Рішення

від 19.08.2020 по справі 499/648/20

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/648/20

Провадження № 2/499/285/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 серпня 2020 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю помічника судді Березовської І.В., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Павлинської сільської ради Іванівського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Павлинської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю посилаючись на те, що в червні 2008 року вона придбала у громадянки ОСОБА_2 належний їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,25 га.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 10.09.2019 року визнано за позивачем право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 .

17.10.2019 року була проведена державна реєстрація права власності на вищевказаний житловий будинок.

Разом з тим, позивач не може зареєструвати право власності на земельну ділянку, яка знаходиться під будинком та надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, оскільки було виявлено, що вказана земельна ділянка зареєстрована на ім`я колишньої власниці будинку ОСОБА_2 .

У зв`язку з тим, що позивач з 2008 року добросовісно користується будинком за адресою АДРЕСА_1 , та як наслідок земельною ділянкою, на якій він розташований, просить визнати за нею право власності на вищевказану земельну ділянку за набувальною давністю, оскільки у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 та відсутністю осіб, які прийняли спадщину після її смерті, іншим шляхом зареєструвати право власності на вказану земельну ділянку неможливо.

Позивач у судове засідання не з`явилася, проте надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, проти задоволення позову не заперечував.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до абзацу 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити виходячи з наступного.

В 17.06.2008 року ОСОБА_1 , тобто позивач придбала у громадянки ОСОБА_2 належний їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 24.05.1999 року виконавчим комітетом Павлинської сільської ради житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , що підтверджується оригіналом розписки про отримання коштів, оригінал свідоцтва про право власності на будинок та витягом з рішення про перейменування вулиць в с. Нові Шомполи.

Вказаний договір між ними було укладено в простій письмовій формі, тобто на той час посвідчено розписками ОСОБА_2 , оригінал якої додається.

Після укладення в такий спосіб договору купівлі-продажу та передачі обумовленої суми коштів, громадянка ОСОБА_2 передала позивачу правовстановлюючі документи на вказаний будинок, оригінали яких додаються.

Крім того, 03.04.2012 року ОСОБА_2 видала на ім`я матері позивача довіреність, посвідчену приватним нотаріусом, відповідно до якої уповноважила мати позивача бути її представником з питань оформлення правовстановлюючих документів на вищевказаний житловий будинок, що підтверджується копією довіреності та копіями свідоцтва про народження та про шлюб позивача.

У вищевказаному житловому будинку позивач та її сім`я зареєстровані, інші зареєстровані особи відсутні, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Павлинської сільської ради.

Відповідно до довідок, позивач за адресою знаходження спірного житлового будинку, з 2008 року користується газопостачанням та водопостачанням.

Крім того, у 2015 році позивач приватизувала земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 площею 0,1855 га надану для ведення особистого селянського господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 власниця будинку ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Спадкова справа після її смерті не заводилася.

Дані обставини встановленні рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 10.09.2019 року, що підтверджується його копією.

17.10.2019 року позивач у встановленому законом порядку зареєструвала право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач звернулася до державного реєстратора з метою зареєструвати право власності на присадибну ділянку за вищевказаною адресою, однак отримала відмову, оскільки відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 0,25 га надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2 .

Застосовуючи норми матеріального права при розгляді справи суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, а відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа наділена правом звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі № 1-10/2004 року від 01 грудня 2004 року надано тлумачення, що поняття "охоронюваний законом інтерес", у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до статті 344 ЦК України особа , яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набувальна давність - одна з підстав набуття права власності. Суб`єктом набувальної давності може бути як фізична, так і юридична особа.

Як зазначено у ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до Ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2008 року, відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Судовою практикою (Постанова Вищого господарського суду України від 6 червня 2007 р. у справі № 3/269) визначено наступні положення: відповідно до п.п. 1, 4, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.04 р. ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

П.13. Постанови Пленуму можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідно до ч.1 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Враховуючи, що відкрите і безперервне володіння позивачем зазначеним об`єктом нерухомості перевищує 10 років, то позивач має право на визнання за ним права власності на зазначений вище об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Критеріями необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю володіння, яке має бути добросовісним, відкритим, очевидним для усіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним: володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.

Таким чином, спосіб набуття права власності базується на сукупності обставин - тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним. Добросовісне володіння припускає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно, тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна.

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів про набувальну давність слід враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Враховуючи вищезазначене судом було перевірено законність вимог позивача та встановлено що позивач добросовісно, відкрито, володіє земельною ділянкою на протязі більше 10 років - що й не заперечувалось відповідачем, зареєструвала право власності на житловий будинок, який розташований на земельній ділянці, що є предметом позову, суд вважає, що позивач дійсно набув право власності на зазначене майно, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 4, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 82, 200,218,206, 223,247 259, 263-265 ЦПК України, рішення Конституційного Суду України у справі № 1-10/2004 року від 01 грудня 2004 року, Постановою Вищого господарського суду України від 6 червня 2007 р. у справі № 3/269 суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Павлинської сільської ради Іванівського району Одеської області (с. Павлинка, Іванівського району, Одеської області, код ЄДРПОУ 04378451) про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 право власності за набувальною давністю на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 5121883200:06:001:0068 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Іванівський районний суд Одеської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

СуддяІ. В. Погорєлов