Рішення

від 20.08.2020 по справі 915/792/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року Справа № 915/792/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Комбінат малоповерхового домобудівництва Камбіо (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 85; ідентифікаційний код 23857192)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Бруківочка (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 69-А; ідентифікаційний код 41390892)

про: стягнення 32 476,08 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Кострич М.П., за довіреністю,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

11.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Комбінат малоповерхового домобудівництва Камбіо звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 05.06.2020 (вх. № 6954/20) (з додатками), в якій просить суд:

- розглянути дану справу в порядку спрощеного провадження;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бруківочка (код ЄДРПОУ: 41390892, місцезнаходження: 54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Потьомкінська, будинок 69-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комбінат малоповерхового домобудівництва Камбіо (код ЄДРПОУ: 23857192, місцезнаходження: 65012, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, будинок 85) суму заборгованості за Договором поставки (умовним) РФ-770 від 28.09.2017 у розмірі 25451,69 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бруківочка (код ЄДРПОУ: 41390892, місцезнаходження: 54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Потьомкінська, будинок 69-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комбінат малоповерхового домобудівництва Камбіо (код ЄДРПОУ: 23857192, місцезнаходження: 65012, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, будинок 85) суму інфляційних втрат у розмірі 4982,65 грн та 3 % річних по Договору поставки (умовним) РФ-770 від 28.09.2017 року у розмірі 2041,74 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бруківочка (код ЄДРПОУ: 41390892, місцезнаходження: 54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Потьомкінська, будинок 69-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комбінат малоповерхового домобудівництва Камбіо (код ЄДРПОУ: 23857192, місцезнаходження: 65012, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, будинок 85) судові витрати, понесені позивачем, а саме: судовий збір у розмірі 2102,00 грн, сума витрат на правничу допомогу (розрахунок буде наданий в ході розгляду справи).

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі усної угоди між сторонами; застосування норм статей 525, 526, 625, 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 4, 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач порушив грошове зобов`язання за вказаним усним договором в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 12.06.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/792/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначено на 09 липня 2020 року о 14:00; викладено вимоги до позивача; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

01.07.2020 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 22.06.2020 (вх. № 7911/20) про долучення доказів, з яким заявником, на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2020 надано належним чином засвідчені копії документів, долучених до позовної заяви.

02.07.2020 на офіційну електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання б/н від 01.07.2020 (вх. № ЕП: 8052/20) про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, на яке суд відреагував відповідною ухвалою від 03.07.2020.

09.07.2020 на офіційну електронну адресу суду від позивача надійшла така кореспонденція:

- клопотання б/н від 08.07.2020 (вх. № ЕП: 8349/20) про розгляд справи за відсутності позивача, в якому заявник просив суд справу розглядати за відсутності представника позивача та повідомив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі;

- клопотання б/н від 09.07.2020 (вх. № ЕП: 8364/20) про розподіл судових витрат, в якому відповідач просив суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат, поклавши їх на ТОВ Бруківочка та зазначив, зокрема, що докази, які підтверджують оплату витрат на правову допомогу будуть надані суду протягом 5 днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Ухвалою суду від 09.07.2020 розгляд справи по суті було відкладено на 20 серпня 2020 року о 10:45; запропоновано позивачу в десятиденний строк від дня отримання даної ухвали надати суду та направити відповідачу: письмові пояснення щодо нормативного обґрунтування поняття умовного договору , на який позивач посилається в позовній заяві; копію рахунку на оплату покупцю № 770 від 28.09.2017, на якій міститься посилання у наданих до позовної заяви видаткових накладних.

16.07.2020 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 15.07.2020 (вх. № ЕП: 8659/20) про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, на яке суд відреагував відповідною ухвалою від 28.07.2020.

19.08.2020 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява б/н від 12.08.2020 (вх. № ЕП: 1065/20) про зменшення позовних вимог, у якій заявник реагує на ухвалу від 09.07.2020, надаючи відповідні пояснення, копію рахунку та просить суд прийняти заяву про зменшення позовних вимог ТОВ КМД Камбіо та розглядати справу з урахуванням позовних вимог, що зазначені в уточненій редакції позовної заяви, що додається до цієї заяви.

З урахуванням вищевказаного, позивачем у даній справі заявляються вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Бруківочка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комбінат малоповерхового домобудівництва Камбіо суми заборгованості за Договором поставки (умовним) РФ-770 від 28.09.2017 у розмірі 20314,61 грн; суми інфляційних втрат у розмірі 4098,52 грн та 3 % річних по Договору поставки (умовним) РФ-770 від 28.09.2017 року у розмірі 1741,49 грн; а також судових витрат, понесених позивачем, а саме: судовий збір у розмірі 2102,00 грн, сума витрат на правничу допомогу (розрахунок буде наданий в ході розгляду справи).

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 12.06.2020 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія вказаної ухвали направлена на адресу місцезнаходження відповідача, 26.06.2020 була повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою причини повернення адресат відсутній за вказаною адресою (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400140708654).

Судом перевірено відомості щодо адреси місцезнаходження відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

За правилами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням наведеного слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2020 у справі № 915/792/20 є 26.06.2020. Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, з урахуванням вихідних днів, мав тривати до 13.07.2020 включно.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити на такому:

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів (з подальшими змінами і доповненнями) з 22 травня 2020 р. до 31 липня р. на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19) (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційного скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон № 731-ІХ), яким пункт 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

При цьому, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Виходячи з вищенаведеного, слід вважати, що строк на подання відзиву, продовжений з урахуванням пункту 4 розділу X Прикінцеві положення ГПК України (в редакції Закону № 540-IX), відповідно до приписів пункту 4 розділу X Прикінцеві положення ГПК України (в редакції Закону № 731-ІХ) для відповідача у даній справі тривав до 06.08.2020 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Крім того, відповідач з жодним письмовим клопотанням або заявою з процесуальних питань по справі не звертався, намірів щодо бажання оформити відзив, або надати час для здійснення цієї процесуальної дії суду не заявляв.

В судове засідання 20.08.2020 з`явився представник позивача, якого суд заслухав. Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2020 у справі № 915/792/20, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, 22.07.2020 була повернута за зворотною адресою відділенням поштового зв`язку з відміткою причини повернення адресат відсутній за вказаною адресою (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400140963786). Судом перевірено відомості щодо адреси місцезнаходження відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством. З урахуванням наведеного, у відповідності до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України слід вважати, що днем вручення відповідачу копії вказаної ухвали є 22.07.2020.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 20.08.2020 представник позивача підтвердив заявлені позовні вимоги, викладені в редакції заяви про зменшення позовних вимог (з додатками), яка фактично спрямована в інтересах відповідача, оскільки суттєво зменшує заборгованість заявлену до стягнення, та була прийнята судом до розгляду.

З урахуванням наведеного, у даній справі судом розглядаються вимоги про стягнення з позивача на користь відповідача суми заборгованості за Договором поставки (умовним) РФ-770 від 28.09.2017 у розмірі 20314,61 грн; суми інфляційних втрат у розмірі 4098,52 грн та 3 % річних у розмірі 1741,49 грн.

При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 20.08.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за поставлений товар, а також інфляційних витрат та відсотків річних, у зв`язку з порушенням останнім грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини здійснення позивачем поставки товару за укладеною між сторонами усною угодою, а також порушення відповідачем грошового зобов`язання в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за поставлений товар.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- замовлення покупця: № 3215 від 12.09.2017 та № 3384 від 20.09.2017;

- рахунок на оплату № 770 від 28.09.2017;

- видаткові накладні: № 3086 від 02.10.2017, № 3087 від 02.10.2017, № 3145 від 04.10.2017, № 3146 від 04.10.2017;

- виписки по рахунку за 28.09.2017 та за 02.10.2017.

Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонам регулюються положеннями чинного законодавства про поставку (купівлю-продаж).

Так, згідно з приписами ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Разом із тим, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Дії сторін (оформлення відповідачем замовлення на товар, виставлення позивачем рахунку на оплату, фактично здійснена поставка товару і його прийняття відповідачем за видатковими накладними) свідчать про виникнення між сторонами правовідносин поставки.

Таким чином, між Товариством з обмеженою відповідальністю Комбінат малоповерхового домобудівництва Камбіо (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бруківочка (відповідач) було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до роз`яснень викладених в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права , перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали свідчать про таке.

Товариством з обмеженою відповідальністю Бруківочка були оформлені та надані Товариству з обмеженою відповідальністю Комбінат малоповерхового домобудівництва Камбіо замовлення покупця на товар на загальну суму 50903,38 грн, зокрема:

- замовлення покупця № 3215 від 12.09.2017 на суму 25451,69 грн;

- замовлення покупця № 3384 від 20.09.2017 на суму 25451,69 грн.

28.09.2017 позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 770 від 28.09.2017 на загальну суму 50903,38 грн.

У подальшому, на виконання усної угоди щодо поставки товару між сторонами були оформлені видаткові накладні на загальну суму 50903,38 грн:

1) № 3086 від 02.10.2017 на суму 24331,69 грн;

2) № 3087 від 02.10.2017 на суму 1120,00 грн;

3) № 3145 від 04.10.2017 на суму 24331,69 грн;

4) № 3146 від 04.10.2017 на суму 1120,00 грн.

За твердженням позивача, відповідач оплати за поставлений товар здійснив частково на суму 30588,77 грн, що підтверджується виписками по рахункам.

Так, судом встановлено, що з виписки по рахункам за 28.09.2017 вбачається здійснення відповідачем на користь позивача оплати в сумі 19088,77 грн (призначення платежу: Оплата замовлення покупця № 3384 від 20 вересня 2017 р. у т.ч. ПДВ 20 % - 3181,46 грн ).

З виписки по рахункам за 02.10.2017 вбачається здійснення відповідачем на користь позивача оплати в сумі 11500,00 грн (призначення платежу: Оплата рахунку № 770 від 28 вересня 2017 р. у т.ч. ПДВ 20 % - 1916,67 грн ).

Наведені факти та обставини не спростовані іншими доказами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як уже було наведено, відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Як вбачається з наданих суду позивачем доказів, відповідач порушив господарську дисципліну щодо виконання свого обов`язку перед позивачем в частині повноти та своєчасності оплати товару, який було отримано у власність.

Так, відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за поставлений товар не представив, доводи позивача не спростував, а, отже не довів суду відсутність своєї вини у даних спірних відносинах.

За перевіркою суду, позивачем розмір основної заборгованості в сумі 20314,61 грн (50903,38 - 30588,77) зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені повністю та підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача:

- інфляційні витрати за період з 05.10.2017 по 12.08.2020 в розмірі 4098,52 грн;

- 3 % річних за період з 05.10.2017 по 12.08.2020 в розмірі 1741,49 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

За перевіркою суду позивачем нарахування інфляційних витрат позивачу проведено вірно, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Водночас, перевіривши розрахунки 3% річних надані позивачем, суд відмічає, що при здійсненні відповідного нарахування позивачем допущено помилку, у зв`язку з тим, що при нарахуванні відсотків річних у розрахунку взято за основу 365 днів у році, в той час коли 2020 рік є високосним, і за основу для розрахунків за період прострочення 2020 року має бути 366 днів у році.

Так, судом здійснено перерахунок розміру 3% річних за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою 3% річних за період з 05.10.2017 по 12.08.2020 є 1740,46 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 3% річних в сумі 1,03 грн.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У даній господарській справі суд установив, що позивач належними, допустимими і достовірними доказами довів порушення відповідачем грошового зобов`язання в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за поставлений товар відповідно до укладеного сторонами у спрощений спосіб договору поставки.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2101,79 грн ((26153,59 / 26154,62) * 100 %= 99,99 %; 99,99 % * 2102,00 = 2101,79) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бруківочка (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 69-А; ідентифікаційний код 41390892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комбінат малоповерхового домобудівництва Камбіо (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 85; ідентифікаційний код 23857192) заборгованість у розмірі 20314,61 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 4098,52 грн та 3 % річних у розмірі 1740,46 грн, а також 2101,79 грн судового збору.

В решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1,03 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Комбінат малоповерхового домобудівництва Камбіо (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 85; ідентифікаційний код 23857192);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Бруківочка (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 69-А; ідентифікаційний код 41390892).

Повне рішення складено та підписано судом 21.08.2020.

Суддя О.Г. Смородінова