Рішення

від 18.08.2020 по справі 587/143/20

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/143/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року Сумський районний суд Сумської області в складі :

головуючого судді - Черних О.М.

з участю секретаря судового засідання - Макошенець С.І.,

позивача - ОСОБА_1 , представника позивачки - адвоката Іващенко Т.А.,

представника відповідача адвоката Тимошенка С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю РАЙЗ ПІВНІЧ ( смт. Степанівка, вул.. Заводська, 4, Сумського району, Сумської області) про визнання договорів оренди землі недійсними,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

24 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Рай Північ про визнання правочину недійсним.

Свої вимоги мотивує тим, що 15 липня 2019 року між ним та ТОВ Райз Північ , укладено договори оренди належної йому земельних ділянок: кадастровий номер 5924784200:03:015:0389 - площею 0,1188 га, кадастровий номер 5924784200:03:004:0035 -площею 1,8409 га, кадастровий номер 5924784200:03:004:0034 - площею 1,8409 га, кадастровий номер 5924784200:03:015:0399 площею - 0,1536 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років. Вказаний договір він вважає недійсним з наступних підстав: по-перше, у період укладення вказаного договору він повертався з м. Києва, а тому договір є таким, що підписаний в іншу дату, ніж в ту, що у ньому вказана; по-друге, під час укладення договору оренди він, після тривалого лікування не усвідомлював значення своїх дій, не міг керувати ними та не пам`ятає обставини підписання договору. А тому, вважає, що його права, як власника земельної ділянки є порушеними і просив суд визнати їх недійсними.

Короткий зміст відзиву

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на вільну згоду укладення спірного договору оренди земельних ділянок позивачем.

У судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Позивач вказав, що він вважає, що відповідач не в повній мірі виконує свої зобов`язання. Зокрема, він звертався з проханням надати йому матеріальну допомогу на лікування, але йому відмовили, натомість інші орендарі готові допомагати орендодавцям і не тільки виплачувати орендну плату.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає, що посилання позивача та його представника як на підстави недійсності договору оренди землі від 15 липня 2019 року надумані, а тому не підлягають задоволенню.

Позиція суду

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному їх аналізу суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельні ділянки кадастровий номер 5924784200:03:004:0034 - площею 1,8409 га; кадастровий номер 5924784200:03:004:0035 - площею 1,8409 га; кадастровий номер 5924784200:03:015:0399 площею - 0,1536 га; кадастровий номер 5924784200:03:015:0389 - площею 0,1188 га, які розташовані на території Кровненської сільської ради Сумського району, Сумської області, що підтверджується копіями державних актів серії ЯЕ № 194609 та серії ЯБ № 725804 (а.с. 24-25).

15 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Райз Північ були укладені:

договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5924784200:03:004:0034 -площею 1,8409 га, розташовано на території Кровненської сільської ради Сумського району, Сумської області, складено акт приймання-передачі об`єкта оренди і внесений в державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 10 вересня 2019 року за № 33221933, що підтверджується копіями договору, акту та витягу з державного реєстру (а.с. 12-14);

договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5924784200:03:004:0035 -площею 1,8409 га, розташованої на території Кровненської сільської ради Сумського району, Сумської області, складено акт приймання-передачі об`єкта оренди і внесений в державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 10 вересня 2019 року за № 33221859, що підтверджується копіями договору, акту та витягу з державного реєстру (а.с. 15-17);

договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5924784200:03:015:0399 площею - 0,1536 га, розташованої на території Кровненської сільської ради Сумського району, Сумської області, складено акт приймання-передачі об`єкта оренди і внесений в державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 10 вересня 2019 року за № 33221568, що підтверджується копіями договору, акту та витягу з державного реєстру (а.с. 18-20);

договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5924784200:03:015:0389 -площею 0,1188 га, розташованої на території Кровненської сільської ради Сумського району, Сумської області, складено акт приймання-передачі об`єкта оренди і внесений в державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 10 вересня 2019 року за № 33221761, що підтверджується копіями договору, акту та витягу з державного реєстру (а.с. 21-23).

Згідно відомості на виплату готівки № 00000001613, 16 липня 2019 року ОСОБА_1 на підставі вищевказаних договорів оренди земельних ділянок виплачено 12191 грн. (а.с. 40-44).

Нормативно-правове обґрунтування

Так, відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України.

За змістом ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі (у редакції Закону, чинного на момент укладення спірного договору) набирає чинності з моменту його державної реєстрації (статті 14, 18, 20 Закону).

Статтями 16 Закону України Про оренду землі оренда земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Так, згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною другою вказаної статті визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Разом з тим частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Висновки суду

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що спірний договір оренди земельних ділянок не міг бути укладений 15 липня 2019 року, оскільки позивач був відсутній.

Проте, суд не може взяти до уваги вказані доводи позивача та його представника та вважає, що вказівка про те, що договір був складений 15 липня 2019 року, а підписаний 16 липня 2019 року, як зазначав представник відповідача і не заперечував сам позивач, не є істотними умовами договору оренди у розумінні ст. 15 Закону України "Про оренду землі". У спірному договорі зазначено відомості щодо об`єкта оренди, яка дозволяє ідентифікувати предмет договору, визначено розмір та порядок сплати орендної плати, тобто відсутні порушення прав позивача, а тому підстав для визнання його недійсним в межах вказаних доводів не встановлено.

Крім того, з видаткового касового ордеру вбачається, що відповідач розраховувався з позивачем за користування належною йому земельною ділянкою у грошовій та натуральній формі, що свідчить про визнання орендних відносин та погодження з умовами договору оренди.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, а згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, наявність волевиявлення учасника правочину на укладання угоди, саме на зазначених в ній умовах, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі є необхідною умовою дійсності правочину. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Ще однією підставою для визнання вищевказаних договорів недійсними, на думку позивача та його представника, є безпорадний стан позивача на час укладення договору оренди та угоди, унаслідок чого він не міг усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та не пам`ятає обставин підписання договору. З пояснень позивача слідує, що перед укладенням спірних договорів він знаходився на лікуванні в стаціонарному відділені Державному закладі Всеукраїнський клінічний медико-реабілітаційний кардіохірургічний центр з 04 липня по 15 липня 2019 року (а.с. 26), а тому підписуючи документи не усвідомлював, що підписує договори оренди земельних ділянок.

Так, частиною 1 ст. 225 ЦК України визначено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або не могла керувати ними), може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно положень ст. 203 ЦК України однією з умов чинності правочину є дотримання вимоги закону про те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, при цьому ч. 1 ст. 225 ЦК України визначено умови фактичного стану, які не дозволяють фізичній особі адекватно виразити свою волю щодо вчинюваного правочину.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", роз`яснено, що правила ст. 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 105 ЦПК зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін, проте, учасниками справи не заявлялося клопотань про проведення такої експертизи.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній психічний стан особи в момент вчинення правочину. Висновок експертизи є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які інші обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Також суд вважає, що сам факт перебування особи на лікуванні не можуть свідчити про неспроможність позивача в момент укладення договору, розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, а тому приходить до висновку, що волевиявлення останнього було вільним і відповідало його внутрішній волі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 263, 264, 265 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю РАЙЗ ПІВНІЧ ( смт. Степанівка, вул.. Заводська, 4, Сумського району, Сумської області) про визнання договорів оренди землі недійсними - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Черних