Постанова

від 19.08.2020 по справі 826/11431/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11431/18 Суддя першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі - Марченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стоматологічна клініка Андрія Лукашука на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стоматологічна клініка Андрія Лукашука до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Стоматологічна клініка Андрія Лукашука (далі - Позивач, ТОВ Стоматологічна клініка Андрія Лукашука ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2017 року №0018341404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не заперечувався факт відсутності запису у розділі 2 "Облік руху готівки та сум розрахунків" у книзі ОРО №3000166668р/2 від 15.07.2016 року про готівкові кошти на підставі фіскального звітного чеку №187 за 15.07.2016 рік. Підкреслює, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження наявності обставин отримання Позивачем КОРО №3000166668р/2 від 15.07.2016 року з порушенням строків безпосередньо з вини контролюючого органу. Зауважив, що на час винесення оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення та застосування до позивача штрафних санкцій Указ Президента України №436/95 був чинний, не визнаний Конституційним Судом України неконституційним повністю чи в окремій частині, або таким, що втратив чинність.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що перевіркою не встановлено факту неоприбуткування (неповного та/або несвоєчасного) оприбуткування готівки ТОВ "Стоматологічна клініка Андрія Лукашука", а запис про суму оприбутковуваної готівки за 15.07.2016 року було здійснено в іншу КОРО, з огляду на те, що нову зареєстровану книгу ним не було отримано вчасно з вини контролюючого органу. Наголошує на протиправності застосування штрафних санкцій на підставі Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року №436/95. Крім того, Апелянтом до суду апеляційної інстанції 19.08.2020 року подано заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДПС у м. Києві як правонаступник ГУ ДФС у м. Києві просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому, погоджується з викладеними в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновками. Наголошує, що оскільки Позивачем порушено п. 2.6 Постанови Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України до ТОВ Стоматологічна клініка Андрія Лукашука застосовано відповідальність, передбачена абз. 3 ст. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у місті Києві на підставі наказу № 2343 від 30.03.2007 року здійснено фактичну перевірку господарської одиниці стоматологічна клініка, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 58а, оф. 6 суб`єкта господарювання ТОВ "Стоматологічна клініка Андрія Лукашука", за наслідком якої складено акт (довідка) фактичної перевірки (а.с. 10-11).

При цьому, у висновку акту перевірки зазначено наступне: "на момент перевірки надавались стоматологічні послуги із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та видачею пацієнтам фіскальних касових чеків РРО.

Готівкові кошти у сумі 3396,00 грн. неоприбутковані.

Не здійснено облік зазначених коштів у книзі обліку розрахункових операцій на підставі: фіскального звітного чеку №187 за 15.07.2016 рік у розділі 2 "Облік руху готівки та сум розрахунків" у книзі КОРО №3000166668р/2 від 15.07.2016 року у відповідних графах. КОРО №300016668р/2 розпочата 20.07.2017 року.

В розділі зауваження до акту перевірки вказано, що запис за 15.07.2016 року здійснено в КОРО №30000166668р/1.".

Суд встановив, що на підставі наведених висновків ГУ ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2017 року № 0018341404, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоматологічна клініка Андрія Лукашука" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 16980,00 грн.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. 20 Податкового кодексу України, ст. 33 Закону України Про Національний банк України , ст. 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а також норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок та п. 1 ч. 3 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки № 436/95 від 12.06.1995 року, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскільки фактично ТОВ Стоматологічна клініка Андрія Лукашука не заперечувало обставин порушення ним пункту 2.6 Положення №637, а обставини отримання Позивачем КОРО №3000166668р/2 від 15.07.2016 року з порушенням строків безпосередньо з вини контролюючого органу матеріалами справи не підтверджено, то оскаржуване податкове повідомлення рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Положеннями абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 (який втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20.06.2019 року № 418/2019) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

При цьому, 06.07.1995 року Верховною Радою України прийнятий Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім ПК, не допускається.

Положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Пунктом 2.6 Положення № 637 встановлено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абзаци перший - третій цього пункту).

Тобто, як норма пункту 13 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , так і норма пункту 2.6 Положення № 637 встановлюють для суб`єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції готівкою із застосуванням РРО, обов`язок забезпечення обліку отриманих готівкових коштів в повній сумі надходжень від розрахункових операцій. При цьому такий облік згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг здійснюється в денному звіті (за визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, денний звіт - це документ встановленої форми, надрукований РРО, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням), а згідно з пунктом 2.6 Положення № 637 - у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

При цьому, як уже було зазначено, абзацом третім статті 1 Указу № 436/95 встановлювалась відповідальність за порушення суб`єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Разом з тим прийнятим 06.07.1995 року Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначені розділом V Відповідальність за порушення вимог цього Закону .

Як вбачається зі змісту податкового повідомлення-рішення від 20 квітня 2017 року № 0018341404, Позивача на підставі акта перевірки від 07.04.2017 року № 0656/26/15/14/36203083 притягнуто до відповідальності за порушення пункту 2.6 Положення № 637 та застосовано фінансову санкцію - штраф на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абзацу 3 статті 1 Указу Президента України № 436/95.

У вказаному акті перевірки визначена конкретна суть порушення, яке, на думку контролюючого органу, було вчинено Позивачем, а саме - ТОВ Стоматологічна клініка Андрія Лукашука не оприбутковано готівкові кошти в сумі 3396,00 грн.

Згідно із приписами пункту 2.6. Положення № 637 у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Статтею 1 Указу № 436/95 визначена відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у вигляді фінансової санкції (штрафу).

Положеннями пункту 1 частини першої статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: за встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням РРО або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Аналіз зазначених положень свідчить про те, що об`єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу № 436/95, так і того, що визначене пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , фактично полягає у одних і тих самих діях.

Як убачається зі змісту статті 25 Конституційного Договору, метою постановлення Указу № 436/95 було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб`єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону.

Оскільки шляхом прийняття Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ Президента України № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про незастосовність до спірних правовідносин положень абзацу 3 статті 1 Указу Президента України № 436/95, та вважає за необхідне зазначити про неможливість їх застосування у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Аналогічний правовий висновок щодо неможливості застосування положень абзацу 3 статті 1 Указу Президента України № 436/95 викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 1340/3510/18.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що прийняте на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України № 436/95 податкове повідомлення-рішення № 0018341404 від 20.04.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ТОВ Стоматологічна клініка Андрія Лукашука витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору в сумі 4 405,00 грн., з яких 1 762,00 грн. сплачено згідно квитанції від 20.07.2018 року №777 за подання позовної заяви та 2 643,00 грн. сплачено згідно квитанції від 27.05.2020 року №1205 за подання апеляційної скарги. Інша частина судового збору в сумі 79 грн. (1 841,00 - 1 762,00) підлягає поверненню у порядку, визначеному ст. 7 Закону України Про судовий збір , як надміру сплачена.

Крім іншого, як вже було встановлено раніше, до суду апеляційної інстанції представником ТОВ Стоматологічна клініка Андрія Лукашука адвокатом Паньковою С.М. 19.08.2020 року було подано заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що останнє підлягаґ задоволенню, виходячи з такого.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що обов`язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що представником Паньковою С.М., яка є адвокатом та представляє інтереси ТОВ Стоматологічна клініка Андрія Лукашука на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 14.08.2020 року №19. До поданої заяви представником Позивача було поряд з вказаним договором, в якому зафіксована вартість послуг адвоката в сумі 2 000,00 грн., додано детальний опис робіт (наданих послуг), в якому наведено погодинний обсяг наданої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, зміст якого відповідає обсягу наданих послуг згідно детального опису, а також квитанцію від 18.08.2020 року №1-1165К про сплату коштів за вказаним договором від 14.08.2020 року №19 в сумі 2 000,00 грн.

На переконання судової колегії, правнича допомога, обсяг та вартість якої зафіксовано у договорі (п. 1.1), а також визначено у детальному описі робіт та акті приймання-передачі послуг, надана у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір понесених ТОВ Стоматологічна клініка Андрія Лукашука витрат в сумі 2 000,00 грн., пов`язаних з попереднім вивченням матеріалів справи №826/11431/18, підготовкою даної заяви та додатків до неї, клопотання про залучення доказів, а також представництво інтересів Позивача у судовому засіданні 19.08.2020 року підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

За таких обставин, судова колегія вважає, що зі змісту поданих до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та доданих до неї документів вбачається, що ТОВ Стоматологічна клініка Андрія Лукашука надавалася правнича допомога у передбаченому договором обсязі, понесені витрати є пропорційними предмету спору та обсягу проведеної роботи, а також підтверджують їх безпосередній зв`язок саме з даною справою. Викладене, у свою чергу, свідчить про наявність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві на користь ТОВ Стоматологічна клініка Андрія Лукашука витрат, понесених на отримання професійної правничої допомоги у межах апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в сумі 2 000,00 грн..

Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стоматологічна клініка Андрія Лукашука - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2020 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Стоматологічна клініка Андрія Лукашука до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2017 року № 0018341404.

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) як правонаступника Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стоматологічна клініка Андрія Лукашука (03191, м. Київ, вул. Ломоносова, 58-а, оф. 6, код ЄДРПОУ 36203083) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 4 405 (чотири тисячі чотириста п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) як правонаступника Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стоматологічна клініка Андрія Лукашука (03191, м. Київ, вул. Ломоносова, 58-а, оф. 6, код ЄДРПОУ 36203083) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст постанови складено та підписано 19 серпня 2020 року.