Постанова

від 19.08.2020 по справі 200/12430/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року справа №200/12430/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Міронової Г.М., Арабей Т.Г., Гайдара А.В., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., представника позивача Ковальової А.Г., представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 р. (у повному обсязі складено 27 лютого 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/12430/19-а (головуючий І інстанції суддя Чучко В.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Донмашгруп" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Донмашгруп" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2019 року № 0000450512, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 308 601,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 77 150,25 грн., а також № 0000460512, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 212 740,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 53 185,00 грн.; вирішити питання судових витрат (т. 1 а.с. 4-35).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 200/12430/19-а позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області форми Р від 19.09.2019 року № 0000450512 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ДОНМАШГРУП податку на додану вартість у сумі 308601,00 грн. та суми штрафної (фінансової) санкції у розмірі 77150,25 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області форми Р від 19.09.2019 року № 0000460512 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ДОНМАШГРУП податку на прибуток у сумі 212740,00 грн. та суми штрафної (фінансової) санкції у розмірі 53185,00 грн.

Вирішено питання судових витрат (т. 7 а.с. 22-27).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що актом перевірки від 09.08.2019 року № 806/05-99-14-13-39733460 було встановлено факти здійснення позивачем та його контрагентами документального оформлення операцій без їх фактичного виконання з метою створення штучного податкового кредиту, а отже правочини між позивачем та його контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків. Таким чином, на думку апелянта, спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ДОНМАШГРУП зареєстроване 06.04.2015 Управлінням реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області, номер державної реєстрації № 12701020000005274 (т. 4 а.с. 153-158).

Податкова адреса платника податків: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 10П.

ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ДОНМАШГРУП відповідно до Витягу з реєстру платника податку на додану вартість № 1805154500015, виданого 12.02.2018 року, індивідуальний податковий номер 397334605153, зареєстровано платником ПДВ з 14.04.2015 року (т. 4 а.с.189).

За змістом наказів № 1207 від 25.06.2019 року та № 1331 від 18.07.2019 року Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 25.06.2019 № 1207 , виданих Головним управлінням ДФС у Донецькій області, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ДОНМАШГРУП , податковий номер платника податків 39733460, з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 31.12.2018, іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 31.12.2018, про що складений акт від 09.08.2019 року № 806/ НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки, т. 3 а.с. 188-250, т.4 а.с. 1-97, т.6 а.с. 134-187) .

В Акті перевірки вказано на наступні порушення вимог Податкового Кодексу України, зокрема:

1. Пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, розділу II, пункт 134.1 статті 134, розділу III Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, п.3 розд. ІІІ П(С)БО № 1, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 07.02.2013 р. № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 р. за 336/22868, ч.2 ст.3 розд. І, ч. 1 ст. 11 розд. IV Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які призвели до порушення п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. ІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ДОНМАШГРУП занижено об`єкт оподаткування податком на прибуток всього на суму 1181890 грн., в тому числі за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 рік на суму 901760 грн. та за 2018 рік на суму 280130 грн. в результаті чого занижено значення рядка 06 Податок на прибуток Декларації з податку на прибуток на загальну суму 212740 грн., в тому числі період з 01.07.2017 по 31.12.2017 рік на суму 162317 грн. та за 2018 рік на суму 50423 грн.

2. Пунктів 44.1, 44.3 статті 44 розділу II, підпункт 14.1.181 пункт 14.1 статті 14 розділу І, пункти 198.1, 198.3 статті 198 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VI, із змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми податкового кредиту по операціях з ТОВ "ГІДРОПРОФ" (код ЄДРПОУ 41727791), ТОВ "АКВІЛІЯ КОМ" (код ЄДРПОУ 42078520), ТОВ "ПРОДІМЕКС ГРУП ЛТД" (код ЄДРПОУ 41558543), ТОВ "ІМПЕРА ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 41335669) на загальну суму 308601 грн., в тому числі: за грудень 2017 року на суму 110080 грн., за лютий 2018 року на суму 35940 грн., за березень 2018 року на суму 61639 грн., за квітень 2018 року на суму 28719 грн., за липень 2018 року на суму 36944 грн., за грудень 2018 року на суму 35279 грн.,

що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати на загальну суму 308601 грн., в тому числі: за грудень 2017 року на суму 110080 грн., за лютий 2018 року на суму 35940 грн., за березень 2018 року на суму 61 639 грн., за квітень 2018 року на суму 28719 грн., за липень 2018 року на суму 36 944 грн., за грудень 2018 року на суму 35279 грн. (т.6 а.с. 186).

За наслідками Акту перевірки, 19.09.2019 року ГУ ДПС у Донецькій області прийняті податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.37-40):

- форми Р № 0000450512 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 77150,25 грн. у зв`язку із збільшенням суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 308601,00 грн.

- форми Р № 0000460512 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 53185,00 грн. у зв`язку із збільшенням суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 212740,00 грн.

Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 19.09.2019 року № 0000450512, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 308 601,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 77 150, 25 грн., а також № 0000460512, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 212 740,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 53 185,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

У ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За унормуванням пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України окреслено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

За нормою п.п. «а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За змістом п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Унормуванням п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За приписами п.п. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За визначенням п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Правилом п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов`язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

За змістом пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом б 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Згідно ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За визначенням ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статі 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Приписами пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Отже, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що під час перевірки відповідачем були використані документи, зазначені в додатку 4 до акту перевірки (т.4 а.с.6-7).

Проведеною перевіркою вказано на те, що згідно наданим первинним документам, основними постачальниками позивача на митній території України у періоді з 01.07.2017 по 31.12.2018 були:

- ТОВ ГІДРОПРОФ (код ЄДРПОУ 41727791), за договором постачання № 15-05/18 від 15.05.2018 року;

- ТОВ АКВІЛІЯ КОМ (код ЄДРПОУ 42078520), за договором № 03/09-18 від 03.09.2018 року;

- ТОВ ПРОДІМЕКС ГРУП ЛТД (код ЄДРПОУ 41558543) за договором постачання № 0510-17 від 05.10.2017 року;

- ТОВ ІМПЕРА ЛЮКС (код ЄДРПОУ 41335669) за договором постачання № 15-01/18 від 15.01.2018 року.

На думку відповідача у ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ДОНМАШГРУП відсутні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, а саме: заявки на перевезення товару, документи, які підтверджують якість товару (сертифікати якості, сертифікати відповідності та ін.), документи, сертифікати якості виробника, які б підтверджували чи відповідає якість придбаного товару вимогам державних і міжнародних стандартів, який їх термін придатності та умови транспортування та наявна дефектність первинних документів. Також, враховуючи цю інформацію, неможливо підтвердити здійснення реалізації ТМЦ покупцям позивача, а документи, виписані вищеназваними підприємствами, не можуть вважатися первинними документами, так як не підтверджені фактичними господарськими операціями.

В ході судового розгляду судом встановлено, що 15.05.2018 року між позивачем (покупець) та ТОВ ГІДРОПРОФ (продавець) укладено договір № 15-05/18, згідно якому ТОВ ГІДРОПРОФ зобов`язується передати у власність ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ДОНМАШГРУП обладнання, запасні частини та продукцію виробничо-технічного характеру (згідно специфікації № 1 вал у зборі 12У6) (товар), а ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ДОНМАШГРУП прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату. Постачання здійснюється за рахунок та транспортом покупця, якщо інше не передбачено умовами у специфікації. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі. Договір діє до 31.12.2018 року (т. 1 а.с. 43-46).

Як слідує з витягу з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.11.2019 року № 24913354 ТОВ ГІДРОПРОФ є юридичною особою, зареєстроване за адресою: 61013, Харківська область, м. Харків, вул. Шевченка, 146, інформації відносно відсутності за юридичною адресою, припинення, знаходження в стані ліквідації наведений витяг не містить ( т. 4 а.с. 156-158).

Факт здійснення поставки підтверджується: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, картками складського обліку матеріалів, актами списання матеріалів, податковими накладними (т.1 а.с. 47-53, 63-64).

Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 54-55) та договором про переведення боргу (т. 1 а.с. 61-62).

Заборгованість між підприємствами відсутня, що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2019 року (т. 7 а.с. 17).

У якості доказів реалізації товару позивачем надані суду видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, наряди на отримання, картки складського обліку (т.1 а.с. 56-52).

З договору № 03/09-18 від 03.09.2018 року вбачається, що ТОВ АКВІЛІЯ КОМ (продавець) зобов`язується передати ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ДОНМАШГРУП (покупець) комплектуючі для устаткування, а також інші товари і матеріали (товар), а ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ДОНМАШГРУП прийняти і оплатити товар на умовах цього договору. Кількість, найменування, асортимент, номенклатура, комплектність товару обмовляється сторонами і вказується в специфікації, що є невід`ємною частиною договору. Умови постачання товару за даною угодою обмовляються в специфікації. Розрахунки здійснюються за безготівковим розрахунком з використанням платіжних доручень або будь-яким іншим способом, незабороненим чинним законодавством України. Договір діє до 31.12.2018 року (т. 1 а.с. 66-68).

З витягу із Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.11.2019 року № 24913596 вбачається, що ТОВ АКВІЛІЯ КОМ є юридичною особою, зареєстроване за адресою: 61054, Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, інформації відносно відсутності за юридичною адресою, припинення, знаходження в стані ліквідації наведений витяг не містить (т. 4 а.с. 159-162).

Факт здійснення поставки підтверджується: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, картками складського обліку матеріалів, актами списання матеріалів, податковими накладними (т.1 а.с. 69-74, 78-104).

Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с. 75-77).

Заборгованість між підприємствами відсутня, що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2019 року (т. 7 а.с. 15).

У якості доказів реалізації товару позивачем надані суду видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності, митні декларації, наряди на отримання ТМЦ, картки складського обліку, акти списання матеріалів, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), акти прийому-передачі (т.1 а.с. 105-157).

05.10.2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ ПРОДІМЕКС ГРУП ЛТД (постачальник) укладено договір №0510-17, згідно якому ТОВ ПРОДІМЕКС ГРУП ЛТД зобов`язується передати у власність ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ДОНМАШГРУП товар, а ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ДОНМАШГРУП прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Найменування товару: обладнання, запасні частини та продукція виробничо-технічного характеру (згідно з специфікаціям). Постачання здійснюється за рахунок та транспортом покупця, якщо інше не передбачено умовами у специфікації. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі. Договір діє до 31.12.2017 року (т. 1 а.с. 161-167).

Як слідує з витягу з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.11.2019 року № 24913548 ТОВ ПРОДІМЕКС ГРУП ЛТД є юридичною особою, зареєстроване за адресою: 61022, Харківська область, м. Харків, провулок Іванівський, будинок 5, корпус Г-2, кімната 3, інформації відносно відсутності за юридичною адресою, припинення, знаходження в стані ліквідації наведений витяг не містить ( т. 4 а.с. 162-165).

Факт здійснення поставки підтверджується: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, картками складського обліку матеріалів (т.1 а.с. 168-197, 203-205).

Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями та договором про переведення боргу (т.1 а.с. 198-202).

Заборгованість між підприємствами відсутня, що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2019 року (т. 7 а.с. 16).

У якості доказів реалізації товару позивачем надані суду видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти списання матеріалів, наряди на отримання, картки складського обліку, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та обладнання, довіреності (т.1 а.с. 206-250, т.2 а.с.1-67).

05.01.2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ ІМПЕРА ЛЮКС (постачальник) укладено договір №15-01/18, згідно якому ТОВ ІМПЕРА ЛЮКС зобов`язується передати у власність ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ДОНМАШГРУП товар, а ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ДОНМАШГРУП прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Найменування товару: обладнання, запасні частини та продукція виробничо-технічного характеру (згідно з специфікаціям). Постачання здійснюється за рахунок та транспортом покупця, якщо інше не передбачено умовами у специфікації. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі. Договір діє до 31.12.2017 року (т. 2 а.с. 77-82).

Як слідує з витягу з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.11.2019 року № 24913467 ТОВ ІМПЕРА ЛЮКС є юридичною особою, зареєстроване за адресою: 61038, Харківська область, м. Харків, вул. Маршала Батицького, будинок 8, інформації відносно відсутності за юридичною адресою, припинення, знаходження в стані ліквідації наведений витяг не містить ( т. 4 а.с. 166-169).

Факт здійснення поставки підтверджується: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, картками складського обліку матеріалів (т.2 а.с. 82-92, 98).

Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями та договором переведення боргу (т.2 а.с. 93, 94-97).

Заборгованість між підприємствами відсутня, що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2019 року (т. 7 а.с. 18).

У якості доказів реалізації товару позивачем надані суду видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти списання матеріалів, наряди на отримання, картки складського обліку, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), митні декларації, довіреності, договори (т.2 а.с. 112-250, т.3 а.с.1-187).

Позивач у перевіряємому періоді (01.07.2017-31.12.2018) відніс до складу витрат витрати по придбанню ТМЦ, придбаних у ТОВ ГІДРОПРОФ , ТОВ АКВІЛІЯ КОМ , ТОВ ПРОДІМЕКС ГРУП ЛТД та ТОВ ІМПЕРА ЛЮКС всього на загальну суму 1181890 грн., у зв`язку з чим позивачем задекларовано податковий кредит у деклараціях з податку на додану вартість (т.5 а.с.115-250, т.6 а.с.1-33, 238-266).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту придбання позивачем товару у ТОВ ГІДРОПРОФ , ТОВ АКВІЛІЯ КОМ , ТОВ ПРОДІМЕКС ГРУП ЛТД та ТОВ ІМПЕРА ЛЮКС суду надані договори, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, картки складського обліку, платіжні доручення та договори про переведення боргу, акти звірки взаєморозрахунків. Такі ж документи надані суду у якості доказів подальшої реалізації позивачем товару, придбаного у ТОВ ГІДРОПРОФ , ТОВ АКВІЛІЯ КОМ , ТОВ ПРОДІМЕКС ГРУП ЛТД та ТОВ ІМПЕРА ЛЮКС .

Досліджені під час судового розгляду документи бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає належними первинними документами, які є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарської операції, яка відбулась між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, видані контрагентом позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ними та позивачем, є такими, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Господарську діяльність позивач здійснює згідно зі статутом, затвердженим протоколом загальних зборів учасників від 31.01.2018 року. Має право на здійснення наступних видів діяльності: 28.29 Виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н. в. і. у., 28.99 Виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н. в. і. у., 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, 38.32 Відновлення відсортованих відходів (т.4 а.с.170-188).

Позивач має дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виконання робіт підвищеної небезпеки, застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (т.5 а.с. 120-154).

Згідно штатному розкладу підприємства за 2017-2018 роки, перелік працівників позивача складався від 14 до 33 осіб (т. 6 а.с. 50-67).

Договори оренди нежитлового приміщення свідчать, що позивач орендував приміщення під склад загальною площею 2158,3 кв.м. та 1897,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , за які сплачував орендну плату, що підтверджується платіжними дорученнями (т.4 а.с.190-217).

Також, відповідно до договорів найму транспортного засобу та оренди автотранспортного засобу, позивач винаймав транспортні засоби, за які сплачував орендну плату (т.6 а.с.68-121).

Позивачем сплачувався податок на прибуток за 2017-2018 роки, що підтверджується платіжними дорученнями (т.6 а.с.43-49).

Згідно із частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та його контрагентом для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Вищевказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, в тому числі у рішенні від 06.03.2018 року у справі № 826/15950/15, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у відповідності до ч. 5 статті 242 КАС України.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 815/6105/17, відповідно до яких «Верховний Суд неодноразово зазначав, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом не є свідченням нереальності господарських операцій за умови її підтвердження іншими належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку» .

Суд апеляційної інстанції зважує на те, що товарно-транспортна накладна, подорожній лист (документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363) призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Приписами частини першої статті 9 Конституції України обумовлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

« 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1» .

Така правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що «у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту» .

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 21-4953а15.

Таким чином, позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв`язку з придбанням товару за договорами, укладеними з контрагентом.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б свідчили про нікчемність правочинів - договорів укладених позивачем із контрагентом.

Вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

Також безпідставними є доводи апелянта щодо ненадання паспортів якості, сертифікатів відповідності, оскільки останні не можуть впливати на наявність у позивача право на формування податкового кредиту у зв`язку з тим, що ці документи не є документами, відповідно до яких виникає право на податковий кредит.

Відносно постанови Краматорського міського суду Донецької області від 22 листопада 2019 року у справі № 234/15725/19 щодо притягнення до адміністративної відповідальності директора позивача, ОСОБА_1 , передбаченої ч. 1 ст. 163-2 (Неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів)), ч. 1 ст. 163-4 (Порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи), ч. 1 ст. 163-1 (Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків) КУпАП, суд зазначає, що наведена постанова не встановлює фактів нікчемності правочинів, укладених директором ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ДОНМАШГРУП (позивача) з ТОВ ГІДРОПРОФ , ТОВ АКВІЛІЯ КОМ , ТОВ ПРОДІМЕКС ГРУП ЛТД та ТОВ ІМПЕРА ЛЮКС і не має впливу на вирішення цього спору по суті.

Суд зауважує на тому, що, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі № К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС «Податковий блок» та податкова інформація щодо контрагентів позивача, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Така правова позиція міститься у численних рішеннях Верховного Суду, в тому числі рішеннях від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі № 816/809/17.

Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Така сама правова позиція сформована, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа № 2а/0570/17166/2011).

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення він діяв правомірно.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Донмашгруп" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2019 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 р. у справі № 200/12430/19-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2020 року.

Колегія суддів Г.М. Міронова

Т.Г. Арабей

А.В. Гайдар