Рішення

від 25.08.2020 по справі 910/6050/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.08.2020Справа № 910/6050/20

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший трубний завод" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фарліс" простягнення 38 718 грн 40 коп. Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший трубний завод" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарліс" про стягнення 38 718 грн 40 коп. заборгованості за договором від 09.08.2019 № 050, в тому числі: 35 744 грн 00 коп. основного боргу, 345 грн 76 коп. 3 % річних та 2 628 грн 64 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки від 09.08.2019 № 050 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 35 744 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 345 грн 76 коп. 3 % річних та 2 628 грн 64 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/6050/20, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

21.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

12.05.2020 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 01054 73430149, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вул. Академіка Філатова, 10 А, офіс 2/44, м. Київ, 01042), було направлено ухвалу від 04.05.2020, із зазначенням причини повернення: за даною адресою отримувач не знаходиться, дата довідки ф.20: 09.05.2020.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 вручена відповідачу 09.05.2020.

Станом на 25.08.2020 відповідачем вимог ухвали суду від 04.05.2020, зокрема щодо подання відзиву на позов, не виконано.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший трубний завод" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарліс" (покупець за договором) укладено договір № 050 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов`язання в термін та на умовах, визначених даним договором поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в термін та нам умовах, визначених даним договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору перелік, кількість та ціна за одиницю товару визначається додатком № 1 (специфікація), який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору загальна ціна договору з ПДВ становить 320 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 53 333,33 грн.

За умовами пунктів 4.1., 4.6., 4.8. договору поставка товару здійснюється партіями постачальником при наявності довіреності покупця. Термін поставки товару - 20 робочих днів після отримання попередньої оплати від покупця. Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних.

Пунктом 5.1. договору визначено, що оплата за товар проводиться покупцем: попередньою оплатою в розмірі 50 % вартості партії товару не пізніше ніж через 10 банківських днів з дати отримання покупцем рахунку-фактури від постачальника; остаточний розрахунок 50 % проводиться в день отримання кожної окремої партії товару. У реквізитах платежу обов`язково вказується дата й номер договору.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишилися невиконаними (пункту 9.1. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Специфікацією, яка є додатком № 1 до договору від 09.08.2019 № 050, сторонами погоджено назву, кількість, ціну та суму товару, яка підлягає поставці на суму 320 000 грн 02 коп.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру від 12.08.2019 № 37-407 (ТЗ-0002541) на суму 320 000 грн 00 коп., який частково був оплачений відповідачем на суму 100 000 грн 00 коп., що підтверджується копією виписки з особового рахунку позивача за 12.08.2019.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного сторонами договору від 09.08.2019 № 050 позивач поставив, а відповідач прийняв товар відповідно до наявної в матеріалах справи підписаної між сторонами та скріпленої печатками сторін належним чином засвідченої копії видаткової накладної від 03.09.2019 № С37-407 (ТЗ-0008313) на суму 320 000 грн 00 коп., а також довіреності від 02.09.2019 № 3.

Судом встановлено, що відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар на загальну суму 284 256 грн 00 коп. (разом з проведеною попередньою оплатою у сумі 100 000 грн 00 коп.), що підтверджується копією виписки з особового рахунку позивача.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору від 09.08.2019 № 050 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 35 744 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 35 744 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару за договором від 09.08.2019 № 050, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 35 744 грн 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 345 грн 76 коп. 3 % річних та 2 628 грн 64 коп. пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно пунктом 7.5. договору при порушенні строків оплати товару, встановлених в п. 5.1. договору покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочки платежу.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 7.5. договору.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є не вірним, оскільки в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України період нарахування пені виходить за межі шестимісячного строку.

Отже, за перерахунком суду, сума пені за порушення строків оплати товару становить 1 634 грн 45 коп. за період прострочення з 27.12.2019 по 03.03.2020.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені за договором від 09.08.2019 № 050 в сумі 2 628 грн 64 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 1 634 грн 45 коп.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, встановлено його правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором від 09.08.2019 № 050, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача у розмірі 345 грн 76 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 1 634 грн 45 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарліс" (вул. Академіка Філатова, 10 А, офіс 2/44, м. Київ, 01042, ідентифікаційний код 40826500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший трубний завод" (вул. Резервна, 8 А, м. Київ, 04074, ідентифікаційний код 34427263) заборгованість у розмірі 35 744 (тридцять п`ять тисяч сімсот сорок чотири) грн 00 коп., пеню у розмірі 1 634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн 45 коп., 3 % річних у розмірі 345 (триста сорок п`ять) грн 76 коп. та судовий збір у розмірі 2 048 (дві тисячі сорок вісім) грн 02 коп.

3. В іншій частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 994 грн 19 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька