Постанова

від 19.08.2020 по справі 808/8929/15 (сн/280/71/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 808/8929/15 (СН/280/71/19)

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2020 р. (суддя Калашник Ю.В., повне судове рішення складено 26.02.2020 р.) в справі № 808/8929/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - ГУМВС), Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - Бердянський МВ) про визнання незаконним і скасування наказу від 05.11.2015 р. № 416 о/с про звільнення його, старшого лейтенанта міліції, оперуповноваженого карного розшуку Бердянського МВ, з 06.11.2015 р. у запас Збройних Сил через скорочення штатів; поновлення на посаді оперуповноваженого карного розшуку Бердянського МВ з 06.11.2015 р.; зобов`язання Бердянський МВ нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2016 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 р., в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23.10.2019 р. скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2016 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним і скасування наказу ГУМВС України в Запорізькій області від 05.11.2015 р. №416 о/с про звільнення з 06.11.2015 р. у запас Збройних Сил старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-227004), оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області, через скорочення штатів та поновлення ОСОБА_1 на посаді, ухвалено нове рішення в цих частинах, яким визнано незаконним і скасовано наказ від 05.11.2015 р. № 416 о/с про звільнення з 06.11.2015 р. у запас Збройних Сил старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-227004), оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області, через скорочення штатів; поновлено старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-227004) на посаді оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області з 07.11.2015 р.

Цією ж постановою Верховного Суду постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2016 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 р. в частині стягнення з Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2020 р. позов задоволено, стягнуто з Бердянського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 р. по 22.10.2019 р. у розмірі 149 849,93 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ГУМВС просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без вирахування періодів, за які позивач отримував заробітну плату у період перебування у трудових правовідносинах з іншими підприємствами та допомоги по безробіттю. Посилається на правову позицію, викладену Верховим Судом України в постановах від 25.05.2016 р. в справі № 6-511цс16, від 21.09.2017 р. в справі № 6-2597цс16, від 22.11.2017 р. в справі № 6-1660цс16, постанові Верховного Суду від 01.03.2018 р. в справі № 818/149/17.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Відповідачем в апеляційній скарзі не заявлено клопотання про розгляд справи за його участі, у зв`язку з чим судом справа призначена до розгляду саме в порядку письмового провадження.

Клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні подане після призначення справи до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Оскільки судом не встановлено підстав для розгляду справи у судовому засіданні, в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні відмовлено.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з вересня 2007 року, мав спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, що підтверджується його послужним списком.

З 26.02.2013 р. по 06.11.2015 р. позивач перебував на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області.

Наказом ГУМВС України в Запорізькій області №416 о/с від 05.11.2015 р. По особовому складу згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 р. у запас Збройних Сил України за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Позивачем оскаржено наказ про його звільнення до суду.

Постановою Верховного Суду від 23.10.2019 р. визнано незаконним і скасовано наказ від 05.11.2015 р. № 416 о/с про звільнення з 06.11.2015 р. у запас Збройних Сил старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-227004), оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області, через скорочення штатів; поновлено старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-227004) на посаді оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області з 07.11.2015 р.

Судом першої інстанції при новому розгляді позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу встановлено, що відповідно до довідки ГУ МВС в Запорізькій області від 17.12.2019 №25 сума нарахованого грошового забезпечення позивача за 2 останніх місяця перед звільненням складала: середньомісячне грошове забезпечення - 3196,10 грн.; середньоденний розмір грошового забезпечення - 104,79 грн.

Позивач звільнений з 06.11.2015 р., постанова про поновлення позивача на посаді прийнята 23.10.2019 р., тому вимушений прогул у вказаний період склав 46 місяців та 27 днів.

Застосувавши показники середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення, вказані в довідці відповідача, судом першої інстанції розраховано суму, яка має бути стягнута на користь позивача як середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та яка дорівнює 149849,93 грн.

При цьому суд першої інстанції зазначено, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин, тому отриманий позивачем дохід під час перебування його на обліку у центрі зайнятості та під час перебування у трудових відносинах із підприємствами не впливає на суму середнього заробітку, яка має бути стягнута на користь позивач за час вимушеного прогулу.

Суд визнає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з вересня 2007 року, мав спеціальне звання старшого лейтенанта міліції. З 26.02.2013 р. по 06.11.2015 р. позивач обіймав посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області.

Наказом ГУМВС України в Запорізькій області № 416о/с від 05.11.2015 р. По особовому складу згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 р. у запас Збройних Сил України за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Постановою Верховного Суду від 23.10.2019 р. визнано незаконним і скасовано наказ від 05.11.2015 р. № 416о/с про звільнення з 06.11.2015 р. у запас Збройних Сил старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-227004), оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області, через скорочення штатів; поновлено старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-227004) на посаді оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області з 07.11.2015 р.

Відповідно до довідки ГУ МВС в Запорізькій області від 17.12.2019 р. № 25 сума нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2 останніх місяця перед звільненням складала: середньомісячне грошове забезпечення - 3196,10 грн.; середньоденний розмір грошового забезпечення - 104,79 грн.

Позивач звільнений з 06.11.2015 р., судове рішення про поновлення позивача на посаді прийнято Верховним Судом 23.10.2019 р.

Відповідно, вимушений прогул склав 46 місяців 27 днів.

Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання наявності правових підстав для зменшення розміру середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу на суму допомоги по безробіттю та сум отриманої позивачем заробітної плати в період вимушеного прогулу.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про міліцію від 20.12.1990 р. № 565-ХІІ, Законом України Про Національну поліцію від 02.07.2015 р. № 580-VIII, Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1992 р. № 114 (далі - Положення № 114), Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), Законом України Про оплату праці № 109/95-ВР від 24.03.1995 р.

Пунктом 24 Положення № 114 встановлено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Аналогічні положення містяться в статті 235 КЗпП, відповідно до якої при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що період вимушеного прогулу, за який має бути стягнуте середнє грошове забезпечення, становить 46 місяців 27 днів (з 06.11.2015 р. по 23.10.2019 р.).

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України 08.02.1995 р. № 100, відповідно до абз. 3 п. 2 та п. 5 якого обчислення середньої заробітної плати, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз. 2 п. 8 Порядку № 100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Пунктом 4 Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків,

щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Судом першої інстанції при обчисленні середнього заробітку, який має бути стягнуто на користь позивача, застосовано показники середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення, зазначені в довідці, що видана відповідачем Бердянським МВ.

Апелянтом не оспорюється кількість днів вимушеного прогулу та показники середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення, застосованих судом першої інстанції.

Єдиним доводом апелянта є те, що сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яка має бути стягнута на користь позивача, має бути зменшена на суму допомоги по безробіттю та сум отриманої позивачем заробітної плати в період вимушеного прогулу.

Дійсно, довідкою ГУ ДПС у Запорізькій області підтверджено, що позивач у 3 кварталі 2019 року перебував на обліку центру зайнятості та отримав допомогу по безробіттю в розмірі 2908,86 грн.

Також в період вимушеного прогулу позивач перебував у трудових відносинах із ТОВ Розторгнафта , ТОВ Плюс , ТОВ Барвінок-Інвест та отримував заробітну від зазначених підприємств.

Як зазначено вище, статтею 235 КЗпП встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку (грошового забезпечення) проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Таке правозастосування узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.06.2018 р. в справі № 826/808/16, та з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 р. у справі № 6-511цс16.

Таким чином, доводи апелянта, що при розв`язанні позовних вимог про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суд першої інстанції безпідставно не зменшив розмір суми, що має бути стягнута, на суми допомоги по безробіттю та суми заробітної плати, є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа стосується питання прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а позивач не є службовою особою, яка у значенні Закону України Про запобігання корупції займає відповідальне та особливо відповідальне становище, ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2020 р. в справі № 808/8929/15 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2020 р. в справі № 808/8929/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 19.08.2020 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 19.08.2020 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко