Ухвала

від 19.08.2020 по справі 522/12697/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/12697/20

Провадження №1-кс/522/11673/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі клопотання слідчого в ОВС 2 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 32020160000000029 від 06.04.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, про накладення арешту на майно,

учасники процесу:

слідчий - ОСОБА_3 ,

прокурор - ОСОБА_4 ,

представники власників майна - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

власники майна - ОСОБА_7 , ОСОБА_8

В С Т А Н О В И В:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

Слідчий в ОВС 2 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси із клопотанням про накладення арешту на вилучене майно, мотивуючи наступним.

Слідчим управлінням ГУ ДФС в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 32020160000000029 від 06.04.2020 за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Юпітер» (ЄДРПОУ 19370805) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Підставою для внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України послужили матеріали першого оперативного відділу ОУ ГУ ДФС в Одеській області, в тому числі висновок економічного дослідження №15 від 31.03.2020.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи

ТОВ «Юпітер» (ЄДРПОУ 19370805) у період з 01.01.2018 по 30.06.2019, діючи умисно, порушуючи вимоги податкового законодавства, шляхом невідображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності фактичних об`ємів реалізованих товарно-матеріальних цінностей ухилилися від сплати податку на додану вартість на загальну суму 8 332 338 грн., що є коштами в особливо великих розмірах.

Несплачена сума податків до державного бюджету України підтверджена висновком економічного дослідження №15 від 31.03.2020, проведеного фахівцем-економістом ОСОБА_9

13.08.2020 на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 від 05.08.2020 (Справа №522/12697/20; провадження №1-кс/522/11192/20) проведено обшук офісних, виробничих та складських приміщень ТОВ «Юпітер» (ЄДРПОУ 19370805) розташованих на земельній ділянці кадастровий номер 4810200000:01:015:0002 за адресою: Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Київська, земельна ділянка 285 в ході якого було вилучено оригінали первинно-бухгалтерських документів, документи складського обліку ТМЦ, грошові кошти та товарно-матеріальні цінності, які зазначено в протоколі обшуку від 13.08.2020.

Виявлена та вилучена в ході обшуку первинно-бухгалтерська документація та документи складського обліку ТМЦ, відповідно ч. 1 до ст. 98 КПК України, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Також в ході проведення обшуків документи фінансово-господарської діяльності можливо зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки стосуються діяльності підприємства, задіяного в схемі ухилення від сплати податків та за допомогою вказаних документів можливо встановити безпосередні обставини вчинення злочину дату, місце, час, осіб можливо причетних до його вчинення та інше.

Фактичною підставою арешту майна, яке виявлено і вилучено в ході проведення обшуку офісних, виробничих та складських приміщень ТОВ «Юпітер» за вищевказаною адресою, є сукупність фактичних даних, що вказують на завдання кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди Державному бюджету України, що підтверджується матеріалами даного кримінального провадження та самим фактом його реєстрації. Необхідність арешту зумовлюється тим, що незастосування цього заходу зумовить труднощі та неможливість органу досудового розслідування провести відповідні судові-експертизи та необхідний комплекс слідчих (розшукових) дій, направлених на встановлення істини по справі, а у разі не накладення арешту, таке майно може бути приховане, пошкоджене чи знищене службовими особами з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

З метою подальшого забезпечення сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) службовими особами ТОВ «Юпітер», а також відшкодування такими шкоди, завданої державі, необхідно накласти арешт на вилучені в ході проведення обшуку первинні фінансово-господарські документи, складського обліку ТМЦ, грошові кошти та товарно-матеріальні цінності ТОВ «Юпітер».

Враховуюче викладене, з метою забезпечення збереження вилучених у кримінальній справі речей і документів, які за обставинами кримінального провадження визнані речовими доказами, а також забезпечення можливої конфіскації майна за вироком суду, орган досудового розслідування просить накласти арешт.

Позиція учасників судового розгляду.

Під час судового засідання слідчий просив накласти арешт на вилучене майно, так як воно є доказом вчиненого кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КПК України.

Прокурор підтримав клопотання слідчого.

Власники майна заперечили проти накладення арешту, ОСОБА_7 зазначила, що вилучені грошові кошти знаходились у неї в сумці і є її особистими грошовими коштами, якими вона мала намір заплатити за кредит.

Представники власників майна заперечили проти накладення арешту на майно, зазначили, що обшук проводили не вказані в ухвалі особи, що суперечить позиції Верховного суду, законних підстав для накладення арешту немає.

Положення Закону, якими керувався слідчий суддя, під час постановлення ухвали.

Кримінальний процесуальний кодекс

Стаття 170. Накладення арешту на майно

1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

4. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

5. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

6. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

7. Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

8. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

9. У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.

Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.

10. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

11. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

12. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

Стаття 171.Клопотання про арешт майна

1. З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

2. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

3. У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:

1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;

2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

5. Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Стаття 172. Розгляд клопотання про арешт майна

1. Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

2. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

3. Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

4. Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

Стаття 173. Вирішення питання про арешт майна

1. Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Не допускається арешт майна/коштів банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, а також майна/коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

2. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

3. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

4. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

5. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:

1) перелік майна, на яке накладено арешт;

2) підстави застосування арешту майна;

3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення;

4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно;

5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

6. Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

7.Копія ухвалинегайно післяїї постановленнявручається слідчому,прокурору,а такожприсутнім підчас оголошенняухвали .

У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право на захисника, право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

8. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, може бути передано приймаючому, перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Мотиви, із яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.

Так, завданням заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження такого майна.

Згідно зі ст. 2 КК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

В поданому до слідчого судді клопотанні, сторона обвинувачення зазначила про фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення; про майно, яке було вилучено під час проведення обшуку у складському приміщенні, та у особи за її добровільної згоди. Як на підставу арешту вказано на те, що перелічене у клопотанні майно має важливе доказове значення та у разі не накладення арешту є достатні підстави вважати, що це може призвести до його зникнення, втрати або пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню; може бути предметом конфіскації за вироком суду.

В той же час, слідчий суддя критично ставиться до посилань сторони обвинувачення з огляду на наступне.

Відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, арешт майна допускається в тому числі з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, та може бути накладений виключно на майно підозрюваного, обвинуваченого, чи іншої особи, несе кримінальну відповідальність перед Законом. У даному кримінальному провадженні, і на даній стадії у жодної особи немає відповідного процесуального статусу, а тому застосування заходу забезпечення кримінального провадження з такою метою не відповідає Закону.

Крім цього, арешт майна допускається в тому числі з метою збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Згідно зі ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, той факт, що прокурор виніс постанову про визнання вилучених речей і документів речовими доказами немає преюдиційного значення для слідчого судді, оскільки відповідно до загальних засад кримінального провадження, жоден доказ немає на перед встановленої сили та суд (слідчий суддя) зобов`язані перевірити кожен доказ на предмет допустимості, належності і достовірності. Слідчий суддя здійснює функцію судового контролю за дотриманням прав і законних інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування. Зважаючи на стадію кримінального провадження і на специфічний статус слідчого судді, перевірка не повинна бути такою ж ретельною як на стадії судового розгляду, однак вона повинна бути. Так, як вбачається із клопотання стороною обвинувачення вилучено документи, які датовані серпнем 2020 року. Кримінальне правопорушення, яке розслідується мало місце у 2018-2019 роках, тому слідчий суддя не може погодитися, що вилучені документи підпадають під критерії вказані у ст. 98 КПК України та можуть мати значення належних речових доказів.

Крім цього, слідчий суддя враховує, що грошові кошти, стороною обвинувачення були вилучені у особи, яка перебувала в цьому приміщенні у її особистій сумці, та за її твердженням і кошти є її заощадженнями і стосунку до кримінального провадження не мають.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Законом України «Про внесеннязмін доКримінального таКримінального процесуальногокодексів Українищодо виконаннярекомендацій,які містятьсяу шостійдоповіді Європейськоїкомісії простан виконанняУкраїною Планудій щодолібералізації ЄвропейськимСоюзом візовогорежиму дляУкраїни,стосовно удосконаленняпроцедури арештумайна таінституту спеціальноїконфіскації» 1019-VIII від 18.02.2016 року, введено поняття нового учасника кримінального провадження третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Відповідно доч.3ст.64-2КПК України третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Крім спеціальних статей процесуального закону, права підозрюваного і обвинуваченого регламентуються загальними засадами кримінального провадження, в тому числі презумпцією невинуватості, відповідно до якої усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до аналогії права, яка підлягає застосуванню у кримінальному провадженні, згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України, презумпція невинуватості може бути і застосована не тільки до особи і її вини, а і до майна, та його належності до речових доказів у разі вирішення питання про накладення арешту.

Так, стороною обвинувачення не наведено жодного аргументу на спростування позиції сторони захисту про належність грошових коштів, не надано жодного доказу, який би давав право вважати, що справді грошові кошти підпадають під критерії вказані у ст. 98 КПК України. За таких обставин слідчий суддя не може застосувати захід забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на майно пов`язаного з його вилучення.

З урахуванням вище викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що викладені у клопотанні підстави для арешту є надуманими і такими що не відповідають фактичним обставинам. Також, за викладених у клопотанні обставин, слідчий суддя не може погодитися із позицією сторони обвинувачення, що у разі незастосування арешту на майно можуть бути втрачені речові докази. При цьому слідчий суддя враховує негативні наслідки вилучення документації та іншого майна із володіння юридичної особи, яка немає жодного процесуального статусу у цьому кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, звертає увагу, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження можливе тільки в порядку, та на підставі Закону, з урахуванням вище викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про накладення арешту варто відмовити.

Керуючись ст.ст. 170-175, 372, КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого в ОВС 2 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 32020160000000029 від 06.04.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, про накладення арешту на майно - залишити без задоволення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів.

Слідчий суддя: 19.08.2020