Рішення

від 05.08.2020 по справі 910/704/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2020Справа № 910/704/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І. , за участю секретаря судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного малого підприємства науково-виробничий центр "ЕКОЛАС" (вул. Б. Ліщини, буд. 35, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93400, код ЄДРПОУ 13390391)

до Міністерства розвитку громад і територій України (вул. Велика Житомирська 9, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37471928)

про спростування недостовірної інформації

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне мале підприємство науково-виробничий центр "ЕКОЛАС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства розвитку громад і територій України про спростування недостовірної інформації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була поширена недостовірна інформація до його контрагентів, в яких позивач виконував роботи з впровадження дисперизації системи централізованого водопостачання, що на думку позивача порушує немайнові права на ділову репутацію позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 04.03.2020.

02.03.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, оскільки Міністерство розвитку громад і територій України не поширювало інформації щодо російського походження програми Гідра , а направлення ним листів до обласних та Київської міської державних адміністрацій з метою одержання інформації щодо наявності об`єктів ЖКГ, у яких функціонують чи впроваджуються програмні продукти, зокрема Гідра , є реалізацією конституційниих прав відповідача і не є поширенням недостовірної інформації, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 підготовче засідання відкладено на 25.03.2020.

Підготовче засідання, призначене на 25.03.2020, не відбулось з причин попередження виникнення та запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 підготовче засідання призначено на 20.05.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 10.06.2020.

05.06.2020 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві, вважаючи їх необґрунтованими, позовні вимоги просив задовільнити в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 підготовче засідання відкладено на 01.07.2020.

01.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких він виклав свої пояснення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив аргументів та зазначив про неспростування позивачем обставин та доказів, викладених у відзиві, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/704/20 до судового розгляду по суті на 05.08.2020.

Представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті 05.08.2020 не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце засідання повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 05.08.2020 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 05.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Міське комунальне підприємство Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона листом від 02.07.2020 №02/04-02222Є повідомило Приватне мале підприємство науково-виробничий центр "ЕКОЛАС" (далі - позивач) про надходження запиту від Міністерства розвитку громад і територій України (далі - Мінрегіон; відповідач) від 07.05.2019 №7/9 1.2/7434-19 щодо листа СБУ з питань функціонування каналів витоку інформації внаслідок використання програмних продуктів нібито російського походження, зокрема програми Гідра , що поширюється позивачем, у зв`язку з чим продовження робіт на базі програми Гідра не представляється можливим до врегулювання питання про її походження.

Спір виник у зв`язку з тим, що, як зазначає позивач, відповідач розповсюдив інформацію, яка є недостовірною та такою, що спрямована на завдання негативного впливу діловій репутації і перешкоджання здійсненню законної господарської діяльності позивача у сфері водовідведення та водопостачання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді, всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Статтею 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність) як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Згідно ст. 34 Господарського кодексу України (далі - ГК України) дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Згідно ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно ч. 1 ст. 200 ЦК України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про інформацію під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Водночас, в матеріалах справи відсутні запити Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (старе найменування відповідача по справі) з питань функціонування каналів витоку інформації внаслідок використання програмних продуктів нібито російського походження, зокрема до Міського комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона від 07.05.2019, на який посилається позивач, а тому у суду відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачем зазначеним шляхом розповсюджувалась інформація щодо російського походження програми Гідра .

При цьому, в матеріалах справи наявна копія відповіді на виконання запиту Мінрегіону відповідно до листа Служби безпеки України щодо функціонування каналів витоку інформації з обмеженим доступом на об`єктах критичної інфраструктури внаслідок використання програмних продуктів російського походження, зокрема ПЗ Гідра №287 2/06-11 від 15.05.2019.

Статтею 25 Закону України Про Службу безпеки України встановлено, що Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов`язків надається право, зокрема, одержувати на письмовий запит керівника відповідного органу Служби безпеки України від міністерств, державних комітетів, інших відомств, підприємств, установ, організацій, військових частин, громадян та їх об`єднань дані і відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також користуватись з цією метою службовою документацією і звітністю.

Отже, сам факт направлення Мінрегіоном листів до обласних державних адміністрацій з метою одержання інформації про використання об`єктами ЖКГ програмного забезпечення відповідно до запитів Служби безпеки України не є розповсюдженням недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів розповсюдження відповідачем недостовірної інформації, що спрямована на завдання негативного впливу діловій репутації і перешкоджання здійсненню законної господарської діяльності позивача у сфері водовідведення та водопостачання,

Позаяк позивачем не доведено належними та допустимими доказами, а судом не встановлено факту розповсюдження відповідачем недостовірної інформації, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову в їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 18.08.2020

Суддя Н.І. Ягічева