Рішення

від 21.08.2020 по справі 910/4072/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2020Справа № 910/4072/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/4072/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Доменант (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Пилипа Орлика, буд. 10, оф. 3; фактична адреса: 10025, м. Житомир, вул. Корольова, 158; ідентифікаційний код: 36532900)

До Товариства з обмеженою відповідальністю Гровнер Груп (03189, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 58, кв. 122; ідентифікаційний код: 40731194)

Про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу у розмірі 85 660, 02 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Доменант (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гровнер Груп (далі - відповідач) про стягнення боргу у розмірі 85 660,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договору купівлі-продажу № 53 від 08.10.2019, в частині здійснення оплати за поставлений (проданий) товар у повному розмірі.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 85 660,02 грн (з яких 76 545, 00 грн - заборгованість по оплаті за поставлений (проданий) товар, 8 204, 37 грн - пеня; 910, 65 грн - 3 % річних). Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2020 позовну заяву було залишено без руху. Встановлено позивачі строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали шляхом: надати належні докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача (фіскальний чек, опис вкладення із зазначеним номером поштової накладної).

27.04.2020 від позивача надійшла заява, якою останній усунув недоліки, встановлені ухвалою від 16.03.2020 про залишення позовної без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, без проведення судового засідання та виклику сторін.

Запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Запропоновано позивачу у строк протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу. Повідомлено сторонам, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 28.05.2020.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, доповнено Розділ Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину , встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину .

19.05.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує стосовно аргументів, викладених у позові і просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк, відповідач не скористався.

Законом України № 731-ІХ від 18.06.2020 встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими Кодексами), мають право на продовження процесуальних строків на підставах, встановлених цим Законом.

Закон України № 731-ІХ від 18.06.2020 набрав чинності - 17.07.2020, відповідно строк на подання відповіді на відзив закінчився 06.08.2020.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем 08.10.2019 укладено договір купівлі-продажу № 53 (далі - Договір), за яким продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, що вказаний в цьому Договорі, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).

Найменування товару: Нафтопродукти (дизпаливо, бензин А92, А95) (п. 1.2. Договору).

Документи (товарно-транспортна накладна, податкова накладна, видаткова накладна, сертифікат відповідності, паспорт якості) на товар, які продавець повинен передати покупцю додаються до даного Договору, і є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.3. Договору).

Згідно з п. 2.1. та 2.2. Договору, одиниці виміру кількості товару: літри та кілограми. Загальна кількість товару: вказується в бухгалтерських накладних, товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 5.1. Договору, оплата товару, що вказана в рахунках на постачання товару, має бути перерахована продавцю протягом одного робочого дня з моменту надання рахунку.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, перехід права власності на товар відбувається в момент прибуття товару на територію покупця та підписання видаткової накладної, акту та товарно-транспорної накладної.

В п. 6.4. Договору сторони визначили, що приймання товару здійснюється тільки відповідно д вимог Інструкції Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України .

Згідно до п. 9.1. Договору, за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені збитки, у тому числі не отриманий прибуток і неустойку у порядку передбаченому чинним законодавством і цим Договором.

Відповідно до п. 9.2. Договору, покупець за даним Договором несе наступну відповідальність: за прострочку платежу сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних від простроченої суми за кожен день прострочки платежу. Окрім пені, покупець, у разі прострочення розрахунків за цим Договором більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 1 (один) процент від простроченої суми розрахунку за кожен день прострочки платежу.

В Розділі 13 Договору, сторони погодилися, що в разі виникнення форс-мажорних обставин (дії нездоланної сили, яка не залежить від волі сторін), а саме: війни, військових дій, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій, валютних обмежень, інших дій держав, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань, пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи сезонних природних явищ. Зокрема таких як замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, каналів, перевалів, сторони звільняються від виконання своїх обов`язків на час дії зазначених обставин. У разі коли дія зазначених обставин триває більш як 90 днів, кожна із сторін має право на розірвання договору (контракту) і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніше 30 днів до розірвання. Достатнім доказом форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою (п. 13.1.). Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця відмови покупця від плати за товари (роботи, послуги), поставлені до їх виникнення (п. 13.2.).

Усі спори між сторонами, в яких не було досягнуто згоди, розв`язуються у суді (п. 10.1. Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь - якому випадку до його остаточного виконання (п. 14.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач 09.10.2019, 18.10.2019 та 31.10.2019 здійснив поставку товару, що підтверджується видатковими накладними (далі - ВН) № 460 на суму 57 121, 00 грн, № 488 на суму 114 445, 00 грн і № 529 на суму 116 100, 80 грн, які сторони підписали та скріпили печатками.

Проте відповідач всупереч п. 5.1. Договору не здійснив повну та вчасну оплату за поставлений товар.

Оплата за ВН № 460 від 09.10.2019 на суму 57 121, 00 грн була здійснена в повному обсязі наступним чином: 09.10.2019 - 10 000, 00 грн, 11.10.2019 - 20 000, 00 грн, 17.10.2019 - 27 121, 00 грн.

Оплата за ВН № 488 від 18.10.2019 на суму 144 445, 00 грн була здійснена частково відповідачем 30.10.2019 на суму - 50 000, 00 грн.

Оплата за ВН № 529 від 31.10.2019 на суму 116 100, 80 грн була здійснена частково відповідачем: 01.11.2019 на суму 20 000, 00 грн; 06.11.2019 - 20 000, 00 грн; 19.11.2019 - 20 000, 00 грн; 29.11.2019 - 10 000, 00 грн; 08.01.2020 - 4000, 80 грн; 09.01.2020 - 3 000, 00 грн; 22.01.2020 - 3 000, 00 грн; 06.02.2020 - 5 000, 00 грн; 19.02.2020 - 5 000, 00 грн; 26.02.2020 - 10 000, 00 грн; 12.03.2020 - 4 000, 00 грн.

Обставини здійснення відповідачем зазначених оплат підтверджується виписками з банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Отже, таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем за ВН № 488 від 18.10.2019 складає - 64 445, 00 грн, а за ВН № 529 від 31.10.2019 - 12 100, 00 грн. При цьому обставини наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар не заперечуються відповідачем, як і сума заборгованості.

Предметом позову є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього основного боргу - 76 545, 00 грн ( 64 445, 00 грн за ВН № 488; 12 100, 00 грн за ВН № 529), пені - 8 204, 37 грн за загальний період прострочення з 19.10.2019 до 13.03.2020 ( 7 023, 28 грн за ВН № 488; 1 181, 09 грн за ВН № 529) та 3 % річних - 910, 65 грн за загальний період прострочення (777, 58 грн за ВН № 488; 133, 07 грн за ВН № 529).

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у відзиві на позов посилається на положення Договору, відповідно до яких сторони визначили для себе обов`язковим виконання вимог Інструкції Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України . Та зазначає, що згідно п. 5.4.3. вказаної Інструкції про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад. Враховуючи, що такий акт до суду поданий не був відповідач заперечує отримання ним нафтопродуктів та проти задоволення позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, ст. 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - зі ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до п. 6.2. Договору, перехід права власності на товар відбувається в момент прибуття товару на територію покупця та підписання видаткової накладної, акту та товарно-транспорної накладної.

Як встановлено судом позивач у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору здійснив поставку товару, а саме Дизельне паливо ДТ-Л-К5 гатунок С на суму 57 121, 00 грн, про що свідчить ВН № 460 від 09.10.2019, паливо дизельно Євро на суму 114 445, 00 грн, про що свідчить ВН № 488 від 18.10.2019 та Дизельне паливо ДТ-Л-К5, сорт С , про що свідчить ВН № 529 від 31.10.2019, відповідач у свою чергу прийняв товар у відповідності до п. 6.2. Договору, про що свідчить підпис і відбиток печатки отримувача на ВН № 460, ВН № 488 та ВН № 529, а також підписи і відбитки печаток на товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п. 5.1. Договору, оплата товару, що вказана в рахунках на постачання товару, має бути перерахована продавцю протягом одного робочого дня з моменту надання рахунку.

Оплату за поставлений товар за ВН № 460 від 09.10.2019 відповідач здійснив в повному обсязі наступним чином: 09.10.2019 - 10 000, 00 грн, 11.10.2019 - 20 000, 00 грн, 17.10.2019 - 27 121, 00 грн.

Оплату за поставлений товар за ВН № 488 відповідач здійснив 30.10.2019 на суму 50 000, 00 грн.

Оплату за поставлений товар за ВН № 529 відповідач здійснив 01.11.2019 на суму - 20 000, 00 грн; 06.11.2019 - 20 000, 00 грн; 19.11.2019 - 20 000, 00 грн; 29.11.2019 - 10 000, 00 грн; 08.01.2020 - 4000, 80 грн; 09.01.2020 - 3 000, 00 грн; 22.01.2020 - 3 000, 00 грн; 06.02.2020 - 5 000, 00 грн; 19.02.2020 - 5 000, 00 грн; 26.02.2020 - 10 000, 00 грн; 12.03.2020 - 4 000, 00 грн. Загальна сума - 104 000, 80 грн.

Зазначені факти оплати підтверджуються наявними в матеріалах справи виписками з банку (АТ Укресімбанк , код банку: 322313) та не спростовуються відповідачем. При цьому, із змісту вказаного відповідачем призначення платежу вбачається, що оплати здійснювалися на підставі рахунків № 468 від 08.10.2019, № 497 від 18.10.2019 та № 539 від 31.10.2019, що свідчить про отримання відповідачем рахунків на оплату відповідного товару.

Доказів повної сплати за поставлений товар матеріали справи не містять.

А здійснення відповідачем часткових оплат по всім трьом поставкам свідчить про факт визнання відповідачем його зобов`язань по оплаті поставленого товару.

Відповідачем також не подано до суду доказів передбачених п. 13.1. Договору, які б підтвердили неможливість виконати зобов`язання по оплаті поставленого товару у зв`язку з форс-мажорними обставинами, які передбачені в Розділі 13 Договору.

Пунктом 13.2. Договору встановлено, що виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця від плати за товари (роботи, послуги), поставлені до їх виникнення.

Таким чином відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за ВН № 488 у розмірі 64 445, 00 грн (114 445, 00 - 50 000, 00 = 64 445, 00), за ВН № 529 у розмірі 12 100, 00 грн (116 100, 80 - 104 000, 80 = 12 100, 00). Загальна сума заборгованості відповідача за договором за поставлений товар складає 76 545, 45 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом.

Відповідач заперечуючи позивні вимоги в відзиві на позовну заяву зазначає, що він не отримував товар від позивача, тому що позивач не надав до суду акта про прийнятий нафтопродукт , складання якого передбачено в Інструкції Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України .

Зазначені твердження відповідача суд відхиляє, у зв`язку з наявними в матеріалах справи доказами прийняття та оплати (часткової) відповідачем поставленого товару.

Не оформлення сторонами акту, оформлення якого передбачено Договором та Інструкцією свідчить про неналежне оформлення господарської операції, а не про її відсутність.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 76 545, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов`язання відповідно до п. 5.1. Договору настав, а тому позовні вимоги по стягнення боргу у розмірі 76 545, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені у розмірі - 8 204, 37 грн ( 7 023, 28 грн за ВН № 488; 1 181, 09 грн за ВН № 529) та 3 % річних - 910, 65 грн ( 777, 58 грн за ВН № 488; 133, 07 грн за ВН № 529).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що з урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3. Договору, сторони домовились, що у разі прострочення оплати покупцем за поставлений товар, останній сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних від простроченої суми за кожен день прострочки платежу. Окрім пені, покупець, у разі прострочення розрахунків за цим Договором більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 1 (один) відсоток від простроченої суми розрахунку за кожен день прострочки платежу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

В позивній заяві міститься розрахунок пені та 3 % річних, які позивач нараховує за ВН № 488 з 19.10.2019 до 13.03.2020, за ВН № 529 з 01.11.2019 до 13.03.2020.

Проте в задоволенні стягнення з відповідача пені в загальній сумі 8 204, 37 грн та 3 % річних в загальній сумі 910, 65 грн, суд відмовляє з наступних підстав, відповідно до п. 5.1. Договору, оплата товару, що вказана в рахунках на постачання товару, має бути перерахована продавцю протягом одного робочого дня з моменту надання рахунку.

Але позивач не надав в матеріали справи копій рахунків, які виставлялися відповідачу і доказів їх отримання, відповідно із наявним в матеріалах справи не можливо визначити достеменно дату початку періоду прострочення відповідача, що в свою чергу унеможливлює перевірку обґрунтованості нарахування пені та 3 % річних в розмірах заявлених позивачем.

Отже, у відповідній частині вимоги позивача визнаються судом не доведеними та необґрунтованими, і відповідно не підлягають задоволенню.

Таким чином, дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позивні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Доменант підлягають частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав до суду жодних доказів, які б спростовували докази позивача в частині поставки та оплати товару, а позивач в свою чергу не надав доказів на підтвердження визначеного ним періоду нарахування штрафних санкцій, що унеможливило стягнення з відповідача пені та 3 % річних.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Доменант до Товариства з обмеженою відповідальністю Гровнер Груп про стягнення 85 660, 02 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гровнер Груп (03189, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 58, кв. 122; ідентифікаційний код: 40731194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Доменант (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Пилипа Орлика, буд. 10, оф. 3; фактична адреса: 10025, м. Житомир, вул. Корольова, буд. 158; ідентифікаційний код: 36532900) суму основного боргу у розмірі 76 545 (сімдесят шість тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) грн 33 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог, в частині стягнення пені у розмірі 8 204, 37 грн та 3 % річних у розмірі 910, 65 грн, відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких