Постанова

від 18.08.2020 по справі 160/12916/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12916/19 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року у справі №160/12916/19 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Мотормарт до: про:Одеської митниці Держмитслужби визнання протиправним та скасування рішення ВСТАНОВИВ:

20.12.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю Мотормарт (далі - ТОВ Мотормарт ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів / а.с. 4-12/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2019р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/12916/19 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 2/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що з метою митного оформлення товару- автомобіль легковий, марки INFINITI, модель Q50, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - бензин, робочий об`єм циліндрів - 2997 см3, дата виготовлення - 2016 рік, показник одометра - 42106 миль, ним було подано до митного органу електронну митну декларацію №UA500650/2019/038447 від 06.08.2019р. (далі -МД) , у якій ним самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 8176,00 дол. США - графа 42 митної декларації, та на підтвердження митної вартості разом з декларацією позивачем було надано контракт купівлі-продажу ТЗ №1-04/2019 від 02.04.2019р., специфікація №1 до контракту, інвойс 1685 від 22.04.2019 р., свіфт від 02.05.2019 р., акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 02.08.2019 р., коносамент від 17.06.2019 р., але 25.08.2019р. митним органом - відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів номер №UA500000/2019/000468/2, яким митну вартість задекларованого підприємством товару було визначено відповідно до статті 64 Митного кодексу України (далі - МК України) за резервним методом, оскільки за результатами здійснення митного контролю, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), що рівень митної вартості подібних товарів з урахуванням форми контролю є вищим і становить 11652,00 долара США, замість 8176,00 доларів, визначених позивачем. Не погоджуючись із прийнятим митним органом рішенням щодо визначення митної вартості товару, але враховуючи необхідність вчинення дій спрямованих до закінчення митної процедури, позивачем було подано нову МД у якій ціна товару була визначена відповідно до рішення митного органу, надано фінансові гарантії відповідно до розділу Х МК України та товар випущено у вільний обіг. Позивач вважає рішення відповідача про коригування заявленої ним митної вартості товару від 25.08.2019р. необґрунтованим та безпідставним, оскільки ним, як декларантом були надані усі необхідні документи для ідентифікації визначення вартісних показників товару та підтвердження розміру ціни, сплаченої за товар, для здійснення митної оцінки товару саме за методом №1, тобто за ціною контракту купівлі-продажу, а у митного органу, навпаки, були відсутні підстави для відмови позивачу в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного методу з огляду на те, що митним органом не зазначені обґрунтування сумнівів які виникли в нього щодо заявленої декларантом митної вартості , позивачем надано усі документи на підтвердження заявленої ним митної вартості, при цьому у контракті та інвойсі зазначено, що ціна товару 8175 доларів США включає в себе фрахт - CFR (ІНКОТЕРМС) Одесса, Україна. Також вимоги митного органу про необхідність підтвердження переходу права власності на транспортний засіб від заводу виробника є безпідставними з огляду на те, що позивач зазначав що він придбав транспортний засіб, який вже був у використанні. Просив суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000468/2 від 25.08.2019р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 р. у справі №160/12916/19 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000468/2 від 25.08.2019р. / а.с. 162-166/.

Відповідач, в особі Одеської митниці Держмитслужби, яка є правонаступником Одеської митниці ДФС, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 186-194/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції від 24.02.2020р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Адміністративна справа №160/12916/19, разом з матеріалами вищезазначеної апеляційної скарги відповідача, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 24.06.2020р. / а.с. 185/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2020р. у справі №160/12916/19 апеляційна скарга Одеської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020р. у справі №160/12916/19 була залишена без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 203/

У встановлений судом строк заявником апеляційної скарги вимоги вищезазначеної ухвали суду апеляційної інстанції були виконані / а.с. 206-212/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020р. у справі №160/12916/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020р. у справі №160/12916/19 /а.с. 213/ і апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження призначено на 18.08.2020р. / а.с. 214/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строк було повідомлено учасників справи /а.с. 215-216/.

Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с.217-222 /, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було повно з`ясовано усі обставини справи, які мали значення для її вирішення, надано оцінку усім письмовим доказам, що були надані суду учасниками справи під час її розгляду, та постановлено у справі рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 24.02.2020 р. залишити без змін.

Станом на 18.08.2020р. до суду апеляційної інстанції не надходили від учасників цієї справи будь-які заперечення щодо здійснення апеляційного розгляду цієї справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Під час розгляду даної справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що ТОВ Мотормарт з метою митного оформлення товару- автомобіль легковий, марки INFINITI, модель Q50, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - бензин, робочий об`єм циліндрів - 2997 см3, дата виготовлення - 2016 рік, показник одометра - 42106 миль, було подано до митного органу - відповідача у справі, МД №UA500650/2019/038447 від 06.08.2019р, у якій декларантом самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 8176,00 дол. США - графа 42 митної декларації, та на підтвердження митної вартості разом з декларацією позивачем було надано контракт купівлі-продажу ТЗ №1-04/2019 від 02.04.2019р., специфікація №1 до контракту, інвойс 1685 від 22.04.2019 р., свіфт від 02.05.2019 р., акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 02.08.2019 р., коносамент від 17.06.2019 р.

За результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів відповідачем встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та за результатами проведених консультацій з декларантом митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості поданою позивачем МД, а саме - №UA500000/2019/000468/2 від 25.08.2019р. /а.с. 15-16/, яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товару із застосуванням резервного методу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) на підставі ст. 64 Митного кодексу України та встановлена на рівні 11652 долара США.

І саме вищезазначене рішення про коригування митної вартості товарів є предметом оскарження у цій адміністративній справі.

Спірні відносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі з приводу здійснення митного оформлення товарів, справляння митних платежів врегульовано нормами Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

При цьому необхідно зазначити, що під час розгляду справи відповідач наполягає ( у письмових запереченнях на адміністративний позов) на те, що під час здійснення митної оцінки товару на підставі доданих позивачем до ВМД документів було виявлено ряд розбіжностей та відсутність необхідних відомостей, щодо ціни задекларованого товару, яка була сплачена або підлягала сплаті, а також через ненадання декларантом певних документів, що унеможливлювало проведення перевірки числових значень заявленої декларантом (позивачем) митної вартості.

Так ч. 1 ст. 246 МК України передбачено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами ст. 248 цього ж Кодексу - митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями ст. 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Аналіз положень ст. ст. 49, 50 МК України дає можливість зробити висновок про те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці, і міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - GAТТ).

Відповідно до ч. 2 статті VII GAТТ - оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Статтями 49-58 Митного кодексу України визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також у відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору. При цьому, митний орган має право відійти від наведених у даних нормах матеріального права законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України визначено в ст.57 Митного кодексу України, якою передбачено що:

1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 64 Митного кодексу України передбачено, що за резервним методом митна вартість визначається :

1. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

2. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

3. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

4. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Сукупний аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України дає підстави зробити висновок про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, та має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

З наданої суду копій рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000468/2 від 25.08.2019р. /а.с. 15-16 /, яке є предметом оскарження у цій справі, вбачається, що підставою для їх прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів , а саме те, що стосується - ціни, що була фактично сплачена (банківські документи), вартості перевезення товару.

При цьому необхідно зазначити, що з рішення відповідача у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, яке є предметом оскарження у цій справі , вбачається, що фактично підставою для його прийняття стала наявна у митного органу інформація в ціновій базі ЄАІС щодо митного оформлення товару з максимально наближеними техніко-комерційними показниками вартості за вищою митною вартістю.

Так під час розгляду цієї справи судом встановлено, що позивачем у справі - декларантом, надані усі визначені ст. 53 МК України на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого за МД №UA500650/2019/038447 від 06.08.2019р. за ціною договору, оскільки основним джерелом інформації про вартість товару є договір, і у даному випадку саме у договорі - контракті купівлі-продажу та специфікації №1 від 19.04.2019р., яка є невід`ємною частиною договору, з урахуванням характеру задекларованого позивачем товару - транспортний засіб, який перебував у користуванні, та має певні технічні пошкодження, були визначені його вартість, яка відповідно до умов договору включала в себе також і вартість (фрахт) до порту призначення - CFR (ІНКОТЕРМС) Одесса, Україна /а.с. 19-24/, а те, що задекларований позивачем товар це транспортний засіб, який перебував у користуванні, та має певні технічні пошкодження, обумовило надання декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості контракту купівлі-продажу та специфікації №1 від 19.04.2019р., яка є невід`ємною частиною договору, які у даному випадку підтверджують перехід права власності на задекларований товар.

Таким чином, колегія суддів вважає, що встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення складових митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, що у свою чергу з урахуванням того, що декларантом - позивачем у справі, під час здійснення митного оформлення задекларованого ним за МД №UA500650/2019/038447 від 06.08.2019р. товару для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості були подані всі документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які дозволяють визначити митну вартість цього товару за ціною договору (метод №1), а відповідачем у справі в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не було доведено існування розбіжностей, які викликали в нього обґрунтовані сумніви у правильності визначення позивачем митної вартості задекларованого товару, а відтак доводи відповідача щодо наявності розбіжностей у наданих декларантом документах та про неможливість встановлення відповідності заявленої митної вартості товарів митній вартості товару за умовами договору є безпідставними.

При цьому необхідно зазначити, що аналіз положень ч. 3 та ч. 4 ст. 53 МК України дає можливість зробити висновок про те, що право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 цієї статті МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість, але витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України, а ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування вищенаведених положень МК України викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019р. у справі №804/3411/18, від 28.05.2019р. у справі №160/7893/18, від 25.06.2019р. у справі №804/744/18.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості (методом №6) , із посиланням на ненадання декларантом всіх документів, оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди, тому колегія суддів вважає, що відповідачем у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, в порушення вимог ст. 77 КАС України, під час розгляду даної справи не було доведено правомірності застосування обраного ним методу для коригування митної вартості задекларованого позивачем за МД №UA500650/2019/038447 від 06.08.2019р. товару, що свідчить про те, що оскаржуване позивачем рішення Одеської митниці ДФС (правонаступником якої є Одеська митниця Держмитслужби) про визначення митної вартості товару прийнято митним органом безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства, і суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно обґрунтованості заявлених позивачем вимог і постановив у справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог у повному обсязі.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об`єктивно, повно та всебічно з`ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблено правильний висновок про те, що заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню та прийнято обґрунтоване рішення щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, і оскільки апеляційним судом під час розгляду даної справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судового рішення, тому колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 24.02.2020 р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 311,315,316,321,322 КАС України, суд,--

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення .

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 р. у справі №160/12916/19 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.

Повний текст виготовлено та підписано - 18.08.2020р.

Головуючий - суддя А.О. Коршун

суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий