Постанова

від 19.08.2020 по справі 640/10857/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10857/19 Суддя першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання та виклику сторін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лео Петрол до Державної податкової служби України про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Лео Петрол (далі - Позивач, ТОВ Лео Петрол ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), у подальшому заміненої на правонаступника - Державну податкову службу України (далі - Відповідач, ДПС України), в якому просило:

- скасувати рішення ДФС України № 1157106/40730819 від 07.05.2019 року про відмову в реєстрації розрахунку коригування № 21 від 26.04.2019 року до податкової накладної № 16 від 24.04.2019 року Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- скасувати рішення ДФС України № 1157107/40730819 від 07.05.2019 року про відмову в реєстрації розрахунку коригування № 20 від 26.04.2019 року до податкової накладної № 15 від 24.04.2019 року Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування № 20 від 26.04.2019 року до податкової накладної № 15 від 24.04.2019 року за датою його подання до реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕО ПЕТРОЛ";

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування № 21 від 26.04.2019 року до податкової накладної № 16 від 24.04.2019 року за датою його подання до реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕО ПЕТРОЛ".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач, посилаючись у квитанціях про зупинення реєстрації розрахунків коригування на пп. 1.6 п. 1 Критеріїв; взагалі не зазначає, про які Критерії йде мова - затверджені листом від 21.03.2018 року чи листом від 05.11.2018 року. Окремо підкреслив, що ДПС України не надано доказів затвердження критеріїв ризиковості платників податків у відповідності до вимог чинного законодавства, у той час як лист взагалі не може бути підставою для блокування податкових накладних. Крім іншого, зауважив, що в порушення вимог чинного законодавства, в оскаржуваних рішеннях не зазначено, які саме із наданих Позивачем документів складено з порушенням законодавства та норми якого саме закону порушено. Покладаючи на ДПС України обов`язок зареєструвати розрахунки коригування, суд підкреслив, що відповідний спосіб захисту вказуватиме на остаточне вирішення спору між сторонами.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Апелянт, ГУ ДПС у м. Києві) як особа, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації розрахунків коригування були прийняті відповідною комісією Головного управління ДФС у м. Києві, а не комісією ДФС України, а тому у межах даної справи судом були скасовані рішення суб`єкта владних повноважень, якого до участі у справі не залучено. Крім того, вказує, що чинність рішень про відмову у реєстрації розрахунків коригування унеможливлює покладення на ДПС України обов`язку з їх реєстрації.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.08.2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Лео Петрол , заперечуючи проти її задоволення, зазначає, що за правилами п. 20.2 ст. 20 Податкового кодексу України саме на центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, покладено обов`язок з реєстрації чи відмови у реєстрації податкових накладних, а відтак позовні вимоги заявлені до належного відповідача. При цьому підкреслив, що з оскаржуваних рішень неможливо встановити суб`єкта їх прийняття. Окремо наголошує, що підставою для реєстрації розрахунків коригування у межах спірних правовідносин є саме судове рішення. Звертає увагу, що жодних доводів на спростування висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі не зазначено.

Відзиву на апеляційну скаргу від ДПС України не надійшло.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Крім того, підкреслив, що навіть за умови скасування рішень не того суб`єкта владних повноважень не звільняє ДПС України від обов`язку зареєструвати розрахунки коригування до податкових накладних з огляду на безпідставність відмови у такій реєстрації.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що 31.05.2017 між ТОВ Лео Петрол (Постачальник) та ПП ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ (Покупець) було укладено договір № 31-05/2017 поставки скрапленого газу (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця зріджений (скраплений) газ - суміш пропану технічного і бутану технічного СПБТ , а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати продукцію (п. 1.1 Договору) (а.с. 44-49).

Закупівлю вказаної продукції Позивач здійснює у постачальника - Компанії LPG Logistics s.r.o. , відповідно до Контракту № 0112-2018 від 01.12.2018 року (а.с. 61-65).

Відповідно до умов Договору ТОВ Лео Петрол 22.04.2019 року було отримано передоплату на суму 1 511 820,00 грн., яка надійшла у складі платежу на загальну суму 2 257 500,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 0001914862 від 22.04.2019 року (а.с. 41).

24.04.2019 року Позивач здійснив відвантаження скрапленого газу на адресу ПП ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ на загальну суму 828 825,00 грн., з урахуванням ПДВ (а.с. 52-57).

За першою подією - отримання передоплати, яка відбулася 22.04.2019 року, було сформовано та зареєстровано податкову накладну № 14 від 22.04.2019 року (а.с. 29-30).

Судом першої інстанції також встановлено, що 24.04.2019 року ТОВ Лео Петрол відповідно до вимог Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної були складені:

- податкова накладна № 15 від 24.04.2019 року, відповідно до якої було визначено суму ПДВ в розмірі 22 907,50 грн. (а.с. 31-32);

- податкова накладна № 16 від 24.04.2019 року, відповідно до якої було визначено суму ПДВ в розмірі 67 044,16 грн. (а.с. 33-34).

Указані податкові накладні були направлені для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою для реєстрації податкових накладних № 15 та № 16 Позивач зазначає подію - відвантаження продукції на користь ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" за укладеним Договором поставки скрапленого газу № 31-05/2017 від 31.05.2017 року за двома видатковими накладними № 55 від 24.04.2019 року на суму 426 560,00 грн., в т.ч. ПДВ 71 093,33 грн. та № 56 від 24.04.2019 року на суму 402 265,00 грн., в т.ч. ПДВ - 67 044,17 грн.

Податкові накладні № 15 та № 16 були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У подальшому, 26.04.2019 року Позивачем було виявлено самостійно помилку в зареєстрованих податкових накладних по взаємовідносинах з ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" за укладеним Договором поставки скрапленого газу № 31-05/2017 від 31.05.2017 року.

ТОВ Лео Петрол встановлено, що податкову накладну № 15 від 24.04.2019 року, відповідно до якої було визначено суму ПДВ в розмірі 22 907,50 грн., та податкову накладну № 16 від 24.04.2019 року, відповідно до якої було визначено суму ПДВ в розмірі 67 044,16 грн., сформовано та зареєстровано помилково.

Позивачем помилково не враховано попередню оплату, яка ним була отримана 22.04.2019 року на суму 1 511 820,00 грн. і надійшла у складі платежу на загальну суму 2 257 500,00 грн. від ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ", згідно платіжного доручення № 0001914862 від 22.04.2019. ТОВ Лео Петрол на суму отриманої передоплати було виготовлено та зареєстровано податкову накладну № 14 від 22.04.2019 року, відповідно до якої було визначено суму ПДВ в розмірі 251 970,00 грн.

Відповідний розрахунок виявленої помилки надається в картковому рахунку № 361 бухгалтерського обліку за 22.04.2019 року - 24.04.2019 року по взаємовідносинам з ПП ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ .

Як встановлено Окружним адміністративним судом міста Києва, 26.04.2019 року Позивач з метою виправлення виявленої помилки в зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних № 15 та № 16, сформував та направив на реєстрацію розрахунок коригування № 20 від 26.04.2019 року до податкової накладної № 15 від 24.04.2019 року (а.с. 35-36) та розрахунок коригування № 21 від 26.04.2019 року до податкової накладної № 16 від 24.04.019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (38-39).

Згідно квитанцій від 26.04.2019 року, реєстраційний номер документу № 9086372326 та № 9086388844 (а.с. 37, 40), реєстрація розрахунків коригування № 20 та № 21 від 26.04.2019 року зупинено, оскільки вони відповідають вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Сума компенсації вартості товару/послуги за кодом УКТЗЕД/ДКПП 2711, зазначеного у розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов`язань, перевищує величину залишку такого товару (різниця обсягу придбання постачальника та обсягу постачання отримувача такого товару/послуги), що відповідає вимогам пп. 2.5 п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій і запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання п.п. 201.16.2. п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ Лео Петрол було направлено на адресу ГУ ДФС у м. Києві повідомлення № 1 від 03.05.2019 року щодо надання пояснень та подання документів про підтвердження реальності здійснення операцій по розрахункам коригування з поясненнями та документами, які підтверджують інформацію, зазначену у відповідних розрахунках коригування № 20 та № 21 від 26.04.2019 року (а.с. 21-70).

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що рішеннями комісії ГУ ДФС у м. Києві від 07.05.2019 року № 1157106/40730819, № 1157107/40730819 у реєстрації розрахунку коригування до податкових накладних № 15 та № 16 в ЄРПН Позивачу відмовлено, з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків (а.с. 16-19).

Як встановлено судом першої інстанції, вказані рішення Позивачем в адміністративному порядку не оскаржувались.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз ст. ст. 16, 20, 187, 201 Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246), Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутність належного обґрунтування Відповідачем підстав відмови у реєстрації поданих Позивачем розрахунків коригування і застосування до таких накладних критеріїв ризиковості, за умови подання товариством всіх необхідних документів на підтвердження здійснення господарської операції, має своїм наслідком скасування оскаржуваних рішень із покладенням на ДПС України обов`язку із вчинення дій щодо реєстрації податкових накладних.

Разом з тим, розглядаючи даний спір по суті у даному суб`єктному складі учасників справи, суд першої інстанції не врахував такого.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 2 Поряду №1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Дане положення кореспондує п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Приписи п. п. 18 - 20 Порядку №117 визначають, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Отже, повноваженнями з прийняття рішення про реєстрацію розрахунку коригування в Реєстрі наділені як комісії головних управлінь ДФС в областях, місті Києві, так і комісії центрального рівня - ДФС.

Так, в ході апеляційного перегляду справи представником ГУ ДПС у м. Києві у судовому засіданні надано копію витягу з протоколу ГУ ДФС у м. Києві від 07.05.2019 року №83, зі змісту якого вбачається, що рішення про відмову ТОВ Лео Петрол у реєстрації розрахунків коригування від 26.04.2019 року №20 та №21 в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято комісією ГУ ДФС у м. Києві, а не, як помилково вказав Позивач, - ДФС України.

Таким чином, визначений ТОВ Лео Петрол у межах даної справи Відповідач - ДФС України, не є належним відповідачем у розумінні положень чинного процесуального закону щодо оскарження рішень про відмову у реєстрації розрахунків коригування від 26.04.2019 року №20 та №21 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Однак, під час розгляду справи суд першої інстанції, встановивши, що після зупинення реєстрації розрахунків коригування пояснення направлялися ТОВ Лео Петрол до ГУ ДФС у м. Києві, а не до ДФС України, не врахував, що у цій справі Позивач звернувся до неналежного Відповідача щодо частини позовних вимог та не допустив його залучення, що мало своїм наслідком порушення норм процесуального законодавства.

Наведена позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.11.2019 року у справі № 826/12172/18.

Згідно ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

За привалами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Відтак, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, як було підкреслено вище, позбавлений можливості виправити наведену помилку, а тому приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав, що від заявлений до неналежного відповідача.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №336/2138/17 (2-а/336/223/2017), від 26.06.2019 року у справі №303/3794/17, від 09.08.2019 року у справі №821/2089/17, від 09.10.2019 року у справі №456/2935/15-а, від 30.09.2019 року у справі №819/940/18 та від 31.10.2019 року у справі №826/17241/16.

Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини звернення ТОВ Лео Петрол до суду із позовом до неналежного відповідача в частині вимог про скасування рішень про відмову у реєстрації розрахунків коригування, що було залишено поза увагою Окружного адміністративного суду міста Києва та мало своїм наслідком розгляд справи по суті без урахування належного суб`єктного складу сторін, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що оскільки позовні вимоги в частині скасування рішень про відмову у реєстрації розрахунків коригування заявлені до неналежного відповідача, а існування таких рішень є перешкодою для реєстрації таких розрахунків ДПС України, то твердження представника ТОВ Лео Петрол про те, що позовні вимоги до ДПС України задоволені обґрунтовано, є передчасним.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини звернення до суду із частиною вказаних позовних вимог до неналежного відповідача, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст постанови складено та підписано 19 серпня 2020 року.