Рішення

від 17.08.2020 по справі 904/2802/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2020м. ДніпроСправа № 904/2802/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В., розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський центр технічного аудиту", м. Кам`янське Дніпропетровськоої області

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" м. Жовті Води Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у сумі 39 801,29 грн.

Представники:

від позивача Кравченко Ю.О.

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський центр технічного аудиту" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 37 079,00 грн., що складають суму заборгованості за договором про закупівлю послуг № 128/60 від 01.03.2019; 1 695,39 грн. - пені, 468,16 грн. - річних, 557,75 грн. - інфляції грошових коштів.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг № 128/60 від 01.03.2019.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти заявлених позовних вимог, зазначаючи, що пунктом 3.4 договору сторони домовились саме про визначення мінімального строку відстрочки, а не максимального строку відстрочення платежу. Вказана умова договору повністю відповідає вимогам частини 2 статті 692 ЦК України і вимогам статей 526, 629 ЦК України, де зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Посилаючись на статтю 530 ЦК України, останній зазначає, що претензії з вимогою сплатити заборгованість на суму 37 084,99 грн. була отримана ним 11.03.2020, таким чином позивачем не вірно визначений строк виконання грошового зобов`язання зі сторони відповідача.

Крім того відповідача зазначає, що у спірному договорі сторони погодили, що штрафні санкції стягуються у розмірі, передбаченому статтею 231 ГК України, проте, розмір пені за прострочення оплати сторонами не визначено.

Враховуючи зазначене, останній вважає, що підстави для стягнення пені в сумі 1 695,39 грн. відсутні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2020 вказану вище позовну заяву залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

09.06.2020 від позивача надійшла заява, до якої останнім додано копію акту здачі-приймання послуг № 128/60/3 від 28.11.2019 на суму 37 079,99 грн., відсутність якого на момент подання позовної заяви стала підставою для залишення її без руху.

15.06.2020 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/2802/20, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 15.07.2020, про що постановлено ухвалу.

У судове засідання, яке відбулось 15.07.2020, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, представником позивача подано клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суд від 15.07.2020 розгляд справи відкладено до 17.08.2020.

З метою повідомлення відповідача про відкладення розгляду справи до 17.08.2020, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2020, яка отримана представником відповідача 23.07.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів справи (а.с.102).

13.08.2020 від відповідача електронним засобом зв`язку через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування поданого клопотання останній посилається на те, що на території України запроваджені заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань, для участі у судовому засіданні представнику ДП "СхідГЗК" необхідно пересуватися за допомогою міжміського транспортного засобу, що може нести загрозу його здоров`ю.

На підставі зазначеного, посилаючись на статтю 169 ГПК України відповідач просить суд відкласти розгляд справи до закінчення дії карантину.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає таке.

Враховуючи запроваджені на території України заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань, суд визнає причину неявки у судове засідання представника відповідача поважною.

Проте, суд зазначає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

Крім того, судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання.

Позивачем 17.08.2020 через канцелярії суду подано заперечення проти врахування відзиву на позовну заяву, посилаючись не те, що останній був поданий з пропуском строку на його подачу, встановленим судом в ухвалі від 15.06.2020, а також відповідачем не подано клопотання з обґрунтуванням поважності причини пропуску встановленого строку для подання відзиву на позов.

Розглянувши в судовому засіданні подане заперечення, суд зазначає наступне.

Враховуючи частину 4 Розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 03.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином, строк на подання відзиву на позовну заяву був продовжений на строк дії карантину в силу вказаного вище закону.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , який набрав законної сили 17.07.2020, були внесенні зміни до Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до пункту 4 Розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, строк на подачу відзиву закінчується 07.08.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано відзив на позов 20.07.2020.

Отже, враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем подано відзив на позов в межах строку визначеного законодавством, у зв`язку з чим, заперечення позивача не заслуговують на увагу.

17.08.2020 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повного розрахунку за виконані роботи за договором про закупівлю послуг .

Доказами, якими позивач підтверджує позовні вимоги є: договір № 128/60 від 01.03.2019 (а.с. 14-17); розрахунок вартості та графік проведення технічного стану, умов і строку подальшої експлуатації обладнання підвищеної небезпеки ДХЗ (додаток №2 до договору) (а.с.18); акти здачі-приймання послуг (а.с. 19-21, 63); квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 22-24); платіжні доручення (а.с. 25-26); претензія № 34 від 10.03.2020 (а.с. 27-28); докази надсилання претензії (а.с. 29-30).

01.03.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровський центр технічного аудиту" (Виконавець) та Державним підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (Замовник) укладено договір про закупівлю послуг № 128/60 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець зобов`язується надати в порядку та на умовах даного договору послуги з технічного огляду та випробувань вантажопідіймальних кранів і машин код 7163 (визначення технічного стану, умов і строку подальшої експлуатації обладнання підвищеної небезпеки ДХЗ) (далі - послуги), а Замовник прийняти і оплатити такі послуги.

За суттю правовідносин, які склалися між сторонами у справі, предметом спору є надання послуг, що регулюється статтями 901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 3.1 Договору вартість послуг та ціна договору, визначається на підставі протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 1 до договору, який є невід`ємною частиною договору) та складає: 80 630,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 13 438,34 грн.

Остаточна вартість кожного обстеження визначається на підставі актів здачі-приймання послуг, підписаних сторонами (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.4 Договору Замовник здійснює оплату наданих послуг після підписання сторонами актів здачі-приймання послуг на підставі виставлених Виконавцем рахунків з відстрочкою платежу не менше ніж на 15 банківських днів.

Пунктами 4.1, 4.3 Договору визначено, що Виконавець надає послуги поетапно відповідно до графіку надання послуг, який наведено у додатку № 2 до Договору, який є його невід`ємною частиною. Термін виконання кожного етапу не повинен перевищувати 30-ти календарних днів з моменту початку його виконання.

При завершенні виконання кожного з етапів Виконавець надає Замовнику Акт здавання-приймання послуг та Експертно-технічний висновок про технічний стан та можливість подальшої експлуатації машин та/або механізмів , робить відповідну відмітку в паспорті обладнання, а Замовник протягом 5-ти днів підписує Акт здавання-приймання послуг і передає його Виконавцеві, або надає мотивовану відмову.

Відповідно до пункту 8.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31.12.2019, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

На виконання умов договору позивачем було надано послуги, на підтвердження чого сторонами було складено та підписано уповноваженими особами Акти здачі-приймання послуг № 128/60/1 від 26.03.2019 на суму 41 790,00 грн., № 128/60/2 від 26.03.2019 на суму 1 759,99 грн. та № 128/60/3 від 28.11.2019 на суму 37 079,99 грн., копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідач підписав вказані акти здачі-приймання послуг без заперечення проти якості та кількості виконаних робіт.

12.04.2019 та 18.04.2019 відповідач здійснив часткову оплату на розрахунковий рахунок позивача на загальну суму 43 549,99 грн., що платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи (а.с. 25-26).

11.03.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію № 34 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 37 084,99 грн., яка була отримана останнім 12.03.2020, що підтверджується витягом з офіційного сайту АТ Укрпошта (а.с. 30).

Відповідач жодної відповіді на претензію не надав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів виконання зобов`язання щодо повної оплати вартості наданих послуг в сумі 37 084,99 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.

За положеннями частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення зазначеної вище суми, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивачем до стягнення заявлено 3% річних у сумі 468,16 грн. за загальний період з 20.12.2019 по 21.05.2020 та інфляцію грошових коштів у сумі 557,75 грн. за загальний період з січня 2020 року по квітень 2020.

Після здійснення судом перерахунку встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства, а отже, заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляції грошових коштів підлягають до примусового стягнення.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що за кожний день прострочення виконання зобов`язань винна сторона повинна сплатити штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України, від обсягу невиконаних зобов`язань.

На підставі пункту 6.2 Договору позивач нарахував пеню за загальний період з 20.12.2019 по 21.05.2020 у розмірі 1 695,39 грн.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За наведеними вище положеннями чинного законодавства, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас, за змістом статті 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Так, за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Стаття 231 Господарського кодексу України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією .

З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 Господарського кодексу України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 Господарського кодексу України.

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення ж частини шостої статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим, за частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій , частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України Про державний матеріальний резерв , частиною другою статті 36 Закону України Про телекомунікації .

За змістом наведених вище положень законодавства, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Така сама правова позиція щодо застосування норм статті 231 Господарського кодексу України викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Так, в спірному договорі сторонами не обумовлено розмір та базу нарахування штрафних санкцій, а лише зазначено, що штрафні санкції нараховуються у розмірі, передбаченому статтею 231 Господарського кодексу України.

Як вбачається з наданого розрахунку, позивач здійснює нарахування штрафних санкцій, передбачених статтею 231 Господарського кодексу України, за порушення відповідачем виконання саме грошового зобов`язання, що суперечить приписам чинного законодавства.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 1 695,39 грн. не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2; код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський центр технічного аудиту" (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, Прохідний тупик, буд. 8, оф. 6; код ЄДРПОУ 34704812) 37 079,00 грн. (тридцять сім тисяч сімдесят дев`ять гривень 00 коп.) - основного боргу, 468,16 грн. (чотириста шістдесят вісім гривень 16 коп.) - річних, 557,75 грн. (п`ятсот п`ятдесят сім гривень 75 коп.) - інфляції грошових коштів, 2 012,41 грн. (дві тисячі дванадцять гривень 41 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 25.08.2020.

Суддя І.Ф. Мельниченко