Рішення

від 25.08.2020 по справі 910/4412/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.08.2020Справа № 910/4412/20

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна група" простягнення 88 193 грн 10 коп. Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд" з вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна група" про стягнення 88 193 грн 10 коп. заборгованості за договором поставки від 17.12.2019 № 17-12/2019, в тому числі: 69 564 грн 00 коп. основної заборгованості, 501 грн 96 коп. 3 % річних, 139 грн 13 коп. втрат від інфляції, 13 909 грн 20 коп. 20 % штрафу та 4 078 грн 81 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо усунення дефектів поставленого товару та надання товару належної якості, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 69 564 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 501 грн 96 коп. 3 % річних, 139 грн 13 коп. втрат від інфляції, 13 909 грн 20 коп. 20 % штрафу та 4 078 грн 81 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/4412/20, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

21.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

06.05.2020 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 01054 71312726, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (бульвар Івана Лепсе, 16, м. Київ, 03065), було направлено ухвалу від 30.03.2020, із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого строку зберігання, дата довідки ф.20: 04.05.2020.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 вручена відповідачу 04.05.2020.

Станом на 25.08.2020 відповідачем вимог ухвали суду від 30.03.2020, зокрема щодо подання відзиву на позов, не виконано.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна група" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (покупець за договором) укладено договір поставки № 17-12/2019 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти на умовах, передбачених цим договором металеві деталі (далі - товар) відповідно до заявки покупця.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.4. договору якість товару, що постачається, включаючи пакування та маркування, повинна відповідати ДСТУ та іншій нормативно-технічній документації, що діє на території України. Гранично допустиме відхилення за кількістю відвантаженого товару становить +- 5 % кількості, зазначеної у видатковій накладній товару. Постачальник несе відповідальність за якість товару. Якщо якість товару не відповідатиме стандартам, постачальник зобов`язаний за вимогою покупця ліквідувати дефекти своїми силами за свій рахунок в 3-денний строк з моменту отримання відповідного повідомлення покупця або замінити товар на товар належної якості.

Згідно з пунктом 4.2. договору розрахунки за цим договором проводяться в наступному порядку: 50 % вартості товару, вказаного в рахунку на оплату, покупець сплачує постачальнику впродовж п`яти банківських днів з дня виставлення йому рахунку на оплату; 50 % вартості товару, вказаного в рахунку на оплату, покупець сплачує постачальнику в термін п`яти календарних днів з моменту отримання товару на склад покупця.

За умовами пунктів 6.2., 6.4., 6.5., 6.6. договору приймання товару по якості здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення по якості , затвердженої постановою Держарбітражу № П-7 зі змінами та доповненнями. У випадку виявлення недостачі або дефектів товару виклик представника постачальника є обов`язковим. Покупець, що заявив претензію щодо якості продукції не має права її реалізувати або використати до закінчення розгляду претензії. Відпрацьовані деталі повертаються постачальнику за його заявкою та за ціною металобрухту.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 (пункт 11.1. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач виставив позивачу рахунок на оплату від 12.11.2019 № 63 на суму 139 128 грн 00 коп.

На виконання умов укладеного договору поставки від 17.12.2019 № 17-12/2019, в порядку пункту 4.2. договору, позивач здійснив попередню оплату у розмірі 69 564 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 20.12.2019 № 4438.

30.01.2020 уповноваженими представниками сторін складено акт про дефект товару, поставленого 27.01.2020 постачальником покупцю.

Листом від 30.01.2020 № 25 відповідач зобов`язувався на підставі акту про дефект товару від 30.01.2020 та договору поставки від 17.12.2019 № 17-12/2019 усунути дефекти товару (стійки та накладки для змішування асфальтобетонну) за свій рахунок, який буде відповідати усім геометричним характеристикам та нормам та надіслати товар належної якості до 10.02.2020 за відповідною адресою.

12.02.2020 уповноваженими представниками сторін складено акт про дефект товару, в якому зазначено, що 12.02.2020 позивачем отримано товар від відповідача, який потребував усунення дефектів відповідно до акту про дефект товару та листа від 30.01.2020 № 25, однак позивач знову отримав товар з дефектами, який не відповідає усім геометричним характеристикам та нормам.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки від 17.12.2019 № 17-12/2019 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо усунення дефектів поставленого товару та надання товару належної якості, у зв`язку з чим в останнього виник обов`язок з повернення попередньої оплати у розмірі 69 564 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, оскільки відповідачем не надано доказів поставки товару належної якості або повернення попередньої оплати на загальну суму 69 564 грн 00 коп.

12.02.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією на суму 69 564 грн 00 коп. про повернення попередньої оплати протягом 10 календарних днів з моменту її отримання. Вказана претензія отримана відповідачем 12.02.2020, про що свідчить відповідна відмітка та підпис директора.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 673 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

За приписами статті 674 Цивільного кодексу України визначено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

За умовами частини 1 статті 688 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідно до статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

У відповідності до частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами статей 13, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає в обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі документами підтверджується оплата позивачем 50 % вартості товару за договором поставки від 17.12.2019 № 17-12/2019, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з поставки товару належної якості на загальну суму 69 564 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення 69 564 грн 00 коп. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки від 17.12.2019 № 17-12/2019, позивачем нараховано відповідачу 501 грн 96 коп. 3 % річних, 139 грн 13 коп. втрат від інфляції, 13 909 грн 20 коп. 20% штрафу та 4 078 грн 81 коп. пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору сторонами погоджено нарахування пені за прострочення поставки або недопоставку товару, а також за прострочення оплати за товару, тоді як предметом спору є стягнення суми попередньої оплати, у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо усунення дефектів поставленого товару та надання товару належної якості.

Більше того, як свідчить зміст укладеного між сторонами договору, в ньому відсутні умови (пункти) про відповідальність постачальника за несвоєчасне повернення попередньої оплати, зокрема, сплату пені, її розмір тощо.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 4 078 грн 81 коп. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 8.2. договору у випадку не домовленості сторін за якість товару, постачальник сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості неякісного товару.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення штрафу) відповідно до умов пункту 8.2. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунок штрафу та встановленого його правильність.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 3 % річних є неправильним, оскільки позивачем невірно визначено день початку прострочення заборгованості.

За перерахунком суду, сума 3 % річних становить 131 грн 15 коп. за період прострочення з по 23.02.2020 по 16.03.2020.

Відтак, вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 501 грн 96 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 131 грн 15 коп.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Зазначене помилково не враховано позивачем при здійсненні розрахунку, як і те, що для нарахування інфляційних втрат необхідно, щоб прострочення виконання зобов`язання у місяці, в якому діє відповідний індекс інфляції, мало місце.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок інфляційних втрат є неправильним, оскільки позивачем невірно визначено день початку прострочення заборгованості. Так, вірним періодом нарахування інфляційних втрат є з 23.02.2020 по 16.03.2020.

За таких обставин, вимоги про стягнення інфляційних втрат не підлягають задоволенню, з огляду на те, що вірний період нарахування складає менше місяця.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення суми попередньої оплати у зв`язку з не поставкою товару належної якості за договором поставки від 17.12.2019 № 17-12/2019, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача у розмірі 13 909 грн 20 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 131 грн 15 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна група" (бульвар Івана Лепсе буд.16, м. Київ, 03065, ідентифікаційний код 38792279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (вул. О. Оцупа 2, м. Дніпро, 49051, ідентифікаційний код 32835809) заборгованість у розмірі 69 564 (шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят чотири) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 131 (сто тридцять одна) грн 15 коп., штраф у розмірі 13 909 (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 992 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дві) грн 63 коп.

3. В іншій частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 4 078 грн 81 коп., інфляційних втрат у розмірі 139 грн 13 коп. та 3 % річних у розмірі 370 грн 81 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька