Рішення

від 17.08.2020 по справі 914/1710/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2020 справа № 914/1710/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Мазуркевич М. Р., розглянув по суті у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні стальні технології , с. Дуліби Стрийського району Львівської області, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю Градобуд-Престиж , смт. Верхнє Синьовидне Сколівського району Львівської області, про: стягнення 76'126,74 грн. (з яких: 32'100,00 грн. - основного боргу, 25'990,44 грн. - пені, 5'553,30 грн. - інфляційних втрат та 2'483,00 грн. - три відсотки річних). За участю представників сторін: позивача:не з`явився, відповідача:не з`явився. 1. Судові процедури.

1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні стальні технології до товариства з обмеженою відповідальністю Градобуд-Престиж про стягнення 76'126,74 грн. (з яких: 32'100,00 грн. - основного боргу, 25'990,44 грн. - пені, 5'553,30 грн. - інфляційних втрат та 2'483,00 грн. - три відсотки річних).

1.2. Ухвалою суду від 20.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.08.2020.

Розгляд справи по суті було відкладено на 17.08.2020 у зв`язку із неявкою представників сторін.

1.3. Беручи до уваги строк розгляду справи за правилами спрощеного провадження, який встановлений законом у 60 календарних днів, враховуючи достатність доказів у матеріалах справи для вирішення спору по суті та відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд не вважає відсутність представників позивача та відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положення ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

У судовому засіданні 17.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. Аргументи сторін

2.1. У позовній заяві товариство з обмеженою відповідальністю Сучасні стальні технології (Позивач у справі) вказує про неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю Градобуд-Престиж (Відповідач у справі) своїх договірних зобов`язань щодо оплати за виготовлену продукцію, у зв`язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 32'100,00 грн. За неналежне виконання зобов`язань, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача 25'990,44 грн. пені, 5'553,30 грн. інфляційних втрат та 2'483,00 грн. трьох відсотків річних.

2.2. Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Градобуд-Престиж відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

3. Обставини справи.

3.1. 01 вересня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Сучасні стальні технології (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Градобуд-Престиж (Замовник) укладено Договір № 048-2-МК (надалі - Договір). За умовами цього Договору Виконавець зобов`язується виготовити Замовнику вироби з металу та/або інші вироби, детальна кількість, вартість та специфікація яких зазначена в Додатках до цього Договору (надалі - Продукція), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Продукцію на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

3.2. Згідно з п. 2.1. Договору, ціна, кількість Продукції і її загальна вартість визначаються у відповідних додатках до Договору, які підписуються Сторонами і є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, Замовник зобов`язується здійснити оплату за Продукцію за договірною ціною, визначеною та погодженою сторонами в Додатках до Договору, наступним чином:

передплата у розмірі 50% загальної вартості Продукції протягом 2-х (двох) робочих днів з моменту підписання цього договору (п. 3.1.1. Договору);

оплата у розмірі 50% загальної вартості продукції протягом 2-х днів з моменту прийняття Продукції згідно п. 5.2.2. (п. 3.1.2. Договору).

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що оплата по Договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, зазначений у статті 11 даного Договору. За окремим погодженням з Виконавцем допускається інший, доступний для обох Сторін, спосіб оплати або поєднання вказаних способів оплати. Всі витрати Замовника, пов`язані з перерахуванням коштів на поточний рахунок Виконавця, здійснюється за рахунок Замовника.

3.3. Відповідно до Додатку № 1 до Договору (Специфікація), Виконавець зобов`язався передати, а Замовник прийняти Продукцію на загальну суму 109'600,00 грн., а саме: секція паркана (2000*500) у кількості 75 шт. на суму 90'000,00 грн.; стовп металевий 900мм (50*50) у кількості 80 шт. на суму 19'600,00 грн.

3.4. На виконання умов Договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв Продукцію на загальну суму 109'600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 24 від 10 жовтня 2017 року.

3.5. Свій обов`язок з оплати Відповідач повністю не виконав, сплативши лише 77'500,00 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед Позивачем за Продукцію у розмірі 32'100,00 грн., доказів протилежного до матеріалів справи не долучено.

3.6. 28 лютого 2018 року між Сторонами підписано Акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 32'100,00 грн.

3.7. У зв`язку з порушенням умов Договору в частині оплати за поставлену Продукцію, Позивач для відновлення порушених прав звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

4. Позиція суду.

4.1. Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 3.1. Договору вказує, що Замовник зобов`язується здійснити оплату за Продукцію за договірною ціною, визначеною та погодженою сторонами в Додатках до Договору, наступним чином: передплата у розмірі 50% загальної вартості Продукції протягом 2-х (двох) робочих днів з моменту підписання цього договору; оплата у розмірі 50% загальної вартості продукції протягом 2-х днів з моменту прийняття Продукції згідно п. 5.2.2.

Відповідач прийняв Продукцію 10.10.2017, що підтверджується видатковою накладною № 24 від 10.10.2017, а отже зобов`язаний був здійснити повну оплату до 13.10.2017.

4.2. Обов`язок щодо оплати повної вартості Продукції Відповідач не виконав. Будь-яких інших доказів щодо повної оплати Продукції за Договором у матеріалах справи немає та сторонами суду не надано. Відтак, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 32'100,00 грн. - основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

4.3. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, розглянувши вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 5'553,30 грн. - інфляційних втрат та 2'483,00 грн. - трьох відсотків річних, перевіривши надані Позивачем розрахунки, зазначає, що розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснено правильно, а тому заявлені вимоги про стягнення інфляційний втрат та трьох відсотків річних підлягають задоволенню в межах визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на його думку, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.

4.4. Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Договором № 048-2-МК від 01.09.2017 передбачено забезпечення виконання зобов`язань у вигляді неустойки у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період несвоєчасного виконання зобов`язання, від вартості невиконаних в строк зобов`язань за Договором за кожний день затримки (п. 7.1. Договору).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, розглянувши вимоги Позивача про стягнення 25'990,44 грн. - пені, перевіривши наданий останнім розрахунок, вказує, що заявлений період за який Позивач просить стягнути пеню є за межами визначеними ч. 6 ст. 232 ГК України.

Позивачем здійснено нарахування пені за період 17.11.2017 - 15.06.2020.

Приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Враховуючи те, що поставка Продукції відбулась 10.10.2017, а п. 3.1.2. Договору передбачено, що повна оплата вартості Продукції повинна бути здійснена протягом двох днів з моменту прийняття Продукції, Відповідач повинен був здійснити повну оплату Продукції до 12.10.2017 включно. Отже, нарахування пені у даному випадку слід проводити з 13.10.2017, а не з 17.11.2017 як здійснено Позивачем.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (з 13.10.2017), не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на його думку, мало місце невиконання зобов`язання (з 17.11.2017), зазначає, що сума пені за період з 17.11.2017 - 13.04.2018 становить 4'006,78 грн.

Отже, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 21'983,66 грн. пені слід відмовити.

4.5. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5. Судові витрати

5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з Відповідача підлягає стягненню 1'218,95 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

5.2. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначенено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Оскільки до матеріалів справи не додано договору про надання правової допомоги, а також документів, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо), в задоволенні вимог Позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 10'000,00 грн. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 235, 236, 237, 238, 240, 241, 252, пунктом 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Градобуд-Престиж ( 82613, Львівська область, Сколвіський район, селище міського типу Верхнє Синьовидне, вулиця Січових Стрільців, будинок 45; ідентифікаційний код 38557864) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні стальні технології ( 82434, Львівська область, Стрийський район, село Дуліби, вулиця Польова, будинок 26; ідентифікаційний код 39773461) 32'100 грн. - основного боргу, 4'006,78 грн. - пені, 5'553,30 грн. - інфляційних втрат, 2'483,00 грн. - трьох відсотків річних та 1'218,95 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. В задоволенні відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 10'000,00 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 21.08.2020.

Суддя В.П. Трускавецький