Ухвала

від 13.08.2020 по справі 761/20940/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/4093/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора групи прокурорів Офісу Генерального прокурора прокурора Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

власника майна ФОП ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.07.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання групи прокурорів Офісу Генерального прокурора прокурора Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, що було вилучене в ході проведення обшуку 09.07.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ФОП ОСОБА_8 .

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу з доповненнями, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.07.2020 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на майно вилучене в ході проведення обшуку 09.07.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ФОП ОСОБА_8 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що вилучені під час проведення обшуку речі та документи можуть бути використані як доказ факту чи обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Прокурор вказує, що з метою фіксації вказаних фактів, які містяться на тимчасово вилучених технічних засобах та документах, виникла необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій за участю експерта. В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що речові докази у кримінальному провадженні, які вилучені згідно протоколу обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , можуть бути приховані, відчужені та перетворені, оскільки прямо свідчать про обставини вчиненого кримінального правопорушення та осіб, причетних до його вчинення.

Слідчий суддя зазначив в оскаржуваній ухвалі про відсутність даних причетності ФОП ОСОБА_8 до кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування вказаного кримінального провадження, проте на думку органу досудового розслідування чинне кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство України не закріплює поняття «причетності до злочину» як самостійної правової категорії, та не містить визначення вказаного терміну. ФОП ОСОБА_8 на час розгляду клопотання про арешт майна, перебував у статусі третьої особи, щодо майна якої вирішується клопотання про арешт майна, передбаченому ст. 64-2 КПК України.

Тому, з метою збереження речових доказів, а також з метою запобігання можливості знищення, псування, пошкодження, підробки (перетворення), приховування тимчасово вилученого майна, необхідно накласти на нього арешт.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна та власника майна, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у провадженні СУ ФР ОВПП ДФС проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32020100110000016 від 30.03.2020року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим розслідуванням зазначено, що службові особи Благодійної організації Всеукраїнський благодійний фонд «Майбутнє разом», Всеукраїнського благодійного фонду «Ханнун», Благодійної організації «Благодійний фонд «Серце Волині», Релігійної організації «Братство при соборі (центрі) церков України християн віри євангельської «Відкрита Біблія», Волинського обласного благодійного фонду «Плече», Релігійної організації «Духовне управління християнських церков «Царство боже» в Україні» діючи умисно, у період 2018-2019 років, шляхом здійснення імпортних операцій використовуючи свої особисті зв`язки в Міністерстві соціальної політики України, оформлювали та подавали пакети документів з неправдивими відомостями щодо фактичного розподілу ввезених ТМЦ, а також їх кількісних та якісних характеристик, про визнання ввезених речей гуманітарною допомогою. В подальшому отримавши погодження про визнання ввезених речей гуманітарною, незаконно розмитнювали вказані вантажі за нульовою ставкою, без сплати відповідних митних та податкових платежів.

09.07.2020 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , у приміщенні, яке використовується ФОП ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_1 ) та на праві власності належить Державі в особі Фонду Державного майна України (код ЄДР 00032945) та ПАТ «Екологоохоронна фірма» «Креома Фарм» (код ЄДР 23729293), у ході даного обшуку виявлені та вилучені речі, документи та предмети, які належать та використовуються ФОП ОСОБА_8 , а саме:

печатка червоного кольору ФОП ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_2 ) - 1 шт.;

посвідки громадян в копіях -13 арк.;

мобільний телефон Motorola чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_3 - 1 шт.;

мобільний телефон NОКІА НОМЕР_4 - 1 шт.;

мобільний телефон NОКІА N73 - 1 шт.;

мобільний телефон NОКІА ІМЕІ: НОМЕР_5 - 1 шт.;

ТМЦ, а саме поліетиленові пакунки із уживаними речами (секонд хенд) у кількості 1 533 штуки, вагою 30 кг кожен пакунок, які призначались в якості гуманітарної допомоги;

ТМЦ, а саме картонні коробки із уживаним взуттям (секонд хенд) у кількості 7 штук, вагою 25 кг кожна коробка, які призначались в якості гуманітарної допомоги.

10.07.2020 року речі, предмети та документи, які були виявлені та вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , оглянуто та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

14.07.2020 року прокурор групи прокурорів Офісу Генерального прокурора прокурор Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області ОСОБА_6 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вилучені речі, документи та предмети, за адресою: АДРЕСА_1 , у приміщенні, яке використовується ФОП ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_1 ) та на праві власності належить Державі в особі Фонду Державного майна України (код ЄДР 00032945) та ПАТ «Екологоохоронна фірма» «Креома Фарм» (код ЄДР 23729293), а саме:

печатку червоного кольору ФОП ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_2 ) - 1 шт.;

посвідки громадян в копіях -13 арк.;

мобільний телефон Motorola чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_3 - 1 шт.;

мобільний телефон NОКІА НОМЕР_4 - 1 шт.;

мобільний телефон NОКІА N73 - 1 шт.;

мобільний телефон NОКІА ІМЕІ: НОМЕР_5 - 1 шт.;

ТМЦ, а саме поліетиленові пакунки із уживаними речами (секонд хенд) у кількості 1 533 штуки, вагою 30 кг кожен пакунок, які призначались в якості гуманітарної допомоги;

ТМЦ, а саме картонні коробки із уживаним взуттям (секонд хенд) у кількості 7 штук, вагою 25 кг кожна коробка, які призначались в якості гуманітарної допомоги.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.07.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, що було вилучене в ході проведення обшуку 09.07.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ФОП ОСОБА_8 , перелік якого зазначений в резолютивній частині ухвали.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на вищезазначене майно, перевірялись судом першої інстанції, було досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя суду першої інстанції послався на вимоги ст. ст.170,173 КПК Українита вказав, що прокурором не доведено необхідність такого арешту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту вилученого майна, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність останніх у даному кримінальному провадженні.

Органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що належне ФОП ОСОБА_8 майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуті кримінально протиправним шляхом, що свідчить про формальність наявної в матеріалах провадження постанови слідчого з ОВС 4-го ВРКП СУ ФР ОВПП ДФС ОСОБА_9 від 10.07.2020 року про визнання вищезазначеного майна, вилученого в ході обшуку, речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, в судовому засіданні в суді першої інстанції, представником власника майна ОСОБА_7 було додано документи на підтвердження набуття права власності на вилучене майно ФОП ОСОБА_8 ( т. 1, а.с. 111-130).

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави,з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора групи прокурорів Офісу Генерального прокурора прокурора Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, що було вилучене в ході проведення обшуку 09.07.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ФОП ОСОБА_8 , а саме:

печатка червоного кольору ФОП ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_2 ) - 1 шт.;

посвідки громадян в копіях -13 арк.;

мобільний телефон Motorola чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_3 - 1 шт.;

мобільний телефон NОКІА НОМЕР_4 - 1 шт.;

мобільний телефон NОКІА N73 - 1 шт.;

мобільний телефон NОКІА ІМЕІ: НОМЕР_5 - 1 шт.;

ТМЦ, а саме поліетиленові пакунки із уживаними речами (секонд хенд) у кількості 1 533 штуки, вагою 30 кг кожен пакунок, які призначались в якості гуманітарної допомоги;

ТМЦ, а саме картонні коробки із уживаним взуттям (секонд хенд) у кількості 7 штук, вагою 25 кг кожна коробка, які призначались в якості гуманітарної допомоги, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора групи прокурорів Офісу Генерального прокурора прокурора Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4