Рішення

від 12.08.2020 по справі 924/71/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2020Справа № 924/71/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МС-Зв`язок" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група Партнери" простягнення 183437,01 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаСивак В.М.; від відповідачаБуша А.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МС-Зв`язок" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група Партнери" 183437,01 грн, з яких: 123239,97 грн основного боргу, 40908,92 грн пені, 6725,86 грн 3% річних та 12562,26 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №0.010216-01 від 01.02.2016 в частині оплати виконаних позивачем робіт.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.02.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №924/71/20, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2020 справу №924/71/20 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

09.04.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 суддею Смирновою Ю.М. справу прийнято до свого провадження; підготовче засідання у справі призначено на 04.06.2020; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

01.06.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника та докази на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 14.04.2020.

04.06.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 відкладено підготовче засідання на 25.06.2020.

10.06.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке судом задоволено та докази на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 14.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 12.08.2020.

11.08.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов (із клопотанням про поновлення строку для його подання), в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на неналежне виконання позивачем зобов`язань по договору. Судом поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та прийнято його до розгляду.

Також 11.08.2020 через загальний відзив Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні 12.08.2020 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.08.2020 проти заявлених позовних вимог заперечив. Просив суд призначити у справі судову експертизу.

Судом відхилено зазначене клопотання відповідача з огляду на те, що воно суперечить положенням ст.99 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на предмет та підстави позовних вимог у розглядуваній справі.

В судовому засіданні 12.08.2020 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МС-Зв`язок" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група Партнери" (замовник, відповідач) було укладено договір №0.010216-01 (договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується на свій ризик згідно з вказівками та/або завданнями замовника на підставі яких сторони укладають відповідні додаткові угоди до договору, виконати послуги з будівництва об`єктів мережі мобільного зв`язку, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказані роботи і послуги на умовах цього договору (п.1.1).

Перелік послуг, місце їх надання, вартість та терміни виконання послуг визначаються за домовленістю сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Згідно п.п.2.1, 2.1.4 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити належним чином виконані виконавцем та прийняті замовником послуги згідно з відповідними додатковими угодами до цього договору.

Відповідно до п.п.3.1, 3.3, 3.4.1 договору ціна договору складається із вартості всіх актів приймання, перед виконанням виконавцем послуг сторони укладають відповідні додаткові угоди до договору в яких вказують обсяги, вартість та терміни виконання послуг, 100% вартості послуг сплачується замовником виконавцю протягом 35 банківських днів з моменту підписання акту приймання виконаних послуг, але не раніше надання послуг замовником третій стороні для конкретного об`єкту. Оплата в зазначений строк проводиться за наступних умов: наявності підписаного уповноваженими представниками обох сторін акту приймання виконаних послуг, відсутності прострочення у виконані виконавцем послуг, відсутності наявності виявлених недоліків, відсутності прострочення у наданні виконавцем замовнику акту приймання виконаних послуг та всієї необхідної документації, що передбачена цим договором та чинним законодавством України.

Сторони домовились, що договір набуває чинності з дати його укладення і діє до 31.12.2016 включно. По закінченню строку, вказаного в п.4.1 цього договору, строк дії договору продовжується на кожний наступний 1 рік за умови, що не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення терміну його дії жодна зі сторін не направить іншій стороні повідомлення про припинення цього договору (п.п.4.1, 4.2 договору).

Приймання-передача виконаних відповідних послуг відбувається за актом приймання виконаних послуг. Підставою для отримання повного розрахунку по відповідній додатковій угоді до даного договору є акт приймання виконаних послуг підписаний виконавцем та замовником (п.п.5.3, 5.5 договору).

У разі несвоєчасної або неповної оплати вартості послуг з вини замовника виконавець має право нарахувати замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, але не більше ніж 5% від вартості таких послуг (п.6.2 договору).

Згідно додаткової угоди №482 від 07.03.2018 до договору сторони погодили найменування робіт, перелік об`єктів, строк виконання та вартість наданих послуг у розмірі 61619,98 грн.

Відповідно до умов додаткової угоди №483 від 07.03.2018 контрагенти погодили найменування робіт, перелік об`єктів, строк виконання та вартість наданих послуг, що складає 61619,98 грн.

Позивачем було надано, а відповідачем прийнято без зауважень та заперечень послуги на загальну суму 123239,96 грн, що підтверджується актами надання послуг №482 від 16.04.2018 на суму 61619,98 грн, №483 від 16.04.2018 на суму 61619,98 грн.

Проте, як зазначив позивач у позові, відповідач вартість наданих послуг не оплатив, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "МС-Зв`язок" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група Партнери" 183437,01 грн, з яких: 123239,97 грн основного боргу, 40908,92 грн пені, 6725,86 грн 3% річних та 12562,26 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір з урахуванням додаткових угод до нього є змішаним договором, який містить в собі ознаки договору підряду та договору про надання послуг.

Згідно ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Перелік послуг та їх вартість наведені в укладених сторонами додаткових угодах №482 та №483.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав, а відповідач прийняв без зауважень та заперечень послуги вартістю 123239,96 грн, що підтверджується актами надання послуг №482 від 16.04.2018 на суму 61619,98 грн, №483 від 16.04.2018 на суму 61619,98 грн.

Як вже вказувалось судом, згідно п.3.4.1 договору 100% вартості послуг сплачується замовником виконавцю протягом 35 банківських днів з моменту підписання акту приймання виконаних послуг, але не раніше надання послуг замовником третій стороні для конкретного об`єкту. Оплата в зазначений строк проводиться за наступних умов: наявності підписаного уповноваженими представниками обох сторін акту приймання виконаних послуг, відсутності прострочення у виконані виконавцем послуг, відсутності наявності виявлених недоліків, відсутності прострочення у наданні виконавцем замовнику акту приймання виконаних послуг та всієї необхідної документації, що передбачена цим договором та чинним законодавством України

Отже з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України та приписів укладеного між сторонами правочину строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості виконаних позивачем робіт станом на момент вирішення спору по суті настав.

19.03.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №2 за вих.№60 від 07.03.2019 про оплату виконаних робіт. Претензію відповідач залишив без реагування.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група Партнери" оплату наданих позивачем послуг не здійснило.

Факту неналежного виконання позивачем зобов`язань за договором відповідач документально не довів.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Зв`язок" в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

За прострочення виконання зобов`язання по оплаті виконаних робіт, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних на суму 6725,86 грн за період прострочки з 16.04.2018 по 31.01.2020, інфляційні втрати на суму 12562,26 грн за період прострочки з 16.04.2018 по 31.12.2019 та пеню у розмірі 40908,92 грн за загальний період прострочки з 01.02.2019 по 31.01.2020.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті виконаних позивачем робіт, то вимоги останнього про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група Партнери" 3% річних є законними та обґрунтованими.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, який наведений позивачем у позовній заяві, дійшов висновку, що останній містить помилки.

За розрахунком суду, з урахуванням положень п.3.4.1 договору, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в сумі 6279,32 грн грн за загальний період прострочки з 22.05.2018 по 31.01.2020.

Як вже вказувалось судом, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем виконаних позивачем робіт, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 11641,44 грн за період з червня 2018 року по грудень 2019 року.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 40908,92 грн за загальний період прострочки з 01.02.2019 по 31.01.2020 суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом п.6.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасної або неповної оплати вартості послуг з вини замовника виконавець має право нарахувати замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, але не більше ніж 5% від вартості таких послуг.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати за виконані позивачем роботи не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний прострочений день.

В той же час відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховуються штрафні санкції і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату штрафних санкцій за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За змістом ч. 1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що позивач невірно визначив загальний період нарахування пені з 01.02.2019 по 31.01.2020 всупереч вищенаведених положень цивільного законодавства України, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та умов п.3.4.1 договору.

За розрахунком суду, у період прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати виконаних робіт, який визначено з урахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та умов п.3.4.1 договору, обґрунтованою є сума пені у розмірі 21582,19 грн.

В той же час, вказана сума є більшою ніж погоджено сторонами у п.6.2 договору, внаслідок чого стягненню з відповідача підлягає пеня на суму 5% від вартості робіт, а саме 6162,00 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Зв`язок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група Партнери" підлягають задоволенню частково.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група Партнери" (03148, м.Київ, вул.В.Верховинця, будинок 10, А, приміщення 437, ідентифікаційний код 32308446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Зв`язок" (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул.Малиницька, будинок 31, ідентифікаційний код 33232876) основний борг у розмірі 123239 (сто двадцять три тисячі двісті тридцять дев`ять) грн 97 коп., 6162 (шість тисяч сто шістдесят дві) грн 00 коп. пені, 3% річних у розмірі 6279 (шість тисяч двісті сімдесят дев`ять) грн 32 коп., 11641 (одинадцять тисяч шістсот сорок одна) грн 44 коп. інфляційних втрат та 2209 (дві тисячі двісті дев`ять) грн 84 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.08.2020

Суддя Ю.М. Смирнова