Рішення

від 20.08.2020 по справі 914/724/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2020 справа № 914/724/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервіс-М , м.Мелітополь Запорізька область,

до відповідача: Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго , м. Львів

про стягнення 621'987,25 грн.,

Суддя Яворський Б.І.,

при секретарі Муравець О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача : не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервіс-М до Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго про стягнення 621'987,25 грн. заборгованості за договором №2905-ЗЭ-БуТЭС про закупівлю товару від 11.07.2019, з яких: 591'011,76 грн. основного боргу, 26'490,28 грн. пені, 3'303,19 грн. 3% річних та 1'182,02 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов договору оплати за поставлений товар не здійснив. На дану суму заборгованості позивач нарахував 26'490,28 пені, 1182,02 грн. інфляційних втрат та 3'303,19 грн. 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25 березня 2020 року справу № 914/724/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою від 30.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30 квітня 2020, надано відповідачу строк на подання відзиву-протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги продовження Кабінетом Міністрів України на усій території України карантинних заходів, суд ухвалою від 30.04.2020 задоволив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відклав підготовче засіданні на 04.06.2020, згодом підготовче засідання було відкладено на 24.06.2020 та 06.08.2020. При цьому суд керувався нормами п.4 ч.2 Прикінцевих положень ГПК України, згідно з яким процесуальні строки продовжуються на період карантину в силу закону, а також враховував принцип розумного строку тривалості провадження.

17.07.2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон № 731-ІХ), у прикінцевих та перехідних положеннях якого зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06.08.2020.

Ухвалою від 06.08.2020 суд, враховуючи відсутність клопотань про поновлення процесуальних строків, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.08.2020.

Представник позивача у судове засідання 20.08.2020 не з`явився, у заяві (вх.№24709/20 від 19.08.2020) зазначив, що позовні вимоги підтримує, просив їх задоволити. Повідомив, що заборгованість відповідач не оплатив.

Відповідач у жодне судове засідання не з`явився, вимог суду не виконав, проти позову не заперечив.

Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав. 29.04.2020 та 24.06.2020 відповідач подавав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку на подання відзиву, які судом були задоволені, про що зазначено у відповідних ухвалах. Проте правом на подання відзиву не скористався.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки явка учасників процесу у судове засідання 04.08.2020 не визнавалася обов`язковою, відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження та судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, доказів поважності неявки у судове засідання та необхідності відкладення такого не подав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та представника відповідача за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 20.08.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

11 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Енергосервіс-М та Акціонерне товариство ДТЕК Західенерго в особі відокремленого підрозділу Бурштинська ТЕС укладено договір №2905-ЗЭ-БуТЭС про закупівлю товару, за умовами якого постачальник (позивач) зобов`язується поставити покупцю (відповідачу) товар, зазначений в специфікації, код ДК 021:2015 42511000-1 Теплообмінники та обладнання для скраплення повітря чи інших газів, 2018-2019 року виготовлення, в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією. Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар та приймати поставлений товар згідно з умовами цього договору. Товар повинен бути новим. Вантажоодержувач товару ДТЕК Бурштинська ТЕС.

Відповідно до п.2.1 договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає вимогам діючих стандартів, умовам, визначеним у специфікації (п. 1.1 цього договору).

Приймання Товару здійснюється сторонами відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю , затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 (із змінами та доповненнями) і Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю , затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7 (із змінами і доповненнями), в частині, що не суперечить умовам договору. (п.2.2 договору)

Згідно п.2.4 договору покупець направляє повідомлення (рекомендований лист або цінний лист з описом вкладення та обов`язковим дублюванням факсимільним зв`язком) постачальнику про невідповідність отриманого товару за кількістю - протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин, за якістю - протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки товару і проведення вхідного контролю, з оформленням документів відповідно до законодавства України та внутрішніх документів покупця. Постачальник зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти/недоліки (у тому числі приховані), виявлені протягом строку на товар, вказаного у п. 2.5. цього договору, або замінити неякісний товар якісним, якщо не доведе, що дефекти/недоліки (у тому числі приховані) виникли в результаті порушення покупцем правил експлуатації товару чи його зберігання (п.2.6 договору).

Пунктом 3.1 та 3.2 визначено, що ціна на товар, що поставляється, вказується в специфікації (п.1.1 цього договору) та є незмінною протягом строку дії цього договору крім випадків, встановлених діючим законодавством України. Сума цього договору становить: 591 011,76 грн. (п`ятсот дев`яносто одна тисяча одинадцять гривень 76 коп.), у тому числі ПДВ 20% 98 501,96 грн. (дев`яносто вісім тисяч п`ятсот одна гривня 96 коп.).

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару на 60 (шістдесятий) календарний день з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору.

У пункті 4.3 сторони погодили, що покупець вправі затримати оплату за товар за настання будь-якої з наступних обставин: при неподанні і/або несвоєчасному поданні постачальником покупцю оригіналів рахунків, податкових накладних, а також інших документів, надання та/або передача яких постачальником є обов`язковою в силу договору; у випадку, якщо сторонами не будуть підписані документи, передбачені цим договором та підписання яких є підставою для здійснення оплати за договором, при цьому покупець не несе відповідальності за таку затримку.

Згідно п.5.5-5.7 договору товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (дата поставки товару). Право власності на товар, усі ризики втрати або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з дати поставки товару. При поставці товару постачальник надає покупцю одночасно з товаром, що поставляється, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну (експрес накладну), копію сертифікату або паспорту заводу виробника товару.

У разі прострочення оплати товару, покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого товару, однак не більше 5% від вартості невчасно оплаченого товару (п.7.14 договору).

Строк дії договору визначений п.11.1 договору: цей договір може бути скріплений печатками сторін, набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань.

Додатковою угодою до договору від 23.10.2019 сторони продовжили термін дії договору про закупівлю товару до 31.03.2020 та строк поставки товару.

На виконання умов договору №568-ЗЭ-ГРЭ позивачем здійснено поставку обумовленого сторонами товару на загальну суму 591'011,76 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №67 від 01.11.2019, яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень.

На виконання своїх зобов`язань за договором відповідач оплати не здійснив, тому 21.02.2020 позивачем на адресу відповідача скеровувалась претензія із вимогою оплати вказаної заборгованості, проте така залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 26'490,28 грн. пені, 3'303,19 грн. 3% річних та 1'182,02 грн. інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору №2905-ЗЭ-БуТЭС від 11.07.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а, отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для сторін відповідні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за поставлений позивачем товар на суму 591'011,76 грн., тому вимога про стягнення даної суми є правомірною.

Щодо стягнення 26'490,28 грн. пені, 3'303,19 грн. 3% річних та 1'182,02 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

У пункті 4.1 договору сторонами визначено та погоджено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару на 60 (шістдесятий) календарний день з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних із врахуванням п.4.1 договору та дати прострочення оплати (03.01.2020), суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 3'294,16 грн. 3% річних, а не 3'303,19 грн.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Аналогічні висновки наведено Верховним Судом у постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16, від 26.11.2019 у справі № 914/1318/18.

Так, на підставі офіційних відомостей, опублікованих Державною службою статистики України судом встановлено, що у лютому 2020 року мала місце дефляція, яку позивач не врахував у розрахунку інфляційних втрат.

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що вимога в частині стягнення 1'182,02 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки за визначений позивачем період інфляційних втрат не було.

Відповідно до частин 1-3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п.7.14 договору у разі прострочення оплати товару, покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого товару, однак не більше 5% від вартості невчасно оплаченого товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, із врахуванням моменту виникнення у відповідача обов`язку оплати за товар, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягає 26'417,90 грн. пені.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 38 від 13.03.2020 на суму 9'329,81 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги суд задоволив частково з відповідача слід стягнути на користь позивача 9'310,86 грн. судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго (79026, м. Львів, вул.Козельницька, 15; код ЄДРПОУ 23269555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервіс-М (72310, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.П.Сагайдачного, 55/1; код ЄДРПОУ 38229978) 591'011,76 грн. основного боргу, 26'417,90 грн. пені, 3'294,16 грн. 3% річних та 9'310,86 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.08.2020.

Суддя Б.І. Яворський