Рішення

від 14.08.2020 по справі 921/281/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 серпня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/281/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ятидні", 44730, Волинська область, Володимир-Волинський р-н., с. П`ятидні, вул. Незалежності, 56

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", 47823, Тернопільська область, Підволочиський р-н., с. Токи (поштова адреса: 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Музейна, 5)

про стягнення 41 992,76 грн. інфляційних збитків та 25 439,80 грн. 3% за користування грошовими коштами.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "П`ятидні ", звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес про стягнення 41 992,76грн. - інфляційних збитків та 25 439,80 грн. - 3% за користування чужими коштами.

Ухвалою суду від 09.06.2020р.: 1/ прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; 2/ розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; 3/ призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.07.2020р.; 4/ зобов`язано сторони подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань. Сторони повідомлені про дату та час судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Ухвалою суду від 29.07.2020р. за клопотанням відповідача, відкладено судове засідання на 14.08.2020р.: зобов`язано сторони подати: позивачу: - докази направлення на адресу відповідача заяви про усунення недоліків позовної заяви №б/н від 21.05.2020р.; - підстави зарахування 60 000,00 грн. (платіжне доручення №309 від 03.02.2020р.), 60 000,00 грн. (платіжне доручення №22 від 03.01.2020р.), 60 000,00 грн. (платіжне доручення №468 від 17.02.2020р.), 175 000,00 грн. (платіжне доручення №729 від 12.03.2020р.), 175 000,00 грн. (платіжне доручення №784 від 17.03.2020р.) у рахунок погашення заборгованості за Договором №229 від 13.03.2018р.; - відповідь на відзив із доказами, що її підтверджують та доказами її направлення відповідачу - протягом трьох днів з дня отримання копії відзиву; - письмові заяви, клопотання, передбачені нормами ГПК України (за наявності); відповідачу: - заперечення на відповідь на відзив із доказами, що його підтверджують та доказами його направлення позивачу - протягом трьох днів з дня отримання копії відповіді на відзив; - письмові заяви, клопотання, передбачені нормами ГПК України (за наявності). Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення.

Позивач подав клопотання від 10.08.2020р. про долучення доказів на підтвердження підстав зазначення у акті звірки розрахунків початкового сальдо,яке виникло відповідно до договірних зобов`язань по договору №202 від 29.11.2017р. ( платіжні доручення №22 від 03.01.2020р. та №468 від 17.02.2020р. по 60 000,00грн., №729 від 12.03.2020р. та №784 від 17.03.2020р. по 175000грн.).

Позивач, в обґрунтування заявлених вимог посилається на порушення відповідачем зобов язань щодо строків оплати по договору купівлі-продажу №229 факт якого підтверджено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.07.2019р. у справі №921/302/19, та яке виконано ним у 2020 році, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат та річних.

Представник відповідача у відзиві на позов не заперечує фактичні обставити справи,які були встановлені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31 липня 2019р. у справі №921/302/19, проте не визнає вимог про стягнення 3% річних у заявленому позивачем розмірі, оскільки, вважає, що розрахунок здійснено не вірно, зокрема при нарахуванні помилково враховано в розрахунок дні оплати, при цьому відповідач надав свій розрахунок згідно якого вважає що до стягнення 3% річних за користування чужими коштами підлягає сума 24859,58грн.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено:

- між Товариством з обмеженою відповідальністю "П`ятидні ", (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (Покупець) 13 березня 2018 року укладений договір купівлі-продажу № 229 (далі - договір), відповідно до умов п.1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю зерно пшениці в кількості 1641,15 тонн згідно замовлень, рахунків та накладних, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених договором.

Ціна товару становить 4500 грн. за 1 тонну без ПДВ 20%. Загальна сума договору становить 7 385 175 грн. без ПДВ 20% (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Розрахунки за товар здійснюються у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування покупцем грошової суми на умовах передоплати у розмірі 100% вартості товару на підставі виставленого рахунку продавцем. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару. При здійсненні платежів покупець зобов`язаний зазначати в платіжному дорученні номер та дату договору, та у разі необхідності номер та дату рахунку на оплату вартості товару, партії товару ( п.п. 4.1, 4.2 договору).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "П"ятидні" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" зерно пшениці на загальну суму 8 862 210,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0009881 від 17.12.2018р на суму 937 710,00грн.; № РН-0000989 від 18.12.2018р. а суму 1 074 006,00грн.; № РН-0009885 від 20.12.2018р. на суму 809 622,00грн.; № РН-0009887 від 21.12.2018р. на суму 890 730,00грн.; № РН-0009889 від 22.12.2018р. на суму 846 504,00грн.; № РН-009890 від 24.12.2018р. на суму 1 302 804,00грн.; № РН-009893 від 26.12.2018р. на суму 860 058,00грн.; № РН-0009896 від 27.12.2018р. на суму.849 444,00грн.; № РН-0009897 від 28.12.2018р. на суму 715 932,00грн; № РН-0009899 від 29.12.2018р на 545 400,00 грн., які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.

Відповідач свої зобов`язання за договором купівлі продажу не виконав внаслідок чого утворилась заборгованість.

ТОВ "П`ятидні" у зв`язку із невиконанням відповідачем грошових зобов`язань, взятих на себе згідно купівля-продажу №229 від 13.03.2018р., звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 1 153 164,00грн боргу за поставлений товар.

Після звернення позивачем з позовом до суду відповідач часткового розрахувався за отриманий товар в сумі 303 164,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2070 від 08.07.2019 р. на суму 163 164,00грн, № 2531 від 22.07.2019р. на суму 110 000,00грн. та №2624 від 31.07.2019р. на суму 30 000,00грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.07.2019р. у справі №921/302/19, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019р., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ятидні" 850 000,00грн.боргу.

Господарським судом Тернопільської області 05.02.2020р. видано наказ про примусове виконання рішення та постанови.

Постановою головного начальника відділу Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 11.03.2020р. відкрито виконавче провадження ВП №61522189 по примусовому виконанню наказу господарського суду Тернопільської області №921/302/19 від 05.02.2020р.

Відповідач платіжними дорученнями №3531 від 15.10.2019р. на суму 100 000,00грн., №3584 від 12.11.2019р. на суму 160 000,00грн., №3963 від 13.12.2019р. на суму 60 000,00грн., №22 від 03.01.2020р. на суму 60 000,00грн., № 309 від 03.02.2020р. на суму 60 000,00грн., №468 від 17.02.2020р. на суму 60 000,00грн., № 729 від 12.03.2020р. на суму 175 000,00грн., №784 від 17.03.2020р. на суму 175 000,грн. перерахував на рахунок позивача заборгованість в сумі 850 000,00грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.02.2017р. у справі № 927/788/16).

Позивач, у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем суми боргу, звернувся з позовом про стягнення 41 992,76грн. інфляційних збитків за період з 12 березня 2019року по 03 лютого 2020 року та 25 439,80 грн. 3% річних за користування чужими коштами за період з 12.03.2019р. по 17.03.2020р.

Суд, на підставі ст.ст. 86, 237 ГПК України, давши оцінку поданих доказам та наведеним доводам в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

При цьому, суд виходив із наступного:

- взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі, випливають із договору купівлі-продажу, згідно вимог ст. 655 ЦК України, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов`язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, тому дані платежі не є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання і не відносяться до санкцій.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (п. 3.2 чинної постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", а також листа Верховного Суду України від 03.04.19997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо повне погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що:

- неналежне виконання відповідачем зобов`язань у строк встановлений договором купівлі-продажу №229 від 13.03.20218р. підтверджено рішенням господарського суду від 31.07.2019р. у справі №921/302/19, яке набрало законної сили;

- відповідачем заборгованість за отриманий товар погашена у період липень 2019р. - березень 2020р., що підтверджується платіжними дорученнями та ним не заперечується.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу нарахування, встановив їх правомірність в розмірі 24 852 грн. 83 коп. 3% за користування чужими коштами та 37 061 грн. 76 коп. інфляційних втрат, які підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені.

В частині стягнення з відповідача 4 931,00 грн. інфляційних нарахувань та 586,97грн. 3% за користування чужими коштами відмовляється, оскільки як надміру нараховані.

В частині стягнення 3% позивачем при здійсненні їх нарахування в розрахунок неправомірно включені дні оплати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №922/1008/16 та від 14.08.2019р. у справі №920/200/16).

Судовий збір у розмірі 2102,00 грн. , згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес (47823, Тернопільська область, Підволочиський р-н., с. Токи (поштова адреса: 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Музейна, ідентифікаційний код - 30915832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П"ятидні" (44730, Волинська область, Володимир-Волинський район, с. П"ятидні, вул. Незалежності, 56, ідентифікаційний код - 03735104) 37 061 (тридцять сім тисяч шістдесят одну)грн. 76 коп. інфляційних втрат, 24 852 (двадцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят дві)грн. 83 коп. 3% за користування чужими коштами та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 4 931,00 грн. інфляційних нарахувань, 586,97грн. 3% за користування чужими коштами, - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Тернопільської області.

Повне рішення складено 21 серпня 2020 року.

Суддя М.С. Стадник