Рішення

від 17.08.2020 по справі 910/7087/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2020Справа № 910/7087/20 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, місто Київ, ВУЛ.ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 1-А) до проТовариства з обмеженою відповідальністю Українське спеціальне житлово - експлуатаційне сервісне підприємство (02099, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 6) стягнення заборгованості у розмірі 321 548 грн. 43 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Українське спеціальне житлово - експлуатаційне сервісне підприємство (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 321 548 грн. 43 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язання за Договором № 08160/5-07 від 24.03.2008 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі щодо своєчасної та повної оплати наданих за період з 01.06.2019 по 31.01.2020 послуг, у зв`язку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у розмірі 286 422,96 грн. Зважаючи на наявність вказаної заборгованості Позивачем нараховано відповідачу 18 085,62 грн. пені на підставі п. 4.2. Договору № 08160/5-07 від 24.03.2008, 14322,15 грн. штрафу на підставі п. 4.6. Договору № 08160/5-07 від 24.03.2008, 1628,71 грн. 3% річних та 1068,99 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишено без руху; надано Позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду відповідних відомостей та доказів направлення копії позовної заяви та додатків до неї на адресу Відповідача. Роз`яснено Заявнику, що у випадку отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху під час дії карантинних заходів, встановлених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.02.2020 № "Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої корона вірусом 2019-nCoV" та постановою від 02.04.2020 № 255 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України" від 11.03.2020 № 211", обчислення п`ятиденного строку для усунення недоліків розпочинається з наступного дня після закінчення строку карантину.

10.06.2020 до Господарського суду міста Києва від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.06.2020 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 19.06.2020 року уповноваженій особі підприємства Позивача та поверненням на адресу суду поштового конверту за закінченням встановленого терміну зберігання, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Українське спеціальне житлово - експлуатаційне сервісне підприємство є 02099, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 6.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/7087/20 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Українське спеціальне житлово - експлуатаційне сервісне підприємство , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

24.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , яке змінило тип на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Українське спеціальне житлово - експлуатаційне сервісне підприємство (Абонент) було укладено Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №08160/5-07, відповідно до умов Постачальник зобов`язався надавати Абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого Абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва (далі - дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (далі - місцеві правила приймання), а Абонент зобов`язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах Договору. (а.с.8-11)

Згідно з п. 2.1.2 Договору зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки, згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента зі стабільним об`ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячні платіжні документи, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків Постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, зняті постачальником, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Пунктом 2.1.4 Договору встановлено що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об`ємів стоків, відповідно до розділу 21 Правил користування.

За змістом п. 2.2.1 Договору Постачальник щомісячно направляє до банківської установи Абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з п. 2.2.3 Договору в разі неотримання від Постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п. 2.2.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ вважатиметься безпідставною.

Пунктом 3.3.5 Договору Абонента зобов`язано сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов`язань по оплаті за надані послуги Абонент сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оплата Абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати, Абонент сплачує Постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє Абонента від обов`язку оплатити рахунок Постачальника. (п.4.6 Договору)

Відповідно до п. 7.1 Договору він укладається строком на 1 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до його припинення жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було надано Відповідачу послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.06.2019 р. по 31.01.2020 р. на суму 478 397 грн. 96 коп., проте Відповідач неналежним чином виконав свої обов`язки по оплаті наданих послуг, сплативши лише частково за надані послуги у розмірі 191 955 грн. 00 коп. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Приватним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал становить 286 442 грн. 96 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договорів, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українське спеціальне житлово - експлуатаційне сервісне підприємство 3% річних у розмірі 1 628 грн. 71 коп., інфляційні у розмірі 1 068 грн. 99 коп., пеню у розмірі 18 085 грн. 62 коп. та штраф у розмірі 14 322 грн. 15 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №08160/5-07 від 24.03.2008 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №08160/5-07 від 24.03.2008 року у період з 01.06.2019 року по 31.01.2020 року Позивач надав Відповідачу послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, що підтверджується Актами про зняття показань з приладу обліку за адресою точки обліку м. Київ, вул. Бориспільська, 6 (за особовими рахунками 2-103-87, 2-103-84), які складені в присутності Абонента та підписані уповноваженими представниками Сторін. (а.с.15-28)

Згідно з п. 2.1.2 Договору зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки, згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента зі стабільним об`ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячні платіжні документи, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків Постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, зняті постачальником, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Пунктом 2.1.4 Договору встановлено що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об`ємів стоків, відповідно до розділу 21 Правил користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Положеннями ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що споживачі питної води, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до чинних на час укладення договору Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, водоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та водовідведенні.

Відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190 (чинних станом на час надання послуг у спірний період), зазначені Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 за № 403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (п. 1.4. Правил №190).

Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002 поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до п. 1.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002, стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Стаття 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає, що споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Субспоживачем, у відповідності до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190, є суб`єкт господарювання, який одержує воду з комунальної водопровідної мережі або скидає стічні води в комунальну мережу водовідведення через мережі споживача.

Пунктом 2.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002 передбачено, що підприємства зобов`язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідач є споживачем питної води і відносини між сторонами щодо постачання питної води виникли на підставі укладеного між сторонами Договору, відповідно до умов якого, Відповідач зобов`язався сплачувати надані Позивачем послуги з постачання питної води та приймання стічних вод.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять зауважень Відповідача щодо обсягів послуг водопостачання згідно з наявними в матеріалах справи актів про зняття показань з приладів обліку, а також не містять заперечень Відповідача щодо застосованих Позивачем тарифів для нарахування вартості наданих послуг за спірний період за Договором.

За змістом п. 2.2.1 Договору Постачальник щомісячно направляє до банківської установи Абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з п. 2.2.3 Договору в разі неотримання від Постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п. 2.2.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ вважатиметься безпідставною.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Українське спеціальне житлово - експлуатаційне сервісне підприємство перед Приватним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал за Договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №08160/5-07 від 24.03.2008 року за період з 01.06.2019 року по 31.01.2020 року становить суму у розмірі 286 442 грн. 96 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості Відповідача, наданим Позивачем. (а.с.13-14)

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Приватному акціонерному товариству Акціонерна компанія Київводоканал в розмірі 286 442 грн. 96 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 286 442 грн. 96 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 06.07.2019 року по 31.01.2020 року у розмірі 1 628грн. 71 коп. та інфляційні у розмірі 1 068 грн. 99 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати наданих послуг за Договором за загальний період прострочки з 06.07.2019 р. по 31.01.2020 р. у розмірі 1 628 грн. 71 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.10.2019 № 995-р "Про перенесення робочих днів у 2020 році" перенесено у 2020 році в порядку та на умовах, визначених законодавством, робочий день із понеділка 6 січня на суботу 11 січня, а тому прострочення Відповідача за зобов`язаннями грудня 209 року починається з 09.01.2020 року, а не з 06.01.2020 року, як помилково зазначив Позивач.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 06.07.2019 року по 31.01.2020 року у розмірі 1 602 грн. 78 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін , відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період прострочки з 01.08.2019 року по 31.01.2020 року у розмірі 482 грн. 11 коп.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 06.07.2019 р. по 31.01.2020 р. у розмірі 18 085 грн. 62 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов`язань по оплаті за надані послуги Абонент сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оплата Абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання за загальний період прострочки з 06.07.2019 р. по 31.01.2020 р. у розмірі 18 085 грн. 62 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.10.2019 № 995-р "Про перенесення робочих днів у 2020 році" перенесено у 2020 році в порядку та на умовах, визначених законодавством, робочий день із понеділка 6 січня на суботу 11 січня, а тому прострочення Відповідача за зобов`язаннями грудня 209 року починається з 09.01.2020 року, а не з 06.01.2020 року, як помилково зазначив Позивач. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 06.07.2019 р. по 31.01.2020 р. у розмірі 15 720 грн. 04 коп.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 14 322 грн. 15 коп. відповідно до п.4.6 Договору.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв`язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати, Абонент сплачує Постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє Абонента від обов`язку оплатити рахунок Постачальника. (п.4.6 Договору)

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Проте, Судом встановлено, що Відповідачем протягом червня 2019 року - січня 2020 року, тобто спірного періоду, частково сплачувалась сума заборгованості за водопостачання та водовідведення на рахунок Позивача, про що не заперечує сам Позивач, а тому вказане свідчить про наявність прострочення виконання Відповідачем його договірних зобов`язань, а не про відмову їх виконувати. Крім того Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Позивачем в свою чергу не доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виставлення рахунків Відповідачу або вимоги, які останній відмовлявся оплачувати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2018 року у справі № 910/3889/18.

При цьому, Суд враховує, що позивач не надав обґрунтованого розрахунку штрафу за кожний випадок безпідставної відмови від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення та не зазначив, які саме рахунки відповідач відмовився сплатити і на яку суму.

Аналогічна правова позиції викладена Вищим господарським судом України у постанові від 29.03.2017 у справі № 910/10950/16.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 14 322 грн. 15 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю Українське спеціальне житлово - експлуатаційне сервісне підприємство на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал підлягає стягненню заборгованість у розмірі 286 442 грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 1 602 грн. 78 коп., інфляційні у розмірі 482 грн. 11 коп. та пеня у розмірі 15 720 грн. 04 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українське спеціальне житлово - експлуатаційне сервісне підприємство (02099, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 34818413) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м.Київ, ВУЛ.ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03327664) заборгованість у розмірі 286 442 (двісті вісімдесят шість тисяч чотириста сорок дві) грн. 96 (дев`яносто шість) коп., 3% річних у розмірі 1 602 (одна тисяча шістсот дві) грн. 78 (сімдесят вісім) коп., інфляційні у розмірі 482 (чотириста вісімдесят дві) грн. 11 (одинадцять) коп., пеню у розмірі 15 720 (п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять) грн. 04 (чотири) коп. та судовий збір у розмірі 4 563 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят три) грн. 72 (сімдесят дві) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 серпня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин