Ухвала

від 20.08.2020 по справі 560/2868/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження

Справа № 560/2868/19

20 серпня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В.

розглянувши у письмовому провадженні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемікс" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві 18 лютого 2020 року оскаржив його в апеляційному порядку.

Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 25 лютого 2020 року залишено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в десятиденний термін усунути недоліки апеляційної скарги.

Враховуючи, що станом на 17 березня 2020 року вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані, ухвалою від 17 березня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві повернуто.

24 квітня 2020 року відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві вдруге оскаржив рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року в апеляційному порядку.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 травня 2020 року залишив апеляційну скаргу без руху та запропонував скаржнику в 10-денний строк з моменту отримання даної ухвали, виконати її вимоги та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги.

15 липня 2020 року на адресу апеляційного суду найшли докази сплати апелянтом судового збору, а саме оригінал платіжного доручення №2245 від 12.06.2020 року. Таким чином, в частині сплати судового збору, апелянт виконав вимоги суду.

Разом з тим, в ухвалі від 06 травня 2020 року суд звернув увагу апелянта на те, що строк оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року пропущено. Так, з матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваного рішення апелянт отримав 22 січня 2020 року, а з апеляційною скаргою звернувся 24 квітня 2020 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 295 КАС України. При цьому, апелянтом не заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року.

Оскільки станом на 29 липня 2020 року апелянтом не подано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року, з обгрунтуванням причин такого пропуску та підстав для його поновлення, ухвалою від 29 липня 2020 року, на підставі ч.2 ст.121 КАС України, продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги податкового органу.

10 серпня 2020 року, на виконання вимог суду, апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року.

18 серпня 2020 року, апелянтом вдруге подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року, яке обгрунтоване аналогічними доводами, що і клопотання від 10 серпня 2020 року.

Розглянувши підстави вказані апелянтом у клопотаннях про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, колегія суддів важає їх неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання вимог вказаної норми процесуального права є обов`язком для всіх учасників адміністративного процесу.

Як свідчать матеріали справи, вперше з апеляційною скаргу відповідач звернувся 18 лютого 2020, проте вказану апеляційну скаргу було повернуто ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року, оскільки скаржником не надано доказів сплати судового збору.

Скаржником не було реалізовано право на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції від 17.03.2020 року про повернення апеляційної скарги.

Суд звертає увагу, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі» , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Верховний Суд в ухвалах від 13.05.2019 по справах №804/15952/15 та №810/1776/17, зазначив, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень, не є підставою для поновлення строку оскарження.

При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Разом з тим, доводи апелянта щодо неналежного фінансування з боку державного бюджету не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

Згідно з частиною 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Таким чином, в разі повернення апеляційної скарги особа має право повторно подати апеляційну скаргу, але в межах строку звернення до суду з апеляційною скаргою встановленого статтею 295 КАС України, або у разі поновлення пропущеного строку з причин, які будуть визнані судом поважними.

Вдруге апеляційна скарга подана апелянтом 24 квітня 2020 року, тобто поза межами строку, встановленого ст. 295 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому, в силу закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги і документів, що підтверджують повноваження представників.

Для цього апелянт як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії Суд звертав увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси….

Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого його користь).

Таким чином, недбале ставлення посадових осіб суб`єктів владних повноважень щодо оформлення апеляційної скарги не може бути поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

Отже, при належному добросовісному відношенні апелянт не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу в межах строку звернення до суду апеляційної інстанції, проте таким правом не скористався, а тому суд вважає, що вказані відповідачем підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених апелянтом причин пропуску такого строку поважними, а тому у задоволенні клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.01.2020 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.121, 295, 325, 328, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотань Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року.

Визнати неповажними причини пропуску Головного управління ДПС у м. Києві строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України .

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.