Постанова

від 19.08.2020 по справі 340/1320/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 340/1320/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 р. (суддя Момонт Г.М., повне судове рішення складено 28.05.2020 р.) в справі № 340/1320/20 за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до управління соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі - УСЗН) про визнання протиправною бездіяльності з відмови у перерахунку розміру щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2020 рік відповідно до статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням різниці, що виплачена, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік відповідно до статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням різниці, що виплачена, зобов`язання проводити нарахування та виплату щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення довічно з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на момент здійснення виплати, починаючи з 2021 р.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано підзаконний нормативно-правовій акт, а не закон, який має вищу юридичну силу. Прийняттям рішення про відмову у задоволенні позову порушено право позивача на соціальний захист, оскільки розмір соціальних виплат неможливо пов`язувати з фінансовими можливостями держави.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно розглянута справа за правилами спрощеного провадження, оскільки ця справа має виключне значення для нього, тому повинна розглядатися за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 18.03.2019 р.

Відповідно до експертного висновку №11811 від 04.11.2010 р., виданого Дніпропетровською регіональною міжвідомчою експертною комісією по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, захворювання позивача пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно з довідкою МСЕК позивачу з 31.05.2013 р. встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 03.07.2013 р. позивач є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни.

18.02.2020 р. позивач звернувся до УСЗН із заявою про перерахунок та виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2020 рік відповідно до вимог ст. 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Листом №27-181 від 28.02.2020 р. відповідачем повідомлено позивача про виплату одноразової допомоги на оздоровлення за 2020 рік у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562 Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (120,00 грн.).

Суд першої інстанції, враховуючи, що на час виникнення спірних правовідносин статтею 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не передбачено виплату щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, а повноваження щодо встановлення розміру виплати покладено на Кабінет Міністрів України, постановою якого № 562 розмір такої допомоги у 2020 року встановлено у розмірі 120,00 грн., дійшов висновку, що необґрунтованість позовних вимог та правомірність виплати допомоги на оздоровлення позивачу за 2020 рік в розмірі 120 грн.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про зобов`язання УСЗН проводити нарахування та виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення довічно з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на момент здійснення виплати, починаючи з 2021 року, суд першої інстанції вказав, що ця позовна вимога спрямована на майбутнє, тому із посиланням на те, що захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права, визнав такі вимоги необґрунтованими.

Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час виконання обов`язків військової служби.

Позивачу виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2020 рік в розмірі 120 грн.

18.02.2020 р. позивач звернувся до УСЗН із заявою про перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2020 рік відповідно до вимог ст. 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Листом №27-181 від 28.02.2020 р. відповідачем повідомлено позивача про обґрунтованість виплати допомоги в розмірі 120 грн., тобто у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562 Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Вирішуючи спірні правовідносини, виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), який також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 48 Закону № 796-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Приведена правова норма не визнавалась неконституційної, тому має застосовуватися до правовідносин щодо виплати особам, які мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення з числа осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такої допомоги.

Відтак, розмір щорічної допомоги на оздоровлення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 р. № 760 затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі - Порядок № 760), пунктом 2 якого визначено, що одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Пунктом 10 Порядку № 760 встановлено, що щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, - в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. №562 Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав допомога надається за однією з таких підстав за вибором особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: особам з інвалідністю I і II групи 120 гривень.

Кабінетом Міністрів України не приймалось інших рішень про встановлення розміру щомісячної допомоги на оздоровлення, тому у 2020 році виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється у розмірі 120 грн., встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 562.

Враховуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність виплати УСЗН позивачу у 2020 році щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 120 грн., тобто у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, та відсутності підстав для виплати позивачу такої допомоги у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат.

Суд визнає необґрунтованими доводи позивача стосовно неможливості обмеження соціальних прав громадян та зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 р. у справі Ейрі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні ЄСПЛ у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12.10.2004 р.

Також є хибними доводи позивача про безпідставність розгляду судом першої інстанції справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Статтею 12 КАС України визначаються форми адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 якої адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до частини 2 статті 12 КАС спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (пункт 3 частини 6 статті 12 КАС).

Таким чином, оскільки ця справа є справою незначної складності, тому судом першої інстанції справа обґрунтовано розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 р. в справі № 340/1320/20 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 р. в справі № 340/1320/20 за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 19.08.2020 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 19.08.2020 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко