Постанова

від 20.08.2020 по справі 812/1720/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа №812/1720/15

адміністративне провадження №К/9901/27932/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду у складі судді Смішливої Т.В. від 17 лютого 2016 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Жаботинської С.В., суддів Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г. від 21 вересня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзалізничпром до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Укрзалізничпром (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило: 1) визнати протиправним і скасувати наказ від 13 листопада 2015 року №32 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з ООО ТрансИнвест (Російська Федерація) за контрактом від 17 березня 2014 року №17/03 за період з 17 березня 2014 року по 31 серпня 2015 року, ООО ТрансИнвест (Російська Федерація) за контрактом від 20 жовтня 2014 року №10/14 за період з 20 жовтня 2014 року по 31 серпня 2015 року, з ВАТ Рузхиммаш (Російська Федерація) за контрактом від 29 жовтня 2012 року за період з 29 жовтня 2012 року по 31 серпня 2015 року; 2) визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства, результати якої оформлені актом від 30 листопада 2015 року №9/12-10-22/32082194; 3) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2015 року №0000052202 та №0000062202.

В обґрунтування позовних вимог, окрім іншого, зазначав, що, приймаючи наказ про призначення перевірки та проводячи останню, відповідач порушив встановлену Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон №1669) заборону на проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції. Крім того стверджував, що прийняті за наслідками проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення суперечать частині першій статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР). У додаткових поясненнях посилався також на порушення відповідачем порядку проведення документальної позапланової перевірки, оскільки до її початку Товариство не отримувало копії наказу про проведення останньої та повідомлення про дату початку та місце проведення такої.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2015 року №0000052202 про нарахування Товариству пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) у сумі 625952,23 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в охоплений перевіркою період здійснював діяльність на території проведення антитерористичної операції, а відтак, виходячи із самого змісту статті 4 Закону №185/94-ВР, у Інспекції були відсутні правові підстави для нарахування йому пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД. Водночас дійшов висновку про законність оскаржуваного наказу про призначення документальної позапланової перевірки, а порушення відповідачем порядку її проведення визнав такими, що не вплинули на можливість платника податків захисту своїх прав під час здійснення податкового контролю, а тому відмовив у задоволенні решти позовних вимог.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 21 вересня 2016 року скасував рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та прийняв нове, яким позовні вимоги Товариства задовольнив частково; визнав протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства, результати якої оформлені актом від 30 листопада 2015 року №9/12-10-22/32082194; визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2015 року №0000052202 та №0000062202; в задоволенні вимог про визнання протиправним наказу від 13 листопада 2015 року №32 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відмовив.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд виходив з того, що в порушення вимог пункту 78.4 статті 78, пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивач до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не отримав наказу та повідомлення про дату її початку та місце здійснення, був позбавлений можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до вчинення заходу податкового контролю та надання відповідних пояснень, а тому оскаржувані дії відповідача й, як наслідок, прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення визнав протиправними. При цьому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним наказу, вказавши на вичерпання останнім своєї дії внаслідок його реалізації.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. По суті ж, як вбачається із змісту касаційної скарги, контролюючий орган не погоджується саме із рішенням апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зводяться до наведення обставин відповідності дій посадових осіб контролюючого органу щодо проведення документальної позапланової перевірки Товариства чинному законодавству, вчинення їх в межах наданих законом повноважень, а також тверджень про те, що неотримання позивачем копії наказу та повідомлення про проведення перевірки до її початку не змінює обставин, встановлених у ході здійсненого заходу податкового контролю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу Інспекції проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи її безпідставною. На думку позивача, рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та прийняте із дотриманням процесуальних норм.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 13 листопада 2015 року №32 та повідомлення від 13 листопада 2015 року №3/12-10-22/32082194 Інспекцією у період з 17 по 23 листопада 2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з ООО ТрансИнвест (Російська Федерація) за контрактом від 17 березня 2014 року №17/03 за період з 17 березня 2014 року по 31 серпня 2015 року, ООО ТрансИнвест (Російська Федерація) за контрактом від 20 жовтня 2014 року №10/14 за період з 20 жовтня 2014 року по 31 серпня 2015 року, з ВАТ Рузхиммаш (Російська Федерація) за контрактом від 29 жовтня 2012 року за період з 29 жовтня 2012 року по 31 серпня 2015 року. Результати перевірки оформлені актом від 30 листопада 2015 року №9/12-10-22/32082194.

За змістом акта перевірки позивачем порушено вимоги: статті 1 Закону №185/94-ВР в частині несвоєчасного надходження виручки в іноземній валюті при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з ООО ТрансИнвест (Російська Федерація) за контрактом від 17 березня 2014 року №17/03, ООО ТрансИнвест (Російська Федерація) за контрактом від 20 жовтня 2014 року №10/14, з ВАТ Рузхиммаш (Російська Федерація) за контрактом від 29 жовтня 2012 року; статті 1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року №319/94 Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами , статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , наказу Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 року №207 в частині неподання Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами, при наявності простроченої дебіторської заборгованості за експортними контрактами, укладеними із ТОВ ТрансИнвест (Російська Федерація) та ВАТ Рузхиммаш (Російська Федерація).

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2015 року: №0000052202 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 625952,23 грн.; №0000062202 про застосування штрафу у сумі 510,00 грн. за неподання декларації про валютні цінності, доходи і майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Так, відповідно до статті 62 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу.

Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Таке тлумачення норм відповідає меті перевірки, змісту прав платника податків та виконанню ним обов`язку по наданню посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції встановив відсутність доказів належного повідомлення позивача про здійснення позапланового заходу податкового контролю й ці обставини визнав такими, що мають наслідком протиправність оскаржуваних дій та податкових повідомлень-рішень відповідача.

Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі не свідчить про неправильне застосування апеляційним судом згаданих норм матеріального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки у цій справі судом апеляційної інстанції було скасовано повністю постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, а також відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, враховуючи приписи статей 341, 343 КАС України, Верховний Суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог підлягає залишенню без змін.

Щодо позовних вимог, рішення про відмову у задоволенні яких прийнято апеляційним судом, то, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова В.П. Юрченко