Рішення

від 25.08.2020 по справі 902/304/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" серпня 2020 р. Cправа № 902/304/20

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А. , розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест Груп" (вул. Є. Сверстюка, б.23, м. Київ, 02002)

до: Фермерського господарства "Влад-2004" (вул. Леніна, буд.15, с. Городище, Піщанський район, Вінницька область, 24731)

про стягнення 212895,59 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест Груп" подано позов до Фермерського господарства "Влад-2004" про стягнення 212895,59 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу №СП-11/19 від 19.04.2019 в частині оплати за переданий товар, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення з відповідача 212895,59 грн, з яких: 104722,04 грн - основного боргу, 12223,06 грн - пені, 95914,49 грн - відсотків річних.

Ухвалою суду від 06.04.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/304/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву. При цьому такі строки були продовжені на строк дії карантину відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX.

Вказана ухвала вручена усім учасникам справи, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло . При цьому суд враховує, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX, закінчилися через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 №731-IX.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

19.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест Груп" (Продавець, позивач) та Фермерським господарством "Влад-2004" (Покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №СП-11/19 (Договір), відповідно до якого позивач зобов`язується передавати узгодженими партіями Товар у власність відповідача, а відповідач зобов`язується прийняти Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару). Найменування Товару (номенклатура, асортимент, сорт), його кількість і ціна зазначаються в Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами підп. а) п.4.2. Договору якщо сторони або їх представники підписали Специфікацію, в якій міститься графік оплати Товару, то Покупець оплачує Продавцеві Товар згідно із зазначеним графіком.

За змістом п.4.5 Договору відповідно до ст. 625 ЦК України Сторони погодили такий розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами: а) тридцять шість з половиною відсотків річних за тридцять календарних днів з дати, коли Товар мав бути оплачений Покупцем, б) сто вісімдесят два з половиною відсотки річних протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у підпункті "а" п.п. 4.4. Договору; в) п`ятсот сорок сім цілих п`ять десятих відсотків річних до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, зазначених у підпункті "б" п.п. 4.4. Договору.

Пунктом 4.6. Договору з метою спрощення математичних розрахунків сторони погодили наступний порядок розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами, які визначені в п.п. 4.4. цього Договору, таким чином:

а) 0,1% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день протягом тридцяти календарних днів з дати, коли Товар повинен бути оплачений Покупцем,

б) 0,5% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у підпункті "а" п.п. 4.5. цього Договору;

в) 1,5% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, зазначених у підпункті "б" п.п. 4.5. цього Договору.

Інший розмір процентів, дата, з якої починається нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, та сума, від якої нараховуватимуться відсотки, можуть бути передбачені у Специфікації або в іншому погодженому Сторонами або їх представниками документі.

Якщо Покупець своєчасно або достроково розрахувався за придбаний Товар, то відсотки за користування чужими грошовими коштами не нараховуються.

Відповідно до п. 8.4.1. Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання обов`язку, передбаченого у п.п. 3.1.1 та 3.1.2. цього Договору (що включає обов`язок позивача сплатити в обумовлений строк ціну товару) Покупець сплачує Продавцю неустойку, понад збитки, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від суми боргу за кожен день прострочення платежу незалежно від вини. Нарахування неустойки припиняється через три роки від дати, коли зобов`язання з оплати товару мало було бути виконано Покупцем. Сторони вирішили збільшити термін позовної давності щодо стягнення неустойки, передбаченої у п.п. 8.4.1. цього Договору, до трьох років.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання (п.10.1. Договору). Кінцевої дати припинення Договору сторони не визначили.

Відповідно до специфікації № 1 від 19.04.2019 сторони узгодили передачу Відповідачу Товарів на суму 15596,68 грн зі строком оплати 20 % вартості Товару - 3119 грн до 15.08.2019, а 80 % вартості Товару - 12477,34 грн до 10.11.2019. Факт передачі Товару позивачем відповідачу на суму 15596,68 грн підтверджується видатковою накладною № 116 від 19.04.2019.

Згідно зі специфікацією № 2 від 19.04.2019 сторони узгодили передачу Відповідачу Товарів на суму 7200,00 грн зі строком оплати 20 % - 1440,00 грн до 15.08.2019 та 80 % вартості товару - 5760,00 грн зі строком оплати до 10.11.2019. Факт передачі Товару позивачем відповідачу на суму 7200 грн підтверджується видатковою накладною № 117 від 19.04.2019.

Відповідно до специфікації № 3 від 19.04.2019 сторони узгодили передачу Відповідачу Товарів на суму 6872,64 грн зі строком оплати 20 % вартості товару - 1374,53 грн до 15.08.2019, а 80 % - 5498,11 грн зі строком оплати до 10.11.2019. Факт передачі Товару позивачем відповідачу на суму 6872,64 грн підтверджується видатковою накладною № 118 від 19.04.2019.

Згідно зі специфікацією № 4 від 24.04.2019 сторони узгодили передачу Відповідачу Товарів на суму 5400,00 грн зі строком оплати 20 % вартості товару - 1080,00 грн до 15.08.2019, а 80 % вартості товару - 4320,00 грн до 10.11.2019. Факт передачі Товару позивачем відповідачу на суму 5400 грн підтверджується видатковою накладною № 135 від 24.04.2019.

Відповідно до специфікації № 5 від 24.04.2019 сторони узгодили передачу Відповідачу Товарів на суму 48105,56 грн зі строком оплати 20 % - 9621,11 грн до 15.08.2019 та строком оплати 80 % вартості товару - 38484,45 грн до 10.11.2019. Факт передачі Товару позивачем відповідачу на суму 48105,56 грн підтверджується видатковою накладною № 134 від 24.04.2019.

Згідно зі специфікацією № 6 від 23.05.2019 сторони узгодили передачу Відповідачу Товарів на суму 30473,16 грн зі строком оплати 20 % вартості товару - 6094,63 грн до 15.08.2019 та строком оплати 80% вартості Товарів - 24378,53 грн до 10.11.2019. Факт передачі Товару позивачем відповідачу на суму 30473,16 грн підтверджується видатковою накладною № 251 від 29.05.2019.

Відповідно до специфікації № 7 від 06.06.2019 сторони узгодили передачу Відповідачу Товарів на суму 10524,00 грн зі строком оплати 20 % вартості товару - 2104,80 грн до 15.08.2019 та 80 % вартості товарів - 8419,20 грн до 10.11.2019. Факт передачі Товару позивачем відповідачу на суму 10524 грн підтверджується видатковою накладною № 282 від 06.06.2019.

Таким чином, відповідач отримав від позивача Товар на загальну суму 124172,04 грн, вартість якого в сумі 24834,41 грн підлягала сплаті Фермерським господарством "Влад-2004" до 15.08.2019 та в сумі 99337,63 грн - до 10.11.2019.

Листом вих. №02/п від 15.01.2020 позивач звертався до відповідача у претензійному порядку щодо сплати заборгованості за отриманий товар, однак реагування на таке звернення матеріали справи не містять.

Разом з тим відповідач за поставлений Товар розрахувався частково 11.02.2020 в сумі 20000 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (а.с. 31, т.1).

Таким чином, несплаченим залишається основний борг в сумі 104172,04 грн, внаслідок чого позивач звернувся із даним позовом до суду. При цьому останнім нараховано до стягнення з відповідача 12223,06 грн - пені та 95914,49 грн - відсотків річних, враховуючи прострочення виконання зобов`язання за Договором.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір купівлі-продажу №СП-11/19 від 19.04.2019.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості переданого позивачем Товару на суму 104172,04 грн, відтак позов в частині стягнення 104172,04 грн суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 12223,06 грн - пені та 95914,49 грн - відсотків річних за Договором суд враховує таке.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.4.1. Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання обов`язку, передбаченого у п.п. 3.1.1 та 3.1.2. цього Договору (що включає обов`язок позивача сплатити в обумовлений строк ціну товару) Покупець сплачує Продавцю неустойку, понад збитки, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від суми боргу за кожен день прострочення платежу незалежно від вини. Нарахування неустойки припиняється через три роки від дати, коли зобов`язання з оплати товару мало було бути виконано Покупцем. Сторони вирішили збільшити термін позовної давності щодо стягнення неустойки, передбаченої у п.п. 8.4.1. цього Договору, до трьох років.

Суд, визначивши правильні періоди нарахування, оскільки позивачем допущено помилку при визначенні початку прострочення зобовязання, та здійснивши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" обрахунок пені, дійшов висновку про її обгрунтованість в сумі 12139,51 грн.

Отже, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню у визначеній судом сумі 12139,51 грн, натомість у стягненні 83,55 грн пені слід відмовити як заявленої безпідставно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" розрахунок відсотків річних з урахуванням умов пунктів 4.5. та 4.6. Договору, якими встановлено порядок нарахування відсотків річних, дійшов висновку, що здійснені позивачем нарахування не перевищують розрахунок суду.

Разом з тим відповідно до ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Разом з тим, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 , що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Таким чином, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за необхідне зменшити розмір процентів річних на 40%.

При цьому суд враховує:

- що встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум основного боргу (104722,04 грн) та процентів річних (95914,49 грн), коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Окремо слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки і процентів річних. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача, в т.ч. доказів погашення наявної заборгованості.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню судом частково внаслідок допущеної позивачем помилки при розрахунку пені у визначенні початку періоду прострочення зобов`язання та враховуючи мотиви щодо зменшення розміру відсотків річних.

В силу приписів ч.1.ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому такий розподіл судових витрат є обґрунтованим лише в частині покладення на позивача безпідставно заявленої до стягнення суми пені, внаслідок неправильно здійсненого останнім розрахунку. В частині зменшення суми процентів річних витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Влад-2004" (вул. Леніна, буд.15, с. Городище, Піщанський район, Вінницька область, 24731; код ЄДРПОУ 37357409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест Груп" (вул. Є. Сверстюка, б.23, м. Київ, 02002; код ЄДРПОУ 39994045) 104172,04 грн - основного боргу, 12139,51 грн - пені, 57548,69 грн - відсотків річних та 3191,63 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 38365,80 грн відсотків річних та 83,55 грн пені - відмовити. Витрати щодо сплати судового збору в сумі 1,26 грн залишити за позивачем.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 25 серпня 2020 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Є. Сверстюка, б.23, офіс 1109 А, м. Київ, 02002;

3 - відповідачу - вул. Леніна, буд.15, с. Городище, Піщанський район, Вінницька область, 24731.