв.бік арк.справи 49).

Разом із цим в матеріалах справи наявні докази на підтвердження звернення позивача у квітні 2019 року із запитом до Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості про надання відомостей на підтвердження пільгового стажу роботи позивача в Третьому воєнізованому гірничорятувальному загоні та отримання відмови у наданні таких відомостей, яка обґрунтована тим, що Центральний штаб ДВГРС не володіє інформацію щодо пільгового характеру роботи позивача у Третьому воєнізованому гірничорятувальному загоні, так як такі відомості зберігаються безпосередньо у роботодавця (у Третьому воєнізованому ГРЗ) (арк.справи 37).

Рішенням від 29 травня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії за віком з тих підстав, що при розрахунку стажу було встановлено, що він має загальний стаж роботи 18 років 8 місяців 25 дні, в тому числі пільговий стаж по списку № 1 - 0 років 0 місяців 0 днів. Також у вказаному рішенні зазначено, що позивачем також були надані: копії наказів про атестацію робочих місць від 20 квітня 2000 року № 106, від 19 квітня 2005 року № 109, від 12 лютого 2010 року на Ордену Трудового Червоного Прапору 3-му воєнізованому гірничорятувальному загоні; копія наказу про атестацію робочих місць від 7 березня 2007 року № 190/а ДП Макіїввугілля ОП Шахта Північна . Вказано, що згідно особистої заяви ОСОБА_1 від 11 березня 2019 року надати довідки щодо підтвердження пільгового характеру роботи заявник немає можливості. Крім цього, у рішенні відповідач вказує, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу на ОСОБА_1 по батькові не відповідає паспортним даним: ОСОБА_1 , тому страховий та пільговий стаж роботи не можуть бути враховані за даними в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 (арк.справи 13-14).

За поясненням позивача причиною прийняття такого рішення слугувала помилка у відомостях персоніфікованого обліку ОК-5, де замість правильною прізвища позивача ОСОБА_2 було зазначено ОСОБА_3 . Позивачу було роз`яснено, що він має право встановити факт належності відомостей ОК-5.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 22 липня 2019 року по справі 233/4294/19 було встановлено факт належності ОСОБА_1 індивідуальних відомостей про застраховану особу ОК-5 від 22 квітня 2019 року (арк.справи 48, http://reyestr.court.gov.ua/Review/83845892).

За поясненнями позивача після отримання вказаного рішення про встановлення факту належності ОСОБА_1 індивідуальних відомостей про застраховану особу ОК-5 від 22 квітня 2019 року, він звернувся до відповідача щодо повторного розгляду його заяви від 11 березня 2019 року.

Рішенням від 12 грудня 2019 року позивачу повторно відмовлено в призначені пенсії на пільгових умовах з тих підстав, що при розрахунку стажу було встановлено, що він має загальний стаж роботи 28 років 10 місяців 26 дні, в тому числі пільговий стаж по списку № 1 - 1 рік 9 місяців 4 дня (за період з 1 січня 1999 року по 31 липня 1999 року, з 4 серпня 1999 року по 13 серпня 2000 року та з 14 серпня 2000 року по 6 жовтня 2000 року - за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу (арк.справи 15-16).

Як вбачається із цього рішення, спірні в межах даної справи періоди роботи позивача не були зараховані до пільгового стажу у зв`язку із ненаданням управлінню уточнюючих довідок (зв.бік арк.справи 15 - арк.справи 16).

Разом із цим в матеріалах справи наявні:

- уточнююча довідка № 833 від 24 жовтня 2014 року, видана Донецькою дирекцією з виконання проектів ліквідації шахт (м. Донецьк), відповідно до якої у період з 10 серпня 1995 року по 12 вересня 1995 року позивач працював учнем прохідника підземного, робота якого віднесена до робіт за списком № 1, з повним робочим днем під землею; з 12 вересня 1995 року по 4 серпня 1999 року позивач працював прохідником підземним, робота якого віднесена до робіт за списком № 1, з повним робочим днем під землею; з 4 серпня 1999 року по 6 жовтня 2000 року підземним заступником начальника ділянки робота якого віднесена до робіт за списком № 1. Також у довідці зазначено, що проводилась атестація робочого місця за професією підземний прохідник, підземний заступник начальника ділянки згідно наказу № 339 від 20 липня 1995 року (арк.справи 25);

- уточнююча довідка № 834 від 24 жовтня 2014 року, видана Донецькою дирекцією в виконання проектів ліквідації шахт (м. Донецьк), відповідно до якої у період з 10 серпня 1995 року по 12 вересня 1995 року позивач працював учнем прохідника підземного, робота якого віднесена до робіт за списком № 1 (арк.справи 26);

- уточнююча довідка № 460 від 18 червня 2018 року, відповідно до якої позивач у період роботи з 10 серпня 1995 року по 12 вересня 1995 року працював повний робочий день учнем прохідника підземного, яка передбачена списком 1; з 12 вересня 1995 року по 4 серпня 1999 року - на посаді прохідника підземного, що передбачена списком 1, з 4 серпня 1999 року по 6 жовтня 2000 року - на посаді підземного заступника начальника дільниці, що передбачена списком № 1. Також у довідці зазначено, що проводилась атестація робочого місця за професією підземний прохідник, підземний заступник начальника ділянки згідно Наказу про проведення атестації робочих місць № 339 від 20 липня 1995 року (арк.справи 28);

- уточнююча довідка № 461 18 червня 2018 року, відповідно до якої у період з 10 серпня 1995 року по 12 вересня 1995 року позивач працював учнем прохідника підземного, робота якого віднесена до робіт за списком № 1 (арк.справи 29);

- уточнююча довідка № б/н від 18 вересня 2014 року, видана Третім воєнізованим гірничорятувальним загоном, відповідно до якої позивач працював повний робочий день в Третьому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України: з 11 жовтня 2000 року по 30 листопада 2006 року помічником командиру взводу, що передбачено списком № 1 (розділ 1 Підрозділ 5 пункт б, код КП 1222.2 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 36); з 1 грудня 2006 року по 18 червня 2006 року командиром взводу, що передбачено списком № 1 (розділ 1 Підрозділ 5 пункт б, код КП 1222.2 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 36) - виконував аварійно-рятувальні роботи у підземних умовах на шахтах, що обслуговувались небезпечних з газодинамічних явищ, гірничих ударів, над категорійних і 3 категорії за газами. Також у довідці зазначено, що проводилась атестація робочих місць за умовами праці згідно наказів: від 19 квітня 1995 року № 90, від 20 квітня 2000 року № 106, від 19 квітня 2005 року № 109, від 12 лютого 2010 року № 63 (арк.справи 31);

- уточнююча довідка № 07/649 від 19 травня 2018 року, видана Государственным военизированным горноспасательним отрядом г. Макеевки, ДНР , відповідно до якої позивач працював повний робочий день в Третьому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України: з 11 жовтня 2000 року по 30 листопада 2006 року помічником командиру взводу, що передбачено списком № 1 (розділ 1 Підрозділ 5 пункт б, код КП 1222.2 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року); з 1 грудня 2006 року по 18 червня 2007 року командиром взводу, що передбачено списком № 1 (розділ 1 Підрозділ 5 пункт б, код КП 1222.2 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року та виконував аварійно-рятувальні роботи у підземних умовах на шахтах, що обслуговувалися небезпечних з газодинамічних явищ, гірничих ударів, над категорійних і 3 категорії за газами. Також у довідці зазначено, що проводилась атестація робочих місць за умовами праці згідно наказів: від 19 квітня 1995 року № 90, від 20 квітня 2000 року № 106, від 19 квітня 2005 року № 109, від 12 лютого 2010 року № 63 (арк.справи 38);

- уточнююча довідка № б/н від 13 серпня 2015 року, видана Шахтою Північна ДП Макіїввугілля , відповідно до якої позивач у період з 10 серпня 2009 року по 23 листопада 2009 року працював повний робочий день головним інженером в шахті Північна , яка передбачена списком 1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року. Також у довідці зазначено, що проводилась атестація робочого місця згідно Наказу про проведення атестації робочих місць № 190 від 7 березня 2007 року (арк.справи 39).

Також в матеріалах справи наявні копії наказів про атестацію робочих, на яких позивач працював у спірні періоди:

- Наказ Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці від 17 січня 1994 року № 16 по Виробничому об`єднанню Макіїввугілля Шахтоуправління ім. Кірова (арк.справи 64);

- Висновок Управління з праці та соціальних питань Державної експертизи умов праці від 2 грудня 1993 року (арк.справи 65-66);

- Наказ Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці від 20 липня 1995 року № 339 по Виробничому об`єднанню Макіїввугілля Шахті Радянська з додатком (арк.справи 40-41);

- Наказ Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці по ВО Шахтоуправління Ясинівське-Глибоке Державного підприємства Макіїввугілля Міністерства вугільної промисловості України від 10 січня 2011 року № 41 з додатком (арк.справи 42-43);

- Наказ Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці від 10 січня 2006 року № 31 ВП Шахта Ясинівська-Глибока ДП Макіїввугілля з додатком (арк.справи. 44-45);

- Наказ Про підсумки атестації робочих місць зі шкідливими умовами праці Третього воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби від 20 квітня 2000 року № 106 (арк.справи 34);

- Наказ Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці від 19 квітня 2005 року № 109 (арк.справи 35);

- Наказ Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці від 12 лютого 2010 року № 63 (арк.справи 36).

Також позивачем суду надані копії наступних документів:

- архівна довідка про заробітну плату для обчислення пенсії (вих. № 834) від 24 жовтня 2014 року по Шахті Радянська за серпень - вересень 1995 року; в довідці зазначено, що вона видана на підставі табелів підземних виходів форми Т-13, особового рахунку № 3322 (арк.справи 26);

- архівна довідка про заробітну плату для обчислення пенсії (вих. № 562) від 24 жовтня 2014 року за період серпень 1995 року - жовтень 2000 року, відповідно до якої на всі виплати нараховано страхові внески; довідка видана на підставі особових рахунків № 3322 (арк.справи 27);

- архівна довідка про реорганізацію Шахти Радянська Макіїввугілля за період з 1 жовтня 1968 року по 1 квітня 2013 року (арк.справи 30);

- архівна довідка про заробітну плату з розшифруванням від 18 вересня 2014 року за період з жовтня 2000 року по грудень 2004 року, відповідно до якої на всі виплати нараховано страхові внески; довідка видана на підставі особових рахунків з 11 жовтня 2000 року по 31 грудня 2004 року (арк.справи 33);

- архівна довідка про заробітну плату для обчислення пенсії (вих. № 1) від 18 вересня 2014 року за період з січня 2005 року по червень 2007 року, відповідно до якої на всі виплати нараховано страхові внески; довідка видана на підставі особових рахунків з 1 січня 2005 року по 18 червня 2007 року (арк.справи 32);

Колегія суддів зазначає, що всі зазначені вище документи видані суб`єктами господарювання, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території України (зокрема, у м. Макіївка Донецької області), що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк.справи 81-103).

Разом із цим Верховним Судом у постанові від 2 жовтня 2018 року (справа № 569/14531/16-а) сформульовано правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, проаналізував положення ст. 19 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 9, 17, 18 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії , в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об`єднаних Націй (далі - ООН) Суд зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів , у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996 року, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року) згідно з якими: Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать .

Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, дані принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, мають застосовуватись і у правовідносинах між державою в особі органів Пенсійного фонду України та фізичними особами з приводу призначення (перерахунку) пенсійних виплат, зокрема, при оцінки пенсійними органами документів, виданих підприємствами, що знаходяться на тимчасово не контрольованій українською владою території України, як доказів, оскільки їх неприйняття призведе до порушень та обмежень прав фізичних осіб на соціальний захист та гарантоване право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.

За поясненнями позивача співробітниками управління не були прийняті зазначені довідки із обґрунтуванням наявності всіх необхідних відомостей в трудовій книжці та наявністю наказів про результати атестації робочих місць.

Разом із цим у відзиві на позов відповідач зазначав про ненадання позивачем уточнюючих довідок.

Як вже зазначалось колегією суддів докази на підтвердження надання ОСОБА_1 зазначених вище документів (уточнюючих довідок та копій наказів про атестацію робочих місць) відповідачу та неприйняття останнім їх до розгляду - матеріали справи не містять.

Будучи не згодним із відмовою у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зауважує, що як вбачається зі спірного рішення, прийнятого 12 грудня 2019 року відповідачем не оспорюється факт роботи позивача протягом спірних періодів на роботах (посадах), включених до переліку виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (за списком № 1).

Спірним питанням в межах спірних правовідносин є правомірність/неправомірність не зарахування відповідачем на підставі наданих позивачем документів до пільгового стажу позивача (за списком № 1) спірних періодів у зв`язку із ненаданням позивачем уточнюючих довідок.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , Закон № 1058-IV).

Згідно ст. 8 Закону № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 25 років при призначенні пенсії в період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Згідно ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абз. 1 цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу […] з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначені періоди, з яких складається страховий стаж.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення .

Згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон України Про пенсійне забезпечення , Закон № 1788-ХІІ), положення якої кореспондуються зі ст. 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 10 Порядку № 383 підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, - уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

В п. 1 Порядку № 637 також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (згідно додатку до постанови № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Проаналізувавши наведені норми колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до чинного законодавства основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Колегія суддів зазначає, що трудова книжка позивача містить необхідні відомості щодо зайнятості позивача у спірні періоди на посадах, віднесених до списку № 1.

Щодо іншої умови зарахування вказаних періодів роботи позивача до пільгового стажу за списком № 1 - документального підтвердження проведення атестації робочих місць, на яких працював позивач, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII Про охорону праці працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - проінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність зазначених правових норм дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту б статті 13 Закону № 1788-XII - за результатами атестації робочих місць як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, колегія суддів вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 769,00 грн. та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі 1262,00 грн.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2031,00 грн. (769,00 грн. + 1262,00 грн.).

Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі № 200/477/20-а - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі № 200/477/20-а - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29 травня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 12 грудня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком № 1 періоди його роботи: з 29 січня 1991 року по 06 серпня 1995 року на посаді гірничого майстра підземного в Шахтоуправлінні ім. Кірова ВО Макіїввугілля ; з 10 серпня 1995 року по 11 вересня 1995 року на посаді учня прохідника підземного в Шахті Радянська ; з 12 вересня 1995 року по 31 грудня 1998 року на посаді прохідника підземного в Шахті Радянська ; з 10 жовтня 2000 року по 18 червня 2007 року на посаді помічника командиру взводу та командиру взводу в Третьому воєнізованому гірничорятувальному загоні; з 7 липня 2009 року по 23 листопада 2009 року на посаді головного інженеру в Шахтоуправління Північне-Ясинівське ; з 24 листопада 2009 року по 28 лютого 2014 року на посаді заступника головного інженера по виробництву в Шахтоуправлінні Північне-Ясинівське ; період проходження строкової військової служби з 1 грудня 1988 року по 29 листопада 1990 року.

Зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 березня 2019 року № 765 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути з Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, місцезнаходження: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2031 (дві тисячі тридцять одна) грн 00 коп.

Повне судове рішення складено 19 серпня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 та п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць