Рішення

від 07.08.2020 по справі 921/257/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/257/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №921/257/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ» , с. Криниця, Миколаївський р-н., Львівська обл., 81643 (поштова адреса: вул. Шептицького, 19А, с. Сокільники, Пустомитівський р-н, Львівська обл., 81130)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Партнер-Україна» , вул. Поліська, буд. 12, м.Тернопіль, Тернопільська обл., 46400

про стягнення заборгованості в сумі 31 567 грн 00 коп., з яких: 27 729 грн 60 коп. - сума основного боргу, 305 грн 02 коп. - втрати від інфляції, 2917 грн 67 коп. - пеня, 614 грн 71 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

1. Судові процедури.

1.1. Суть та рух справи.

17.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ» , звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №б/н від 13.04.2020 (вх. №301) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Партнер-Україна» , у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 31 567 грн 00 коп., з яких: 27 729 грн 60 коп. - сума основного боргу, 305 грн 02 коп. - втрати від інфляції, 2917 грн 67 коп. - пеня, 614 грн 71 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Позивачем разом із позовною заявою подано заяву №б/н від 13.04.2020 (вх. №2598 від 17.04.2020) про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника.

1.2. Відкриття провадження у справі.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2020 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №921/257/20 та визначено головуючого суддю для розгляду вказаної справи - суддю Гевко В.Л.

Ухвалою суду від 21.04.2020 відкрито провадження у справі №921/257/20 розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

1.3. Строк розгляду справи із врахуванням строків карантину, запровадженого у зв`язку із коронавірусною хворобою (COVID-19).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У свою чергу відповідно до частин 1,2,3 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі , якщо судове засідання не проводиться .

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Таким чином, враховуючи, що справу відкрито провадженням судом 21.04.2020 та її розгляд здійснюється без виклику сторін, розгляд справи по суті у справі розпочався з 22.05.2020.

При цьому відповідно до статті 3 Конституції України людина , її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №239 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установити з 12 березня на усій території України карантин ( на даний час карантин продовжено до 31 серпня 2020 р.).

Із змісту Рекомендацій Ради суддів України затверджених рішенням РСУ №19 від 17.03.2020р., серед іншого, рекомендовано суддям, у період карантину роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ , зменшення кількості судових засідань, необхідності утримуватись від відвідування приміщення суду, усі заяві та необхідні документи подавати, як і ознайомлюватись з уже поданими документами та із матеріалами справи, в електронному та дистанційному порядку, з використанням електронної адресу суду та/або через особистий кабінет в системі «Електронний суд» .

Відповідно до Розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області №9-р від 31.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину" рекомендовано суддям розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з подальшими змінами і доповненнями.

Одночасно, 02.04.2020 року набрав законної сили Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті , строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину . Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину , пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому, згідно пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом .

Пункту 4 розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, законом №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були подовжені відповідно до Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, а саме - 06.08.2020.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), мають право на продовження процесуальних строків на встановлених підставах.

Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги, що дата відкриття та строк розгляду даної справи №921/257/20 припав на період дії карантину, а також враховуючи продовженні законом процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, зокрема і їх розгляд по суті, а також продовжені законом права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам та витримано усі продовжені строки судового провадження згідно наведених вище законів.

При цьому, по завершенню вказаних строків, у тому числі, по завершенню 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, станом на 07.08.2020 року від сторін у справі не надходило будь-яких клопотань про поновлення чи продовження процесуальних строків на встановлених вище підставах.

А тому суд вважав, що є усі підстави завершити розгляд у даній справі, №921/257/20 та прийняти у ній рішення, і що таке не порушить будь - яких прав жодної із сторін у справі. Враховуючи зазначене, судом 07.08.2020 ухвалено скорочене рішення у справі.

2. Аргументи сторін.

2.1. Правова позиція позивача.

Як стверджує Позивач у позовній заяві, між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Лемберг та Товариством з обмеженою відповідальністю Євро-Партнер-Україна укладено Договір поставки мінеральних добрив №15/18 від 26.02.2018, згідно якого Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупцеві мінеральні добрива виробництва Агрітекно Фортілізантес (Іспанія) в асортименті (надалі - продукція), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1. Договору).

На виконання умов Договору Постачальник (ТОВ Торговий Дім Лемберг ) поставив, а покупець (ТОВ Євро-Партнер-Україна ) прийняв продукцію на загальну суму 284 645,52 грн.

Проте, як зазначає Позивач, в порушення взятих на себе зобов`язань Покупець за поставлену продукцію розрахувався частково, в сумі часткової оплати 256 915,92 грн.

Отже, Позивач, станом на 13 квітня 2020 року, заборгованість Покупця перед Продавцем складає 27 729,60 грн.

При цьому, Позивач вказує на порушення Відповідачем умов Договору щодо розрахунку за поставлену продукцію у строк передбачений п 3.5 Договору, строк оплати якого становив 240 (двісті сорок) банківських днів від дати поставки кожної окремої партії продукції по кожному первинному документу передачі продукції.

Строк оплати продукції переданої Покупцю згідно останньої неоплаченої Видаткової накладної за № 299 від 01.08.2018 року складав 19 липня 2019 року.

З огляду на зазначене, Позивач, посилаючись на недотримання Відповідачем умов договору, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євро-Партнер-Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ" заборгованість в сумі 31 567,00 гривень, що включає: суму основного боргу - 27 729 грн 60 коп. ; втрати від інфляції - 305 грн 02 коп., пені - 2917 грн 67 коп.; проценти за користування чужими грошовими коштами - 614 грн 71 коп.

В позовній заяві, також, наведено спосіб проведення розрахунків заявлених до стягнення пені, інфляційних збитків та процентів за користування чужими грошовими коштами.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 525, 526, 530, 611, 692 ЦК України позивач просить позов задовольнити.

2.2. Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

У поданому відзиві вих№26 від 08.05.2020 (вх№2951 від 14.05.2020) на позовну заяву ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ", Відповідач частково погоджується із позовними вимогами.

Зокрема, стосовно заявленого до стягненої до стягнення суми основного боргу в розмірі 27 729 грн 60 коп., зазначає, що вона виникла внаслідок того, що Відповідач реалізував придбаний товар ТОВ АІКО , яке свої зобов`язання з оплати товару не виконало. Відповідач стягує дані кошти в примусовому порядку (Рішення Господарського суду Львівської області по справі 914/2200/19). Станом на 08.05.2020 ТОВ АІКО свої зобов`язання перед відповідачем не виконало.

Проте, отримавши 04.05.2020 року ухвалу суду від 21.04.2020 по справі № 921/257/20 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття виконавчого провадження, Відповідач 08.05.2020 року заборгованість в сумі 27 729 грн 60 коп., що виникла по Договору поставки мінеральних добрив №15/18 від 26.02.2018, оплатив повністю, надавши суду докази на підтвердження такої сплати. Тому, Відповідач не погоджується із вимогою Позивача стягнути з Відповідача суму судового збору.

Окрім того Відповідач не погоджуємося зі штрафними санкціями, а саме із нарахуванням пені. Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Підпункт 1 пункту 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачає, що Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому звертає увагу на те, що:

якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Тож Відповідач вважає, що Позивачем встановлено розмір пені з порушенням вищезазначених норм законодавства, оскільки в наведеному Позивачем розрахунку, невірно визначено суму боргу, на яку Позивач мав право нараховувати пеню за період починаючи з 19.07.2019, а також граничний термін для нарахування такої пені.

Так, на думку Відповідача, із врахуванням початку періоду, за який Позивач нараховує пеню (19.07.2019), сума пені повинна розраховуватися наступним чином: пеня = сума боргу * ставка НБУ / 365 днів * кількість днів прострочення зобов`язання.

Отже, Відповідач вважає, що за період починаючи з 19.07.2019 року по дату подання позовної заяви, до сплати підлягає виключно 506,24 грн пені, а пеня, нарахована Позивачем після 30.09.2019, поза межами шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та стягненню не підлягає.

У зв`язку з викладеним, просить суд у вимозі Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 27 729 грн 60 коп. та суми пені у розмірі 2 411 грн. 43 коп. відмовити, а судові витрати покласти на Позивача.

3. Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Перелік обставин, що є предметом доказування у справі.

Розглянувши та оцінивши подані Позивачем обґрунтування позовних вимог, заперечення на них Відповідача, пояснення та докази суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з укладенням між ними правочину з поставки (купівлі - продажу) товару.

Підставою для звернення Позивача із позовом слугувало неналежне виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним Договором, внаслідок чого останньому нараховано інфляції втрати, пеню та проценти річних.

Спірними обставинами, які підлягають доказуванню у справі є обставини поставки товару, та неналежне виконання контрагентом - стороною правочину, розрахунків (оплати) за поставлений їй товар, а також встановлення правомірності та правильності нарахування заявлених до стягнення сум основного боргу, пені, інфляційних нарахувань та процентів річних.

4. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

4.1. Норми права, які застосував суд.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором поставки.

Положеннями частини 1 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне визначення містить стаття 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Як визначено статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 стаття 550 Цивільного кодексу України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (П.п. 3.1., 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У відповідності до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначає, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони , суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

4.2. Мотивована оцінка судом аргументів,

наведених учасниками справи.

Розглянувши подані суду позовну заяву та відзив, підтверджені письмовими доказами, судом встановлено наступне.

Предметом позову у справі є стягнення із Відповідача - ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Партнер-Україна» в користь Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ» заборгованості в сумі 31 567 грн 00 коп., з яких: 27 729 грн 60 коп. - сума основного боргу, 305 грн 02 коп. - втрати від інфляції, 2917 грн 67 коп. - пеня, 614 грн 71 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Лемберг та Товариством з обмеженою відповідальністю Євро-Партнер-Україна укладено Договір поставки мінеральних добрив № 15/18 від 26.02.2018 року, згідно якого Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупцеві мінеральні добрива виробництва Агрітекно Фортілізантес (Іспанія) в асортименті (надалі - продукція), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору, поставка кожної окремої партії продукції за цим Договором здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня від дати подання відповідної заявки від Покупця. Кожна окрема партія продукції - продукція поставлена по одному первинному документу (накладна, та/або товарно-транспортна накладна, та/або акт прийому-передачі).

Оплата продукції здійснюється Покупцем на умовах 100 % післяоплати не пізніше 240 (двісті сорок) банківських днів від дати поставки кожної окремої партії продукції по кожному первинному документу передачі продукції (накладних, та/або товарно - транспортних накладних, та/або актів прийому-передачі) (п. 3.5 Договору).

Позивач на підставі Договору поставки мінеральних добрив №15/18 від 26.02.2018 в період з 19.04.2018 по 01.08.2018 поставив відповідачу продукцію (мінеральні добрива виробництва Агрітекно Фортілізантес (Іспанія) в асортименті) на загальну суму 284645 грн 52 коп., що підтверджується видатковими накладними : № 108 від 19.04.2018 року на суму 93 673,80 грн; № 110 від 21.04.2018 року на суму 21 940,20 грн; № 111 від 21.04.2018 року на суму 8 431,20 грн; № 109 від 26.04.2018 року на суму 20 833,20 грн; № 152 від 16.05.2018 року на суму 84 573,60 грн; № 212 від 07.06.2018 року на суму 11 841,60 грн; № 228 від 14.06.2018 року на суму 28 902,00 грн; № 254 від 27.06.2018 року на суму 7 643,52 грн та № 299 від 01.08.2018 року на суму 6 806,40 грн.

Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань Покупець за поставлену продукцію розрахувався частково, в сумі часткової оплати 256 915,92 грн.

Отже, як вказує Позивач у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, станом на 13 квітня 2020 року, заборгованість Покупця складала 27 729,60 грн.

Разом з тим, Відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено належним чином завірену копію платіжного доручення №1117 від 08.05.2020 про сплату боргу в сумі 27 729 грн 60 коп. на рахунок Позивача. Вказане платіжне доручення містить відмітку банку про проведення платежу - 08.05.2020.

Відповідно до пункту 2 чатисни 1 статті 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, враховуючи, що основну заборгованість в сумі 27 729 грн 60 коп., що виникла по Договору поставки мінеральних добрив №15/18 від 26.02.2018, Відповідачем на момент розгляду справи оплачено повністю, тому, провадження у справі, в частині сплати суми основного боргу у розмірі 27 729 грн 60 коп, підлягає закриттю за відсутності предмета спору.

Щодо стягнення процентів річних та інфляційних втрат.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 2.1. Договору, поставка кожної окремої партії продукції за цим Договором здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів від дати подання відповідної заявки від Покупця. Кожна окрема партія продукції - продукція поставлена по одному первинному документу (накладна, та/або товарно-транспортна накладна, та/або акт прийому-передачі).

Відповідно до п.3.5. Договору оплата продукції здійснюється Покупцем на умовах 100% післяоплати не пізніше 240 (двісті сорок) банківських днів від дати поставки кожної окремої партії продукції по кожному первинному документу передачі продукції (накладних, та/або товарно - транспортних накладних, та/або актів прийому-передачі).

Як стверджує Позивач, оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо вчасної оплати за поставлену продукцію, позивачем нараховано відповідачу за період з 19.07.2019 по 13.04.2020 - 3% річних у розмірі 614 грн 71 коп. та інфляційні втрати в розмірі 305 грн. 02 коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних здійснений позивачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 614 грн 71 коп. - 3% річних правомірними, не запереченими Відповідачем та такими, що підлягають до задоволення.

Також, здійснивши власний розрахунок за допомогою програми ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд вважає їх вірно обрахованими та правомірно заявленими до стягнення в сумі 305 грн 02 коп., та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо стягнення пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.

Стосовно нарахованої Позивачем та заявленої до стягнення з Відповідача пені, суд, надавши оцінку доказам у справі, зазначає таке.

Відповідач порушив умови Договору щодо розрахунку за поставлену продукцію у строк передбачений п 3.5 Договору, строк оплати якого становив 240 (двісті сорок) банківських днів від дати поставки кожної окремої партії продукції по кожному первинному документу передачі продукції.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у встановлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

У відповідності до п. 4.4. договору, за прострочення строку оплати продукції (п. 3.5. Договору) Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі облікової ставки НБУ від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено, за кожен день прострочення.

Згідно статей 1, 3 Закону Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Аналогічна правова позиція визначена в пункті 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", відповідно до якого роз`яснено - даним приписом (частиною 6 статті 232 ГК України) передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Позивач вважає, що враховуючи, що на момент звернення до суду борг Відповідача перед Позивачем становив 27 729,60 грн, останньому на підставі п.4.4. Договору позивачем нараховано пеню в розмірі 2 917 грн 67 коп. за період з 19.07.2019 по 13.04.2020.

Проте, суд не може погодитись із обраним способом та періодом розрахунку пені позивачем з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому суд вважає, що позивачем встановлено розмір пені з порушенням вищезазначених норм законодавства, оскільки в наведеному Позивачем розрахунку, невірно визначено суму боргу, на яку Позивач мав право нараховувати пеню за період починаючи з 19.07.2019, а також граничний термін для нарахування такої пені.

Зокрема, суд звертає увагу, що за умовами п 3.5 Договору, строк оплати за поставлений товар, становить 240 (двісті сорок) банківських днів від дати поставки кожної окремої партії продукції по кожному первинному документу передачі продукції.

Таким чином, на думку суду, є невірним обрахунок позивачем пені сукупно у сумі та періоді по різних накладних. Так як строк оплати і відповідно прострочення оплати слід обраховувати в розрізі кожної окремо взятої накладної і відповідно кожної окремої дати поставки продукції.

Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем частково оплачено продукцію, а саме за видатковою накладною №228 від 14.06.2018 в розмірі 15622 грн 32 коп. Таким чином, станом на час звернення Позивача до суду неоплаченою залишилась продукція отримана Відповідачем згідно видаткових накладних :

- №228 від 14.06.2018 на суму 13279 грн 68 коп.;

- №254 від 27.06.2018 в сумі 7643 грн 52 коп.;

- №299 від 01.08.2018 на суму 6806 грн 40 коп.

Усього на суму 27 729,60 грн.

При цьому з урахуванням визначеного п. 3.5. Договору строку оплати, по кожній окремій накладній, слід вважати, що датою прострочення заборгованості є, по накладній:

- №228 від 14.06.2018 на суму 13279 грн 68 коп. - з 11.02.2019;

- №254 від 27.06.2018 в сумі 7643 грн 52 коп.- з 25.02.2019;

- №299 від 01.08.2018 на суму 6806 грн 40 коп. - з 01.04.2019.

Із врахуванням початку періоду, за який Позивач нараховує пеню - з 19.07.2019, враховуючи, що це його право і цей період, не може бути змінений судом в сторону збільшення, сума пені повинна розраховуватися наступним чином: пеня = сума боргу * облікова ставка НБУ (п. 4.4 Договору) / 365 днів * кількість днів прострочення зобов`язання.

При цьому по кожній окремій накладній дата припинення нарахування пені буде різнитись, з урахуванням того, що в силу ч. 6 ст. 232 ГК України він не може перевищувати 6 місяців.

Таким чином, суд здійснивши власний розрахунок за допомогою програми ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ заявленої до стягнення пені, вважає, що правомірно нарахованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача в користь позивача є пеня у розмірі 506,24.

У зв`язку з викладеним, суд у вимозі позивача щодо стягнення з Відповідача суми пені у розмірі 2 411 грн 43 коп відмовляє.

Висновок суду.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як визначено статтею 73 ГПК України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не надав суду належних та допустимих, достовірних та достатніх доказів у спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Партнер-Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ» - 506 грн 24 коп - пені, 614 грн 71 коп - 3% річних, 305 грн 02 коп - інфляційних втрат.

В частині заявлених до стягнення 27 729 грн 60 коп. основного боргу суд провадження у справі закриває, за відсутності предмета спору, а в частині нарахованої до стягнення 2 411 грн 43 коп пені у позові відмовляє як безпідставно та помилково нарахованих.

Судові витрати.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом у справі встановлено, що в порушення умов договору відповідачем несвоєчасно оплачено вартість поставленого йому товару позивачем. Зокрема, поставлений товар повністю оплачено відповідачем - 08.05.2020, лише після звернення позивача з позовом у суд - 17.04.2020. При цьому, заперечення відповідача, щодо недотримання позивачем передбаченого договором обов`язкового досудового звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, відхиляються судом, так як досудово - претензійний порядок вирішення спорів, не є в силу закону обов`язковим, а є лише добровільним правом сторін.

Одночасно, із змісту статті 218 ГК України та статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника , відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, суд вважає, що спір у справі доведено до суду з вини відповідача, внаслідок неналежного виконання ним своїх зобов`язань за договором. Зокрема, його неправильних дій із своєчасної оплати за поставлений йому позивачем товар.

Враховуючи зазначене, суд, вважає за необхідне, скористатись своїм правом, визначеним частиною 9 статті 129 ГПК України та покласти судовий збір, сплачений позивачем за звернення до суду у мінімальному розмірі - 2102 грн, на відповідача у справі, так як, спір у справі виник, на думку суду, внаслідок неправильних дій відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 7, 13, 42, 73, 74, 81, 86, 129, 210, 238, 247, 252, з 253 по 259 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Партнер-Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ» - 506 (п`ятсот шість) грн 24 коп - пені, 614 (шістсот чотирнадцять) грн 71 коп. - річних, 305 (триста п`ять) грн 02 коп. - інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Партнер-Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ» - 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп судового збору.

4. В частині заявлених до стягнення 27 729 грн 60 коп основного боргу провадження у справі закрити.

5. В решті позовних вимог у позові відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ» , с. Криниця, Миколаївський р-н., Львівська обл., 81643 (поштова адреса: вул. Шептицького, 19А, с. Сокільники, Пустомитівський р-н, Львівська обл., 81130), (код ЄДРПОУ 39345395) ;

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Партнер-Україна» , вул. Поліська, буд. 12, м.Тернопіль, Тернопільська обл., 46400 (код ЄДРПОУ 38303045).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення, враховуючи вихідні дні, складено протягом десяти робочих днів та підписано - 21.08.2020.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити нарочно особисто представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко