Рішення

від 18.08.2020 по справі 140/8576/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 140/8576/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саліта Трейд" до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саліта Трейд" (далі ТзОВ Саліта Трейд , позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 205050/2020/000033/1 від 05.03.2020.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі зовнішньо-економічного договору (контракт Е/13186 від 18.02.2020) придбав у фірми Procaffe S.p.A. (Беллуно, Італія) кавомашини уживані (далі товар) на загальну суму 3525,00 євро. Товар згідно контракту поставляється на умовах EXW Беллуно, Італія (ІНКОТЕРМС-2000). Оплата за товар здійснюється шляхом банківського переказу на підставі рахунку-проформи.

Продавець 18.02.2020 надіслав в адресу покупця рахунок-проформу на оплату товару - 23-х кавомашин уживаних та витрат на здійснення експортних митних процедур на загальну суму 3 525,00 євро.

Платіжним дорученням №63JBKLK2 від 20.02.2020 ТОВ Саліта Трейд перерахувало на рахунок фірми Procaffe S.p.A. 3525,00 євро з призначенням платежу оплата згідно Контракту Е/13186 від 18.02.2020 . Послуги з організації доставки товару в Україну позивач замовив у Експедитора - ТОВ Вольпе (Київ, Україна) відповідно до діючого договору транспортної експедиції перевезення вантажу №10/05 від 10.04.2017.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її обчислення декларантом подано наступні документи: декларація митної вартості; контракт від 18.02.2020 № Е/13186; рахунок-проформа від 18.02.2020 № Е/13186; платіжне доручення від 20.02.2020 №63JBKLK2; рахунок-фактура (інвойс) від 26.02.2020 №С006/3 3; договір транспортної експедиції перевезення вантажу від 10.04.2017 №10/05; договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.09.2019 №19092019/В-З; товаро-транспортна накладна (CMR) від 28.02.2020 №2106; рахунок від 02.03.2020 №117 про оплату транспортних та експедиційних послуг; експортна декларація країни відправлення товару від 28.02.2020 №20ITQSF1Т0000501Е7.

Таким чином, позивачем надано усі документи, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за ціною вказаною декларантом.

Однак, Волинською митницею Держмитслужби 05.03.2020 прийнято рішення №UA205050/2020/000033/l про коригування митної вартості товару кавові апарати, уживані , ввезення яких в Україну задекларовано позивачем в митному режимі імпорт згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/014569 від 04.03.2020. Вказаним рішенням відмовлено у визнанні декларантом митної вартості товару та митну вартість визначено (скориговано) за резервним методом згідно із ст. 64 МК України відповідно до цінової інформації ЄАІС Держмитслужби.

Позивач вказує на те, що рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA205050/2020/000033/l від 05.03.2020 є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийнято всупереч положенням ст. ст. 49, 57, 58 МК України, без дотримання умов, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.53, ч.б ст.54, ст.55, 64 МК України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Висновки відповідача у рішенні не відповідають фактичним обставинам декларування та підтвердження заявленої митної вартості. Відповідач, вказавши у рішенні про неповноту відомостей щодо складових митної вартості, не навів аргументованих доводів на підтвердження таких висновків.

При цьому, позивач зазначає, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів. Вважає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості кавових апаратів уживаних, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України (далі МК України), оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, а самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити та стягнути на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 4204, 00 грн та витрати, пов`язані з залученням перекладача у розмірі 3 150, 00 грн.

Ухвалою судді від 17.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

В поданому до суду відзиві на позов від 18.08.2020 № 4068620 представник відповідача позов не визнала, вважає, що вимоги викладені у ньому не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Під час опрацювання документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару встановлено, що фактурна вартість товару згідно рахунка-фактури від 26.02.2020 №С006/33 становить 3525 євро, в той час, коли згідно поданої експортної декларації від 28.02.2020 - 3725 Євро. При цьому, згідно п.4 умови поставки контракту від 18.02.2020 №Е/13186 передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар згідно фактури-проформи. Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно рахунка-проформи від 26.02.2020 №С006/33 оплата за товар повинна бути здійснена через BANCA POPOLARE ALTO ADIGE Iban Code - IT9300585611901092571197852, проте згідно поданого платіжного доручення від 20.02.2020 №63JBKLK2 оплата проведена через невідомий JP MORGAN CHASE BANK.

Згідно п.11 контракту всі зміни і доповнення до контракту дійсні за умови, якщо здійснені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін. При цьому, жодних змін до контракту від 18.02.2020 №Е/13186 щодо банку, через який буде здійснюватися оплата за товар, на митницю подано не було.

Частиною 5 ст. 58 МК України передбачено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При цьому, згідно ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; навантаження товару; страхування товару.

Зважаючи на вищевикладене для перевірки правильності проведених розрахунків при визначенні митної вартості товару декларантом виникла необхідність в даних щодо маршруту перевезення, його протяжності у кілометрах, сум понесених витрат та завантаження та страхування товару.

Окрім того, як встановлено згідно п. 4.1 договору №19092019/8-3 від 19.09.2019, який укладено між експедитором ТОВ Вольпе та перевізником ALFA SPEDITION S.R.O. початку перевезення передує заявка експедитора в адресу перевізника із зазначенням маршруту перевезення, типу транспортного засобу, дати і місця навантаження, характеру вантажу, погодження ставки за перевезення, валюти оплати за перевезення та інших даних.

При цьому, згідно п.5.2 договору оплата рахунків здійснюється в ЄВРО за виконане перевезення не пізніше 14 днів з моменту їх отримання від перевізника. Проте, до митного контролю та оформлення жодних заявок, як це передбачено п.4.1 договору, надано не було.

Згідно поданого рахунка на оплату від 02.03.2020 №117 за послуги з перевезення товару до кордону України було сплачено 4825 гривень, тобто валюта оплати всупереч п.5.2 договору не євро. Крім того, сама оплата за перевезення здійснювалась відповідно до договору від 01.08.2018 №01/08/2018, який до митного оформлення не подавався.

У зв`язку з виявленими розбіжностями в поданих декларантом документах, а також зважаючи на необхідність отримання даних про вартість навантаження, страхування та перевезення, адже для розрахунку витрат на транспортування потрібні відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах, декларанту запропоновано у 10-ти денний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно п.З ст.53 МКУ, а саме: -висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами; -транспортні перевізні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення, навантаження оцінюваних товарів (заявка на перевезення відповідно до п.4.1 договору №19092019/В-3 від 19.09.2019);

якщо здійснювало страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; інші додаткові наявні у позивача документи для підтвердження заявленої митної вартості за бажанням.

Проте, декларантом на вимогу митниці направлено повідомлення від 05.03.2020 №3 про відмову у наданні документів з проханням прийняти рішення про коригування митної вартості у 10-денний строк.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, а також вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку з неподанням повного переліку документів та у відповідності до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України, митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст,62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, декларанта повідомлено, що у такому випадку митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає рішення про коригування митної вартості товару №UA205050/2020/000033/1 від 05.03.2020 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства. З наведених підстав просила в задоволенні позову відмовити.

Крім того, представник відповідача просила відмовити у стягненні витрат на правову допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю та недоведеністю, а також відмовити у стягненні витрат пов`язаних за залученням перекладача.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що митним брокером в інтересах позивача 04.03.2020 подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/014569, згідно з якою задекларовано ввезення в Україну ТзОВ Саліта Трейд в митному режимі імпорт товару Електричні машини для приготування гарячих напоїв - кави, уживані в кількості 23 штуки загальною фактурною вартістю 3 525,00 євро, що складає 97591,74 грн згідно курсу НБУ на дату декларування.

Під час декларування митний брокер заявив загальну митну вартість товару на рівні 102416,74 грн.

Визначення митної вартості товару здійснювалось за основним методом - за ціною контракту. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена за товар (фактурна вартість), додано у якості складових митної вартості невключені до ціни товару витрати на його транспортування до місця ввезення в Україну та експедиторські послуги за кордоном.

Зокрема, до складових митної вартості (окрім фактурної вартості) декларантом додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - митний пост Чоп в сумі 4525,00 гри та експедиторських послуг за кордоном в сумі 300,00 гри.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її обчислення декларантом подано наступні документи (а.с. 19-20):

- декларація митної вартості;

- Контракт від 18.02.2020 № Е/13186;

- рахунок-проформа від 18.02.2020 № Е/13186;

- платіжне доручення від 20.02.2020 №63JBKLK2;

- рахунок-фактура (інвойс) від 26.02.2020 №С006/3 3;

- договір транспортної експедиції перевезення вантажу від 10.04.2017 №10/05;

- договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.09.2019 №19092019/В-З;

- товаро-транспортна накладна (CMR) від 28.02.2020 №2106;

- рахунок від 02.03.2020 №117 про оплату транспортних та експедиційних послуг;

- експортна декларація країни відправлення товару від 28.02.2020 № 20ITQSF1Т0000501Е7.

Під час митного оформлення митний орган повідомив декларанта, що за наслідками опрацювання ЕМД №UA205050/2020/014569 встановлено розбіжності у доданих на підтвердження митної вартості документах, а саме:

- зідно рахунку-фактури від 26.02.2020 №С006/33 банк отримувача BANKA POPOLARE ALTO ADIGE, а згідно з платіжним дорученням від 20.02.2020 №63JBKLK2 банк отримувача JP MORGAN CHASE BANK;

- вартість товару згідно рахунку-фактури від 26.02.2020 №С006/33 становить 3525,00 євро, а в експортній декларації статистична вартість товару вказана 3725,00 євро;

02.03.2020 у договорі на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.09.2019 №19092019/В-З вказано, що оплата рахунків здійснюється в євро, а рахунок від 02.03.2020 №117 від 02.03.2020 передбачає оплату в гривні.

Крім того відповідач повідомив декларанта, що у документах відсутні відомості про витрати на перевезення з даними про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах, завантаження, страхування, які є обов`язковими при поставці на умовах EXW відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599.

З огляду на це, митний орган, пославшись на передбачені ч.3 ст.53 МК України повноваження, запропонував декларанту в 10-денний термін надати додаткові документи, а саме:

- висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення, навантаження оцінюваних товарів (заявка на перевезення відповідно до п.4.1. договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.09.2019 №19092019/В-З;

- якщо здійснювалось страхування - страхові документи а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У відповідь на вимогу митного органу декларант повідомив про відсутність затребуваних додаткових документів (а.с. 120).

Через неподання позивачем затребуваних документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA 205050/2020/000033/1 від 05.03.2020 (а.с. 15-16)

У графі 33 вказаного рішення зазначено, що відповідно до вимог ст. 55 та ст.57 на основі проведення консультації, а також враховуючи не надання декларантом витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості т/з, митницею повідомлено декларанта про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст,62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, декларанта повідомлено, що у такому випадку митну вартість буде визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МКУ на підставі цінової інформації ЄАІС. Рівень митної вартості становить 310 євро /шт SPAZIALE (7 шт)-652 євро/шт (МД №UA204120/2020/014801 від 17.02.2020 року), інші моделі (13 шт) - 161 євро/шт.

Крім того, в даному рішенні роз`яснено декларанту право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та статті 55 МК України.

Як вбачається з митної декларації від 06.03.2020 №UA205050/2020/014943 товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання.

Позивач, не погоджуючись із рішенням Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA 205050/2020/000033/1 від 05.03.2020 звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 року №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме електричних машин для приготування гарячих напоїв - кави, уживані в кількості 23 штуки з ціною 3525 євро.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з електронного повідомлення від митниці декларанту відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку з тим, що згідно рахунку-фактури від 26.02.2020 №С006/33 банк отримувача BANKA POPOLARE ALTO ADIGE, а згідно з платіжним дорученням від 20.02.2020 №63JBKLK2 банк отримувача JP MORGAN CHASE BANK; вартість товару згідно рахунку-фактури від 26.02.2020 №С006/33 становить 3525,00 євро, а в експортній декларації статистична вартість товару вказана 3725,00 євро. У договорі на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.09.2019 №19092019/В-З вказано, що оплата рахунків здійснюється в євро, а рахунок від 02.03.2020 №117 від 02.03.2020 передбачає оплату в гривні.

Крім того відповідач повідомив декларанта, що у документах відсутні відомості про витрати на перевезення з даними про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах, завантаження, страхування, які є обов`язковими при поставці на умовах EXW відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599.

Разом з тим, суд звертає увагу, що такі розбіжності відсутні у зв`язку із тим, що у платіжному дорученні банк-отримувач платежу JP MORGAN CHASE BANK - це фінансова установа в Італії, у якій банк платника (позивача) AT КБ Приватбанк має кореспондентський рахунок. Через цей кореспондентський рахунок проводяться SWIFT-платежі клієнтів Приватбанку з України в Італію. Кінцевий отримувач платежу вказаний у платіжному дорученні у графі призначення платежу шляхом вказівки на IBAN-код - ІТ93о0585611901092571197852. Саме за цим IBAN-кодом ідентифікується отримувач платежу і банківська установа отримувача та цей код відповідає реквізитам, які містяться у рахунку-фактурі від 26.02.2020 №С006/33 та контракті від 18.02.2020 №Е/Т3186.

У якості розбіжностей у документах відповідач наводить невідповідність фактурної вартості товару згідно рахунку-фактури від 26.02.2020 №С006/33 (3525,00 євро) даним щодо статистичної вартості у експортній декларації країни відправлення товару (3 725,00 євро).

Однак, ці дані не містять ознак розбіжностей, оскільки статистична вартість у експортній декларації вказана включно з вартістю транспортування, так як умови поставки EXW не включають у ціну товару вартість перевезення.

Серед розбіжностей відповідач наводить ту обставину, що у договорі на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.09.2019 №19092019/В-З вказано, що оплата рахунків здійснюється в євро, а рахунок від 02.03.2020 №117 від 02.03.2020 про оплату транспортних та експедиційних послуг передбачає оплату в гривні. Однак, суд зауважує, що позивач не має відношення до договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.09.2019 №19092019/В-З між ТзОВ Вольпе та підприємством перевізником Alfa Spedition s.p.o. . Оплату послуг перевізника (нерезидента) здійснювало ТОВ Вольпе . Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження витрат на транспортування товару (як складової митної вартості) декларантом було надано: товарно-транспортну накладну (CMR) від 28.02.2020 №2106; договір транспортної експедиції перевезення вантажу від 10.04.2017 №10/05; договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.09.2019 №19092019/В-З; рахунок від 02.03.2020 №117 про оплату транспортних та експедиційних послуг

З наданих документів слідує, що позивач для доставки в Україну придбаного товару замовив послуги експедитора - ТзОВ Вольпе . Саме експедитор прийняв на себе обов`язок по здійсненню перевезення власним транспортом чи доручення перевезення іншому перевізнику, організації логістики перевезення і доставки, оплату послуг перевізника. На виконання своїх обов`язків експедитор замовив у перевізника - підприємства Alfa Spedition s.p.o. здійснення перевезення і організував доставку вантажу в адресу позивача.

За виконані роботи і надані послуги ТзОВ Вольпе виставило рахунок №117 від 02.03.2020, який містить відомості про загальну вартість наданих експедитором послуг в сумі 6745,00 грн, у тому числі, про вартість транспортування товару від місця завантаження (Беллуно, Італія) до місця ввезення в Україну (МП Чоп ) в сумі 4525,00 грн та вартість експедиторських послуг по організації доставки товару до місця ввезення в Україну в сумі 300,00 грн.

Відтак, у наданих документах містяться повні відомості про вартість перевезення, а затребувані відповідачем додаткові відомості про вартість навантаження, перевезення і страхування не відповідають умовам, що передбачені ч.З ст.53 МК України.

Затребувана відповідачем калькуляція витрат на транспортування (маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах) не передбачена нормативними актами, а посилання в оскаржуваному рішенні на Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, здійснені посадовою особою митного органу є некоректним з огляду на таке.

Згідно Правил (графа 20) калькуляцію транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу товару) за 1 кілометр маршруту декларант подає, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу.

По даній поставці перевезення товару (на договірних засадах) здійснював інший перевізник (не декларант) за замовленням експедитора. А отже вимога надати дані про маршрут перевезення, протяжність у кілометрах, а також заявку перевізнику є завідомо невиконуваною для декларанта та неправомірною.

Таким чином, ТзОВ Вольпе самостійно відповідно до умов договору виконувало взяті на себе зобов`язання по залученню перевізника і оплаті його послуг та логістиці транспортування товару.

Оплату ж експедиторських послуг включно з вартістю перевезення позивач провів Експедитору - ТОВ Вольпе на підставі рахунку від 02.03.2020 №117, що і відображено у документах наявних у матеріалах справи.

Також, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування перелічених у електронному повідомленні документів. Зокрема, відповідач у даному повідомленні зазначив про необхідність подання висновків про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару. З цього приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Також необґрунтованими є вимоги митниці надати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення, навантаження оцінюваних товарів, оскільки такі документи були надані позивачем.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що подані декларантом документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки наявними в матеріалах справи доказами, а саме, контрактом 18.02.2020 №Е/13186 (а.с. 21-22), рахунком-проформою від 18.02.2020 № Е/13186 (а.с. 25, 44, 45); платіжним дорученням від 20.02.2020 №63JBKLK2 (а.с. 26); рахунком-фактурою (інвойсом) від 26.02.2020 №С006/3 3 (а.с. 27, 28); договором транспортного експедиційного перевезення вантажу від 10.04.2017 №10/05 (а.с. 29); договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.09.2019 №19092019/В-З (а.с. 33); товаро-транспортною накладною (CMR) від 28.02.2020 №2106 (а.с. 37); рахунком від 02.03.2020 №117 про оплату транспортних та експедиційних послуг (а.с. 38); експортною декларацією країни відправлення товару від 28.02.2020 № 20ITQSF1Т0000501Е7 (а.с. 39) підтверджено, що позивач придбав вищевказані кавомолки саме у фірми Procaffe S.p.A. (Беллуно, Італія) та сплатив за них кошти у сумі 3525 євро. Зазначені документи не містять в собі будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості задекларованого товару.

Таким чином, надані відповідачу декларантом наявні у нього документи підтверджують походження товару, якісні та вартісні характеристики, при цьому усі документи містять одну і ту ж ціну товару - 3525,00 євро.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У свою чергу, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Частиною десятою статті 58 МК України визначено перелік витрат, понесених покупцем, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, зокрема, до них належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як вбачається з митної декларації ІМ 40 ДЕ №UA 205050/2020/014569 від 04.03.2020 позивач додатково у митну вартість придбаного товару включив витрати на транспортування до митного кордону України у сумі 4525 грн, які підтвердив довідкою про транспортування, яка надавалась митному органу під час здійснення митного оформлення та експедиторських послуг за кордоном в сумі 300 грн. Відтак, загальна сума витрат позивача становить 102416, 74 грн. Використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відповідачем, а також нема жодних доказів, що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Суд звертає увагу, що митний орган ні в електронному повідомленні про надання додаткових документів, ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

З рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 №UA205050/2020/000033/l вбачається, що митну вартість відповідач визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Разом з тим, у спірному рішенні митниця не навела відповідних пояснень щодо зроблених коригувань, обмежившись зазначенням номера та дати митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Оскаржуване рішення містить лише номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, однак вказане рішення не містить пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, та докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. За таких обставин, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статтей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, на переконання суду позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Крім того, суд також зазначає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом ДФС контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. У свою чергу, контролюючий орган не довів правових підстав для застосування резервного методу ти прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 №UA205050/2020/000033/l є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі "Баришевський проти України", заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі "Двойних проти України", заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі "Меріт проти України", заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

03.08.2020 представником позивача адвокатом Парфелюком Г.І. подано до суду заяву про відшкодування судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу - 4204,00 грн та витрат, пов`язаних із залученням перекладача - 3150,00 грн.

У відзиві на позов відповідач вважає витрати на правничу допомогу неспівмірними із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а витрати на послуги перекладача необґрунтованими. Просив відмовити в задоволенні клопотання про стягнення судових витрат.

В матеріалах справи міститься копія договору про надання правничої допомоги від 27.04.2020 №55/20, укладеного між Адвокатським бюро "Сергій Степанюк і Партнери" (далі - Адвокатське бюро) та ТзОВ "Саліта Трейд" , а також ордер на надання правової (правничої) допомоги серії АС №1004886 (а.с.75), який виданий на підставі вказаного договору Адвокатським бюро адвокату Парфелюку Г.І.

За змістом пункту 1 договору слідує, що Адвокатське бюро зобов`язується надати ТзОВ Саліта Трейд правову (правничу) допомогу у справах, що стосуються митного оформлення ввезеного в Україну на адресу клієнта в митному режимі імпорт товару кавомашини уживані згідно ЕМД № UA 205050/2020/014569 від 04.03.2020. Як передбачено пунктом 3 даного договору, за надану правничу допомогу клієнт виплачує виконавцю винагороду, розмір якої визначається на підставі обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу затраченого виконавцем, та встановленої пунктами 3.2-3.3 договору вартості надання послуг/виконання робіт. Відповідно до пункту 3.2 вартість однієї години роботи виконавця (крім участі в судових засіданнях) становить 1/2 (одна друга) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством на дату надання послуги /виконання роботи. Пункт 3.4 договору визначає, що перша оплата правничої допомоги здійснюється клієнтом авансовим платежем у розмірі 4000,00 упродовж трьох банківських днів з дня отримання рахунку від виконавця, а подальша оплата - упродовж трьох банківських днів з дня підписання акта наданих послуг/виконаних робіт та отримання рахунку від виконавця (пункт 3.5 договору).

Актом наданих послуг від 30.07.2020 №55/20-1 визначено їх перелік на загальну суму 4204,00 грн, а саме: 1) консультування клієнта щодо обґрунтованості, мотивованості і законності рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA205050/2020/000033/l від 05.03.2020, наявності правових підстав оскарження рішення митного органу, способу захисту (1/4 год) - 262,75 грн; 2) вивчення, аналіз і оцінка письмових доказів, підбір нормативно-правових акті, узагальнення практики оскарження рішень митних органів щодо коригування митної вартості (1/2 год) - 525, 50 грн; 3) складання адміністративного позову (позовної заяви) і подання до суду (3 год) - 3153,00 грн; 4) супровід адміністративної справи в суді: моніторинг руху справи; аналіз прийнятих у справі процесуальних рішень; підготовка, складання та надіслання до суду письмових документів з процесуальних питань; організація перекладу документів, затребуваних судом; опрацювання відзиву на позовну заяву; підготовка і подання до суду відповіді на відзив, заяви про стягнення судових витрат; інформування клієнта про рух справи (1/4 год) - 262,75 грн. Згідно з рахунком на послуги правничої допомоги від 27.04.2020 №55/20 авансовий платіж становить 4000,00 грн, який був сплачений відповідно до платіжного доручення від 27.04.2020 №58 ТзОВ "Саліта Трейд". Також в матеріалах справи є рахунок від 30.07.2020 №55/20 на суму 204,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та приймаючи до уваги клопотання відповідача стосовно судових витрат, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 4204, 00 грн є неспівмірною та надмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги щодо усної консультації з правових підставах оскарження рішення, обрання способу захисту та формування вимог, узагальнення судової практики розгляду публічно-правових спорів щодо коригування митної вартості вивчення, аналіз документів щодо митного оформлення товару, підготовка матеріалів до оскарження охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 3153,00 грн за складання адміністративного позову (позовної заяви).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач також просить стягнути на його користь з відповідача витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 3 150, 00 грн.

Відповідач у відзиві зазначив, що такі витрати повинен нести позивач та просив відмовити у їх стягненні.

Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити розмір витрат пов`язаних з розглядом справи з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Статтею 254 МК України, передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

Проте, до митного контролю та оформлення документи були пред`явлені італійською мовою, а отже декларант зобов`язаний був самостійно провести їх переклад для виконання вимог ст. 254 МК України ще під час декларування товару.

Враховуючи вищевикладене, на переконання суду, витрати пов`язані з залученням перекладача у розмірі 3150 грн слід залишити за позивачем.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 2102,00 грн згідно з платіжним дорученням від 15.06.2020 №1449, (а.с.13), зазначена сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

З урахуванням наведеного, оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на судовий збір у розмірі 2102, 00 грн.

Керуючись статтями 134, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Саліта Трейд" до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA 205050/2020/000033/1 від 05.03.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саліта Трейд" (вул. Рівненська, 76-А, м. Луцьк, Волинська область, 43020, код ЄДРПОУ 39692414) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (вулиця Призалізнична, 13, село Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43350888) судовий збір у розмірі 2102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3153, 00 грн (три тисячі сто п`ятдесят три гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук