Ухвала

від 20.08.2020 по справі 761/25398/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/25398/20

Провадження № 1-кс/761/15877/2020

У Х В А Л А

Іменем України

20 серпня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю заявника ОСОБА_3 ,

розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах СГ ТОВ «Нова Україна», про скасування арешту майна, в межах кримінального провадження № 42019000000000488 від 08.08.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.

Заявник обґрунтовуєклопотання тим,що ухвалоюслідчого суддіШевченківського районногосуду містаКиєва ОСОБА_4 від 13.04.2020у справі№ 761/8620/20задоволено клопотанняпрокурора ОфісуГенерального прокурора ОСОБА_5 про накладенняарешту намайно врамках кримінальногопровадження №42019000000000488від 08.08.2019.Ухвалою накладеноарешт,у томучислі,на земельніділянки здержавними кадастровиминомерами №8000000000:62:211:0127та №8000000000:62:212:0008,володільцем якихє СГТОВ «НоваУкраїна»,як правонаступникКолективного сільськогосподарськогопідприємства «НоваУкраїна» та радгоспу ім. Кірова м. Бровари.

Заявник зазначає, що арешт на майно накладено необґрунтовано, а тому просить слідчого суддю його скасувати.

Заявник в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Прокурор, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду клопотання в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду.

Заслухавши думку заявника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Отже, клопотання подано до належного суду.

З ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.04.2020 р., по справі № 761/8620/20 вбачається, що арешт на майно було накладено з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч.2ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно до ч. 1ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих слідчим.

У слідчого судді відсутні підстави вважати, що майно, на яке накладено арешт, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, як це визначеност. 98 КПК України.

Так, прокурор у своєму клопотанні про накладення арешту вказував на те, що реєстрацію у державному земельному кадастрі всіх земельних ділянок проведено у порушення норм законодавства, без заяв власників та законних користувачів.

В той же час заявник спростовує вищевказану інформацію.

Зокрема, Згідно Державного акту на право користування землею Б № 0805659 від 1981 року, за радгоспом ім. Кірова м. Бровари закріплене довічне право користування земельними ділянками загальною площею 7 584, 2 гектари. У подальшому такі земельні ділянки будо зареєстровано в Державному земельному кадастрі, в число таких земельних ділянок також увійшли ділянки з державними кадастровими номерами № 8000000000:62:211:0127 та № 8000000000:62:212:0008, що підтверджується відповідними витягами з Державного земельного кадастру.

24.03.1992,на виконанняПостанови Верховноїради УкраїнськоїРСР «Проземельну реформу»від 18.12.1990та ПостановиВерховної радиУкраїни «Проприскорення земельноїреформи таприватизацію землі»від 13.03.1992,протоколом №1уповноважених радгоспуім.Кірова м.Бровари, на базі радгоспу створено КСП «Нова Україна» та затверджено статут КСП «Нова Україна».

Згідно п. 1.1. Статуту КСП «Нова Україна», в редакції від 21.12.1993, Колективне сільськогосподарське підприємство «Нова Україна» засновано в процесі приватизації майна радгоспу ім. Кірова у відповідності з Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», інших законодавчих актів, що регулюють порядок діяльності підприємств.

Пунктами 1.2, 1.3 Статуту КСП «Нова Україна», в редакції від 21.12.1993, визначено, що засновниками підприємства є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, трудовий колектив радгоспу ім. Кірова. Підприємство є правонаступником майнових прав та обов`язків радгоспу ім. Кірова.

Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 1-ВП від 03.01.1994 «Про перетворення радгоспу ім. Кірова в Колективне сільськогосподарське підприємство «Нова Україна», КСП «Нова Україна» визначено правонаступником реорганізованого радгоспу ім. Кірова.

17.02.1997 Броварською районною державною адміністрацією Київської області видано свідоцтво про державну реєстрацію Колективного сільськогосподарського підприємство «Нова Україна» (державний реєстраційний № 212-461-КСП-КСП) з присвоєнням ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ 00448737).

Перетворення радгоспу ім. Кірова у КСП «Нова Україна» відбулося у відповідності до положень пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», яким встановлено, що приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств і організацій здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства.

Таким чином, радгосп ім. Кірова м. Бровари перетворено у КСП «Нова Україна», котре є правонаступником всіх майнових/немайнових прав та обов`язків радгоспу ім. Кірова м. Бровари, у тому числі й майнових прав на земельні ділянки, в тому числі із кадастровими номерами № 8000000000:62:211:0127 та № 8000000000:62:212:0008.

У подальшому КСП «Нова Україна» було перетворено в СГ ТОВ «Нова Україна`у з відповідним переходом всіх майнових/немайнових прав та обов`язків останньому.

Отже, з дати державної реєстрації припинення КСП «Нова Україна» в результаті його приєднання (реорганізації) до СГ ТОВ «Нова Україна», з 01.04,2005, останнє вважається правонаступником усіх прав та обов`язків колишнього КСП «Нова Україна», у тому числі й майнових прав на земельні ділянки, які на теперішній час мають державні кадастрові номери № 8000000000:62:211:0127 та № 8000000000:62:212:0008.

Крім цього, прокурором не доведено факти або обставини вилучення саме земельних ділянок з кадастровими номерами № 8000000000:62:211:0127 та № 8000000000:62:212:0008 із володіння радгоспу ім. Кірова та його правонаступників, в тому числі СГ ТОВ «Нова Україна».

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу та тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції (ВП), заява №31107/96, п. 58 ЕСНР. 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 та «Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний надмірний тягар (див. рішення від 23 вересня 1982 у справі «Спорронгта Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість, при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Також, слід зазначити, що відповідно до абз. 2 п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014, щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченого ст. 291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудного, які вчинили суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Крім того, вирішуючи питання про скасування арешту майна слідчий суддя враховує загальні засади застосування заходів забезпечення кримінального провадження у відповідності доРозділу ІІ КПК України, якими передбачено обґрунтування необхідності такого ступеню втручання у права і свободи особи потребами досудового розслідування, принцип співмірності.

Проте, зі змісту наявних у справі матеріалів не вбачається даних, які б свідчили, що вказані заходи забезпечення кримінального провадження є співмірними та пропорційними.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт на майно накладено необґрунтовано, а тому клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.174,376,532 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 ,який дієв інтересахСГ ТОВ«Нова Україна»,про скасуванняарешту майна,в межахкримінального провадження№ 42019000000000488від 08.08.2019року задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_4 від 13.04.2020 у справі № 761/8620/20, в частині арешту земельних ділянок з кадастровими номерами № 8000000000:62:211:0127 та № 8000000000:62:212:0008.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1