Постанова

від 19.08.2020 по справі 826/8087/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8087/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Федотова І.В.,Сорочка Є.О.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія" про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни (далі - відповідач), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія" про визнання протиправними дії відповідача щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна - транспортного засобу MERCEDES-BENZ G 500, номер кузова № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та накладення приватного обтяження; зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а саме, внести зміни до запису №16665539 у Єдиному державному реєстрі обтяжень рухомого майна, виключити з Реєстру відомості про обтяження транспортного засобу MERCEDES-BENZ G 500, номер кузова № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що звернення до суду з даним позовом є способом захисту порушеного майнового права позивача на володіння та користування своєю власністю, що свідчить про цивільно-правовий характер даного спору та виключає можливість його вирішення в порядку адміністративного судочинства.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов`язковою, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 30.12.2014 року між ТОВ ВІП МОТОРС ГРУП та ПАТ БАНК ПРОФЕСІЙНОГО ФІНАНСУВАННЯ з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором №104/кл/2014, було укладено договір застави, предметом якого є нерухоме майно, зокрема транспортний засіб MERCEDES-BENZ G 500, номер кузова № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

09.12.2015 року запис про обтяження рухомого майна - MERCEDES-BENZ G 500, номер кузова № НОМЕР_1 був вилучений з Реєстру приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною на підставі підробленого рішення Малиновського районного суду м. Одеси за №2-98789/15.

У матеріалах справи наявний лист Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області Територіального сервісного центру №1242 в якому зазначено наступне:

-10.12.2015 року спірний транспортний засіб було знято з обліку для реалізації в ТСЦ 3246;

- 20.01.2016 року - реєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу в ТСЦ 8047 у м.Києві;

- 06.09.2016 року - перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу в ТСЦ 8047 у м.Києві;

- 04.11.2016 року - перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу в ТСЦ 8047 у м.Києві.

Також у вказаному листі зазначено, що 24.12.2016 року ОСОБА_1 придбав та зареєстрував транспортний засіб MERCEDES-BENZ G 500, номер кузова № НОМЕР_1 в ТСЦ 5346 на підставі договору купівлі-продажу №1242/2016/257279 від 22.12.2016 року, укладеного в ТСЦ 1242.

У вказаному договорі зазначено, що майно, яке є предметом продажу за даним договором, не обтяжене арештом, у розшуку, заставі не перебуває, не являється предметом спору у суді.

Водночас, 12.01.2018 року між ПАТ Банк професійного фінансування та ТОВ ЮФ Правовест було укладено договір відступлення права вимоги №2 за кредитним договором №104/кл/2014 від 30.12.2014 року.

На підставі заяви обтяжувача - ТОВ Юридична фірма ПРАВОВЕСТ та Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 12.01.2018 року № 2 нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження відносно транспортного засобу MERCEDES-BENZ G 500, номер кузова № НОМЕР_1 , який належить позивачу.

Не погоджуючись з такими діями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни, позивач звернувся до суду з позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Реєстрація обтяження має на меті оголошення прав обтяжувача невизначеному колу осіб, які можуть прагнути набуття прав на майно. Правові наслідки реєстрації обтяження рухомого майна визначені статтею 12 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень . За змістом цієї статті шляхом реєстрації обтяження обтяжувач, по-перше, може своїми діями унеможливити появу фігури добросовісного набувача прав на майно, у відносинах з яким обтяження не вважатиметься чинним, по-друге, встановити пріоритет свого обтяження. Зазначені наслідки є цивільно-правовими.

В даному випадку звернення ОСОБА_1 із даним позовом обумовлене обмеженням права розпоряджатися належним йому на праві власності рухомим майном у зв`язку з наявністю запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Оскарження рішення про державну реєстрацію обтяження є способом захисту позивачем свого речового права на рухоме майно у спорі з особою - заявником щодо оскаржуваної реєстраційної дії, а саме ТОВ Юридична фірма ПРАВОВЕСТ , яке також претендує на набуття речового права на таке майно у зв`язку з укладенням договору застави, предметом якого є спірне майно, між третьою особою та попереднім власником автомобіля ТОВ ВІП МОТОРС ГРУП

Отже, спір у справі стосується цивільного права незалежно від того, здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства чи ні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №826/3269/18 та від 15 травня 2019 року у справі №520/12606/17, а також у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 809/908/17.

З огляду на наведене, ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки суду першої інстанції про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими.

Доводи апеляційної скарги в частині неналежності даної справи до юрисдикції адміністративного суду знайшли своє підтвердження під час її розгляду в суді апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У відповідності до пункту першого частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Водночас, суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 242, 308, 317, 321 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія" про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії- закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 19.08.2020 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: І.В. Федотов

Є.О. Сорочко