Ухвала

від 18.08.2020 по справі 922/1149/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"18" серпня 2020 р.Справа № 922/1149/19 вх. № 1149/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.

за участю сторін: керуючий реалізацією - Кошовський С.В.,

банкрут - Бугас Д.М. (особисто),

пр-к АТ "ПроКредит Банк" - Хоміч А.А. (дов. від 23.09.19, свідоцтво адвокатат №5237 від 31.10.18),

розглянувши заяву керуючого реалізацією ФОП Бугаса Д.М. про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.02.2017, витребування з чужого незаконного володіння майна та визнання права власності на нерухоме майно за банкрутом

По справі за заявою ФОП Бугас Дмитро Миколайович, м. Харків

до ФОП Бугас Дмитро Миколайович, м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.

Постановою суду від 22.05.19 ФОП Бугас Д.М. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Іванкова В.М., зобов`язавши його виконати ліквідаційну процедуру.

Ухвалою суду від 01.10.2019 ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Кошовського С.В.

Ухвалою суду від 17.04.2020 призначено до розгляду в судовому засіданні заяву арбітражного керуючого Кошовського С.В. про визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, в якій керуючий реалізацією майна ФОП Бугаса Д.М., посилаючись на ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, просить суд: 1) визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.02.2017, укладений між Бугасом М.Д. та ПАТ "ПроКредит Банк", посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н.А. та зареєстрований в реєстрі №209; 2) витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) нежитлові приміщення 2-го поверху №121-1, 121-2, 120-3, 120-4, 119-5 : 119-9, 120-10-:-120-13, 121-14-:-121-19, загальною площею 266,7 кв.м. в літ. "А-10", за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 468841263101), які передати керуючому реалізацією ФОП Бугаса Д.М. (код НОМЕР_1 ) арбітражному керуючому Кошовському Сергію Васильовичу (свідоцтво №923 від 14.05.2013, код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3); 3) визнати за ФОП Бугасом Д.М. (код НОМЕР_1 ) право власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення 2-го поверху №121-1, 121-2, 120-3, 120-4, 119-5 : 119-9, 120-10-:-120-13, 121-14-:-121-19, загальною площею 266,7 кв.м. в літ. "А-10", за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 468841263101). Цією ж ухвалою суд залучив до розгляду даної заяви ПАТ "ПроКредит Банк", як іпотекодержателя спірного майна та ОСОБА_1, який є на даний час власником спірного майна, зобов`язавши залучених осіб надати суду відзив на заяву арбітражного керуючого.

Крім того, 14.04.2020 арбітражний керуючий Кошовський С.В. надав суду клопотання про витребування доказів, в якому просить суд: 1) витребувати у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Салиги Наталії Анатоліївни (свідоцтво №3812, адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 128) належним чином засвідчену копію звіту про оцінку майна нежитлових приміщень 2-го поверху №121-1, 121-2, 120-3, 120-4, 119-5-:-119-9, 120-10-:-120-13, 121-14-:-121-19, загальною площею 266,7 кв.м. в літ. "А-10", за адресою: АДРЕСА_2 , виготовленого ПП "СВ Девелопмент", який міститься у нотаріальній справі щодо оформлення Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.02.2017, укладеного між Бугасом Д.М. та ПАТ "ПроКредит Банк", посвідченого ПН ХМНО Салигою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за №209; 2) витребувати у ПП "СВ Девелопмент" (код ЄДРПОУ 34603796, адреса: 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, б.64, оф.315): належним чином засвідчену копію звіту про оцінку майна нежитлових приміщень 2-го поверху №121-1, 121-2, 120-3, 120-4, 119-5-:-119-9, 120-10-:-120-13, 121-14-:-121-19, загальною площею 266,7 кв.м. в літ. "А-10", за адресою: АДРЕСА_2 .

Клопотання керуючого реалізацією про витребування доказів обґрунтоване тим, що запитувана інформація раніше надавалась до суду приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н.А, проте вибірково. Так, звіт про оцінку майна нежитлових приміщень, виготовлений ПП "СВ Девелопмент" було надано лише частково (1 та 12 сторінки).

На виконання вимог ухвали суду, АТ "ПроКредит Банк" надав суду відзив на заяву керуючого реалізацією, в якому проти вимог арбітражного керуючого заперечує в повному обсязі, вважає, що арбітражний керуючий звернувся поза межами строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, не зазначив яким чином правочин суперечить інтересам боржника та кредиторам, а також вважає, що одночасне пред`явлення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація) та про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції є помилковим, оскільки вказані позовні вимоги є взаємовиключними.

Присутній в судовому засіданні представник банку заперечує проти заяви арбітражного керуючого Кошовського С.В. в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві, просить суд застосувати позовну давність до вимог за заявою керуючого реалізацією Бугаса Д.М., обґрунтовуючи це тим, що спірний договір укладений 21.02.2017 та станом на 21.02.2020 закінчився трирічний строк позовної давності, а звернення ліквідатора з заявою до суду відбулося 26.03.2020 та відмовити у задоволенні заяви. Щодо клопотання керуючого реалізацією про витребування доказів представник кредитора посилається на розсуд суду.

В судовому засіданні керуючий реалізацією подану ним уточнену заяву про визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити її. Також, арбітражний керуючий підтримує клопотання про витребування доказів та просить суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник ОСОБА_1 , адвокат Солонець С.М., заперечував проти задоволення клопотання арбітражного керуючого Кошовського С.В. про витребування доказів та проти задоволення заяви керуючого реалізацією (з урахуванням уточнень), вважаючи, що вони є необґрунтованими, проте будь-яких письмових заперечень суду не надав, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 21.05.2020 клопотання керуючого реалізацією Кошовського С.В. про витребування доказів задоволено частково; витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Салиги Н.А. належним чином засвідчену копію повного звіту про оцінку майна нежитлових приміщень 2-го поверху №121-1, 121-2, 120-3, 120-4, 119-5-:-119-9, 120-10-:-120-13, 121-14-:-121-19, загальною площею 266,7 кв.м. в літ. "А-10", за адресою: АДРЕСА_2 , виготовленого ПП "СВ Девелопмент", який міститься у нотаріальній справі щодо оформлення Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.02.2017, укладеного між Бугасом Д.М. та ПАТ "Прокредит Банк", посвідченого ПН ХМНО Салигою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за №209; відкладено розгляд заяви керуючого реалізацією Кошовського С.В. про визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності та повторно зобов`язано залучену особу, гр. ОСОБА_1, надати суду відзив на заяву арбітражного керуючого Кошовського С.В.

В судових засіданнях 11.06.2020, 23.06.2020 та 23.07.2020 судом постановлені протокольні ухвали про відкладення розгляду заяви.

Приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н.А. на виконання вимог ухвали суду надано копію звіту про оцінку майна (спірних нежитлових приміщень), виконаного ПП "СВ Девелопмент".

Керуючим реалізацією надано відповідь на відзив ОСОБА_1, проте суд не бере її до уваги, оскільки самого відзиву від залученої особи гр. ОСОБА_1 в матеріалах справи не має.

Також керуючим реалізацією надано відповідь на відзив АТ "Про Кредит Банк", в якому керуючий реалізацією не погоджується з доводами АТ "ПроКредит Банк", вважає їх не обгрунтованими і такими, що не спростовують доводи керуючого реалізацією, викладених в заяві про визнання недійсним правочину. Зазначає, що ціна, за якою було передано предмет іпотеки у власність АТ "ПроКредит Банк", на думку арбітражного керуючого Кошовського С.В., є значно нижчою від ринкової ціни, а тому відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства є підстави для визнання такого договору недійсним.

Присутній в судовому засіданні керуючий реалізацією Кошовський С.В. підтримує свою заяву та просить суд задовольнити її в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник АТ "ПроКредит Банк" проти заяви арбітражного керуючого заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити в її задоволенні.

Присутній в судовому засіданні банкрут ФОП Бугас Д.М. письмової позиції щодо заяви керуючого реалізацією суду не надав, в судовому засіданні конкретної позиції суду не висловив.

Залучена особа гр. ОСОБА_1 в судовое засдіання не з`явився, про причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про особисте вручення ухвали суду за №017829/4.

Таким чином суд вважає, що всі учасники даного провадження повідомлені належним чином, в зв`язку з чим суд доходить висновку про розгляд заяви керуючого реалізацією по суті.

Розглянувши матеріали справи, заяву керуючого реалізацією про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, надані суду додаткові пояснення і документи, вислухавши пояснення керуючого реалізацією, банкрута та представника кредитора, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

НОРМИ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ.

Згідно ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується верховенством права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано ВРУ, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак, з 21.10.2019 почав діяти новий Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 наведеної статті судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою суду від 31.10.2019 суд здійснив перехід до розгляду справи про банкрутство ФОП Бугас Д.М. за правилами нового Кодексу України з процедур банкрутства (далі за текстом - Кодекс, КУзПБ)

Таким чином, подальший розгляд справи про неплатоспроможність ФОП Бугас Д.М. та заяви керуючого реалізацією Кошовського С.В. повинні відбуватись за нормами нового Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

Згідно ч. 3 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ст. 74 ГПК України (обов`язок доказування і подання доказів), визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 9 зазначеного Кодексу визначено, що за результатом розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, суд виносить ухвали.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.

Матеріалами справи підтверджено, що арбітражний керуючий Кошовський С.В. звернувся до суду з заявою про визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, в якій керуючий реалізацією майна ФОП Бугаса Д.М., просить суд: 1) визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.02.2017, укладений між Бугасом М.Д. та ПАТ "ПроКредит Банк", посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н.А. та зареєстрований в реєстрі №209; 2) витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) нежитлові приміщення 2-го поверху №121-1, 121-2, 120-3, 120-4, 119-5 : 119-9, 120-10-:-120-13, 121-14-:-121-19, загальною площею 266,7 кв.м. в літ. "А-10", за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 468841263101), які передати керуючому реалізацією ФОП Бугаса Д.М. (код НОМЕР_1 ) арбітражному керуючому Кошовському Сергію Васильовичу (свідоцтво №923 від 14.05.2013, код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3); 3) визнати за ФОП Бугасом Д.М. (код НОМЕР_1 ) право власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення 2-го поверху №121-1, 121-2, 120-3, 120-4, 119-5 : 119-9, 120-10-:-120-13, 121-14-:-121-19, загальною площею 266,7 кв.м. в літ. "А-10", за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 468841263101).

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що АТ "ПроКредит Банк" задовольнив свої вимоги як іпотекодержателя спірних приміщень за ціною, що є значно нижчою від ринкової, що підпадає під приписи ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, тому цей правочин, на думку арбітражного керуючого Кошовського С.В., має бути визнаний недійсним.

Суд не погоджується з такими доводами керуючого реалізацією Кошовського С.В., з огляду на наступне.

По-перше. Частина 1 ст. 42 Кодексу визначає, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

З урахуванням вищенаведеного, при доказуванні підстав для визнання недійсним правочину в порядку вимог ст. 42 Кодексу України про банкрутство стороною повинно бути доведено, що в наслідок укладення такого правочину (договору) у підозрілий період у боржника було відчужено майнові активи, внаслідок чого було завдано збитки боржнику та порушено інтереси кредиторів в частині зменшення обсягу забезпечення задоволення вимог кредиторів і нанесено їм шкоду.

Тобто, такий правочин вчинений в підозрілий період, є дійсним за вимогами статтей 203, 215 ЦК України.

Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.

Таке забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати саме по собі.

Одним із видів акцесорного зобов`язання є порука.

Відповідно до частин першої та третьої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно з частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основним з яких є зазначений у частині першій цієї статті, а саме - у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред`явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред`явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов`язок будь-кому із них на свій розсуд.

Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов`язок, на зворотну вимогу.

Як встановлено судом, відповідно до умов договору іпотеки №339643-ІД1 від 03.10.2014, укладеного між Бугас Дмитром Миколайовичем (іпотекодавець) та ПАТ "ПроКредит Банк" (іпотекодержатель) для забезпечення повного виконання основних зобов`язань позичальника ТОВ "Арілл" (код 38156947) по договору про надання траншу № 202.45402/FW207.611 від 28.09.2016 року та № 207.44915/FW207.611 від 25.09.2014 року та вимог іпотекодержателя, іпотекодавець передає в іпотеку на умовах, визначених договором нежитлові приміщення 2-го поверху №121-1, 121-2, 120-3, 120-4, 119-5 : 119-9, 120-10-:-120-13, 121-14-:-121-19, загальною площею 266,7 кв.м. в літ. "А-10", за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 468841263101. (пункт 1, 2 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення позичальником та/або іпотекодавцем умов кредитних договорів чи договору та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до розділу 7 договору іпотеки "Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя" сторони домовились, що іпотекодержатель у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки вправі на власний вибір задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом: набуття права власності на предмет іпотеки (п. 7.1.1. договору) або продажу від імені іпотекодержателя предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу (п. 7.1.2. ).

Згідно п. 3.4 договору іпотеки №339643-ІД1 від 03.10.2014, після внесення до нього змін на підставі договору №1 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 21.02.2017, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. та зареєстрований в реєстрі за №206, іпотека за цим договором забезпечує виконання вимог іпотекодержателя, які виникають з кредитних договорів, вказаних у договорі. Іпотека за цим договором забезпечує повне виконання позичальником зобов`язань перед іпотекодержателем, що виникають із договору про надання траншу № 202.45402/FW207.611 від 28.09.2016 року та № 207.44915/FW207.611 від 25.09.2014 року зі змінами та доповненнями, а саме сплати заборгованості за капіталом в сумі 10 538 720 (десять мільйонів п`ятсот тридцять вісім тисяч сімсот двадцять гривень) 42 копійки.

Крім того, згідно договору №1 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 21.02.2017 іпотекодавці, зокрема Бугас Д.М. , підтвердив, що 16 січня 2017 року ним отримано вимогу іпотекодержателя від 16 січня 2017 року про усунення порушення кредитних зобов`язань та про попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вимога повністю відповідає умовам ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.02.2017 року відбулось позасудове врегулювання - звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки шляхом набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки в цілому та на кожен із предметів іпотеки, що передбачені договорами іпотеки №334843-ІД2, посвідченого 23.10.2015 року приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н.А., зареєстрованого в реєстрі за №1556 та № 334843-ІД1, посвідченого 06.08.2014 року приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., зареєстрованого в реєстрі за №1465 на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, яким є даний договір та інші договори, на підставі яких іпотекодержатель набуває право власності.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих суду договору іпотеки і договору про задоволення вимог іпотекодержателя, банкрут, Бугас Д.М. виступив майновим поручителем ТОВ "Арілл" перед АТ "ПроКредит Банк", в зв`язку з чим вимоги до вказаних осіб є однорідними, нерозривно пов`язаними між собою, оскільки обсяг відповідальності поручителя відповідно до договору іпотеки збігається з обсягом відповідальності боржника - ТОВ "Арілл", що випливає з договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.02.2017.

Таким чином, за умовами договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.02.2017 року, в зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Арілл" основного зобов`язання перед банком, відбулось позасудове, повне задоволення вимог іпотекодержателя (АТ "ПроКредит Банк") до позичальника (ТОВ "Арілл") шляхом передачі іпотекодавцем ( Бугас Д.М. ) до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення 2-го поверху №121-1, 121-2, 120-3, 120-4, 119-5 : 119-9, 120-10-:-120-13, 121-14-:-121-19, загальною площею 266,7 кв.м. в літ. "А-10", за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 468841263101 всього на суму у розмірі 10 538 720,42 грн, якою погашається у повному обсязі існуюча заборгованість за договорами про надання траншів № 202.45402/FW207.611 від 28.09.2016 року та № 207.44915/FW207.611 від 25.09.2014.

Суд зазначає, що спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України) та позасудові (статті 17-19 ЦК України).

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України Про іпотеку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя(частина третя статті 33 Закону).

З огляду на вказане Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Щодо способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на думку суду, іпотекодержатель має у позасудовому порядку здійснювати захист свого цивільного права та інтересу, оскільки з приводу реалізації цього способу захисту сторони досягли домовленості у договорі іпотеки.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону).

Згідно з частиною першою статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки(частина друга статті 36 Закону).

Згідно до приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, договір іпотеки №339643-ІД1 від 03.10.14 та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.02.2017 є дійсним та укладеним у відповідносноті до приписів цивільного законодавства.

По-друге. Як було вказано раніше, керуючий реалізацією звернувся до суду з підстав відчуження майна за договором про задоволення вимог іпотекодержателя за цінами нижчими від ринкових, посилаючись на рецензію від 22.06.2020 на звіт про оцінку майна нежитлових приміщень 2-го поверху №121-1, 121-2, 120-3, 120-4, 119-5 : 119-9, 120-10-:-120-13, 121-14-:-121-19, загальною площею 266,7 кв.м. в літ. "А-10", за адресою: м. Харків, вул. Сухумська, буд. 24, який був здійснений на замовлення ПАТ "ПроКредит Банк" ПП "СВ Девелопмент" від 17.02.2017. Рецензією на вказаний звіт про оцінку майна, виконаною Всеукраїнською асоціацією фахівців оцінки зроблено висновок, що "звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний".

Проте, суд не приймає до уваги дане твердження, оскільки звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду 13.03.2018 року у справі №914/881/17.

Крім того, за договором про задоволення вимог іпотекодержателя відбулось не відчуження нерухомого майна саме боржником, а задоволення вимог іпотекодержателя банка шляхом набуття права власності на предмет іпотеки внаслідок застосування приписів статей 35, 36, 38 і 39 Закону, враховуючи обов`язковість договору для сторін (стаття 629 ЦК України), які встановили у ньому іпотечне застереження, реалізувавши принцип свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, стаття 627 ЦК України).

Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду для забезпечення передбачуваності правозастосовної практики й ефективного захисту прав сторін договору іпотеки в постанові від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц.

Схожі висновки господарського суду, викладені також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №200/15135/14-ц.

Суд доходить висновку, що права та інтереси кредиторів банкрута і самого банкрута порушено не було.

Слід звернути увагу на те, що ПАТ "ПроКредит Банк" між іншим є також кредитором у справі про банкрутство (неплатоспроможність) ФОП Бугаса Д.М. з загальною сумою вимог 14436 766,12 грн, які забезпечені іпотекою майна на підставі ухвали суду від 19.12.2019, що набрала законної сили.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". ...Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, суд дійшов висновку, що керуючим реалізацією Кошовським С.В. не доведено суду достатніх правових підстав для визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне в задоволенні заяви керуючого реалізацією ФОП Бугаса Д.М. про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.02.2017, витребування з чужого незаконного володіння майна та визнання права власності на нерухоме майно за банкрутом відмовити.

В зв`язку з відмовою в задоволенні основної заяви, суд відмовляє в задоволенні заяви АТ "ПроКредит Банк" про застосування строків позовної давності.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 2, 42, 58-65, 130-133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 3, 11, 13, 14, 74, 79, 86, 233-235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви керуючого реалізацією ФОП Бугаса Д.М. про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.02.2017, витребування з чужого незаконного володіння майна та визнання права власності на нерухоме майно за банкрутом - відмовити.

2. Ухвалу направити керуючому реалізацією, ПАТ "ПроКредит Банк", гр. ОСОБА_1, кредиторам, банкруту, приватному нотаріусу ХМНО Сализі Н.А.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття (оголошення) та може бути оскаржена до Східно апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного судового рішення.

Ухвала підписана 21.08.2020.

Суддя Міньковський С.В.