Рішення

від 21.08.2020 по справі 240/6373/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/6373/20

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панкеєва В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Архитект Стоун" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Архитект Стоун" звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про визначення коду товару від 10.03.2020 № КТ-UA 100000- 2018-2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 12.03.2020 № UA100000/2020/300091/1/1;

- зобов`язати відповідача здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією №UA100530/2020/014948 від 12.03.2020 за описом товару згідно висновку Житомирської ТПП від 11.03.2020 № В-506 і його митною вартістю, визначеною декларантом за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст.58 МК України.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем було придбало відповідно до укладеного контракту купівлі-продажу товару плити з травертину необроблені. Відповідачу було подано митну декларацію, однак за результатами розгляду декларації на товар було прийнято рішення № КТ-UA100000-2018-2020 про визначення коду товару та винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товару. Позивач вважає такі рішення протиправними, а тому просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву вказано, якщо спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості слід відмовити.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, на підставі контракту №08-09 від 02.09.2019 товариство з обмеженою відповідальністю "Архитект Стоун" придбало у "NR MARBLE DOGALTAS ITHALAT IHRACAT ABDURRAHMAN TOKGOZ" натуральний камінь в плитах (а.с.17-19).

На підтвердження здійснення операції з купівлі 550,00 м.кв. плит травертину до митного оформлення та до матеріалів справи позивачем надано наступні документи.

Пакувальний лист від 18.02.2020, що підтверджує об`єми купленого товару (а.с.20), рахунок-фактура № GIB2020000000012 від 18.02.2020, що вказує на кількість і загальну вартість куплених плит з травертину, необроблених товщиною 2 см, шириною 30 см, довжиною від 30 до 60 см, загальною кількістю 550,00 м.кв. на суму 7 150,00 дол.США (а.с.21).

Позивачем на підтвердження вказаних обставин до матеріалів також долучено коносамент № 2020 / 02 / ЕХР / 001135 від 19.02.2020 (а.с.22).

З метою митного оформлення ввезеного товару позивачем 05.03.2020 було подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA100530/2020/013582. Зі змісту декларації встановлено, що декларантом заявлено до ввезення товар: "Травертин розпиляний на плити прямокутної форми, без подальшого оброблення: - плити з травертину ivory veincut raw (поздовжня порізка), розміром 30-60*30*2 см в загальній кількості 550,00 м.кв. Призначені для будівництва. Торгова-маркаг NR MARBLE. Виробник: NR MARBLE DOGALTAS ITHALAT. В графі 33 митної декларації кодом товару відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності вказано 25151200 (а.с.24-25).

На підтвердження заявленої митної вартості також надано копію платіжного доручення в іноземній валюті (SWIFT) від 13.02.2020 на суму 7150,00 дол. США (а.с.26), довідку ТОВ "Марин-Транс" від 25.02.2020 №250220, що свідчить про вартість доставки вантажу з Ізміру, Туреччина до митного кордону України (а.с.27).

Рішенням Київської митниці Держмитслужби про визначення коду товару від 10.03.2020 № КТ-UA 100000-2018-2020 кодом товару ввезеного товариством з обмеженою відповідальністю "Архитект Стоун" вказано - 6802910000 та прийнято картку відмови від 10.03.2020 в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів транспортних засобів комерційного призначення. У митному оформленні відмовлено, оскільки дані графи 33 не відповідають рішенню митного органу про визначення коду товару. Роз`яснено, що позивачу необхідно подати належним чином оформлену митну декларацію відповідно до рішення про коригування митної вартості № КТ-UA 100000-2018-2020 від 10.03.2020 сплатити платежі в повному обсязі (а.с.13-14).

З метою підтвердження належності задекларованого товару до фактично ввезеного товару 10.03.2020 позивач звернувся із заявою до Житомирської Торгово-Промислової Палати для проведення відповідної експертизи товару.

Згідно висновку Житомирської ТПП від 11.03.2020 № В-506, експертом підтверджено факт віднесення ввезеного товариством з обмеженою відповідальністю "Архитект Стоун" товару до класифікації коду товару 2515120000 (а.с.28).

З метою проведення митного оформлення товару позивач подав відповідачу вказаний висновок.

У відповідь 12.03.2020 відповідачем прийнято рішення №UA100000/2020/300091/1 про коригування митної вартості товару (а.с.11-12) та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів транспортних засобів комерційного призначення UA100530/2020/00189 (а.с.15-16).

В обґрунтування висновків, вказано, що документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

- до митного оформлення надано довідку про вартість перевезення вантажу від 25.02.2020 №250220 від Izmir (Турція) до митного кордону на загальну суму 16900 грн, без зазначення інформації про товар (вага, назва, тощо), яка б могла свідчити про те, що даний документ стосується саме оцінюваного товару.

Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч.10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

До митного оформлення надано платіжне доручення в іноземній валюті від 13.02.2020. Зазначений документ не може бути використано як документ, що підтверджує ціну, що була фактично сплачена за товар у з в`язку із наступним.

Документ містить посилання лише на контракт (відсутнє посилання на розрахунок-фактуру (інвойс); у зв`язку із відсутність повної інформації, за яким саме документом здійснюється оплата, у органу доходів і зборів виникають обґрунтовані сумніви щодо того, чи стосується даний документ оцінюваного товару.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається:

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) копію митної декларації країни відправлення;

5) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Як свідчать матеріали справи, в подальшому товар було пропущено на митну територію України у зв`язку зі зміною коду УКТЗЕД на 68029100 за митною декларацією UA100530/2020/014733 (а.с.76).

Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частиною шостою вказаної статті визначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно ч.7 ст.69 МК України, рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду

Із наведених положень слідує, що: класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює декларант; орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією; орган доходів і зборів може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта.

Класифікація товару здійснюється відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, приміток, додаткових приміток до груп товарів, передбачених Законом України "Про Митний тариф України", Пояснень до УКТ ЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи.

Аналіз наведених правових актів засвідчує, що вони чітко та ясно регулюють правила визначення коду товару. Відповідно, чіткими та ясними є ознаки діянь, які можуть кваліфікуватися як порушення таких правил.

Відповідно до п.3 розділу І Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650; далі - Порядок роботи відділу митних платежів), контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно з Порядком роботи відділу митних платежів, декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Митного кодексу України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів (п.п.1, 2 розділу ІІІ).

Контроль правильності класифікації товарів здійснюється, зокрема, шляхом перевірки відповідності відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог ст.68 МК України (п.4 розділу ІІІ Порядку роботи відділу митних платежів).

Згідно п.9 розділу ІІІ Порядку роботи відділу митних платежів, якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба в спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, то митний орган може звернутися до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або до іншої експертної установи (організації).

Залучення спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі:

- виникнення необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації;

- виникнення складних питань при класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, вирішення яких потребує експертних досліджень.

Як попередньо встановлено судом, товариством з обмеженою відповідальністю "Архитект Стоун" з метою ввезення на митну територію України плит з травертину необроблених, товщиною 2 см, шириною 30 см, довжиною від 30 до 60 см, загальною кількістю 550,00 м.кв. на суму 7 150,00 дол.США 05 березня 2020 року подано митну декларацію №UA 100530/2020/013582 до Київської митниці Держмитслужби, в якій кодом УКТЗЕД ввезеного товару вказано 2515120000.

Відповідачем 10.03.2020 було складено рішення про визначення коду товару УКТЗЕД № КТ-UA 100000-2018-2020, в якому кодом товару ввезеного товариством з обмеженою відповідальністю "Архитект Стоун" вказано - 6802910000 та прийнято картку відмови від 10.03.2020 в прийнятті митної декларації.

Рішення, що прийняте митним органом ґрунтується на акті про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.03.2020, в якому висвітлено невідповідність товару, що заявлений до митного оформлення. Зокрема вказано, що за зовнішнім виглядом оглянутий вантаж являє собою плитки товщиною 2 см, шириною 30 см, довжиною від 30 до 60 см, плитки мають рівну гладку поверхню з усіх сторін (а.с.94).

В обґрунтування відзиву відповідачем вказано, що відповідно до Примітки 2е групи 25 УКТ ЗЕД, ця група не включає брущатку, бордюрне каміння та плити для брукування, (товарна позиція 6801); кубики для мозаїки та аналогічні вироби (товарна позиція 6802); сланець для покрівлі, облицювання або гідроізоляції (товарна позиція 6803). В Загальних положень групи 25 УКТ ЗЕД зазначено, що матеріали товарних позицій 2506, 2514, 2515, 2516, 2518 та 2526 можуть бути начорно оброблені або просто розрізані пилкою чи іншим способом на блоки та плити прямокутної (включаючи квадратну) форми.

У товарній підпозиції 2515 12 описується, що "Блоки і плити, що були лише розпиляні, для включення в цю підпозицію повинні мати видимі сліди розпилювання (крученим дротом або іншими типами пилок) на їхніх поверхнях. Якщо розпилювання виконувалося ретельно, то ці сліди можуть бути погано помітні. У таких випадках має сенс покласти на камінь тонкий лист паперу та обережно потерти його олівцем. Така операція дозволяє часто виявити сліди розпилювання навіть за її ретельного проведення і на дуже зернистих поверхнях, у нашому випадку така операція слідів розпилювання не показала.

До цієї підпозиції включаються також блоки і плити прямокутної (включаючи квадратну) форми, одержані іншим способом, крім розпилювання, наприклад, обробленням молотком чи зубилом.

До товарної позиції 6802 включаються природні камені для пам`ятників або будівництва (крім сланцю), оброблені в більшому ступені, ніж звичайні камені з кар`єрів групи 25.

Отже, у цій товарній позиції розглядаються камені, що піддавалися подальшому обробленню після надання їм форми блоків, пластин або плит шляхом дроблення, грубого обтісування або пиляння (з одержанням квадратної чи прямокутної форми лицьової поверхні).

Разом з тим, у поясненнях до товарної позиції 6802 чітко зазначено, що до неї включаються облицювальні плити виготовлені з природнього каменю.

Слід звернути увагу, за результатами огляду наданих до матеріалів справи сторонами фотоматеріалів, судом не встановлено зовнішніх розбіжностей (а.с.36-44, 95-107).

Аналіз етапів обробки наведених у додатку до довідки від 06.03.2020 "Детальний опис процесу виробництва товарів, що зазначені у рахунку-фактурі (інвойсі) №G1B2020000000012 від 18.02.2020" дозволяє зробити висновок, що саме з необробленого блоку травертину фірма виробник із застосуванням певної технології різки формує однакові плити правильної форми, тобто без застосування методів обробки каменю. Після чого сформовані плити пакуються і відправляються для подальшої обробки.

Під час розгляду справи судом не встановлено певної невідповідності в долучених до матеріалів справи доказах.

Позивачем з метою підтвердження відповідності ввезеного товару коду УКТЗЕД, що попередньо заявлений в митній декларації, було звернено питання на розгляд експерта Житомирської ТПП.

Відповідно до висновку Житомирської Торгово-Промислової Палати від 11.03.2020 № В-506, експертом встановлено, що плити з травертину пиляні товщиною 2 см, шириною 30 см, довжиною від 30 см до 60 см відповідають коду: 2515 12 00 00. Зі змісту також встановлено, що травертинові плити лише розрізані, розпиляні чи розділені іншим способом на блоки або плити прямокутної чи квадратної форми (а.с.28).

Вказаний висновок разом з довідкою компанії виробника від 06.03.2020 "Детальний опис процесу виробництва товарів, що зазначені у рахунку-фактурі (інвойсі) №G1B2020000000012 від18.02.2020" (а.с.29-30) позивачем було подано з метою належної ідентифікації товару.

Натомість відповідачем без врахування наведених документів було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA100000/2020/300091/1/1 (а.с.11-12) та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів транспортних засобів комерційного призначення UA100530/2020/00189 (а.с.15-16).

Водночас слід звернути увагу, що повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Експертне дослідження ввезеного товариством з обмеженою відповідальністю "Архитект Стоун" товару митним органом не ініціювалось.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, що експертне дослідження не проводилось у зв`язку з тим, що товар на момент митного оформлення мав всі властивості готового виробу, тому необхідність у проведенні досліджень не розглядалась. Висновок Торгово-промислової палати від 11.03.2020 №В-506 був наданий імпортером на наступний день після оформлення рішення про визначення коду товару. товар на момент митного оформлення мав всі властивості готового виробу, тому необхідність у проведенні досліджень не розглядалась. Висновок Торгово-промислової палати від 11.03.2020 №В-506 був наданий імпортером на наступний день після оформлення рішення про визначення коду товару.

Всі наведені вище обставини вказують на безпідставність зміни контролюючим органом коду УКТЗЕД на 6802910000, що свідчить на користь правильного визначення позивачем коду задекларованого товару.

У разі виникнення сумнівів щодо товару, у контролюючого органу існує визначене Кодексом право на проведення експертного дослідження.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про визначення коду товару від 10.03.2020 № КТ-UA 100000- 2018-2020.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 54 МК України закріплено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями частини четвертої статті 57 МК України закріплено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 5 статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частини шостої МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що контролюючий орган приймаючи рішення про відмову у пропуску товару на митну територію України має встановити беззаперечні обставини порушення декларантом процедури ввезення товару та навести такі у своєму рішенні.

Обставиною відмови у пропуску товару позивача за митною декларацією №UA100530/2020/013582 у рішенні Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 12.03.2020р. № UA100000/2020/300091/1/1 вказано, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України є складовою митної вартості. Платіжне доручення в іноземній валюті від 13.02.2020 не може бути використано як документ, що підтверджує ціну, що була фактично сплачена за товару зв`язку із наступним, оскільки такий документ містить посилання лише на контракт (відсутнє посилання на рахунок-фактуру (інвойс); у зв`язку із відсутністю повної інформації, за яким саме документом здійснюється оплата, у органу доходів і зборів виникають обґрунтовані сумніви щодо того, чи стосується даний документ оцінюваного товару.

Аналіз наданих доказів дозволяє суду зробити висновок, що всі надані декларантом документи перебувають в тісному взаємозв`язку та вказують на зміну етапів купівлі-розрахунку-транспортування товару, не суперечать один одному та містять визначену Законом інформацію.

Так, згідно довідки від 25.02.2020 №250220 вартість доставки вантажу, що прибув у контейнері WGSU2405872 становить 16 900 грн (а.с.27).

Згідно коносамента 2020/02/ЕХР/ 001135 саме визначений інвойсом та пакувальним листом товар завантажено до контейнеру WGSU2405872 (а.с.22).

Зі змісту інвойса і пакувального листа можливо встановити сторін угоди, товар, що є предметом купівлі-продажу та ціну такого товару (а.с.20-21).

Водночас рахунок-фактуру (інвойс) сформовано на виконання умов контракту №08-19 від 02.09.2019 (а.с.17-19).

В свою чергу умови контракту передбачають 100% передплату, на підтвердження якої до матеріалів справи надано копію платіжного доручення на суму 7150,00 дол. США, що в свою чергу відповідає всім вищевказаним документам.

Таким чином відповідачем безпідставно поставлено під сумнів надані позивачем документи, що стало підставою відмови у прийнятті митної декларації №UA100530/2020/013582.

З огляду на наведене, рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 12.03.2020 № UA100000/2020/300091/1/1 визнається судом протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією №UA100530/2020/014948 від 12.03.2020 за описом товару згідно висновку Житомирської ТПП від 11.03.2020 №В-506 і його митною вартістю, визначеною декларантом за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст.58 МК України суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 відповідно до умов статті 15.Ь під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Слід звернути увагу, що судом під час розгляду справи досліджується процедура та підстави прийняття рішень контролюючим органом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією №UA100530/2020/014948 від 12.03.2020.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведено, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність підстав для скасування рішень Київської митниці Держмитслужби про визначення коду товару та про коригування митної вартості, у зв`язку з чим позов слід задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 6306,00 грн, про, що свідчить квитанція від 15.04.2020 (а.с.10).

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням часткового задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Київської митниці Держмитслужби сплачений судовий збір у сумі 4204,00 грн.

Керуючись статтями 242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про визначення коду товару від 10.03.2020 № КТ-UA 100000- 2018-2020.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 12.03.2020 № UA100000/2020/300091/1;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Київської митниці Держмитслужби (бульвар Вацлава Гавела,8 А, м.Київ 124, 03124, ЄДРПОУ 43337359) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Архитект Стоун" (вул.Садова,4, с.Оліївка, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12402, ЄДРПОУ 39274293) судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 4204,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва