Рішення

від 14.07.2020 по справі 676/2739/19

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 676/2739/19

Номер провадження 2/676/125/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої судді - Швець О.Д.

з участю секретаря - Чекашкіної О.Л.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янець-Подільському цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Жванецька сільська рада про припинення права власності та скасування державного акту на землю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Жванецька сільська рада про припинення права власності та скасування державного акту на землю. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_4 є власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та прилеглої земельної ділянки площею 0,0804 га згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.06.2013 року. Згідно державного акту на право приватної власності на землю від 04.05.1998 р. ХМ № 06658 ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 0,105 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та знаходиться на території Жванецької сільської АДРЕСА_2 . Згідно угоди купівлі-продажу нерухомості від 05.12.1998 р. ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_2 . За умовами договору відбувся продаж зазначеного житлового будинку з прибудинковими будівлями, інформації про продаж прилеглої земельної ділянки в угоді немає. Вважає, що з моменту продажу будинку ОСОБА_2 , дія державного акта на землю за ОСОБА_5 припинилась з моменту продажу житлового будинку. Сьогодні не можливо відчужити земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка належить ОСОБА_5 , оскільки будинок на цій земельній ділянці належить ОСОБА_2 . Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна. В силу ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України у разі вибуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташованій ці об`єкти. Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Причиною звернення до суду є необхідність позивачу ОСОБА_4 виготовити технічну документацію на земельну ділянку та зареєструвати право власності на неї, однак власник будинку АДРЕСА_2 не є власником прилеглої земельної ділянки, тому необхідно припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,105 кв. м. за цією адресою. Просить припинити право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,105 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 та скасувати державний акт на право приватної власності на землю серії ХМ № 06658, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на ім`я ОСОБА_5 у зв`язку із укладенням угоди купівлі-продажу нерухомості від 05.12.1998 р. житлового будинку за АДРЕСА_2 , яка зареєстрована Товарною біржею Українська .

В суді представник позивача позов та його обгрунтування підтримала, просить задовольнити.

В суді представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Мішалова М.І. позов не визнала, заперечила проти його задоволення, мотивує тим, що ОСОБА_5 належав житловий будинок з відповідними надвірними будівлями біля нього та земельна ділянка площею 0,105 га. по АДРЕСА_2 . Житловий будинок ОСОБА_5 відчужила ОСОБА_2 , відповідно до ОСОБА_2 перейшло право на земельну ділянку. Земельна ділянка передана їй у власність на підставі рішення Жванецької сільської ради від 10 грудня 1997 року за № 18/11. ОСОБА_4 порушила встановлені між ними межі та заявляє вимоги на частину її земельної ділянки. Оскільки ОСОБА_5 отримала земельну ділянку раніше ніж ОСОБА_4 , вважає, що саме вона порушує її право власності в зв`язку з чим в суді на розгляді перебуває її позов про визнання недійсним правовстановлюючого документу на землю ОСОБА_4 . Просить відмовити в задоволенні позову.

В суді відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, заперечив проти його задоволення, мотивує тим, що у нього з ОСОБА_5 будь-якого спору з приводу користування земельною ділянкою не виникає, представник ОСОБА_4 порушила правила добросусідства і претендує на частину земельної ділянки. Заявлений позов направлений на привласнення ОСОБА_4 частини земельної ділянки, на яку він має право згідно ст. 120 ЗК України. Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали цивільної справи в повному обсязі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно договору дарування житлового будинку від 27.03.2012 року ОСОБА_4 є власником житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав 4320833 від 03.06.2013 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0804 га (кадастровий номер 6822482700:01:001:0130) по АДРЕСА_2 .

Згідно угоди купівлі-продажу нерухомості від 5 грудня 1998 року ОСОБА_2 є власником будинку по АДРЕСА_2 .

Згідно державного акту на право приватної власності на землю ХМ № 06658 від 04.05.1998 р. ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,105 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд яка розташована по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

При укладенні договору купівлі-продажу будинку питання щодо надання у власність земельної ділянки необхідної для обслуговування належного йому на праві власності будинку вирішено не було.

В провадженні Кам`янець-Подільського міськрайонного суду перебуває цивільна права за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності недійсним. Позов обґрунтований наявністю між сторонами справи спору, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 6822482700:001:0130, яка зареєстрована відділом Держземагенства за ОСОБА_4 накладається на земельну ділянку ОСОБА_5 .

Відповідно до частин 1-3 ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

У статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 377 ЦК до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно державного акту на право приватної власності на землю ХМ № 06658 від 04.05.1998 р. ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,105 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд яка розташована по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно угоди купівлі-продажу нерухомості від 5 грудня 1998 року ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 будинок по АДРЕСА_2 .

Питання відчуження земельної ділянки між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не вирішувалось.

В підпункті в пункту 18 Постанови Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року № 7 з відповідними змінами Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що при переході права власності на будівлю та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЦК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК в редакції 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 року і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею, спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. З 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України, ОСОБА_2 , який набув права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, тобто ОСОБА_5 , ї її право на земельну ділянку припинено відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України внаслідок набуття ОСОБА_2 права власності на житловий будинок.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.

Відповідно ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках встановлених законом.

Згідно ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Таким чином нормами ЗК України не передбачено примусове припинення права власності на земельну ділянку ОСОБА_5 у зв`язку з відчуженням нею будинку ОСОБА_2 .

Частиною 2 ст. 90 Земельного кодексу України встановлено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню у порядку, встановленому законом.

Згідно з частинами 1, 2, підпунктів а, б, в частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною, г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

В той же час, даний позов заявлений на встановлення юридичного факту і не приведе до відновлення порушеного права позивача тому підстав для задоволення позовом не вбачається.

Оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 262-265 ЦПК України, 88, 89, 120, 255, 158 ЗК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Жванецька сільська рада про припинення права власності та скасування державного акту на землю - відмовити.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 .

Третя особа: Жванецька сільська рада, ЄДРПОУ 04404036, юридична адреса: вул.

Центральна, 57 с. Жванець, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19)", строк для подання апеляційної скарги продовжується на строк дії карантину.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Швець О.Д.