Рішення

від 14.08.2020 по справі 120/1471/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 серпня 2020 р. Справа № 120/1471/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кобильняк А.О.,

представника позивача: Степанюк О.П.,

представника відповідача: не з`явився,

представник 3-ї особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави

до: Бандишівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору, на стороні відповідача Бандишівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів" - "Дошкільний навчальний заклад" Могилів-Подільського району Вінницької області

про: зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся керівник Могилів-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави (далі - позивач) з адміністративним позовом до Бандишівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (далі - відповідач), третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору, на стороні відповідача Бандишівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів" - "Дошкільний навчальний заклад" Могилів-Подільського району Вінницької області (далі - 3-я особа, Бандишівський НВК - ДНЗ) про зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Бандишівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів" - "Дошкільний навчальний заклад" Могилів-Подільського району Вінницької області, який перебуває на балансі Бандишівської сільської ради, користується земельною ділянкою орієнтовною площею 2,4 га, за адресою: вул. Центральна, 16, с. Бандишівка, Могилів-Подільського району Вінницької області, яка знаходиться у комунальній власності Бандишівської сільської ради, без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Згідно довідки Бандишівської сільської ради від 02.01.2020 №02-9-9, Бандишівський НВК - ДНЗ знаходиться на балансі Бандишівської сільської ради.

На думку позивача, відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, якою користується навчальний заклад, порушує передбачені державою принципи раціонального й ефективного використання та охорони земель та призводить до неефективного управління земельними ресурсами та землекористування, формує ризики для нормального функціонування навчального закладу та навчального процесу.

Крім того, орган, уповноважений здійснювати функції щодо зобов`язання оформити належним чином право користування земельною ділянкою Бандишівським навчально-виховним комплексом "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів" - "Дошкільний навчальний заклад" Могилів-Подільського району Вінницької області, відсутній, тому прокурор, на підставі статті 131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 53 КАС України, звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави зі статусом позивача у справі.

Ухвалою суду від 06.04.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків.

У встановлений судом строк позивач подав до суду заяву з додатками, відповідно до якої недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 06.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 02.06.2020 розгляд справи відкладено, у зв`язку з відсутністю відомостей щодо належного повідомлення всіх учасників справи.

Від Бандишівської сільської ради 02.06.2020 на електронну адресу суду надійшла заява за підписом голови сільської ради М.М. Антонюка, в якій він просив проводити розгляд справи без участі представника Бандишівської сільської ради. Окремо зазначено, що сільська рада вимоги позовної заяви підтримує. Аналогічна за змістом заява надійшла на адресу суду від відповідача 12.06.2020.

Також, від Бандишівського НВК - ДНЗ 02.06.2020 на електронну адресу суду надійшла заява за підписом директора НВК О.А. Гайнуліної, в якій вона просила проводити розгляд справи без участі представника навчального закаду. Окремо зазначила, що навчальний заклад вимоги позовної заяви підтримує. Аналогічна за змістом заява надійшла на адресу суду від 3-ї особи 23.07.2020.

22.07.2020 від керівника Могилів-Подільської прокуратури на електронну адресу суду надійшла заява, в якій він просив закрити підготовче провадження у справі та перейти до розгляду справи по суті.

Також, від відповідача 22.07.2020 на електронну адресу суду надійшла заява, в якій він просив закрити підготовче провадження у справі та перейти до розгляду справи по суті без участі представника сільської ради.

Таким чином, відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не надав. При цьому, в поданих заявах вказав, що підтримує вимоги адміністративного позову. Відтак суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Усною ухвалою суду, занесеною в журнал судового засідання від 04.08.2020 року, закрито підготовче провадження.

На підставі ч. 7 ст. 181 КАС України суд розпочав розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

У судовому засіданні прокурор заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п. 1.1 - 1.2 розділу I Статуту Бандшівського НВК - ДНЗ, затвердженого рішенням Бандишівської сільської ради № 139 від 06.08.2012, Бандшівський НВК - ДНЗ знаходиться в комунальній власності Бандишівської сільської ради. Юридична адреса навчального закладу: 24054, Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Бандишівка, вул. Леніна, 16.

Згідно з п.п. 1.3 Статуту заклад є юридичної особою, має печатку і штамп встановленого зразка, бланки зі своєю назвою.

Підпунктом 1.4 Статуту встановлено, що засновником Бандшівського НВК - ДНЗ є Бандишівська сільська рада, яка здійснює фінансування дошкільного навчального закладу, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріалами, організовує будівництво і ремонт приміщень.

Підпунктом 5.1. розді V Статуту зазначено, що матеріально-технічна база НВК включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі.

Відповідно до п.п. 6.1 - 6.3 розділу VI Статуту фінансово-господарська діяльність НВК проводиться відповіддно до Бюджетного кодексу України, Законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту" та інших нормативно - правових актів.

Фінансування НВК здійснюється його засновником або уповноваженим ним органом відповідно до законодавства.

Джерелами фінансування НВК є кошти відповідного бюджету у розмірі, передбаченому нормативами фінансування загальної середньої освіти для забезпечення навчального процесу в обсязі, визначеному Державним стандартом загальної середньої освіти; кошти, отриманні за надання послуг; благодійні внески юридичних та фізичних осіб; інші джерела, не аборонені законодавством.

За результатами проведеного Могилів-Подільською місцевою прокуратурою вивчення стану додержання вимог законодавства органами влади та місцевого самоврядування в частині оформлення правовстановлюючих документів на будівлі та земельні ділянки встановлено, що Бандишівський НВК - ДНЗ, який розташований за адресою: вул. Центральна, 16, с. Бандишівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, використовує земельну ділянку, на якій розташований навчально - виховний комплекс, без оформлення правовстановлюючих документів.

Таким чином, на думку позивача, Бандишівська сільська рада, будучи власником Бандишівського НВК - ДНЗ, а також суб`єктом, який виконує повноваження у земельній сфері щодо надання земельних ділянок у користування, не виконала покладені на неї законодавством повноваження, а саме, не вжила заходів щодо виділення коштів на виготовлення проекту землеустрою по відведенню зазначеної вище земельної ділянки та, як наслідок, не прийняла рішення про затвердження проекту землеустрою, чим допустила протиправну бездіяльність.

Відтак, на день звернення керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури із цим позовом, правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлями та спорудами Бандишівського НВК - ДНЗ, орієнтовною площею 2,4 га, за адресою: вул. Центральна, 16, с. Бандишівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, Бандишівською сільською радою належним чином оформлено не було.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України Про прокуратуру .

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави , висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а, від 5 листопада 2019 року у справі №804/4585/18.

В даному адміністративному позові керівник прокуратури стверджує, що Бандишівська сільська рада рада не виконала покладені на неї повноваження з оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлями та спорудами Бандишівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів" - "Дошкільний навчальний заклад" Могилів-Подільського району Вінницької області за адресою: вул. Центральна, 16, с. Бандишівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, що зумовило виникнення загрози для нормального функціонування закладу та здійснення навчально-виховного процесу та може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей. При цьому, як зазначив керівник прокуратури, орган, на який покладаються повноваження щодо забезпечення виконання селищною радою своїх зобов`язань у спірних правовідносинах, відсутній.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, відповідно до частини першої статті 12 Земельного кодексу України, належить, зокрема: організація землеустрою; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

З цього приводу суд зазначає, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний позов поданий до органу місцевого самоврядування за загальним правилом з підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, кабінету Міністрів України.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 80 Закону України Про освіту до майна закладів освіти, серед іншого, належать земельні ділянки. Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно п. а ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Як зазначено у ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав є обов`язковою, інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Тобто, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оформлених у відповідності до вимог закону. При цьому, відсутність правовстановлюючих документів порушує передбачені державою принципи раціонального й ефективного використання та охорони земель та призводить до неефективного управління земельними ресурсами та землекористуванням.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження щодо управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Статтею 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин, а саме: власні - 1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; та делеговані - 1) здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, 8) підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; 9) організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; 10) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Приписами п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно зі ст. 20 Закону України Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, власники і адміністрація навчально-виховних закладів та громадяни, які організують або здійснюють навчальні та виховні процеси, зобов`язані забезпечити для цього умови, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на збереження і зміцнення здоров`я, гігієнічне виховання відповідних груп населення та вивчення ними основ гігієни.

Положеннями Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально - виховного процесу ДСанІІіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001, встановлені основні вимоги щодо утримання приміщень загальноосвітніх навчальних закладів.

Пунктом 2.3 Державних санітарних правил передбачені вимоги щодо дотриманням санітарних норм щодо відстані земельних ділянок під навчальними закладами від джерел викидів шкідливих речовин, шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань. Не допускається їх розміщення в санітарно-захисних зонах промислових підприємств та інших об`єктів, що є джерелами забруднення довкілля небезпечними факторами тощо. Отже, правилами передбачені вимоги щодо розміщення земельної ділянки, її характеристик тощо.

Вказані Державні санітарні правила і норми поширюються на загальноосвітні навчальні заклади, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Положеннями ч. 3 ст. 66 Закону України Про освіту передбачено, що сільські, селищні ради відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти на відповідній території, мають право засновувати заклади освіти, реорганізовувати і ліквідовувати їх, забезпечувати їх діяльність і розвиток.

Отже, вищевказані норми вказують на те, що земельні ділянки під навчальними закладами мають бути належним чином оформлені та використовуватися у порядку, встановленому законодавством, інакше, це може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей.

Відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких знаходяться навчальні заклади, створює передумови для зловживань щодо розпорядження земельною ділянкою, формує ризики для нормального функціонування навчального закладу та навчального процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушує інтереси держави у сфері охорони дитинства.

Відсутність правовстановлюючих документів порушує передбачені державою принципи раціонального й ефективного використання та охорони земель та призводить до неефективного управління земельними ресурсами та землекористування.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів об`єднаних територіальних громад, серед іншого, належать видатки на загальноосвітні навчальні заклади.

Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Бандишівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів" - "Дошкільний навчальний заклад", користується земельною ділянкою орієнтовною площею 2,4 га за адресою: вул. Центральна, 16, с. Бандишівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, яка знаходиться у комунальній власності Бандишівської сільської ради.

Однак, в порушення вимог земельного законодавства та положень Закону України Про освіту , правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яку використовує Бандшівський НВК - ДНЗ, не оформлено, державну реєстрацію права постійного користування не проведено.

З огляду на наведене, вказані порушення свідчать про допущену бездіяльність з боку Бандишівської сільської ради.

Отже, Бандишівська сільська рада, являючись суб`єктом, який здійснює управління Бандшівським НВК - ДНЗ, відповідає за її матеріально - технічне забезпечення, виконує повноваження у земельній сфері щодо надання земельних ділянок у користування, здійснює контроль за додержанням земельного законодавства та законодавства, не виконала покладені на неї вищезазначеними нормами повноваження, не вжила необхідних дій для оформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться школа, допускаючи протиправну бездіяльність.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у відповідача існує обов`язок вживати заходи для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Оскільки відповідачем не виділено кошти для розробки проекту землеустрою, дій щодо оформлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку не вживалось, суд вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд зауважує, що, відповідно до поданої заяви, відповідач визнав адміністративний позов.

Перевіривши подану представником відповідача заяву на відповідність вимогам ст. 189 КАС УКраїни, суд зауважує, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Перевіривши доводи позивача, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

А тому судовий збір на користь позивача в даному випадку стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов`язати Бандишівську сільську раду Могилів-Подільського району Вінницької області вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Бандишівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів " - "Дошкільний навчальний заклад" Бандишівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, який розташований за адресою: вул. Центральна, 16, с. Бандишівка, Могилів-Подільського району Вінницької області, шляхом виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації речового права на земельну ділянку площею 2,4 га.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: керівник Могилів-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави (вул. Покровська, 5, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000, код ЄДРПОУ 02909909);

Відповідач: Бандишівська сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області (вул. Молодіжна, 11, с. Бандишівка, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24054, код ЄДРПОУ 04326537);

3-я особа: Бандишівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів" - "Дошкільний навчальний заклад" Могилів-Подільського району Вінницької області (вул. Центральна, 16, с. Бандишівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24054, код ЄДРПОУ 24896478).

Рішення у повному обсязі виготовлено 14.08.2020.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна