Рішення

від 12.08.2020 по справі 908/941/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/47/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2020 справа № 908/941/20

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ТЕРА" (71740, Запорізька обл., Токмацький район, с. Покровське, вул. Антипенка, буд. 69-В)

до відповідача-1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача-2 приватного підприємства "АУДИТОРСЬКА ФІРМА "НЕП ПЛЮС" (72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Олександра Невського, буд. 39, кв. 1)

про визнання недійсним договору

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ТЕРА" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (№ 16 від 07.04.2020) до відповідача-1 ОСОБА_1 та відповідача-2 приватного підприємства "АУДИТОРСЬКА ФІРМА "НЕП ПЛЮС" про визнання недійсним з моменту укладення договору про надання аудиторських послуг № 10 від 14.01.2020, укладеного відповідачами.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2020 справу № 908/941/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 28.04.2020 після усунення недоліків відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/941/20, присвоєно справі номер провадження 18/47/20, підготовче засідання призначено 26.05.2020.

Ухвалою від 22.05.2020, у зв`язку з виробничою необхідністю, судове засідання, призначене на 26.05.2020, перенесено на 04.06.2020.

Ухвалою від 04.06.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 15.07.2020.

Ухвалою суду від 13.07.2020 задоволено клопотання представника відповідача-1 ОСОБА_1 - Коренчук Тетяни Олександрівни про участь у судовому засіданні 15.07.2020 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

Разом з тим, проведення судового засідання 15.07.2020 об 11:00 у справі № 908/941/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon за участю представника відповідача-1 Коренчук Т.О. не відбулося по технічним причинам з боку заявника.

Ухвалою від 15.07.2020 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 12.08.2020.

В судовому засіданні 12.08.2020 прийнято рішення.

Представник позивача у судове засідання 12.08.2020 не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Засобами електронного зв`язку судом 11.08.2020 отримано клопотання позивача, в якому позивач просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним. В лютому 2020 року ОСОБА_1 (учасник ТОВ "АГРОФІРМА ТЕРА") звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "АГРОФІРМА ТЕРА", за участі третьої особи ПП "АУДИТОРСЬКА ФІРМА "НЕП ПЛЮС", про зобов`язання забезпечити проведення аудиторської перевірки фінансової звітності ТОВ "АГРОФІРМА ТЕРА" за 2018-2019 звітні роки на замовлення учасника товариства ОСОБА_1 протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2020 у відкрито провадження у справі № 908/522/20 за позовом ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_1 в своєму позові стверджує, що предметом укладеного ним з відповідачем-2 Договору є здійснення аудиту фінансово-господарської діяльності саме ТОВ "АГРОФІРМА ТЕРА", спірний договір прямо впливає на права, інтереси й обов`язки позивача. За твердженням позивача, укладений відповідачами договір не відповідає вимогам закону, є фіктивним, отже підлягає визнанню недійсним. Згідно із п. 1 оспорюваного договору його предметом є здійснення аудиту фінансово-господарської діяльності підприємства за 2018-2019 рік, проте в тексті договору не визначена конкретна юридична особа, аудит діяльності якої повинен був бути проведений на підставі спірного договору. Позивач вважає, що спірний договір не містить прямо передбачених законом положень про предмет (відсутнє визначення об`єкта перевірки), обсяг аудиторських послуг (як наслідок відсутності визначення об`єкта перевірки), розмір та умови оплати, відповідальність сторін. Відсутність таких умов, за доводами позивача, не дозволяють визначити цей договір саме як договір про надання аудиторських послуг. Крім того позивач зазначив, що оспорюваний договір не відповідає імперативним вимогам Закону України Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю , оскільки договором передбачено здійснення аудиту фінансово-господарської діяльності, в той же час ч. 1 ст. 41 Закону України Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю надає учаснику товариства право укласти договір на здійснення аудиту фінансової звітності, поняття аудиту фінансово-господарської діяльності і аудиту фінансової звітності є суттєво різними за змістом і обсягом. Позивач вважає, що оспорюваний договір не відповідає вимогам закону, укладений без мети створення правових наслідків, має на меті отримання учасником ТОВ "АГРОФІРМА ТЕРА" ОСОБА_1 одноособового контролю над діяльністю Товариства й переваги в корпоративному конфлікті з іншим учасником ТОВ "АГРОФІРМА ТЕРА" ОСОБА_2 , який теж має частку у 50% в статутному капіталі Товариства. Посилаючись на ст.ст. 202, 203, ЦК України, Закон України Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність , Закон України Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю , позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача-1 у судове засідання 12.08.2020 не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у судовому засіданні належним чином.

Від відповідача-1 електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому представник відповідача-1 повідомив про неможливість бути присутнім у судовому засіданні 12.08.2020 у зв`язку з представництвом інтересів відповідача-1 у іншій справі та просив відкласти судове засідання на іншу дату.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи суд не вбачає підстав для його задоволення.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.07.2020 у справі № 908/941/20 суд визнав явку представників сторін в судове засідання 12.08.2020 необов`язковою на період дії карантину. Матеріали справи містять заяви по суті справи, зокрема, відзив на позовну заяву, відповідь позивача на відзив. Крім того, відповідач-1 не зазначив про намір подати будь-які інші документи/докази у справі, для чого йому потрібний додатковий час, у зв`язку з чим необхідно відкладати розгляд справи. Також суд звертає увагу, що відповідач-1 не був позбавлений можливості надати суду додаткові пояснення, в разі наявності, засобами поштового зв`язку або електронною поштою за електронним цифровим підписом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відмову в задоволенні клопотання відповідача-1.

У відзиві на позов відповідач-1 проти позовних вимог заперечив та зазначив наступне. Учасником ТОВ "АГРОФІРМА ТЕРА" ОСОБА_1 16.01.2020 направлено директору ТОВ "АГРОФІРМА ТЕРА" вимогу про надання учаснику копій документів ТОВ "АГРОФІРМА ТЕРА", необхідних для проведення аудиторської перевірки за 2018-2019 роки. Зважаючи на відсутність реагування з боку директора Товариства на зазначену вимогу, ОСОБА_1 змушений був звернутися до суду за захистом порушених прав. Крім того, 17.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Національної поліції України з заявою про вчинення злочину, про що внесено Інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань, порушено кримінальне провадження №12020080350000240 з попередньою кваліфікацією за ст. 356 Кримінального кодексу України Самоправство . На повторне звернення про надання документів 06.04.2020 ОСОБА_1 отримав від директора ТОВ "АГРОФІРМА ТЕРА" необґрунтовану відмову. Викладені обставини, за доводами відповідача-1, свідчать про те, що директор ТОВ "АГРОФІРМА ТЕРА" чинить перешкоди ОСОБА_1 в реалізації його корпоративних прав та спростовують твердження позивача про намагання ОСОБА_1 отримати одноособовий контроль над діяльністю Товариства. В свою чергу, відповідач-1 відзначає, що в діях ТОВ "АГРОФІРМА ТЕРА" присутні ознаки зловживання процесуальними правами, зокрема, позов ТОВ "АГРОФІРМА ТЕРА"з вимогою про визнання недійсним з моменту укладання договору про надання аудиторських послуг є завідомо безпідставним та поданий до суду виключно з метою, в подальшому, зупинити розгляд справи №908/522/20. За твердженням відповідача-1, договір про надання аудиторських послуг №10 від 14.01.2020 не має жодної з ознак фіктивного правочину, сторони договору вчиняють всі можливі дії для його виконання, зокрема, ОСОБА_1 неодноразово звертався до ТОВ "АГРОФІРМА ТЕРА" з вимогами надати необхідні документи для виконання умов даного договору. Відносно доводів позивача про відсутність у спірному договорі передбачених законом істотних умов для такого виду договору, відповідач-1 відзначив, що непогодження сторонами істотних умов договору може бути лише підставою для визнання договору неукладеним, а визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами. Просить в позові відмовити.

Відповідач-2 у судове засідання свого представника жодного разу не направив, причин неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 28.04.2020, що направлялася на адресу відповідача-2, отримана його повноважним представником 25.052020.

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача-2 про дату, місце і час розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 28.04.2020 у справі № 908/941/20 відповідачу-2 запропоновано подати відзив у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання ухвали. Відзив на адресу суду від відповідача-2 не надійшов.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на належне повідомлення всіх учасників справи про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників сторін.

Суд приймає до уваги встановлений згідно постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 карантин та внесення 30.03.2020 у зв`язку з цим змін до законодавчих актів України, в тому числі ГПК України, щодо продовження строків. Разом з тим, враховуючи надання позивачем та відповідачем-1 всіх необхідних для розгляду справи доказів, відсутність з боку сторін жодних заяв продовження строків у зв`язку з запровадженим карантином, підстави для продовження процесуального строку на строк дії такого карантину відсутні.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

На час подій, що досліджуються судом, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (відповідач-1 у справі) є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ТЕРА", який володіє 50 (п`ятдесят) % статутного капіталу.

Учасником товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ТЕРА" ОСОБА_1 (Замовником, відповідачем-1 у справі) та приватним підприємством "АУДИТОРСЬКА ФІРМА "НЕП ПЛЮС" (Аудитором, відповідачем-2 у справі) 14.01.2020 укладено договір № 10 про надання аудиторських послуг (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору Замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а Аудитор зобов`язується відповідно до завдання Замовника надати йому за плату наступні аудиторські послуги: здійснити аудит фінансово-господарської діяльності підприємства за 2018-2019 рік.

Умовами пунктів 2, 3, 4 Договору узгоджено, що строк надання аудиторських послуг за цим договором становить 20 днів. Плата за надані за цим договором аудиторські послуги складає: згідно кошторису. Розрахунки між сторонами за надані за цим договором аудиторські послуги проводять в строк до 31.12.2020.

Згідно п. 10 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10 цього договору та закінчується 31.12.2020 (п. 11 Договору).

Посилаючись на невідповідність укладеного відповідачами договору вимогам чинного законодавства, його фіктивність, невизначеність у договорі всіх істотних умов, необхідних для такого виду договору, позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору з моменту укладання договору про надання аудиторських послуг № 10 від 14.01.2020.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані докази, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту порушеного права (охоронюваного законом інтересу), який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов`язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб`єктивного права (охоронюваного інтересу) - об`єкту судового захисту, порушення у зв`язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Як свідчать надані суду документи, між відповідачами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки. Обов`язки відповідача-2 виразились у наданні відповідачу-1 обумовлених договором послуг, а обов`язки відповідача-1 полягають у оплаті вартості цих послуг.

Отже, відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору надання аудиторських послуг, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни.

Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст.ст. 638, 639, 1046 ЦК України та ст.ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони, відбулася.

Договір № 10 про надання аудиторських послуг від 14.01.2020 підписано особисто ОСОБА_1 та директором ПП "АУДИТОРСЬКА ФІРМА "НЕП ПЛЮС", повноваження якого на вчинення цього правочину від імені юридичної особи підтверджується статутом. Повноваження осіб, які підписали оспорюваний договір, позивачем не заперечується.

Доводи позивача про невизначеність у оспорюваному договорі об`єкта перевірки та, як наслідок, обсягу аудиторських послуг, суд визнав помилковими, оскільки у преамбулі договору № 10 про надання аудиторських послуг від 14.01.2020 та пункті 1 цього договору визначено, що аудиторські послуги замовлені учасником ТОВ "АГРОФІРМА ТЕРА", який володіє 50 (п`ятдесят) % статутного капіталу і аудит здійснюється за 2018-2019 рік. Отже, і предмет і обсяг послуг є визначеними.

Відносно доводів позивача щодо зловживання відповідачем-1 своїми правами та ознак фіктивності договору з огляду на укладення його без мети створення правових наслідків, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність аудит фінансової звітності - аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб`єкта господарювання, або іншого суб`єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

На вимогу учасника чи учасників, яким сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства, проводиться аудит фінансової звітності товариства із залученням аудитора (аудиторської фірми), не пов`язаного (не пов`язаної) майновими інтересами з товариством, посадовими особами товариства чи з його учасниками У такому разі учасник (учасники) товариства самостійно укладає з визначеним ним аудитором (аудиторською фірмою) договір про проведення аудиту фінансової звітності товариства, в якому зазначається обсяг аудиторських послуг (ч.ч. 1, 2 статті 41 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю ).

Для цього необхідно звернутися до виконавчого органу товариства із запитом про проведення аудиту та з примірником оригіналу договору про проведення аудиту фінансової звітності товариства. В свою чергу виконавчий орган товариства зобов`язаний протягом 10 днів з дати отримання запиту учасника (учасників) забезпечити аудитору можливість проведення аудиту та надати завірені підписом уповноваженої особи товариства копії всіх документів відповідно до визначеного у договорі обсягу аудиторських послуг (ч. 4 статті 41 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю ).

Згідно з ч. 1 статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Аналогічні положення щодо обов`язку товариства надати його учаснику інформацію містяться в статті 88 ГК України.

Крім того, згідно статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства. Отже, встановлене в наведених нормах право учасника отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, гарантується законом і не залежить від умов статуту товариства.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 4 статті 236 ГПК України при виборі застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 904/3679/17 зазначено: Право учасника господарського товариства одержувати інформацію про діяльність товариства в порядку, встановленому установчим документом, закріплено у частині 1 статті 116 Цивільного кодексу України, частині 1 статті 88 Господарського кодексу України та частині 1 статті 10 Закону України "Про господарські товариства". Згідно з положеннями зазначених норм товариство зобов`язане надати учаснику на його вимогу для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо. Наведений перелік може бути розширений у статуті товариства. Тобто за приписами наведених правових норм праву учасника на одержання інформації кореспондує обов`язок товариства надати учаснику відповідну інформацію на його вимогу. Отримання учасником зазначеної інформації від товариства є необхідним для реалізації ним своїх корпоративних прав, зокрема правомочностей на участь в управлінні господарською організацію. Відтак внаслідок невиконання товариством свого обов`язку з надання учаснику товариства на його вимогу для ознайомлення документів, передбачених положеннями закону та статуту, можуть бути визнані порушеними як право учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права. Відповідно до положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України зазначені права учасника підлягають захисту шляхом спонукання товариства до виконання його обов`язку - надання відповідної інформації. .

Таким чином, учасник ТОВ "АГРОФІРМА ТЕРА" ОСОБА_1 , як учасник, який володіє часткою у розмірі 50% статутного капіталу товариства, цілком правомірно скористався своїм правом для проведення аудиту фінансової звітності товариства, для чого уклав з приватним підприємством "АУДИТОРСЬКА ФІРМА "НЕП ПЛЮС" договір про надання аудиторських послуг № 10 від 14.01.2020, тому звернення Єпіфанова А.В. у зв`язку з ненаданням на його вимоги відповідної інформації з позовом про спонукання товариства до його обов`язку не можна розцінювати зловживанням своїми правами, а укладений договір вважати укладеним без мети створення правових наслідків.

Згідно з ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору , виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27.03.2019 у справі № 903/439/18 зазначив наступне: Згідно з ч.ч. і, 2 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочипом. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину .

Враховуючи наведене та встановлені обставини, з огляду на намагання сторін оспорюваного договору досягти мети його укладення, для чого учасник товариства ОСОБА_1 неодноразово звертався до директора товариства з вимогою надання відповідних документів, суд дійшов висновку про відсутність ознак фіктивності у діях відповідачів при укладенні договору № 10 про надання аудиторських послуг від 14.01.2020 року.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, приписами даної правової норми встановлено, що договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.

Отже, в силу приписів діючого законодавства правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Доводи позивача щодо невідповідності договору № 10 про надання аудиторських послуг від 14.01.2020 вимогам ст. 203 ЦК України не знайшли свого підтвердження.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги позивача не є обґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 42, 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 21.08.2020.

Суддя В.В. Левкут