Ухвала

від 21.08.2020 по справі 922/2589/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"21" серпня 2020 р.м.ХарківСправа № 922/2589/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши заяву позивача про відмову від позову (вх. № 19209 від 19 серпня 2020 року) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Харківський насосний завод , село Липці,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Санфлоро груп , місто Харків,

про стягнення 64 820,52 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження перебуває справа № 922/2589/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Харківський насосний завод до Товариства з обмеженою відповідальністю Санфлоро груп , про стягнення заборгованості у розмірі 64 820,52 грн. за виконанні роботи по договору № 01/01/20 від 14 січня 2020 року.

19 серпня 2020 року, до канцелярії суду від позивача надійшла заява про відмову від позову (вх. № 19209), яка обґрунтована тим, що відповідач добровільно сплатив заборгованість шляхом перерахування 18 серпня 2020 року на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів.

Дослідивши матеріали справи, ознайомившись з текстом заяви позивача, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік підстав для закриття провадження у справі.

Суд зазначає, що цей перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Зі змісту частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом (пункт 4).

Положеннями частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частина 2 вищевказаної норми процесуального права передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами 1-3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову суд роз`яснює наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на її вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Аналіз приписів статті 191 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти до висновку, що підставами відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є:

- представник відповідної сторони обмежений у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову);

- відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє.

Як зазначив Верховний Суд у постанові № 925/2151/14 від 17 квітня 2019 року, положення статті 191 Господарського процесуального кодексу України не встановлюють підставу для відмови у задоволенні заяви про відмову від позову у вигляді того, що така відмова порушує права як товариства, так і інших осіб, окрім випадків коли особу позивача представляє її законний представник і його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. Також приписами статті 191 Господарського процесуального кодексу України не визначено підставу для відмови у задоволенні заяви про відмову від позову у зв`язку з її недостатньою обґрунтованістю.

За таких обставин, підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України є подана позивачем відповідно до положень статті 191 Господарського процесуального кодексу України заява про відмову від позову (або його частини), підписана уповноваженою особою, яка має право на вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому, частина 2 статті 191 Господарського процесуального кодексу України покладає на суд обов`язок роз`яснити позивачу наслідки відповідних процесуальних дій, та перевірити, чи не обмежений представник позивача у повноваженнях на їх вчинення.

Подана заява про відмову від позову підписана від імені позивача - керівником/директором О.В. Бовшик, повноваження на представництво інтересів юридичної особи-позивача у правовідносинах з третіми особами підтверджуються наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Одночасно суд зазначає, що позивач в якості підстав відмови від позову посилається на обставину (сплата відповідачем заборгованості), яка не підтверджена, в порядку статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Суд, уникаючи надмірного формалізму, з огляду на процесуальну можливість позивача на реалізацію права на відмову від позову зазначає, що відсутність документального підтвердження сплати відповідачем заборгованості не є вирішальною при застосуванні процесуального механізму, охопленого статтею 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відмова від позову є процесуальним правом позивача, яким і скористалась Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Харківський насосний завод шляхом подання її керівником заяви про відмову від позову.

Суд зазначає, що відмова позивача від позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Крім того, як вбачається із суті заяви, особа, яка підписала від імені позивача (О.В. Бовшик)) заяву про відмову від позову обізнана з процесуальними наслідками такої процесуальної дії.

Господарський суд роз`яснює позивачу, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається; про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Клопотання позивача про повернення з державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого при зверненні до господарського суду Харківської області, буде розглянуто та вирішено судом у окремій ухвалі суду.

Керуючись статтями 42, 46, 191, 231, 232-236 ГПК України, господарський суду Харківської області, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про відмову від позову (вх. № 19209 від 19 серпня 2020 року) - задовольнити.

Прийняти відмову позивача від позову у справі № 922/2589/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Харківський насосний завод до Товариства з обмеженою відповідальністю Санфлоро груп , місто Харків про стягнення 64 820,52 грн.

Закрити провадження у справі № 922/2589/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Харківський насосний завод до Товариства з обмеженою відповідальністю Санфлоро груп , місто Харків про стягнення 64 820,52 грн.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до статей 255-257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень.

Повний текст ухвали складено та підписано 21 серпня 2020 року.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/2589/20