Ухвала

від 21.08.2020 по справі 540/520/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

21 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/520/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Шеметенко Л.П., суддів - Стас Л.В., Турецької І.О., розглянувши питання про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Теплосервіс-Сокол до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року задоволено адміністративний позов Приватного підприємства Теплосервіс-Сокол до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно матеріалів справи, 07.05.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення, повне судове рішення складено 17.05.2019 року, копію якого отримано відповідачем 20.05.2019 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 14.06.2019 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року вказану апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку з неусуненням її недоліків, а саме у зв`язку з не наданням документу про сплату судового збору у розмірі 26000,36 грн.

04.03.2020 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі було повторно подано апеляційну скаргу на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року, тобто, після закінчення строку, встановленого ст. 295 КАС України.

В поданій апеляційній скарзі апелянтом було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Разом з цим, апелянтом жодним чином необґрунтовано поважність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою.

Апелянт лише констатував факт первісного подання апеляційної скарги у строк, визначений процесуальним законодавством, та її повернення судом у зв`язку з несплатою судового збору, проте, апелянт не зазначив, що є підставою для поновлення строку апеляційного оскарження поданої апеляційної скарги у березні 2020 року.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянтом не було надано доказів сплати судового збору до поданої апеляційної скарги.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року залишено без руху, надано апелянту строк протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для направлення на адресу суду: заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та доданими доказами на підтвердження викладених обставин; оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 26000,36 грн.

Апелянту роз`яснено, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, в частині надання оригіналу документу про сплату судового збору у наведеному розмірі скарга буде повернута скаржнику; у разі не подання скаржником у строк, визначений судом, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними - суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року та від 26 травня 2020 року замінено відповідача у даній справі - Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі його правонаступником на Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, продовжено Головному управлінню ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до 30.06.2020 року строк для виконання вимог ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року.

На підставі п. 3 р. 6 Прикінцеві положення КАС України в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020 року та згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-IX від 18.06.2020 року (набрав чинності 17.07.2020 року), строк для виконання вимог ухвали про залишення скарги без руху продовжений до 06.08.2020 року.

В межах вказаного строку та з урахуванням строку поштового пересилання, апелянтом надано платіжне доручення про сплату судового збору, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доповнення до нього.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою апелянт послався на факт первісного подання апеляційної скарги у строк, визначений процесуальним законодавством, та її повернення судом у зв`язку з несплатою судового збору. Також, апелянт зазначив, що рахунки ГУДФС для сплати судового збору у кінці 2019 року були заблоковані, що фактично позбавило його права на оскарження судових рішень, що підтверджується листами ГУДКСУ у Херсонській області. Крім того, апелянт вказав, що він звертався до ДФСУ з проханням посприяти виділенню коштів для сплати судового збору задля забезпечення права на оскарження судових рішень, що підтверджується відповідними листами. Апелянт, посилаючись на те, що КАС України не встановлює переліку підстав для поновлення процесуального строку, просить врахувати подане ним клопотання та доповнення до нього і визнати, наведені ним обставини, поважними підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Надаючи оцінку доводам заявленого клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, доповнень до нього та наданим апелянтом доказам на підтвердження викладених у цьому клопотанні обставин, колегія суддів виходить з наступного.

Так, колегія суддів зазначає, що на підтвердження обставин щодо відсутності у апелянта коштів на сплату судового збору апелянтом надані листи, адресовані ДФС України та ДПС України щодо неналежного фінансування Головного управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Проте, вказані листи датовані 14.06.2019 року, 16.07.2019 року 21.08.2019 року, 26.09.2019 року, 02.10.2019 року, 23.10.2019 року, 31.10.2019 року, тобто, стосуються фінансування відповідача протягом червня-жовтня 2019 року, а тому, не можуть підтверджувати обставини щодо відсутності у апелянта коштів для проведення оплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з моменту отримання апелянтом оскаржуваного рішення суду першої інстанції у травні 2019 року, тобто, з часу початку перебігу строку звернення із апеляційною скарго, та до моменту подання апеляційної скарги у березні 2020 року.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що у вказаних листах не визначено про відсутність взагалі у відповідача коштів для оплати судового збору протягом усього періоду з моменту отримання апелянтом оскаржуваного рішення суду першої інстанції у травні 2019 року та до моменту подання апеляційної скарги у березні 2020 року.

Також, колегія суддів наголошує, що у наведених вище листах апелянт не звертався з вимогою щодо виділення коштів для сплати судового збору у даній справі.

Надані апелянтом листи стосуються неможливості сплати судового збору у інших справах, а тому, взагалі не можуть бути прийняті до уваги при розгляді даної справи.

Тобто, неможливість сплати судового збору у даній справі взагалі не підтверджена апелянтом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що апелянт посилається на блокування/арешт його рахунків, що підтверджується листами ГУДКСУ, які ним неодноразово надавались.

Проте, апелянтом не надано до апеляційної скарги та клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження жодного листа ГУДКСУ, які підтверджують вказані обставини, як вказує апелянт.

До первісної апеляційної скарги апелянтом надавались листи ГУДКСУ, проте, такі листи датовані липнем-серпень 2019 року, а тому, відповідно також не можуть підтверджувати поважність причин пропуску строку звернення із даною апеляційною скаргою протягом усього періоду з травня 2019 року по березень 2020 року.

Окрім цього, вказаним листам вже надавалась оцінка судом апеляційної інстанції при поверненні первісної апеляційної скарги.

Так, зазначеними листами повідомлено апелянта, що Казначейством до забезпечення виконання виконавчих документів зупинено операції на рахунках боржника, однак, крім платежів, визначених пунктом 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.

Разом з цим, згідно з пунктом 25 наведеного Порядку безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Таким чином, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника із сплати, зокрема, судового збору, а тому, надані листи Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області щодо стягнення коштів/безспірного списання коштів не можуть свідчити про неможливість здійснення апелянтом оплати судового збору за подання апеляційної скарги та про поважність причин пропуску апелянтом строку звернення із апеляційною скаргою.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не підтверджено поважність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою з моменту отримання апелянтом оскаржуваного рішення суду першої інстанції у травні 2019 року, тобто, з часу початку перебігу строку звернення із апеляційною скарго, та до моменту подання апеляційної скарги у березні 2020 року.

Окрім цього, обставини, на які посилається апелянт, щодо подання апелянтом попередньої апеляційної скарги та її повернення у зв`язку з не усуненням недоліків поданої апеляційної скарги, також не можуть бути визнані судом апеляційної інстанції в якості поважних причин пропуску апелянтом строку звернення із апеляційною скарго, оскільки первісна апеляційна скарга відповідача була повернута ухвалою суду апеляційної інстанції від 30 вересня 2019 року, а з повторною скаргою апелянт звернувся лише 04.03.2020 року.

Більш того, звертаючись із апеляційною скаргою у березні 2020 року апелянт не сплатив судовий збір та ним жодним чином необґрунтовано підстав подання такої скарги без документу про сплату судового збору зі сплином близько десяти місяців з моменту отримання оскаржуваного рішення суду.

З огляду на викладене, наведені апелянтом у заявленому клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, є неповажними.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Пономарьов проти України (рішенні від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини нагадав про необхідність розуміння права на справедливий розгляд судом з урахуванням принципу юридичної визначеності, який є одним із аспектів верховенства права. В цьому рішенні ЄСПЛ тлумачив гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції в контексті того, що Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X). . Далі ЄСПЛ наголосив, що ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами (див., серед інших справ, рішення у справі Трегубенко проти України (Tregubenko v. Ukraine), заява № 61333/00, пп. 34-38, рішення від 2 листопада 2004 року; та рішення у справі Правєдная проти Росії (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-34, рішення від 18 листопада 2004 року), а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі Олександр Шевченко проти України (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та Трух проти України (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року)…Суд зазначає, що стороні у провадженні було поновлено строки, не дивлячись на те, що товариство було поінформовано про рішення від 5 жовтня 2001 року якщо не одразу ж після його винесення, то в найкоротші строки. Товариство подало першу апеляційну скаргу у листопаді 2001 року, але вона не була розглянута з низки причин, і несплата державного мита була лише однією із них (див. пункт 11 вище). Через два роки товариство подало нову апеляцію, стверджуючи, що воно не могло сплатити державне мито в той час, коли рішення суду першої інстанції могло б бути оскаржене відповідно до законодавства…У такій ситуації, надаючи дозвіл товариству подати повторну апеляційну скаргу зі спливом значного проміжку часу та після початку виконання рішення суду на підставах, які, на думку Суду, мали на меті не виправлення серйозних судових помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, національні суди порушили принцип юридичної визначеності та право на суд заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції. .

Частиною 3 статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин, оскільки у апелянта закінчився строк для надання заяви та доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду (з урахуванням часу поштового пересилання), а наведені апелянтом у клопотанні, що надіслано ним на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 299, 325, 328, 329 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Теплосервіс-Сокол до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статті 328 КАС України до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька