Рішення

від 20.08.2020 по справі 908/1333/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/65/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2020 справа № 908/1333/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1333/20

за позовом Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська комерційна агенція» (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (до перейменування - Сорок років Радянської України), буд. 66, кім. 115-А)

про стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій; розірвання договору оренди № 410/12 від 03.10.2001; звільнення нежитлового приміщення

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

До Господарського суду Запорізької області звернувся Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з позовною заявою вих. №77/02-03 від 26.05.2020 (вх. № 1446/08-07/20 від 29.05.2020) до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська комерційна агенція» про стягнення 2938,34 грн. заборгованості з орендної плати, 458,24 грн. пені, 209,10 грн. 3% річних, 607,39 грн. інфляційних втрат, розірвання договору оренди №410/12 від 03.10.2001 та звільнення нежитлового приміщення площею 12,07 кв.м., розташованого у місті Запоріжжя за адресою: вул. Незалежної України (до перейменування - Сорок років Радянської України), буд. 66, шляхом виселення відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням орендарем своїх обов`язків за договором протягом 2015-2020 років щодо внесення орендних платежів, що є підставою для стягнення заборгованості, штрафних санкцій, а також розірвання договору та виселення орендаря. Позов заявлено на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 549, 611, 652, 629, 651, 653, 762, 764, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 291 Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» .

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2020 справу № 908/1333/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1333/20; присвоєно справі номер провадження 18/65/20; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання; встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше закінчення строку карантину. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов, але не пізніше закінчення строку карантину.

Ухвалено розпочати розгляд справи по суті через 30 днів, з урахуванням того, що процесуальні строки у справі є продовженими на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019).

Згідно ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Позивач отримав копію ухвали суду від 03.06.2020 про відкриття провадження у справі 09.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач не отримав копію ухвали суду від 03.06.2020 про відкриття провадження у справі. Копія ухвали про відкриття провадження у справі, яка надіслана відповідачу 05.06.2020, повернута поштовою установою з відміткою Адресат не знайдений, не зареєстрований . Ухвала надсилалася відповідачу за адресою, зазначеною в позові та за місцезнаходженням, визначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (які збігаються): 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (до перейменування - Сорок років Радянської України), буд. 66, кім. 115-А.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи. За таких обставин суд визнає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач не надав відзиву на позов. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у даній справі відкрито 03.06.2020. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 03.07.2020 та закінчити 03.08.2020 (з урахуванням вихідних днів).

Разом із цим, Законом України № 540-IХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» доповнено розділ Х «Прикінцеві положення» ГПК України пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду справи по суті продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася (востаннє по 31.08.2020) та наразі не припинена.

З урахуванням викладеного, в ухвалі від 03.06.2020 суд зазначив, що процесуальні строки є продовженими на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019).

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину та протягом 20-денного строку з дня набрання чинності Законом України №731-ІХ (з урахуванням поштового пробігу) звернень щодо необхідності реалізації своїх прав від учасників справи не надходило.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 20.08.2020 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №12» (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровська комерційна агенція» (орендар, відповідач) 03.10.2001 укладений договір №410/12 оренди нежитлового приміщення (далі - договір).

За умовами р. 1 договору орендодавець на підставі рішення міськвиконкому від 03.10.2001 за №387/59 передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 10,0 кв.м. за адресою: вул. 40 років Радянської України, 66, яке знаходиться на балансі КП «ВРЕЖО №12» . Приміщення використовується для розміщення архіву. Орендоване нежитлове приміщення розташоване в житловому будинку на першому поверсі.

Згідно з п. 2.1 договору вступ орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного приміщення.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору оренди, якщо немає у встановленому порядку узгодження сторін про його продовження на новий строк, або у випадку дострокового розірвання орендар зобов`язаний у 10-ти денний строк здати орендодавцеві приміщення у відповідності з актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 10.1 договору він діє з 03.10.2001 до 03.10.2006 (5 років).

Орендоване приміщення передано відповідачу 03.10.2001 за актом приймання-передачі нежитлового приміщення.

Сторонами договору протягом 2006-2012 років укладено ряд додаткових угод до договору, якими збільшена площа орендованого приміщення до 12,07 кв.м., продовжений строк дії договору оренди на п`ять років, змінені розмір та порядок сплати орендної плати, замінені орендодавець (на Управління житлового господарства Запорізької міської ради) та балансоутримувач (на КП «ВРЕЖО №13» ) приміщення та тощо.

На підставі рішень Запорізької міської ради від 18.02.2011 №6 «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради» , від 06.04.2011 №20 «Про передачу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради окремих повноважень щодо управління об`єктами права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя» сторони договору дійшли згоди замінити орендодавця за договором з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, про що укладено додаткову угоду від 01.06.2011.

Пунктом 2 даної додаткової угоди встановлено, що з дати підписання цієї додаткової угоди Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (в подальшому - орендодавець, позивач) приймає на себе всі права (в тому числі права вимоги), обов`язки та відповідальність орендодавця за договором оренди, що належали Управлінню житлового господарства Запорізької міської ради.

Рішенням Запорізької міської ради від 27.04.2012 №5 «Про припинення діяльності підприємств шляхом приєднання» припинено діяльність КП «ВРЕЖО №13» та визначено його правонаступником МКП «Основаніє» .

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 15.08.2016 №459 «Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству «Наше місто» Запорізької міської ради» вилучено з господарського відання МКП «Основаніє» та передано в господарське відання КП «Наше місто» майно комунальної власності згідно з додатками до цього рішення.

Позивач у листі вих. №567/01/01-07 від 30.01.2017 «Повідомлення про порушення умов договору оренди» виклав повідомлення для відповідача про сплив 03.10.2016 терміну дії договору, про наявність заборгованості з орендної плати станом на 11.01.2017 в розмірі 925,96 грн. та вимагав сплатити вказану заборгованість та звільнити приміщення. Доказів направлення відповідачу даного листа позивач суду не представив.

Відносно дії договору суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та виникли на підставі договору №410/12 оренди нежитлового приміщення від 03.10.2001, який за змістом закріплених у ньому прав та обов`язків сторін є договором оренди комунального майна.

У спірний період (з квітня 2015 року по квітень 2020 року) спірні правовідносини регулювалися Законом України «Про оренду державного та комунального майна» .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Договір містить п 10.7., який передбачає автоматичну пролонгацію його дії в разі відсутності заяви однієї із сторін про його припинення або зміну протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.

Сторони продовжували строк дії договору на 5 років, що зазначено в Додатковій угоді від 20.10.2006 до договору, тобто до 03.10.2011.

Після цього заяв однієї із сторін про його припинення або зміну протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не подавалося, отже договір пролонгувався двічі до 03.10.2016 та 03.10.2021 відповідно.

Таким чином, суд визнає договір діючим.

Крім того, подальші дії позивача також вказують на наявність та продовження договірних відносин сторін щодо оренди спірного приміщення після 03.10.2016.

У зв`язку із зміною з 02.07.2018 реквізитів рахунків для зарахування всіх надходжень до міського бюджету Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради надіслав відповідачу 24.07.2018 додаткову угоду до договору про зміну реквізитів та балансоутримувача об`єкта з МКП «Основаніє» на КП «Наше місто» Запорізької міської ради.

Супровідним листом вих. №5195/01/01-07 від 09.10.2018 позивач надіслав відповідачу 10.10.2018 додаткову угоду про зміну балансоутримувача (КП ВРЕЖО №7 ) та перерозподіл пропорцій внесення орендної плати.

Дані додаткові угоди не підписані відповідачем.

Зазначене вказує, що позивач також розцінює даний договір діючим та пропонує відповідачу внести в нього зміни.

Позивач зазначає, що відповідач не сплачує орендну плату протягом тривалого часу та просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з квітня 2015 року по квітень 2020 року в сумі 2938,34 грн., 458,24 грн. пені, 209,10 грн. 3% річних, 607,39 грн. інфляційних втрат за невчасне виконання грошового зобов`язання, розірвати договір оренди №410/12 від 03.10.2001 та звільнити нежитлове приміщення площею 12,07 кв.м., розташоване у місті Запоріжжя за адресою: вулиця Незалежної України (до перейменування - Сорок років Радянської України), буд. 66, шляхом виселення відповідача.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Додатковою угодою від 25.01.2012 до договору визначено, що згідно з рішенням Запорізької міської ради від 06.04.2011 №47 змінюється ставка орендної плати та встановлюється у розмірі 2% (архів); вартість приміщення площею 12,07 кв.м. становить 5136,99 грн.; розмір орендної плати за січень 2012 становить 23,28 грн. (23,82 грн.*Інф. січня). Орендна плата за кожний наступний місяць перераховується орендарем самостійно, шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць до місцевого бюджету м. Запоріжжя, щомісячно до 10 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті.

Відповідно до п. 5.2 договору орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В порушення зазначених вимог законодавства та умов договору відповідач не сплачував щомісячно в період з квітня 2015 року по квітень 2020 року орендну плату за оренду приміщення, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 2938,34 грн.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості в сумі 2938,34 грн. або обґрунтованих заперечень проти позову.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 2938,34 грн. заборгованості з орендної плати.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору, сплата неустойки.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Суд дійшов висновку, що тривале невиконання відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати (з квітня 2018 року по квітень 2020 року) є істотним порушенням умов договору з боку відповідача, яке значною мірою позбавляє другу сторону (орендодавця) того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи викладене, наявні підстави для розірвання договору оренди нежитлового приміщення №410/12 від 03.10.2001 в судовому порядку.

У зв`язку з розірванням договору підстави для перебування відповідача в орендованому приміщенні відпали.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 5.10 договору оренди встановлено, що у разі припинення дії договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцю орендоване приміщення в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді звільнення орендованого приміщення шляхом виселення відповідача є ефективним способом захисту прав позивача з огляду на те, що передбачає можливість примусового виконання рішення суду в разі невиконання відповідачем обов`язку повернути приміщення за актом приймання-передачі.

Враховуючи викладене, суд задовольнив вимогу про звільнення відповідачем приміщення на користь позивача шляхом виселення.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідач не виконував умови договору в частині сплати орендної плати в період з квітня 2015 року по квітень 2020 року в повному обсязі та у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 2938,34 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем вимога про стягнення 458,24 грн. пені за загальний період з 11.05.2015 по 22.05.2020 заявлена на підставі п. 3.3 договору, яким передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується в бюджет (орендодавцеві) відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі не більше 2-х облікових ставок НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» суд визнав його виконаним правильно, тому вимога про стягнення з відповідача 458,24 грн. пені за загальний період з 11.05.2015 по 22.05.2020 задовольняється судом.

Позивачем заявлено до стягнення 209,10 грн. 3% річних за період з 11.05.2015 по 22.05.2020, а також 607,39 грн. інфляційних втрат за період з травня 2015 по квітень 2020.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем правомірно.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 209,10 грн. 3% річних за вказаний позивачем період задовольняються.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Разом з цим, як вбачається із здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, таке нарахування здійснюється позивачем за кожен місяць з травня 2015 по квітень 2020, в якому мав бути здійснений платіж, в той час як нарахування інфляційних втрат повинно здійснюватись з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , враховуючи заявлений позивачем період стягнення з травня 2015 по квітень 2020, суд встановив, що втрати від інфляції підлягають стягненню за загальний період з червня 2015 по квітень 2020 року та їх сума складає 582,23 грн., тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом частково в наведеній сумі, в решті заявлених вимог про стягнення 25,16 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Про застосування наслідків спливу позовної давності сторонами у спорі (зокрема відповідачем) щодо будь-якої із позовних вимог не заявлено.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська комерційна агенція» (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (до перейменування - Сорок років Радянської України), буд. 66, кім. 115-А, ідентифікаційний код 20487100) 2938,34 грн. (дві тисячі дев`ятсот тридцять вісім грн. 34 коп.) основного боргу, 458,24 грн. (чотириста п`ятдесят вісім грн. 24 коп) пені, 209,10 грн. (двісті дев`ять грн. 10 коп.) 3% річних, 582,23 грн. (п`ятсот вісімдесят дві грн. 23 коп.) інфляційних втрат до місцевого бюджету УК у Вознесенівському районі м. Запоріжжя, номер рахунку: UA468999980334199871000008007, код отримувача: 38025409, код класифікації доходів: 22080401, отримувач УК у м. Запоріжжя/Вознесенівс./22080401, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат). Стягувач - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206 ідентифікаційний код 37573068). Видати наказ.

3. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення №410/12, укладений 03.10.2001 Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровська комерційна агенція» .

4. Звільнити нежитлове приміщення площею 12,07 кв.м., розташоване у місті Запоріжжя по вул. Незалежної України (до перейменування - Сорок років Радянської України), буд. 66, шляхом виселення товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська комерційна агенція» (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (до перейменування - Сорок років Радянської України), буд. 66, кім. 115-А, ідентифікаційний код 20487100) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206 ідентифікаційний код 37573068). Видати наказ.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська комерційна агенція» (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (до перейменування - Сорок років Радянської України), буд. 66, кім. 115-А, ідентифікаційний код 20487100) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206 ідентифікаційний код 37573068, номер рахунку: UA638201720344240001000078540, код програмної класифікації видатків 3110160 в Держказначейській службі України, м. Київ УДКСУ у м. Запоріжжі) 6293,45 грн. (шість тисяч двісті дев`яносто три грн. 45 коп.) судового збору. Видати наказ.

6. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 20.08.2020.

Суддя В.В. Левкут