Рішення

від 20.08.2020 по справі 920/603/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.08.2020 Справа № 920/603/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/603/20 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Попівської сільської ради (41627, Сумська область, Конотопський район, с. Попівка, вул. Миру, 1, ідентифікаційний код 04389220)

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь-Т" (41628, Сумська область, Конотопський район, с. Тулушка, вул. Радгоспна, 1, ідентифікаційний код 04528100);

2) фізичної особи-підприємця Сурган Ірини Олексіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про визнання права комунальної власності,

представники учасників справи:

позивача - Бачал О.П.;

першого відповідача - не з`явився;

другого відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява до відповідачів, в якій позивач просить визнати за територіальною громадою села Попівка в особі Попівської сільської ради право комунальної власності на 19/25 частини цілого нежитлового вбудованого приміщення 1-го поверху, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.06.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.07.2020, 12:40.

Однак, 16.07.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився у відпустці, що унеможливлювало розгляд справи.

Ухвалою суду від 10.08.2020 призначено розгляд справи по суті на 20.08.2020.

Представник першого відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив.

19.06.2020 другий відповідач подав до суду відзив на заяву, в якому не заперечує проти визнання за територіальною громадою села Попівка в особі Попівської сільської ради права власності на придбане на аукціоні 30.11.2015 нерухоме майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК).

Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів на підставі наявних в справі матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову враховуючи наступне.

30.11.2015 за результатами проведеного аукціону між товариством з обмеженою відповідальністю Світязь-Т (перший відповідач - продавець) та Попівською сільською радою (позивач - покупець) було укладено договір купівлі - продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні), відповідно до умов якого позивач набував право власності на 19/25 частин цілого нежитлового вбудованого приміщення 1-го поверху, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

30.11.2015 між продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю Світязь-Т , покупцем - Попівською сільською радою Конотопського району Сумської області та організатором аукціону - незалежний аукціоніст ФОП Сурган І.О. було підписано акт про передання права власності на нерухоме майно в 4-х примірниках в тому числі і для нотаріуса для реєстрації права власності.

Позивач зазначає, що з метою отримання свідоцтва про придбання майна на аукціоні, звернувся до приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального окргу Сумської області Мусієнко В.В., яка відмовила позивачу у видачі свідоцтва, про що винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 193 від 15.03.2018 у зв`язку з пропуском терміну звернення до нотаріуса за видючою свідоцтва про придбання майна на аукціоні, а також у зв`язку з порушенням терміну оплати по договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 30.11.2015.

У відповідності до ст. 75 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної стати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копії акта не пізніше наступного дня разом із відомостями про нотаріуса надсилаються (вручаються) покупцю, замовнику аукціону та продавцю. За невчасне передання акта нотаріусу організатор торгів сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення.Нотаріус видає покупцю свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому законом. Послуги нотаріуса оплачує організатор аукціону.

Як зазначає позивач, документи, необхідні для видачі свідоцтва про придбання майна на аукціоні не були передані організатором торгів незалежним аукціоністом ФОП Сурган І.О. нотаріусу у встановлений законом триденний строк.

Наказом Міністерства юстиції № 2785/5 від 27.08.2018 було внесено зміни до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме пп. 4.1, п. 4 глави 12 який передбачає видачу свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справі про банкрутство, змінами законодавства, доповнено вищевказаний п. 4.1. фразою за умови надання договору купівлі-продажу, оформленого відповідно до статті 50 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частина 4 статті 50 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що укладений на аукціоні договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Переукладення договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) з його нотаріальним посвідченням не можливе через відсутність законодавчо врегульованого порядку переукладання відповідних договорів.

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII .

Відповідно до ч.2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованого Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Зі змісту ст. 319 ЦК України вбачається, що власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав

Статтею 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Порядок державної реєстрації права власності на майно регулюється Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Відповідно до ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права, зокрема, право власності на нерухоме майно та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, позивачем за позовом про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку інших осіб, претензіями на майно цих осіб, необхідністю одержати правовстановлюючі документи. В свою чергу, відповідачем такого позову має бути особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2016 у справі N 920/607/15).

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Матеріали справи свідчать, що позивач відповідно до вимог чинного законодавства набув право власності на нерухоме майно: 19/25 частин цілого нежитлового вбудованого приміщення 1-го поверху, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, придбане у товариства з обмеженою відповідальністю Світязь-Т , згідно договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) 30.11.2015, суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за територіальною громадою села Попівка в особі Попівської сільської ради (41627, Сумська область, Конотопський район, с. Попівка, вул. Миру, 1, ідентифікаційний код 04389220) право комунальної власності на 19/25 частини цілого нежитлового вбудованого приміщення 1-го поверху, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.08.2020.

Суддя В.В. Яковенко