Рішення

від 25.08.2020 по справі 903/253/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 серпня 2020 року Справа № 903/253/20

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/253/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубечненський керамічний завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Західенерго" про солідарне стягнення 24280,15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2020 ТОВ "Волиньелектрозбут" надіслало на адресу суду позов до ТОВ "Дубечненський керамічний завод", ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Західенерго" про солідарне стягнення 24280,15 грн.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань згідно договору про постачання електричної енергії в частині своєчасного здійснення платежів, а також на укладення між ТОВ "Волиньелектрозбут", ТОВ "Дубечненський керамічний завод" та ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Західенерго" договору поруки №46 П від 28.10.2019 та не виконанням відповідачем-2 взятих на себе зобов`язань згідно договору поруки №46 П від 28.10.2019.

Ухвалою суду від 15.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

05.05.2020 позивач направив на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просять стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу №737-0028000 від 01.01.2019 в розмірі 72,00 грн. та витрати на судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Ухвалою суду від 15.05.2020 заяву ТзОВ "Волиньелектрозбут" про зменшення розміру позовних вимог повернуто позивачу.

21.05.2020 ТзОВ "Волиньелектрозбут" направило на адресу суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу №737-0028000 від 01.01.2019 в розмірі 72,00 грн. та витрати на судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Заява обґрунтована тим, що на підставі Договору поруки №22 П від 10.04.2020, укладеного між ТОВ ВЕЗ (Кредитор за Договором), ТОВ Дубечненський керамічний завод (Боржник за Договором) та ПП Захід (Поручитель за Договором), Поручителем здійснено розрахунки з Кредитором за спожиту Боржником електричну енергію та інші нарахування (пеня, 3% річних, інфляційні втрати) згідно з умовами Договору про постачання електричної енергії споживачу №737-0028000 від 01.01.2019 на загальну суму 24208,15 грн. Факт оплати підтвердив платіжними дорученнями № 618 від 13.04.2020 - на суму 4208,15 грн., № 630 від 15.04.2020 - на суму 3000,00 грн., № 645 від 24.04.2020 року - на суму 2000,00 грн., № 665 від 28.04.2020 року - на суму 15000,00 грн.

Вказує, що зазначені кошти були зараховані ТОВ ВЕЗ в рахунок оплати штрафних санкцій (пені в розмірі 2039,66 грн., 3% річних в розмірі 240,49 грн.) та частково заборгованості в розмірі 21928,00 грн.

У відповідності до ст.46 ГПК України заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.

Відповідач-1 ухвалу суду отримав 24.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень №4441200074964.

Строк для подання відзиву - до 11.05.2020 включно.

Ухвала суду від 15.04.2020, яка була направлена рекомендованим листом за належною адресою відповідача-2 (вул.Львівська, 44, м.Червоногрд, Львівська обл., 80100) повернута 27.04.2020 об`єктом поштового зв`язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Разом з тим, Господарський суд Волинської області на офіційному веб-порталі судової влади України повідомляв ТзОВ "Науково-виробниче об`єднання "Західенерго" про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

03.06.2020 суд повторно направив на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Західенерго" ухвалу про відкриття провадження у справі від 15.04.2020, однак остання повернута 13.06.2020 об`єктом поштового зв`язку з позначкою "адресат відсутній".

Згідно п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відсутній", "закінчення терміну зберігання" тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Разом з цим суд вважає, що дана обставина не є перешкодою для розгляду справи.

Ухвала суду про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами розміщена в мережі інтернет на веб-сайті "Єдиний державний реєстр судових рішень України", а також інформація про графік слухання справ судом відповідно до ст.9 ГПК України постійно оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на відкритість інформації щодо справи, ТзОВ "Науково-виробниче об`єднання "Західенерго" не було позбавлене права та можливості ознайомитися з ухвалою Господарського суду Волинської області від 15.04.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відзиви відповідачів на адресу суду не надходили.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №429 від 14.06.2018 ТзОВ ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ (далі - ТОВ ВЕЗ ) надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами. Договір про постачання електричної енергії споживачу визначає умови продажу споживачу електричної енергії як товарної продукції за ринковими цінами та визначає зокрема, ціну та/або порядок розрахунку ціни електричної енергії, способи оплати, спосіб оплати послуг з розподілу електричної енергії тощо.

Договір про постачання електричної енергії споживачу укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. При цьому споживач має право вільно обирати та змінювати електропостачальників.

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Дубечненський керамічний завод (далі - Відповідач-1, Споживач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (далі - Позивач, Постачальник) із заявою - приєднанням до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції №4 "Гарантована" (з 01.10.2019 перейшло на комерційну пропозицію №11.2 Партнерська 2 ) (а.с.6-12).

Початком постачання електричної енергії зазначено 01.01.2019 (а.с.6).

Таким чином, з 01.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" розпочато постачання електричної енергії до об`єктів споживача, що розташовані в с. Дубечне Старовижівського району, на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії споживачу №737-0028000 (далі - Договір).

Відповідно до п. 13.1 Договору він укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач. В комерційній пропозиції зазначено, що договір укладається на строк до 31.12.2019 (а.с.12 на звороті). Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за 20 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії або перегляд його умов. Дія договору може бути припинена достроково з дотриманням вимог чинного законодавства та умов Договору, але в будь-якому випадку Договір діє до повної оплати заборгованості по Договору, включаючи штрафні санкції.

Пункт 5.2.1 ПРРЕЕ передбачає наступні права електропостачальника: на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів; на звернення до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача у випадках, визначених Правилами; на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства; на всі види забезпечення виконання зобов`язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.

В свою чергу споживач у відповідності п.5.5.5 ПРРЕЕ зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, а за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію - припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.

У відповідності до п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2 Договору). Відповідно до п. 5.7 договору, оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору.

Відповідно до умов комерційної пропозиції №11.2 Партнерська 2 остаточний розрахунок проводиться за фактично поставлену електроенергію з врахуванням проведених планових платежів протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання рахунку споживачем. Відтак, Споживач отримав рахунок №537-0028000/10/1 - 08.11.2019, який мав бути оплачений до 15.11.2019 включно, що підтверджується відміткою на рахунку про його отримання Споживачем (а.с.13).

TOB ВЕЗ виконало умови Договору в повному об`ємі та належним чином, проте, в порушення умов Договору, Споживач у визначений термін оплату вартості спожитої електроенергії у жовтні 2019 року провів частково, внаслідок чого виникла грошова заборгованість в розмірі 22000,00 грн., що підтверджується актом звіряння від 01.12.2019 підписаного обома сторонами та скріплений печатками (а.с.14).

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Отже, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу з оплати отриманого товару (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019).

Крім того, 28.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Західенерго (далі - Поручитель, Відповідач-2), Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут та Товариством з обмеженою відповідальністю Дубечненський керамічний завод укладений Договір поруки №46П (а.с.15).

Відповідно до умов п. 1.1 цього Договору Поручитель бере на себе зобов`язання відповідати перед Кредитором (ТОВ ВЕЗ ) по зобов`язаннях Боржника (ТзОВ Дубечненський керамічний завод ), якщо останній не проведе належні розрахунки за спожиту протягом 2019 року електричну енергію та інші нарахування (пеня, реактивна електрична енергія, перевищення договірних величин споживання електричної енергії) згідно із умовами Договору про постачання електричної енергії споживачу №737-0028000, який був укладений між Кредитором та Боржником.

Пунктом 2.1 Договору поруки №46П встановлено, що Поручитель зобов`язується виконати за Боржника зобов`язання перед Кредитором протягом 1 (одного) банківського дня з моменту невиконання цього зобов`язання Боржником згідно із умовами основного Договору.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У відповідності до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з приписами статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив претензію за вих. №01-8/480 від 24.01.2020 на адресу Відповідача-1 та Відповідача-2 з вимогою оплатити заборгованість у 5-денний строк з моменту отримання даної претензії (а.с.16).

При подачі позову до суду заборгованість відповідачів за спожиту електричну енергію становила 22000,00 грн. Окрім того, у зв`язку з неповною оплатою заборгованості за спожиту активну електроенергію TOB ВЕЗ нарахувало Споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, що діяла в період, за який здійснюється нарахування (відповідно до умов комерційної пропозиції № 11.2 "Партнерська 2"), а також нараховані 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Станом на 27.03.2020 за прострочення оплати активної електроенергії, спожитої в жовтні 2019 року, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суму пені у розмірі 2039,66 грн., суму 3% річних у розмірі 240,49 грн. (а.с.19).

Як слідує з матеріалів справи, 10.04.2020 між ТОВ ВЕЗ (Кредитор за Договором), ТОВ Дубечненський керамічний завод (Боржник за Договором) та ПП Захід (Поручитель за Договором) укладено Договір поруки №22 П (а.с.40).

Відповідно до п.1.1 договору, поручитель бере на себе зобов`язання відповідати перед кредитором п зобов`язаннях боржника в частині здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію та інші нарахування згідно із умовами договору про постачання електричної енергії споживачу №737-002800 від 01.01.2019,який був укладений між Кредитором та боржником, на суму 24208,15 грн.

Поручителем було здійснено розрахунки з Кредитором за спожиту Боржником електричну енергію та інші нарахування (пеня, 3% річних, інфляційні втрати) згідно з умовами Договору про постачання електричної енергії споживачу №737-0028000 від 01.01.2019 на загальну суму 24208,15 грн.

Факт оплати підтверджено платіжними дорученнями № 618 від 13.04.2020 - на суму 4208,15 грн., № 630 від 15.04.2020 - на суму 3000,00 грн., № 645 від 24.04.2020 року - на суму 2000,00 грн., № 665 від 28.04.2020 року - на суму 15000,00 грн. (а.с.41-44).

Враховуючи викладене, ПП Захід свої зобов`язання по договору поруки №22 П від 10.04.2020 виконало в повному обсязі.

Таким чином, сума основного боргу за спірним договором про постачання електричної енергії споживачу становить 72,00 грн. та підлягає до задоволення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст.193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубечненський керамічний завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Західенерго" про солідарне стягнення 72,00 грн., підтверджуються належними та допустимими доказами, не спростовані відповідачами, а тому підлягають до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України порівну слід віднести на них.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2 . Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Дубечненський керамічний завод (провулок Промисловий, будинок 2, село Дубечне, Старовижівський район, Волинська область, 44412, код ЄДРПОУ 37751933) та з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Західенерго (вулиця Львівська, будинок 44, місто Червоноград, Львівська область, 80100, код ЄДРПОУ 43115656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вулиця Лесі Українки, будинок 16А, місто Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 42159289, рахунок № НОМЕР_1 Філії Волинського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України") 72,00 грн. (сімдесят дві гривні) заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дубечненський керамічний завод (провулок Промисловий, будинок 2, село Дубечне, Старовижівський район, Волинська область, 44412, код ЄДРПОУ 37751933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вулиця Лесі Українки, будинок 16А, місто Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 42159289, рахунок № НОМЕР_2 Філії Волинського обласного управління "Державний ощадний банк України") 1051,00 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня) витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Західенерго (вулиця Львівська, будинок 44, місто Червоноград, Львівська область, 80100, код ЄДРПОУ 43115656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вулиця Лесі Українки, будинок 16А, місто Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 42159289, рахунок № НОМЕР_2 Філії Волинського обласного управління "Державний ощадний банк України") 1051,00 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар